Постанова № 31044762, 25.04.2013, Луганський окружний адміністративний суд

10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 квітня 2013 року Справа № 812/2945/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Тріфанової С.С.,

при секретарі: Нестеровській Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області до публічного акціонерного товариства "Лисичанськвугілля" в особі відокремленого підрозділу "шахта ім. Д.Ф.Мельникова" про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсій призначених на пільгових умовах за Списком №1 в розмірі 2 928 605,38 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

27 березня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області до публічного акціонерного товариства "Лисичанськвугілля" в особі відокремленого підрозділу "шахта ім. Д.Ф.Мельникова" про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсій призначених на пільгових умовах за Списком №1 в розмірі 2 928 605,38 грн.

В обґрунтуванні позовних вимог позивачем зазначено наступне.

Публічне акціонерне товариство "Лисичанськвугілля" в особі відокремленого підрозділу "шахта ім..Мельникова" є платником страхових внесків та зборів до управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області. Згідно зі ст.14,15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 підприємства, установи, організації, створені відповідно до законодавства, незалежно від форм власності, є страхувальниками та платниками страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Відповідно до п.2 розділу ХV Прикінцевих положень вищевказаного Закону та п.6 Інструкції "Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України" від 16.01.2004 підприємства незалежно від форм власності та господарювання з коштів, призначених на оплату праці, на підставі повідомлень, зобов'язані відшкодовувати органам Пенсійного фонду витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п."а" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівником встановленого ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку. Як зазначає позивач, заборгованість зазначеного підприємства по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за період з 01.12.2012 по 31.01.2013 становить 2 928 605,38 грн. В добровільному порядку сума боргу підприємства по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій є несплаченою. За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку суму заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсій призначених на пільгових умовах за Списком №1 в розмірі 2 928 605,38 грн. за період з 01.12.2012 по 31.01.2013

Представник позивача в судове засідання не з'явився про час, місце та дату розгляду справи був повідомлений належним чином, надав до суду 11 квітня 2013 року клопотання, в якому просив розглядати позовну заяву без уповноваженого представника управління Пенсійного фонду.

Представник відповідача в судове засідання не заявився про час, місце та дату розгляду справи був повідомлений належним чином, через відділ діловодства та обліку звернень громадян Луганського окружного адміністративного суду 09 квітня 2013 від відповідача надійшов відзив на позов в якому зазначено, що ПАТ "Лисичанськвугілля" в особі ВП "шахта ім..Мельникова" визнає позов в повному обсязі.

Відповідно до частини 4 статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до частини 6 статті 71 КАС України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що відокремлений підрозділ "шахта ім..Мельникова" ПАТ "Лисичанськвугілля" перебуває на обліку в якості платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в управлінні Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області (а.с.5)

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Відокремлений підрозділ "шахта ім..Мельникова" створено без права юридичної особи, головним підприємством якого є ПАТ "Лисичанськвугілля" (а.с.6)

Відповідно до ст.96 Цивільного Кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Отже, юридична особа (головне підприємство) є відповідачем в суді і за свої відокремлені підрозділи, самостійно приймає рішення про виконання зобов'язань як на головному підприємстві, так і на своїх відокремлених підрозділах.

Судом встановлено, що за період з 01 грудня 2012 року по 01 лютого 2013 року управлінням Пенсійного фонду України в м.Лисичанськ Луганської області відповідачу - публічному акціонерному товариству "Лисичанськвугілля" в особі відокремленого підрозділу "шахта ім. Д.Ф.Мельникова" було пред'явлено до відшкодування фактичні витрати на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах за Списком №1 - в розмірі 2 928 605,38 грн., що підтверджується відповідними розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "а" статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII "Про пенсійне забезпечення". Зазначені розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій призначених на пільгових умовах за Списком №1 були отримані особисто представником підприємства, про що свідчить підпис уповноваженої особи на розрахунках. (а.с.12-112). Відповідач отримавши зазначені розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах, не оскаржив їх в установленому порядку, за таких обставин суд приходить до висновку що відповідач фактично узгодив зазначені розрахунки.

Однак, заборгованість відповідачем до цього часу в добровільному порядку залишається несплаченою.

Вирішуючи даний спір суд виходить з наступного.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464 - VI, яким внесено зміни до Законів України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення", "Про пенсійне забезпечення".

Разом з цим положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення", які врегульовують питання обов'язку підприємств відшкодовувати Пенсійному фонду України фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не змінено.

Спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам є Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV.

Поняття платника страхових внесків, порядок реєстрації страхувальників і застрахованих осіб та облік платників страхових внесків, розміри та порядок нарахування й сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, порядок стягнення заборгованості зі страхувальників та інше врегульовується Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. №21-1.

Згідно з п. 1 ст. 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 року № 400/97-ВР платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Відповідно до п. "а" ч.1 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам.

Відповідно до частини 2 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, врегульовано розділом 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663.

Відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1 (зареєстровано в Мінюсті України 16 січня 2004 року за № 64/8663), плату Пенсійному фонду на покриття фактичних витрат на виплату пенсій за віком на пільгових умовах вносять підприємства незалежно від форм власності та господарювання. Несвоєчасно перераховані суми витрат на виплату і доставку пенсій вважаються боргом (недоїмкою).

Відповідно до п. 6.1. вказаної Інструкції відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в таких розмірах: для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції, - фактичні витрати на виплату і доставку пенсій працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім працівників, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, у визначених розмірах.

Відповідно до пункту 6.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій. Розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії (пункт 6.5 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування) до Пенсійного фонду України.

Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць (пункт 6.8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України).

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах за списком №1, покриваються підприємствами та організаціями. Таким чином, необхідність відшкодування відповідачем позивачу фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком №1, передбачена діючим законодавством.

В судовому засіданні судом встановлено, що наявність заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах Списком №1 - в розмірі 2 928 605,38 грн. яка визначена відповідними розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, підтверджується карткою особового рахунку по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком №1 відповідача та розрахунком суми боргу по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, які долучені позивачем до матеріалів справи . (а.с.7,8-11).

Відповідно до статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач може визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

З урахуванням приписів статті 112 КАС України у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

Оскільки відповідач за час судового розгляду визнав позовні вимоги, у добровільному порядку прострочену заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за період з 01.12.2012 по 31.01.2013 за Списком №1 - в розмірі 2 928 605,38 грн. наявність якої підтверджена матеріалами справи, не сплатив, позовні вимоги управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області щодо стягнення з публічного акціонерного товариства "Лисичанськвугілля" в особі відокремленого підрозділу "шахта ім. Д.Ф.Мельникова" заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсій призначених на пільгових умовах за Списком №1 в розмірі 2 928 605,38 грн. визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області до публічного акціонерного товариства "Лисичанськвугілля" в особі відокремленого підрозділу "шахта ім. Д.Ф.Мельникова" про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсій призначених на пільгових умовах за Списком №1 в розмірі 2 928 605,38 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Лисичанськвугілля" в особі відокремленого підрозділу "шахта ім. Д.Ф.Мельникова" (93100, Луганська область, м.Лисичанськ, вул.Малиновського,1, код 32359108) на користь управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області (93113, Луганська область, м.Лисичанськ, вул.Свердлова,347) заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком №1 в розмірі 2 928 605,38 грн. (два мільйона дев'ятсот двадцять вісім тисяч шістсот п'ять грн. 38 коп.).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанову в повному обсязі складено та підписано 29 квітня 2013 року.

Суддя С.С. Тріфанова