Постанова № 31044500, 11.04.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

11 квітня 2013 року (14 год. 35 хв.) Справа № 808/278/13-а м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Прудивуса О.В.,

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Енергетичні технології»

до: Запорізької митниці

про: визнання протиправними дій та визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

14 січня 2013 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Енергетичні технології" (далі - позивач) до Запорізької митниці (далі - відповідач), у якому позивач просить визнати протиправними дії відповідача щодо визначення позивачеві суми грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) в акті перевірки від 14.12.2012 № н/0042/12/112000006/0030982728, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача форми "Р" від 03.01.2013 № 1, в якому визначено суму податкового зобов'язання за платежем ввізне мито в сумі 7411,86 грн., у тому числі за основним платежем 5929,49 грн., за штрафними санкціями - 1482,37 грн, від 03.01.2013 №2, в якому визначено суму податкового зобов'язання за платежем акцизний податок в сумі 127347,41 грн., у тому числі за основним платежем 101877,93 грн., за штрафними санкціями 25469,48 грн., від 03.01.2013 № 3, в якому визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 26951,85 грн., у тому числі за основним платежем 21561,48 грн., за штрафними санкціями - 5390,37 грн.

Позивач обґрунтовує свої вимоги наступним.

У грудні 2012 року відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку дотримання позивачем вимог законодавства України з питань державної митної справи. За результатами перевірки відповідачем складено акт від 14.12.2012 № н/0042/12/112000006/0030982728, яким встановлено, що при митному оформленні товару "абсорбент очищений" за кодом 3814009090 згідно УКТ ЗЕД декларантом порушено вимоги Основних правил інтерпретації класифікації товарів, зокрема номерів 1 та 6 Приміток до Групи 27 УКТ ЗЕД, що призвело до заниження податкового зобов'язання на загальну суму 129368,90 грн. Позивачем надано заперечення на зазначений акт перевірки. Відповідач відхилив заперечення та на підставі акту перевірки прийняв наступні податкові повідомлення-рішення форми «Р»: від 03.01.2013 № 1, яким визначено податкове зобов'язання за платежем ввізне мито у сумі 7411,86 грн., від 03.01.2013, № 2, яким визначено податкове зобов'язання за платежем акцизний податок у сумі 127 347,41 грн., від 03.01.2013 № 3, яким визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 26 951,85 грн.

Загальна сума зобов'язання за податковими повідомленнями-рішеннями, прийнятими відповідачем склала 161 711,12 грн.

Позивач вважає зазначені податкові повідомлення-рішення безпідставними та такими, що прийняті з порушенням законодавства, в обґрунтування чого зазначає наступне.

На думку позивача, висновки відповідача, зроблені за результатами перевірки, є необґрунтованими, оскільки товар пройшов митне оформлення без зауважень і був випущений у вільний обіг на територію України, позивачем у повному обсязі були сплачені всі нараховані відповідачем податки та збори.

Позивач зазначає, що імпортована ним продукція за декларацією відправника первісно була класифікована вірно, що підтверджується висновком Російської експертної установи. Також, на думку позивача висновок ЦМУЛДЕР від 05.11.2012 № 12.3-1305 не є достовірним, повним і вірним дослідженням зразку товару в частині визначення його хімічних складових, проте саме результати проведених досліджень були покладені в основу висновків акту перевірки. Окрім того, відповідачем було порушено порядок взяття проб товарів.

Також позивачем в обґрунтування своєї позиції зазначається, що класифікацію товару за групою 27 замість групи 38 відповідач виконав всупереч положенням УКТ ЗЕД.

Посилаючись на викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду від 17.01.2013 було відкрито провадження в адміністративній справі та призначено попереднє судове засідання.

29.01.2013 представником відповідача суду надані заперечення на адміністративний позов, у яких він просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з огляду на наступне.

Представник відповідача вважає прийняті ним податкові повідомлення правомірними, оскільки митним та податковим законодавством йому надано право на проведення невиїзної документальної перевірки, за результатом якої встановлено порушення і прийняті податкові повідомлення.

Також, посилаючись на результати лабораторних досліджень товару та УКТ ЗЕД відповідач зазначає, що класифікація товару, яка здійснена ним за результатами перевірки, є вірною.

У ході попереднього судового засідання представниками сторін надані додаткові докази а також додаткові пояснення та заперечення на обґрунтування їх правових позицій.

