Ухвала суду № 3104447, 26.01.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 9/163/08-АП Головуючий суддя у 1-ій

Категорія статобліку - 6.6.6 інстанції - Нечипуренко О.М.

У Х В А Л А

Іменем УКРАЇНИ

26 січня 2009 року м. Дніпропетровськ

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії

головуючий суддя Юхименко О.В.,

суддя Коршун А.О.,

суддя Кожан М.П.,

при секретарі Галоян О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції

у Жовтневому районі м. Запоріжжя,

на постанову господарського суду Запорізької області від 14.04.2008р.

у справі № 9 / 163 / 08 - АП

за позовом Державної податкової інспекції

у Жовтневому районі м. Запоріжжя

вул. Леппіка, 34, м. Запоріжжя, 69063;

до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Експрес»,

вул. Патріотична, 64/Д, м. Запоріжжя, 69000;

до відповідача 2 Приватного підприємця ОСОБА_1,

вул. Героїв Сталінграду, 7 кв. 44, м. Запоріжжя, 69002;

про визнання недійсним господарського зобов'язання,

встановив: ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Експрес», Відповідач 1, та Приватного підприємця ОСОБА_1, Відповідач 2, про визнання недійсним господарського зобов'язання, оформленого договором № 19_2006 від 01.06.2006р.

Господарський суд Запорізької області (суддя Нечипуренко О.М.) своєю постановою від 14.04.2008р. в адміністративній справі № 9/163/08-АП у позові відмовив.

Постанова суду мотивована недоведеністю обставин укладання угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, у поданій апеляційній скарзі ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя, Позивач, вказує на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Дельта Експрес» не було надано доказів отримання послуг за договором - доказів відвантаження ТМЦ, наявності місць зберігання (складських приміщень).

Податкові накладні, транспортні накладні та акти приймання-передачі до перевірки не надавались. Звіти про надані послуги не складені та до перевірки не надані.

Крім того, Приватний підприємець ОСОБА_1. найманих працівників не має. Встановити фактичне надання послуг за договором не видається можливим.

Отже, сторони угоди, укладаючи спірні зобов'язання, діяли з метою мінімізації отриманих доходів та ухилення від сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Просить постанову господарського суду Запорізької області від 14.04.2008р. у справі № 9/163/08-АП скасувати та ухвалити нове рішення. Позов задовольнити.

Процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя, Позивач, не скористався. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся у встановленому порядку.

ТОВ «Дельта Експрес», Відповідач-1, Приватний підприємець ОСОБА_1, Відповідач-2, скаргу оспорили. В своїх запереченнях на апеляційну скаргу вказують на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Укладаючи господарське зобов'язання сторони діяли з метою розвитку господарської діяльності, отримання прибутку та належної й добросовісної сплати податкових зобов'язань до бюджету.

Розпорядженням голови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2009р. № 37 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Юхименко О.В., суддів Коршун А.О., Кожан М.П.

Судовий розгляд адміністративної справи здійснювався з повним фіксуванням судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу «Оберіг».

Сутність спору: Уповноваженими фахівцями держподаткінспекції була проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності ТОВ «Дельта Експрес» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004р. по 30.06.2007р.

За результатами перевірки складений Акт від 23.11.2007р. № 171/23-2/32227671.

В Акті перевірки вчинено записи про те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Дельта Експрес» було укладено з Приватним підприємцем ОСОБА_1 договір № 19_2006 від 01.06.2006р.

Відповідно до умов укладеного договору ПП ОСОБА_1., Виконавець, зобов'язаний надавати послуги по організації зберігання, підготовки та навантажування на транспортні засоби шламу карбіду кремнію.

В ході перевірки ТОВ «Дельта Експрес» до договору № 19_2006 надані акти виконаних робіт: б/н від 30.06.2006р. на загальну суму 17.180,00 грн., б/н від 31.07.2006р. на загальну суму 23.747,36 грн., б/н від 31.08.2006р. на загальну суму 12.652,64 грн., та б/н від 30.09.2006р. на загальну суму 11.420,00 грн.

Водночас, адреса, за якою має зберігатися майно, у договорі не вказана.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Дельта Експрес» не було надано доказів отримання послуг за договором - доказів відвантаження ТМЦ, наявності місць зберігання (складських приміщень).

Податкові накладні, транспортні накладні та акти приймання-передачі до перевірки не надавались.

Крім того, Приватний підприємець ОСОБА_1. найманих працівників не має.

Визнання недійсним господарського зобов'язання, оформленого договором № 19_2006 від 01.06.2006р., на підставі ст. ст. 207, 208 Господарського кодексу України, було предметом судового позову.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесені оскарженої постанови, знаходить апеляційну скаргу ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з ч. 1 ст. 208 цього Кодексу якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Договір є угодою сторін, які ще до його укладення узгодили свої інтереси, домовились про взаємні права та обов'язки, та відобразили їх у зовнішній формі.

Для того, аби намір однієї особи міг бути підставою для висновку про вчинення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, він має бути підтверджений певними засобами доказування, які б давали можливість судити про наявність волі та безпосередній зміст такої волі.

Правове вирішення окресленої ситуації очевидне, якщо у відносинах між контрагентами мала місце зловмисна домовленість представника однієї сторони з іншою.

Отже, намір юридичної особи на вчинення угоди з метою, яка б завідомо суперечила інтересам держави і суспільства, визначається як умисел тієї чи іншої посадової особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. Що має бути підтверджено належними засобами доказування.

Якщо зазначені положення не дозволяють визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, усталена практика відносин між сторонами, подальша поведінка сторін, та інші обставини, що мають істотне значення.

Відсутність податкових накладних чи відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, тягне за собою і відповідні наслідки, визначені Законами України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР та «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР, в редакції Закону України від 22 травня 1997 року N 283/97-ВР, відповідно.

Водночас, виконання чи невиконання укладеного договору, як і неможливість його виконання, не може бути підставою для визнання угоди недійсною, на підставі ст. ст. 207, 208 Господарського кодексу України.

З урахуванням викладеного, вимоги ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя ґрунтуються на припущеннях та не підтверджуються доказами, наявними в матеріалах справи.

В межах апеляційної скарги підстави для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду відсутні.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Запорізької області від 14.04.2008р. у справі № 9/163/08-АП - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга на судові рішення подається протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Ухвалу складено у повному обсязі 13.02.2009р.

Головуючий суддя О.В.Юхименко

Суддя А.О.Коршун

Суддя М.П.Кожан