Постанова № 31044819, 22.04.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2013 року № 2а-7759/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд,

у складі:

головуючого-судді Ланкевича А.З.

суддів Качур Р.П.

Кравціва О.Р.

секретар судового засідання Бравчук Д.Є.

за участі представників

позивача Палінського Ю.І.

відповідачів Бобечка Т.В., Лесько Н.Р., Стегнія А.В.,

Турчина І.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративну справу за позовом Наукової установи приватного підприємства лікувально-оздоровчо-навчального центру «Вікторія» до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби, Прокуратури м.Трускавця, Державної податкової інспекції у м.Трускавці Львівській області Державної податкової служби, Державної податкової служби у Львівській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області, за участі третьої особи Державної казначейської служби України про визнання рішення нечинним і скасованим та стягнення витрат, -

встановив :

Позивач звернувся з позовом, в якому просить визнати нечинним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у м.Трускавець Львівської області №128/26-2/20798879/1463 від 26 травня 1998 року та стягнути витрати.

Посилається на те, що за результатами проведеної відповідачем документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог законодавства про оподаткування за період з 01.10.1996 року по 20.05.1998 року складено Акт перевірки №16 від 22 травня 1998 року. На підставі наведеного Акту відповідачем 26 травня 1998 року винесено оскаржуване рішення №128/26-2/20798879/1463 про застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення законодавства про оподаткування на суму заниженого податку з прибутку підприємств 1 858,43 грн., суму заниженого податку на добавлену вартість 985,27 грн. та суму неутриманого прибуткового податку 687,85 грн. Вважає, що відповідачем неправомірно проведено перевірку та винесено рішення, яким зобов'язано сплатити суму податкового зобов'язання. Тому просить позов задоволити.

Відповідачем - Державною податковою інспекцією у м.Трускавці Львівській області Державної податкової служби подано письмове заперечення проти позову, в якому він просить в позові відмовити, посилається на те, що працівниками Державної податкової інспекції по м.Трускавець Львівської області проведена документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог законодавства про оподаткування, за результатами якої складено Акт перевірки №16 від 22 травня 1998 року. При проведенні перевірки встановлено, що позивачем порушено вимоги Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року №14-92 «Про податок на добавлену вартість» та Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1994 року №13-92 «Про прибутковий податок з громадян». На підставі акту перевірки було винесено рішення №128/26-2/20798879/1463 від 26 травня 1998 року. З актом перевірки було ознайомлено керівника ПП ЛОНЦ «Вікторія», який при підписанні не зазначив жодних зауважень. Крім цього, винесене рішення не було оскаржено позивачем в адміністративному порядку. Також, за наслідками перевірки було порушено кримінальну справу проти керівника підприємства ОСОБА_7, в процесі розслідування якої ОСОБА_7 визнав свою вину, тобто погодився із порушеннями, зазначеними в акті перевірки.

Представник позивача, в судовому засіданні, позовні вимоги підтримав повністю, посилається на підстави викладені в позовній заяві.

Представники відповідачів та третьої особи в судовому засіданні, проти позову заперечили, просять відмовити в його задоволенні з підстав викладених в письмовому заперечені проти позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Працівниками Державної податкової інспекції по м.Трускавець Львівської області проведено документальну перевірку Приватного підприємства лікувально - оздоровчо - навчального центру «Вікторія» з питань дотримання вимог законодавства про оподаткування за період з 01.10.1996 року по 20.05.1998 року, за результатами якої складено Акт перевірки №16 від 22 травня 1998 року.

Як вбачається з висновків вищенаведеного Акту перевірки, відповідачем встановлено порушення з сторони позивача вимог Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року №14-92 «Про податок на добавлену вартість» та Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1994 року №13-92 «Про прибутковий податок з громадян».

