Постанова № 31045361, 28.03.2013, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2013 р. 16 год.58 хв.Справа № 821/194/13-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Дубровної В.А.,

при секретарі: Кургузовій Т.М.,

за участю представників

позивача - Сизової В.Ю., Бариляки Т.М.,

відповідача - Імшеницького А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Таврійські нафтові регіони" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

встановив:

Приватне підприємство "Таврійські нафтові регіони" (далі - позивач, ПП "Таврійські нафтові регіони") звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні (далі - відповідач, ДПІ), у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 04 січня 2013 року №0000052200 про збільшення грошового зобов'язання з податку додану вартість на загальну суму 109950,00 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 77881,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 32069,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що висновок податкового органу щодо безтоварності господарських операцій ПП "Таврійські нафтові регіони" по придбанню у ТОВ "Донтрансторг" в листопаді 2009 року та ПП Туристичне агентство "Інтер-Тур" в червні 2012 року дизельного палива ґрунтується виключно на актах перевірки відносно вказаних контрагентів. При цьому, позивач вказує, що до перевірки були надані всі первинні документи щодо придбання дизельного палива у контрагентів, яке в подальшому було реалізоване покупцям, що підтверджує товарність даних господарських операцій. Позивач також вважає, що податковим органом пропущено передбачений законодавством строк для визначення грошового зобов'язання по декларації за листопад 2009 року по контрагенту - продавцю ТОВ "Донтрансторг".

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Відповідач надав суду письмові заперечення, в яких вказав, що посадовими особами проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП "Таврійські нафтові регіони" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з ТОВ "Донтрансторг" за листопад 2009 року та з ПП ТА "Інтер-Тур" за червень 2012 року. Відповідач зазначає, що дії ДПІ про донарахування сум податкових зобов'язань ПП "Таврійські нафтові регіони" є законними та цілком обґрунтованими, оскільки твердження позивача щодо реальності правочинів, укладених з контрагентами-постачальниками, їх відповідність вимогам цивільного та податкового законодавства України, а також реальне існування об'єкту оподаткування, не підтверджені належними обґрунтованими доказами, оскільки відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) від ТОВ "Донтрансторг", ПП ТА "Інтер-Тур" вказує на укладення нікчемних правочинів, що містять безтоварний характер з метою отримання податкової вигоди за рахунок Державного бюджету. Відповідач вказує, що за відсутності факту придбання товарів (робіт, послуг) відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту з податку на додану вартість, тому податковий орган правомірно не визнав податковий кредит, сформований ПП "Таврійські нафтові регіони", за рахунок податкових накладних, отриманих від ТОВ "Донтрансторг", ПП ТА "Інтер-Тур", та відповідно збільшив суму грошового зобов'язання з ПДВ в загальному розмірі 77 881,00 грн., про що було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав заперечення проти адміністративного позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Приватне підприємство "Таврійські нафтові регіони" зареєстроване 16.02.2007 року Білозерською районною державною адміністрацією Херсонської області, перебуває на обліку платників податків в ДПІ у м. Херсоні з 21.02.2007 р. за номером №3935 та зареєстровано в якості платника податку на додану вартість з 03.06.2008 р., що підтверджується свідоцтвом №100119558.

Згідно довідки з ЄДРПОУ основними видами діяльності ПП "Таврійські нафтові регіони" є: 51.51.0 - оптова торгівля паливом; 55.30.2 - діяльність кафе, 50.50.0 - роздрібна торгівля пальним, 63.21.2 - функціонування інфраструктури автомобільного та міського транспорту, 23.20.0 виробництво продуктів нафтоперероблення, 51.12.0 - посередництво в торгівлі паливом, рудами, металами та хімічними речовинами.

Судом встановлено, що відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, на підставі направлення від 29.11.2012 року №1473/22-4 та наказу від 29.11.2012 року №1286, податковим ревізором-інспектором ДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП "Таврійські нафтові регіони" з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ТОВ "Донтрансторг" за листопад 2009 року, з ПП ТА "Інтер -Тур" за червень 2012 та з контрагентами-покупцями за вказані періоди, за результатами якої складено акт від 10.12.2012 року №2893/22-4/34668958 (далі - акт перевірки).

