Постанова № 31045044, 26.04.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/1227/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

при секретарі - Петренко О.В.,

за участю:

представників позивача - Цареградської О.К., Бровко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький завод дорожніх машин" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

15 березня 2013 року Публічне акціонерне товариство "Кременчуцький завод дорожніх машин" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000071555/40 від 01.03.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на безпідставність доводів контролюючого органу про порушення підприємством вимог податкового законодавства.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, надавши суду клопотання про розгляд справи без його участі. У наданих до суду письмових запереченнях проти позову заперечував, посилаючись на обставини, встановлені документальною позаплановою невиїзною перевіркою ПАТ "Кременчуцький завод дорожніх машин" по питанню взаємовідносин з ТОВ "Старт-Д" за період з 01.03.2012 по 31.03.2012 та ТОВ "Матадор" за період з 01.02.2012 по 31.08.2012, викладені в акті перевірки від 07 лютого 2013 року №1053/15.3-08/05762565.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Публічне акціонерне товариство "Кременчуцький завод дорожніх машин" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 31820299; перебуває на обліку в якості платника податків в Кременчуцькій ОДПІ та відповідно до свідоцтва №100334913 є платником податку на додану вартість з 05.05.2011 /а.с. 86/.

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основними видами діяльності позивача за КВЕД є: виробництво інших машин і устаткування спеціального призначення, н.в.і.у. (28.99); виробництво автотранспортних засобів (29.10); дошкільна освіта (85.10), Функціонування театральних і концертних залів (90.4); вантажний автомобільний транспорт (49.41); постачання інших готових страв (56.29) /а.с. 87/.

Фахівцем Кременчуцької ОДПІ у період з 30.01.2013 по 05.02.2013 проведено позапланову невиїзну перевірку ПАТ "Кременчуцький завод дорожніх машин" по питанню взаємовідносин з ТОВ "Старт-Д" за період з 01.03.2012 по 31.03.2012 та ТОВ "Матадор" за період з 01.02.2012 по 31.08.2012.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено акт від 07.02.2013 №1053/15.3-08/05762565 (далі по тексту - Акт перевірки), в якому вказано на порушення позивачем вимог:

- пунктів 201.1, 201.4, 201.6 статті 201, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до завищення суми податкового кредиту та від'ємного значення ПДВ за лютий 2012 року в сумі 2 280,00 грн, за березень 2012 року в сумі 2 864,00 грн, за червень 2012 року в сумі 3 940,00 грн, за липень 2012 року в сумі 3 799,00 грн, за серпень 2012 року в сумі 2 296,00 грн;

- пункту 200.4 статті 200 ПКУ, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2012 року в сумі 2 280,00 грн, за березень 2012 року в сумі 2 864,00 грн, за червень 2012 року в сумі 3 940,00 грн, за липень 2012 року в сумі 3 799,00 грн, за серпень 2012 року в сумі 2 296,00 грн /а.с.28/.

На підставі даних висновків акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 01.03.2013 винесено податкове повідомлення-рішення №0000071555/40, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в розмірі 15 179,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3 794,75 грн /а.с. 10/.

Не погодившись з рішенням суб'єкта владних повноважень про зменшення суми бюджетного відшкодування, позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню суб'єкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності такого рішення, що встановлені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим перевіряє чи прийняте дане рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що в ході проведення позапланової виїзної перевірки податковий ревізор-інспектор дійшов висновку про завищення ПАТ "Кременчуцький завод дорожніх машин" податкового кредиту з ПДВ та від'ємного значення по господарським операціям: за перевіряємий період, а саме: за лютий 2012 року - 2280 грн, за березень 2012 року - 2864 грн, за червень 2012 року - 3940 грн, за липень 2012 року - 3799 грн, за серпень 2012 року - 2296 грн. Крім того, податковий ревізор-інспектор зазначив, що внаслідок допущення даних порушень платником податків безпідставно заявлено вищевказані суми до бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку.