Під час проведення перевірки встановлено, що позивачем неправомірно віднесено на витрати підприємства комунальні послуги за квартиру, що орендується під офіс, неправомірно списано та віднесено до витрат підприємства пальне придбане для автомобіля, що орендується у приватної особи, а також неправомірно віднесено на витрати кошти на придбання новорічних подарунків. Перевіркою правильності нарахування та своєчасності сплати в дохід бюджету податку на добавлену вартість встановлено, що підприємством відносилось на розрахунки з бюджетом суми податку на добавлену вартість, отримані розрахунковим методом, які у розрахункових документах не були відокремлені окремим рядком, чим порушено ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України "Про податок на добавлену вартість" №14-92 від 28.12.1993 року та п. 54 Інструкції "Про порядок обчислення і сплати податку на добавлену вартість". Також неправомірно віднесено до відшкодування суми податку на добавлену вартість у зв'язку з придбанням холодильника, телевізора та відеокамери. Окрім цього, по даних проведеної інвентаризації, таких основних засобів як холодильник, телевізор та відеокамера в наявності не було. Зазначені основні засоби було продано, але дана операція не була відображена в бухгалтерському обліку підприємства, що є порушенням п. 10 Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні. По даних основних засобах проводилося нарахування амортизації, що є порушенням п.п. 8.1.3 п. 81.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки дані основні засоби були реалізовані фізичній особі. Виявлено систематичне порушення пов'язане з зайвим відшкодуванням податку на добавлену вартість при оплаті послуг по оренді приміщення, неправомірно віднесено до відшкодування суми податку на добавлену вартість у зв'язку з встановленням телефону гр.ОСОБА_8, оскільки встановлення телефону фізичній особі не відноситься до виробничих потреб підприємства, також дану суму не було включено до місячного сукупного доходу ОСОБА_8 та не оприбутковано прибутковим податком. При перевірці повноти та своєчасності утримання та перерахування в бюджет прибуткового податку з громадян встановлено, що підприємством не оприбутковувалися прибутковим податком кошти перераховані навчальним закладам за навчання громадян, які не перебували у трудових відносинах з підприємством. Дані суми є доходом отриманим не за основним місцем роботи та повинні оприбутковуватися прибутковим податком відповідно до п. 3 ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року №13-92 "Про прибутковий податок з громадян". Також не було оприбутковано прибутковим податком кошти перераховані навчальному закладу за навчання особи, яка перебувала у трудових відносинах з підприємством. Дані кошти потрібно включити до заробітної плати та оподаткувати на загальних підставах відповідно до п. 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян".

На підставі вищезазначеного Акту перевірки відповідачем 26 травня 1998 року винесено рішення про застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення законодавства про оподаткування №128/26-2/20798879/1463 на суму заниженого податку з прибутку підприємств 1 858,43 грн., суму заниженого податку на добавлену вартість 985,27 грн. та суму неутриманого прибуткового податку 687,85 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не представлено суду жодних доказів щодо спростування висновків відповідача, які викладені в акті перевірки, а також винесене рішення не було оскаржено в адміністративному порядку.

Крім цього, за наслідками перевірки було порушено кримінальну справу відносно президента ПП ЛОНЦ "Вікторія" ОСОБА_7, який в процесі розслідування кримінальної справи повністю визнав свою вину у вчинених злочинах.

Під час судового розгляду кримінальної справи судом досліджувався акт документальної перевірки позивача від 22 травня 1998 року №16 та обставини, викладені в ньому.

В матеріалах справи міститься копія вироку Трускавецького міського суду Львівської області від 16 листопада 1999 року по справі №1-50-99, що набрав законної сили, відносно ОСОБА_7, який засуджений та визнаний винним за ст.ст. 148-2 ч.2, 172 ч.2 Кримінального кодексу України.

Вироком суду встановлено, що "ОСОБА_7, будучи посадовою особою - президентом ПП ЛОНЦ "Вікторія" в період з січня 1997 року по січень 1998 року з метою ухилення від сплати податків, при веденні бухгалтерського обліку підприємства та складанні податкових звітностей за результатами господарської діяльності умисно увійшовши в злочинний зговір з головним бухгалтером цього ж підприємства ОСОБА_9 давав вказівки та розпорядження проводити бухгалтерський облік з порушенням податкового законодавства. Так, за вказівками та розпорядженнями підсудного, в порушення ст.9 п.91 п.9.1.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року №334/94-ВР, ст. 5 п.п. 4.4.10 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 18.11.1997 року №639/97-ВР, норм витрат пального і мастильних матеріалів, було неправомірно віднесено на витрати підприємства кошти по оплаті комунальних послуг за квартиру підсудного, неправомірно віднесено на витрати підприємства вартість бензину для автомобіля підсудного "Опель-Аскона" без підтверджуючих документів про витрати та неправомірно нараховано податок на добавлену вартість на заробітну плату працівників підприємства за ІІ півріччя 1997 року, який також було неправомірно віднесено у витрати підприємства, внаслідок чого був занижений прибуток підприємства, який підлягає оподаткуванню шляхом заниження вартості матеріальних затрат, що призвело до ненадходження до бюджету податку з прибутку в сумі 1 060,99 грн.