Як вбачається з акту перевірки, що за результатами аналізу задекларованих показників поданої до ДПІ у м. Херсоні декларації з податку на додану вартість за листопад 2009 року (вх. №258972 від 14.12.2009 року) та за червень 2012 року (вх. №9041203095 від 18.07.2012 року), а також внаслідок перевірки наданих первинних документів, а саме: видаткових та податкових накладних, товарно-транспортних накладних, регістрів бухгалтерського обліку 631 за перевіряємий період, договорів купівлі-продажу та з урахуванням висновків акту ДПІ у м. Херсоні від 08.08.212 №419/22-4/32927936 щодо результатів перевірки ПП ТА "Інтер-Тур", акту ДПІ у Київському районі м. Донецька Донецької області ДПС від 27.08.2012 №1811/15-4/36061529 щодо результатів перевірки ТОВ "Донтрансторг", акту ДПІ у м. Херсоні від 04.10.2012 №2061/22-4/34668958 щодо результатів перевірки ПП "Таврійські нафтові регіони", податковим органом було зроблено висновки про наступні порушення:

- ч. 1 ст. 201, ч. 1-6 ст. 203, ст. 215, 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП "Таврійські нафтові регіони" при придбанні товарів (послуг) у ТОВ "Донтрансторг" у листопаді 2009 року та ПП ТА "Інтер-Тур" у червні 2012 року;

- пп.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР (далі - Закон України №168/97-ВР), п.185.1 ст.185, п. 198.1, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит, що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає до сплати в бюджет на суму 77881,00 грн., в т.ч. за листопад 2009 року - 27487,00 грн. та за червень 2012- 50394,00 грн.;

- перевіркою неможливо підтвердити факт реального здійснення господарських операцій, встановлено невідповідність первинних документів нормам діючого законодавства.

На підставі вказаних висновків податковим органом було прийнято податкове повідомлення - рішення від 04 січня 2013 року №0000052200 про збільшення грошового зобов'язання з податку додану вартість на загальну суму 109050,00 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 77881,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 32069,00 грн.

Оцінюючи правомірність прийняття оскаржуваного податкового - повідомлення рішення, суд виходить з встановлених в ході розгляду справи фактичних обставин та їх узгодженості з діючими положеннями податкового законодавства.

Як вбачається з акту перевірки, на загальну суму грошового зобов'язання, визначеного оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням вплинули задекларовані ПП "Таврійські нафтові регіони" у декларації з ПДВ за листопад 2009 року сума ПДВ 27487,02 грн. за наслідками вчинення господарської операції з ТОВ "Донтрансторг", а також у декларації з ПДВ за червень 2012 року сума ПДВ 50393,75 грн. за наслідками вчинення господарської операції з ПП ТА "Інтер-Тур"

Надаючи оцінку правомірності зменшення позивачу суми податкового кредиту у листопаді 2009 року у розмірі 27 487,00 грн. згідно податкової накладної, отриманої ПП "Таврійські нафтові регіони" від ТОВ "Донтрансторг", суд виходить з наступного.

Відповідно до абз.1 п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Аналогічні норми містилися в Законі України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", чинному на момент подання декларації за листопад 2009 року. Так відповідно до пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 вищевказаного Закону, за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Згідно пп. "ю" п.4.1.4 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (в редакції, чинній на момент подання декларації за листопад 2009 р.) податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Судом встановлено, що 14.12.2009 року ПП "Таврійські нафтові регіони" було подано до ДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2009 року за вх. №258972, при цьому граничний термін подачі даної декларації є 21.12.2009 року, оскільки в 2009 році 20 грудня є вихідним днем.

Отже, враховуючи вищевказані правової приписи, граничний термін у податкового органу для визначення грошового зобов'язання за показниками декларації листопада 2009 року є 20 грудня 2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується представниками сторін, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення щодо самостійного визначення податковим органом суми грошових зобов'язань з ПДВ у розмірі 27487,02 грн. за наслідками господарських відносин між позивачем та ТОВ "Донтрансторг" складено ДПІ у м. Херсоні та надіслано платнику податків 04 січня 2013 року, тобто після строку, передбаченого ст. 102 Податкового кодексу України.

Таким чином, внаслідок пропуску податковим органом строку для визначення грошового зобов'язання, який складає 1 095 днів, наступних за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, тому в даному випадку позивач звільняється від такого грошового зобов'язання. Отже податковим органом протиправно нарахована сума грошового зобов'язання в оскаржуваному податковому повідомленні - рішенні за основним платежем у розмірі 27 487,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 13 743,50 грн. по декларації за листопад 2009 року.