При цьому, вищезазначені доводи відповідач мотивує відомостями баз даних ДПС України. Зокрема, зазначає, що відносно вищезазначених контрагентів встановлено порушення положень статті 185 ПК України в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання товару, робіт/послуг з контрагентами постачальниками та контрагентами покупцями, встановлено також відсутність об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам - покупцям. Крім того, посилається на те, що в ході перевірок, проведених стосовно спірних контрагентів, встановлено, що останні здійснювали діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. З врахуванням викладеного, контролюючий орган стверджує про нікчемний характер господарських операцій між позивачем та його контрагентами, у зв'язку з чим наголошує на відсутності у ПАТ "Кременчуцький завод дорожніх машин" права на віднесення сум ПДВ по таким господарським операціям до складу податкового кредиту відповідних звітних (податкових) періодів.

Разом з тим, суд не погоджується з вищевказаними доводами Кременчуцької ОДПІ та вважає за необхідне зазначити наступне.

На момент виникнення та реалізації спірних правовідносин порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) передбачався статтею 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, за приписами пунктів 200.1 - 200.4 якої сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Вищезазначене свідчить про те, що право на формування податкового кредиту з ПДВ та відповідно бюджетне відшкодування безпосередньо пов'язане з господарською діяльністю платника податку.

Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України неодноразово висловлювала правову позицію в даній категорії справ, яка, зокрема, полягає в наступному: якщо платник виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання бюджетного відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, такий платник має право на отримання суми відшкодування податку на додану вартість з Державного бюджету України (постанови ВСУ від 09 вересня 2008 року у справі №21-500во08, від 01 червня 2010 року у справі №21-573во10, від 31 січня 2011 року у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, від 31 січня 2011 року у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень).

Відповідно до положень пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як визначено пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин), платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Пунктами 201.4 та 201.6 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Судом встановлено, що 27.10.2011 року між ПАТ "Кременчуцький завод дорожніх машин" (покупець) та ТОВ "Матадор" (постачальник) укладено договір №11/0984/70, за умовами якого постачальник зобов'язувався провести постачання продукції (товару) покупцеві відповідно до специфікації, яка являє собою невід'ємну частину даного договору. Постачання продукції відбувається на умовах самовивозу. Загальна сума договору складається із сум усіх специфікацій. Розрахунок відбувається по факту постачання, за ціною зазначеною у специфікації. Приймання (здача) продукції відбувається за кількістю, відповідно до товаро-транспортних документів. Строк дії договору - з моменту його укладення до 01.11.2012 року /а.с. 39, т.1/.

На підтвердження факту придбання товарно-матеріальних цінностей у вищезазначеного контрагента позивачем до матеріалів справи надано копії податкових накладних № 32 від 14.02.2012 року, № 95 від 26.06.2012 року, № 4 від 03.07.2012 року, № 503 від 31.07.2012 року, № 60 від 20.08.2012 року, № 108 від 23.08.2012 року, № 178 від 29.08.2012 року /а.с. 49, 59, 64-65, 73-75, т.1/.

Дані податкові накладні позивачем включено до реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за відповідні звітні періоди за датою їх отримання, що відповідачем у справі не заперечується.

Відповідачем не оспорюється той факт, що на момент виписки вищезазначених податкових накладних контрагент позивача мав статус платника податку на додану вартість та був зареєстрованими як юридичні особи у встановленому законодавством порядку.

Що стосується зауважень до оформлення податкових накладних у акті перевірки, а саме щодо тієї обставини, що під час проведення перевірки візуально встановлено, що підписи посадової особи - директора ТОВ "Матадор" - ОСОБА_3 на первинних документах різних періодів різняться між собою та ставлять під сумнів реальність здійснення поставки товарів, суд зазначає наступне.

Пунктом 1 Наказу Міністерства фінансів України від 01.11.2011 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної" закріплено, що податкова накладна визнається недійсною лише у єдиному випадку - заповнення її іншою особою, ніж зазначено у цьому пункті, а саме: особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

З огляду на вищевикладене, дослідивши вищевказані податкові накладні, судом встановлено, що їх оформлено у відповідності до вимог закону, чинного на момент їх складення.