Ухвалою суду від 01.04.2013 закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

01.04.2013 судом були отримані клопотання представників позивача та відповідача про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За таких обставин суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження.

Суд, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи та дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

Позивачем укладено зовнішньоекономічний Договір № 1011-0103/ESK від 01.03.2011 з товариством з обмеженою відповідальністю «ЕнергіяСтройКомплект» (Російська Федерація) (далі - договір) (а.с. 26-34). У жовтні 2012 року відповідно до договору та додаткових угод до нього позивачем був імпортований товар «абсорбент очищений» у кількості 54335 кг. за кодом Українського класифікатору товарів зовнішньоекономічної діяльності ( далі - УКТ ЗЕД) 3814009090 групи 38 «Різноманітна хімічна продукція» виробництва ЗАТ «Урусінський хімічний завод» (далі - товар).

10.10.2012 позивачем подано митну декларацію № 112050000/2012/022570 (далі - перша митна декларація) (а.с. 49). У першій митній декларації в графі 33 позивачем зазначений код товару «3814009090». Відповідачем 10.10.2012 було відібрано пробу товару з метою точного встановлення хімічного складу товару, про що складено Акт № 32 від 10.10.2012 «Про взяття проб і зразків товарів». Товар випущено у вільний обіг за тимчасовою декларацією від 11.10.2012 № 1120500000/2012/022660 (а.с. 54).

На замовлення відповідача Центральним митним управлінням лабораторних досліджень та експертної роботи проведено дослідження, результати якого викладені у висновку № 12.3-1305 від 05.11.2012. У висновку зазначено, що отримані результати лабораторних досліджень проби за визначеними показниками не суперечать відповідним показникам, зазначеним у графі 31 першої митної декларації (а.с. 52).

У зв'язку з отриманням позивачем відмови у прийнятті першої митної декларації (копія картки відмови) (а.с. 53) позивачем подано другу митну декларацію № 112050000/2012/025236 (далі - друга митна декларація) (а.с. 56), у якій графа 31 заповнена у відповідності до висновку Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи № 12.3-1305 від 05.11.2012, у графі 33 вказаний код товару «3814009090». Друга митна декларація прийнята відповідачем без зауважень, товар випущено у вільний обіг 09.11.2012, про що свідчить відповідна печатка на другій митній декларації (а.с. 56).

14.12.2012 відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку дотримання позивачем вимог законодавства України з питань державної митної справи (далі - перевірка). За результатами перевірки складено Акт від 14.12.2012 № н/0042/12/112000006/0030982728 (далі - акт перевірки) (а.с. 68-74).

Перевіркою встановлено, що при митному оформлені товару «абсорбент очищений» за кодом 3814009090 згідно з УКТ ЗЕД за МД від 09.11.2012 № 112050000/2012/025236 декларантом порушено вимоги Основних правил інтерпретації класифікації товарів, зокрема №1 та №6, Приміток до групи 27 УКТ ЗЕД, затверджених Законом України «Про митний тариф» від 05 квітня 2001 № 2371-ІІІ, чинного на час митного оформлення, та Пояснень до товарних позицій 3814 та 2710 УКТ ЗЕД, затверджених наказом Держмитслужби від 30 грудня 2010 № 1561, що призвело до заниження податкового зобов'язання на загальну суму 129 368,90 грн. й підлягає перерахуванню до Державного бюджету України, з них:

- ввізне мито (вид 021) у сумі 5 929,49грн.;

- акцизний податок (вид 089) у сумі 101 877,93 грн.;

- податок на додану вартість (вид 028) у сумі 21 561,48 грн.

Вищезазначений висновок викладено відповідачем у акті перевірки (а.с. 70-71).

Заперечення позивача від 20.12.2012 № 20/12/12-01(а.с. 75-80) на акт перевірки розглянуті відповідачем, проте не взяті до уваги. На думку відповідача, ним не допущено порушень процесуального характеру, класифікацію товару здійснено вірно, проведення перевірки та її висновки є правомірними. Зазначене викладено відповідачем у листі № 07-02-18-24/12074 від 28.12.2012 (а.с. 81-83), направленому позивачу.

03.01.2013 на підставі акту перевірки відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення форми "Р" (а.с. 84), яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з ввізного мита у розмірі 7 411,86 грн. (5 929,49 грн. - основний платіж, 1 482,37 грн. - штраф); № 2 (а.с. 85), яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з акцизного податку у розмірі 127 347,41 грн. ( 101 877,93 грн. - основний платіж, 25 469,48 грн. - штраф), № 3 (а.с. 86), яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 26 951,85 грн. ( 21 561,48 грн. - основний платіж, 5 390,37 грн. - штраф).