Щодо зменшення податковим органом суми податкового кредиту у розмірі 50394,00 грн., задекларованої позивачем у декларації з ПДВ за червень 2012 року згідно податкових накладних ПП ТА "Інтер-Тур", то суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПП "Таврійські нафтові регіони" (за договором - покупець) та ПП ТА "Інтер-тур" (за договором - продавець) було укладено договір поставки №01/04 від 01 квітня 2012 року, за умовами якого продавець зобов'язується в порядку та на умовах передбачених договором на вимогу покупця передати у власність покупця товар, а покупець купує товар в асортименті, по цінам та в кількості, що вказані в рахунках-фактурах, відпуск товару здійснюється на умовах СРТ - перевезення сплачене до пункту призначення. Розрахунок за отриманий товар здійснюється в безготівковій формі на протязі 60 днів з моменту підтвердження факту поставки, термін дії договору до повного виконання зобов'язань.

На виконання умов даного договору ПП ТА "Інтер-Тур" відвантажив ПП "Таврійські нафтові регіони" нафтопродукти (дизельне паливо) в кількості 36650 л., що підтверджується: видатковою накладною від 19.06.2012 №РН-0000054 на суму 302362,50 грн., у т.ч. ПДВ 50393,75 грн.; податковою накладною від 19.06.2012 №1, товарно-транспортною накладною від 19.06.2012 №190612, наданими до матеріалів справи. Заборгованість з оплати за наданий товар не встановлено.

З метою підтвердження реального здійснення господарських операцій по придбанню дизельного палива у ПП ТА "Інтер-Тур" позивачем були надані суду пояснення та документи, згідно яких отримане дизельне паливо в подальшому було реалізовано контрагентам - покупцям, зокрема, ПАТ "Дніпровська перлина, ПП "Орланта", ТОВ "Нефтеснабпром - А", ФОП ОСОБА_4, ПП "Т.І.К.", що підтверджується наданими до матеріалів справи договорами, видатковими та податковими накладними, товарно - транспортними накладними щодо подальшого продажу цього дизельного палива контрагентам-покупцям.

На підтвердження фактичних можливостей ПП "Таврійські нафтові регіони" здійснювати операції з придбання та подальшої реалізації дизельного пального позивачем до матеріалів справи також надано копію договору найму (оренди) транспортних засобів від 04.01.2012 року, згідно якого підприємство орендує вантажні сідлові тягачі марки Volvo FH 12 та марки DAF XF95430, напівпричіп цистерна спеціальна марки Vanhool SZ300, напівпричіп цистерна марки ПП Adige. Копією свідоцтва №898 про державну повірку автоцистерни №1841 ДП "НВЦ Стандартизації, метрології та сертифікації" підтверджується місткість даної цистерни у кількості 36650 л.

Також до матеріалів справи додано подорожній лист вантажного автомобіля від 19.06.2012 року, згідно якого водієм ОСОБА_5 здійснювалось перевезення дизельного палива у кількості 36650 л з смт. Зеленівка до м. Херсон, що у повній мірі співпадає з інформацією, зазначеною в товарно - транспортній накладній ПП ТА "Інтер - Тур" на відпуск нафтопродуктів №190612 від 19.06.2012 року, згідно якої перевезення здійснюється ПП "Таврійські нафтові регіони", водій ОСОБА_5, пункт навантаження - Херсонська область, с. Зеленівка, пункт розвантаження - м. Херсон, найменування нафтопродукту - дизельне пальне, у кількості 36650 л, автомобіль Volvo НОМЕР_2, причіп НОМЕР_1.

Спірні правовідносини у перевіряємому періоді були врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. за № 2755-VІ ( далі Податковий кодекс України).

Згідно пп. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пп. 198.3. зазначеної статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно ст. 201 Податкового кодексу України підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку чинне законодавство не передбачає.

Суд зазначає, що між сторонами відсутній спір про наявність у позивача вищевикладених первинних документів: договорів, видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, розрахункових документів про сплату коштів за отриманий товар.

Єдиною підставою висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового та іншого законодавства (відсутність об'єкта оподаткування) та нікчемність укладених ним угод є припущення про відсутність операцій по другій ланці постачання, в основу яких покладено дані Системи автоматизованого співставлення податкової звітності та податкового кредиту на рівні ДПС України, а також акт перевірки ДПІ у м. Херсоні від 08.08.212 №419/22-4/32927936 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП ТА "Інтер - Тур" та відповідно неможливість підтвердити господарські відносини з його контрагентами - постачальниками, покупцями за травень, червень 2012 року внаслідок відсутності підприємств за місцезнаходженням (підприємство має стан платника відмінний від основного - "9" - підприємство знаходиться у розшуку) відсутність у нього трудових ресурсів, основних фондів, транспортних засобів, складських приміщень.