Відтак, наведені документи підтверджують факт придбання позивачем у ТОВ "Матадор" товарно-матеріальних цінностей відповідно до специфікацій наявних у матеріалах справи та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України є належним доказом у справі.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до приписів частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

На підтвердження реальності здійснення спірних господарських операцій позивачем до матеріалів адміністративного позову надано копії специфікацій /а.с. 40-45, т.1/, видаткових накладних та рахунків-фактури /а.с. 51-52, 61-62, 67-68, 70-71, 77-78, 80-81, 84-85, т.1/, платіжних доручень /а.с. 50, 66, 69, 76, 79, 82-83, т.1/.

Дослідивши в судовому засіданні вищевказані специфікації, накладні та рахунки-фактури, судом встановлено, що вони відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, тобто є первинними документами бухгалтерського обліку в розумінні частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України приймаються судом як належний доказ у справі.

Оплату придбаних товарів позивачем проведено у повному обсязі шляхом перерахування коштів на розрахункові рахунки контрагентів, що підтверджується виписками установ банків про рух коштів на рахунках, копіями платіжних доручень.

Транспортування товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "Матадор", здійснювалося автотранспортом позивача, на підтвердження чого позивачем надано копії посвідчення про відрядження водія, подорожного листа вантажного автомобіля, свідоцтв на право власності автомобільних транспортом, витягом з реєстру виданих довіреностей /а.с. 135-136, 239-246, т.1/.

Суд зазначає, що зауваження до форми та порядку проведення розрахунків, а також транспортування товарів у Акті перевірки та письмових запереченнях відповідача на позов - відсутні.

Фактичне отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей та їх відповідність вимогам якості підтверджується накладними, відмітками в книзі складського обліку матеріалів, сертифікатами якості, копії яких наявні в матеріалах справи /а.с. 99-134, т.1/.

Придбані товарно-матеріальні цінності ПАТ "Кременчуцький завод дорожніх машин" використано у власній господарській діяльності, на підтвердження чого позивачем надано копії карток складського обліку матеріалів, норми витрат допоміжних матеріалів для виробництва сталевого лиття та розшифровками статей матеріальних витрат та інших документів щодо виробничого використання придбаних матеріалів /а.с. 247-250, т.1, а.с. 1-26, т.2/.

Також, судом встановлено, що 29.02.2012 року між ПАТ "Кременчуцький завод дорожніх машин" (покупець) та ТОВ "Старт-Д" (постачальник) укладено договір № 12/0334/70, за умовами якого постачальник зобов'язувався провести постачання продукції (товару) покупцеві відповідно до специфікації, яка являє собою невід'ємну частину даного договору. Загальна сума договору складається із сум усіх специфікацій. Розрахунок відбувається по факту постачання, за ціною зазначеною у специфікації. Приймання (здача) продукції відбувається за кількістю, відповідно до товарно-транспортних документів. Строк дії договору - з моменту його укладення до 01.03.2013 року /а.с. 46, т.1/.

На підтвердження факту придбання товарно-матеріальних цінностей у вищезазначеного контрагента позивачем до матеріалів справи надано копію податкової накладної № 6 від 05.03.2012 року /а.с. 54, т.1/.

Дана податкова накладна позивачем включена до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за відповідні звітні періоди за датою її отримання, що відповідачем у справі не заперечується.

Відповідачем не оспорюється той факт, що на момент виписки вищезазначеної податкової накладної контрагент позивача мав статус платника податку на додану вартість та був зареєстрований як юридична особа у встановленому законодавством порядку.

На підтвердження реальності здійснення спірних господарських операцій позивачем до матеріалів адміністративного позову надано копію специфікації /а.с. 47, т.1/, видаткових накладних та рахунків-фактури /а.с. 56-57, т.1/, платіжного доручення /а.с. 55, т.1/.

Дослідивши в судовому засіданні вищевказані специфікації, накладні та рахунки-фактури, судом встановлено, що вони відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, тобто є первинними документами бухгалтерського обліку в розумінні частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України приймаються судом як належний доказ у справі.

Оплату придбаних товарів позивачем проведено у повному обсязі шляхом перерахування коштів на розрахункові рахунки контрагентів, що підтверджується виписками установ банків про рух коштів на рахунках, копіями платіжних доручень.