Оцінюючи правомірність прийняття відповідачем вищезазначених рішень суд виходить з наступного.

Частиною 1 ст. 257 Митного кодексу України 13.03.2012 № 4495-VI (далі - Митний кодекс) встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до ч. 8 ст. 257 Митного кодексу митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, у тому числі у вигляді кодів, зазначені у цій статті. Серед таких відомостей є код товару згідно з УКТ ЗЕД, ставки митних платежів, та суми митних платежів.

Частиною 1 ст. 69 Митного кодексу України встановлено, що товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.

Окрім того, ч. 2 ст. 69 Митного кодексу України встановлено, що митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

Відповідно до Порядку роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 650 (далі - Порядок) посадова особа підрозділу митного оформлення чи митного поста згідно з цим Порядком здійснює контроль правильності класифікації товарів під час проведення процедур митного контролю та оформлення товарів (п. 5 Розділу І Порядку).

Розділом ІІ Порядку встановлено, що декларант або уповноважена ним особа класифікує товари згідно з УКТ ЗЕД при їх декларуванні відповідно до Митного кодексу України. Посадові особи підрозділу митного оформлення чи митного поста, відділу митних платежів здійснюють контроль правильності класифікації товарів під час проведення митних формальностей при митному оформленні товарів. Обсяг контролю, достатнього для забезпечення додержання правил класифікації товарів при митному оформленні, визначається на основі результатів застосування системи управління ризиками.

Рішення приймається за результатами класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД у разі необхідності зміни задекларованого коду товару згідно з УКТ ЗЕД, у тому числі за результатами спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками у складних випадках митних формальностей.

Таким чином, відсутність рішення про визначення коду товару та випущення товару у вільний обіг свідчить про класифікацію його митним органом відповідно до коду, заявленого у митній декларації.

Так, класифікація товару при їх декларуванні фактично є складовою митного оформлення і відповідно до ч. 8 ст. 257 Митного кодексу здійснюється митними органами. У свою чергу, ставки та суми митних платежів напряму залежать від визначеного коду товару згідно з УКТ ЗЕД.

Підпунктом 54.3.3 п.54.3 ст. 54 Податкового кодексу встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, в тому числі якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що митний орган фактично є особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань під час митного оформлення товару, оскільки нарахування сум податкових зобов'язань напряму залежить від визначення коду товару.

Пунктом 54.4 ст. 54 Податкового кодексу визначено, що якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

У відповідності до ч. 4 ст. 255 Митного кодексу митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується митним органом шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Відповідно до норм ст.ст. 291 та 292 Митного кодексу обов'язок із сплати митних платежів припиняється при виконанні обов'язку із сплати митних платежів, а в свою чергу обов'язок із сплати митних платежів вважається виконаним (митні платежі вважаються сплаченими) у разі здійснення особою, відповідальною за сплату митних платежів, розпорядження про використання коштів авансових платежів при здійсненні митного оформлення товарів - з моменту закінчення митного оформлення. Позивачем митні платежі за другою митною декларацією сплачені у повному обсязі і у встановлений законом строк.

Так, відповідачем фактично було завершено митне оформлення товару за другою митною декларацією і його випущено у вільний обіг.

Частиною 3 ст. 345 Митного кодексу України, на яку посилається відповідач у своїх запереченнях, встановлено, що митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи в тому числі щодо правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення. Зазначена норма є загальною, та в подальшому конкретизується ч. 2 ст. 351 Митного кодексу, якою визначено, що документальна невиїзна перевірка проводиться у разі виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів або надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих митному органові документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України. Саме на першу підставу, передбачену ч. 2 ст. 351 Митного кодексу посилається відповідач, як на підставу проведення перевірки. У запереченнях відповідачем зазначено, що «висновок митної лабораторії дав підстави митному органу вважати, що є порушення законодавства України і був підставою для перевірки електронної митної декларації.»(а.с. 227).Проте, висновок Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи № 12.3-1305 (а.с. 51-52), на який посилається відповідач, датований 05.11.2012 і друга митна декларація (а.с. 56), за якою товар пройшов митне оформлення та випущений у вільний обіг, заповнена відповідачем з урахуванням вищезгадуваного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що фактично перевірку призначено відповідачем у зв'язку з виявленням в результаті службової перевірки порушень Посадової інструкції посадовими особами митниці під час їх службової діяльності. Зазначена обставина не є підставою для проведення перевірки відповідачем.