Суд не погоджується з висновками податкового органу про нікчемність угод, укладених позивачем з ПП ТА"Інтер-Тур", виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Акт податкової перевірки не є достатнім доказом порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, і доказами порушення правил податкової звітності є виключно матеріали перевірок платника податків.

На думку суду, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Згідно ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

На жодну зі сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності установчих документів контрагента (контрагентів контрагента) та дотримання ними вимог податкового і іншого законодавства, у тому числі щодо відповідності юридичної адреси та фактичного місцезнаходження.

Судовим розглядом встановлено та підтверджено наявність у позивача матеріальної бази, необхідної для здійснення операцій з придбання ПММ у ПП ТА "Інтер - Тур".

Суд вважає, що надані суду документи не містять недоліків форми або змісту, що зумовлюють для них втрату доказової сили в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» або виключають можливість їх використання платником при відображенні при декларуванні та (або) підтвердженні показників податкової звітності згідно ст. 44 Податкового кодексу України.

Посилання податкового органу в акті перевірки позивача на дані автоматизованої системи співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань на рівні ДПА України, інших інформаційних систем ДПС, як підстава для висновку щодо не підтвердження податкового кредиту позивача та нікчемності угод по ланцюгу, суд вважає необґрунтованим.

Крім того, надаючи оцінку правочину між позивачем та ПП ТА "Інтер - Тур" на відповідність вимогам цивільного законодавства, відповідач вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою застосувавши ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України.

Стаття 20 Податкового кодексу України, що регулює діяльність органів ДПС, подібних повноважень відповідачу не надає.

Посилання відповідача в резолютивній частині акту перевірки на положення цивільного законодавства взагалі є безпідставним, так як наслідки згідно зазначених норм закону можуть застосовуватися лише в межах судової оцінки правочинів.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Згідно ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Підстав, з якими закон пов'язує недійсність (нікчемність) договору, контролюючим органом в акті перевірки не зазначено, судових рішень, що набули законної сили, і якими договори, що укладалися між позивачем та його контрагентами або по ланцюгу постачання визнані недійсними, судам обох інстанцій не надано.

Доказів наявності умислу на вчинення дій у порушення податкового законодавства, безпідставне отримання податкової вигоди, встановлених судовим рішенням у кримінальній справі за звинуваченням працівників контрагентів постачальника позивача не наведено.

Суд додатково відмічає, що анулювань свідоцтв платника податку на додану вартість учасників угоди на час її реалізації та видачі податкових накладних судом не встановлено. Зокрема, відповідно до акту ДПІ у м. Херсоні від 08.08.212 №419/22-4/32927936 перевірки ПП ТА "Інтер-Тур" підприємство зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Херсонської міської ради за №1499107 від 01.04.2004 року, зареєстроване платником ПДВ, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ від 05.01.2005 №30572625, індивідуальний податковий номер платника ПДВ 329279321039, даних про анулювання не має. Таким чином, на момент укладення договорів та документального оформлення їх виконання ПП ТА "Інтер-Тур" мало право на оформлення податкових накладних.

Враховуючи, що обґрунтованість та правомірність судження суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочину та не реальність господарської операції між позивачем і його контрагентом не знайшла свого підтвердження здобутими по справі доказами, а інших фактичних мотивів в основу спірного податкового повідомлення-рішення не покладено, а також наявність у позивача належним чином оформлених первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, то суд приходить до висновку про недоведеність факту порушення ПП "Таврійські нафтові регіони" вимог податкового законодавства.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення - рішення від 04 січня 2013 року №0000052200 про збільшення грошового зобов'язання з податку додану вартість за основним платежем у сумі 77881,00 грн.

Оскільки визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 77881,00 грн. є неправомірним, а тому неправомірним є і застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 32069,00 грн., відповідно до п. 123.1 ст.123 Податкового кодексу України.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення від 04 січня 2013 року №0000052200, а тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ПП "Таврійські нафтові регіони".

Керуючись ст.ст. 2-14, 71, 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000052200 від 04.01.2013 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 77 881,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 32 069,00 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 29 квітня 2013 р.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 8.2.1