Транспортування товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "Старт-Д", здійснювалося автотранспортом позивача, на підтвердження чого позивачем надано копії посвідчення про відрядження водія, подорожного листа вантажного автомобіля, свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, які знаходяться у власності позивача, витягом з реєстру виданих довіреностей /а.с. 107-108, 239-246, т.1/.

Суд зазначає, що зауваження до форми та порядку проведення розрахунків у Акті перевірки та письмових запереченнях відповідача на позов - відсутні.

Фактичне отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей та їх відповідність вимогам якості підтверджується накладними, відмітками в книзі складського обліку матеріалів, сертифікатами якості, копії яких наявні в матеріалах справи /а.с. 99-134, т.1/.

Придбані товарно-матеріальні цінності ПАТ "Кременчуцький завод дорожніх машин" також використано у власній господарській діяльності, на підтвердження чого позивачем надано копії карток складського обліку матеріалів, норми витрат допоміжних матеріалів для виробництва сталевого лиття та розшифровками статей матеріальних витрат та інших документів щодо виробничого використання придбаних матеріалів /а.с. 247-250, т.1, а.с. 1-26, т.2/.

Таким чином, в ході судового розгляду справи в повному обсязі доведено реальність (товарність) спірної господарської операцій з поставки товарно-матеріальних цінностей, встановлено факт сплати позивачем у ціні придбаних товарів податку на додану вартість та підтверджено рух активів (товарів) під час здійснення такої господарської діяльності.

Посилання контролюючого органу на результати перевірок контрагентів позивача та встановлення порушень вимог податкового законодавства України в ланцюгах постачання, як на підставу для зменшення добросовісному платнику податків (яким є позивач) суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість суперечать практиці Європейського суду з прав людини та Верховного Суду України.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Крім того, судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України неодноразово висловлювала правову позицію в даній категорії справ, відповідно до якої: якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту (постанови ВСУ від 09 вересня 2008 року у справі №21-500во08, від 01 червня 2010 року у справі №21-573во10, від 31 січня 2011 року у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, від 31 січня 2011 року у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень).

Також, суд звертає увагу на положення частини першої статті 218 Господарського кодексу України, відповідно до якої підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Таким чином, добросовісний платник податків не може нести відповідальність за порушення вимог податкового законодавства, допущені його контрагентом.

Вищенаведене в своїй сукупності дає підстави стверджувати, що позивачем правомірно заявлено до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість за період, що перевірявся, а висновок податкової інспекції про неможливість отримання платником податків відшкодування податку на додану вартість з Державного бюджету України здійснено при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства України та фактичних обставин справи.

Враховуючи визначення поняття штрафна санкція, що міститься в підпункті 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого дана санкція може бути застосована до платника податків лише у разі вчинення останнім порушення вимог податкового законодавства, а такі порушення в діях позивача відсутні, суд дійшов висновку, що контролюючим органом також неправомірно застосовано до ПАТ "Кременчуцький завод дорожніх машин" штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3794,75 грн.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на податковий орган.

Однак, відповідачем доказів в обґрунтування висновків податкової інспекції, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не надано. Разом з тим, матеріалами справи підтверджено правомірність декларування позивачем до бюджетного відшкодування суми ПДВ в розмірі 15179,00 грн.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає доведеним належними та допустимими доказами той факт, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване таке рішення, чим порушено законні інтереси позивача, а відтак податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 01.03.2013 № 0000071555/40 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

У відповідності до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, з Державного бюджету України на користь позивача підлягає стягненню сплачена відповідно до платіжних доручень від 12.03.2013 року № 2023 та від 26.03.2013 року № 2488 сума судового збору в розмірі 189,74 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький завод дорожніх машин" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби № 0000071555/40 від 01.03.2013 року.

Стягнути з державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький завод дорожніх машин" витрати у вигляді судового збору у розмірі 189,74 гривень згідно платіжних доручень від 12.03.2013 року № 2023 та від 26.03.2013 року № 2488.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови виготовлено 30 квітня 2013 року.

Суддя І.Г. Ясиновський