Крім цього, за вказівкою та розпорядженням підсудного в порушення ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України "Про податок на добавлену вартість" від 28.12.1992 року №14-92, п. 54 Інструкції "Про порядок обчислення і сплати податку на добавлену вартість", затвердженої наказом ГДПУ України від 10.02.1993 року №3, зареєстрованого в Мін'юсті України від 31.03.1993 року №8 за результатом господарської діяльності головним бухгалтером було неправомірно відшкодовано податок на добавлену вартість, що призвело до ненадходження до бюджету ПДВ в сумі 70,38 грн. В порушення ст.ст. 7 п.3,8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" з громадян, які не перебували в трудових відносинах з ПП ЛОНЦ "Вікторія" і одержали дохід від даного підприємства не за основним місцем праці, не були включені кошти в повному обсязі до сукупного доходу громадян, які перебували з ПП ЛОНЦ "Вікторія" у трудових відносинах, що призвело до несплати у бюджет держави прибуткового податку з громадян в сумі 308,05 грн.

Таким шляхом загальна сума несплачених податків внаслідок умисних дій підсудного в зговорі з головним бухгалтером ОСОБА_9 становить 1 762,93 грн. Своїми діями підсудний, будучи організатором за попереднім зговором в групі умисно ухилився від сплати податків, що призвело до ненадходження в державний бюджет коштів у значних розмірах.

Також, підсудний ОСОБА_7, будучи посадовою особою з метою обману працівників ДПІ у м.Трускавці та з метою перекручення фактичних відомостей під час проведення документальної ревізії в ПП ЛОНЦ «Вікторія», де він працював президентом, зокрема при інвентаризації основних засобів завірив своїм підписом та печаткою підприємства і видав працівникам ДПІ завідомо неправдивий документ - довідку про наявність в ПП ЛОНЦ «Вікторія» основних засобів: холодильник «Норд» вартістю 572,00 грн. та телевізор «Шарп» вартістю 706,00 грн., хоч насправді вказаних предметів на підприємстві не було, оскільки вони за вказівкою підсудного були фіктивно куплені і фіктивно поставлені на баланс як основні засоби для одержання необлікованої готівки в розмірі 1 278,00 грн. Довідка була видана підсудним для скриття факту неправомірного відшкодування податку на добавлену вартість при придбанні холодильника і телевізора та не встановлення факту неправомірного нарахування амортизації на вказані речі як основні засоби, віднесення даних відрахувань у витрати підприємства, а заодно і несплати податку з прибутку.

Своїми діями підсудний склав та видав, як посадова особа завідомо неправдиві документи з метою обману працівників державної податкової інспекції та невиявлення факту ухилення від сплати податків в сумі 266,06 грн., ухилення від сплати правомірно нарахованих податків штрафу та пені в розмірі 6 723,41 грн., чим спричинив тяжкі наслідки."

Згідно ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищенаведене та те, що позивачем не додано жодних доказів на спростування висновків податкового органу, а також беручи до уваги вирок Трускавецького міського суду Львівської області від 16 листопада 1999 року №1-50-99, суд приходить до висновку про правомірність винесення відповідачем оскаржуваного рішення, а тому позовні вимоги позивача до задоволення не підлягають.

Що стосується вимоги позивача про стягнення 765,00 грн. витрат на добові у зв'язку з відвідуванням судових засідань з виїздом в інші міста, суд приходить до наступного висновку, що відповідно до ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України із урахуванням того, що рішення ухвалене на користь відповідача, який є суб'єктом владних повноважень, судові витрати здійснені позивачем не підлягають до компенсації.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

В задоволенні позову Наукової установи приватного підприємства лікувально-оздоровчо-навчального центру «Вікторія» до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби, Прокуратури м.Трускавця, Державної податкової інспекції у м.Трускавці Львівській області Державної податкової служби, Державної податкової служби у Львівській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області, за участі третьої особи Державної казначейської служби України про визнання рішення від 26 травня 1998 року № 128/26-2/20798879/1463 нечинним і скасованим та стягнення 765,00 грн. витрат на добові в зв'язку з відвідуванням судових засідань з виїздом в інші міста - відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий Ланкевич А.З.

Суддя Качур Р.П.

Суддя Кравців О.Р.

Повний текст постанови виготовлено 29 квітня 2013 року