Таким чином, відповідач не мав правових підстав для проведення перевірки після закінчення митного оформлення товару, а відповідно і для донарахування податкових зобов'язань оскаржуваними рішеннями.

Окрім того, ч. 6 ст. 69 Митного кодексу встановлено, що штрафи та інші санкції за несплату митних платежів та за інші порушення, виявлені у зв'язку з неправильною класифікацією товарів, застосовуються митними органами виключно у разі, якщо прийняте митним органом рішення про класифікацію цих товарів у складному випадку було прийнято на підставі поданих заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної інформації та/або внаслідок ненадання заявником всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначеного рішення, що суттєво вплинуло на характер цього рішення.

Зазначена правова норма встановлює єдину, виключну підставу для застосування митним органом штрафів та інших санкцій за несплату митних платежів та за інші порушення, виявлені у зв'язку з неправильною класифікацією товарів. Відповідачем у своїх запереченнях зазначено: «під час митного контролю та митного оформлення митниця не приймала рішення про визначення коду товару, а тому підстав для застосування ч. 6 ст. 69 Митного кодексу в даному випадку не має» (а.с. 228).

Проте, законодавством України не передбачено іншої підстави для застосування митним органом штрафів та інших санкцій за несплату митних платежів та за інші порушення, виявлені у зв'язку з неправильною класифікацією товарів, а сам зміст ч. 6 ст. 69 Митного кодексу встановлює виключність підстави для нарахування штрафних санкцій у зазначеному випадку.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки відповідачем не надано доказів на підтвердження виявлення ним ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи під час митного оформлення товару позивачем, а також оцінюючи відповідність оскаржуваних дій відповідача і, як наслідок, прийнятих оскаржуваних рішень вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, зокрема п. 1 ч. 3 ст. 2 КАС України, суд дійшов наступного висновку.

Відповідач не мав встановлених законодавством підстав для проведення перевірки, а відтак - визначення позивачеві суми грошового зобов'язання в акті перевірки та, відповідно, прийняття оскаржуваних рішень.

Щодо вимог позивача про визнання протиправними дій відповідача стосовно визначення позивачеві суми грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) в акті перевірки, суд зазначає наступне.

З аналізу обставин справи вбачається, що оцінка судом правомірності оскаржуваних рішень здійснюється у сукупності із оцінкою правомірності дій відповідача щодо проведення перевірки та, відповідно, визначення позивачеві суми грошового зобов'язання в акті перевірки. Визначення грошового зобов'язання в акті перевірки є фактом, що передує прийняттю податкових повідомлень форми "Р" і його оцінка як окремої дії суб'єкта владних повноважень не потребується, оскільки її правомірність досліджується судом при наданні висновку стосовно оцінки правомірності прийняття податкових повідомлень форми "Р". Так, у даному випадку, визнання податкових повідомлень форми "Р" протиправними включає в себе оцінку правомірності визначення відповідачем суми грошового зобов'язання позивачу в акті перевірки.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення форми "Р" відповідача є протиправними, а відтак - адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Платіжним дорученням № 0410001 від 08.01.2013 (а.с.2) підтверджується сплата позивачем судового збору в розмірі 1617,11 грн. Отже, відповідна сума підлягає присудженню на користь позивача з Державного бюджету України.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 -12, 14, 86, 94, 98, 158 -163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Енергетичні технології» до Запорізької митниці задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення форми "Р" Запорізької митниці від 03.01.2013 № 1, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Енергетичні технології» визначено суму податкового зобов'язання за платежем ввізне мито в розмірі 7411,86 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення форми "Р" Запорізької митниці від 03.01.2013 №2, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Енергетичні технології» визначено суму податкового зобов'язання за платежем акцизний податок в розмірі 127 347,41 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення форми "Р" Запорізької митниці від 03.01.2013 № 3, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Енергетичні технології» визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 26 951,85 грн.

Судовий збір у розмірі 1617,11 грн. (одна тисяча шістсот сімнадцять гривень 11 коп.) присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Енергетичні технології» (ідентифікаційний код 30982728) з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.В. Прудивус