Постанова № 31044306, 24.04.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2013 р. Справа №805/4310/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12-40 год.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Крилової М.М.

при секретарі Фоміній О.Д.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1;

представника позивача ОСОБА_2;

представника відповідача Макєєнко О.В.,

розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Ворошиловського районного управління юстиції м. Донецька про визнання протиправним рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Реєстраційної служби Ворошиловського районного управління юстиції м. Донецька про визнання протиправним рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що на підставі договору дарування від 23.02.1995 року її був подарований будинок з господарськими прибудовами за адресою: АДРЕСА_1. для реєстрації права власності на зазначене домоволодіння позивач звернулась до відповідача з відповідною заявою, однак рішенням №510933 від 22.02.2013 року відмовлено у вчинені заявлених дій з підстав того, що позивачем не наданий документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку, яке зареєстровано в передбаченому законом порядку. Позивач вважає таке рішення відповідача необґрунтованим з огляду на те, що обов'язковою умовою реєстрації права власності на земельну ділянку є наявність державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Крім того, зазначає позивач, відповідно до положень Цивільного кодексу України, якщо домоволодіння розташоване на земельній ділянці, наданій в користування, то у разі його відчуження до набувача переходить право користування тією частиною ділянки, на якій воно розміщене та частиною ділянки, необхідною для обслуговування.

На підставі зазначеного просив визнати протиправним рішення відповідача №510933 від 22.02.2013 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень та зобов'язати здійснити державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на житловий будинок за адресою:АДРЕСА_1

В судовому засіданні позивач та її представник заявлені вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні прози позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до договору дарування від 23.02.1995 року, ОСОБА_1 був подарований жилий будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1

30.01.2013 року представником ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Ворошиловського районного управління юстиції м. Донецька подана заява про державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно - житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 у зв'язку з його переплануванням.

Рішенням відповідача від 22.02.2013 року №510933 відмовлено у вчиненні заявлених дій. Підставою відмови визначені положення п.46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року №703, а саме у зв'язку із ненаданням заявником документа, що посвідчує речове право на земельну ділянку, яке зареєстровано в передбаченому законом порядку.

Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV (у редакції Закону України від 11.02.2010 № 1878-VI із змінами, внесеними згідно із Законом України від 04.07.2012 № 5037-VI; далі - Закон) державна реєстрація прав на нерухоме майно та їх обтяжень з 01.01.2013 проводиться державним реєстратором прав на нерухоме майно органу державної реєстрації, а також нотаріусами як спеціальними суб'єктами, на яких покладаються функції державного реєстратора.

При цьому органом державної реєстрації проводиться державна реєстрація прав на нерухоме майно, зокрема: з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно (в тому числі на новозбудовані, реконструйовані об'єкти нерухомого майна, у зв'язку із внесенням до статутного фонду юридичної особи нерухомого майна); на підставі рішень органів влади (включаючи відповідні рішення суду, що набрали законної сили); речових прав, які виникли до 01.01.2013 та не були зареєстровані відповідно до законодавства України, яке діяло на час їх виникнення.

На виконання зазначеного Закону Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 22.06.2011 № 703 «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно», пункт 46 якого передбачає, що для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна заявник, крім документів, що зазначені у пунктах 28, 29 і 31 цього Порядку, подає органові державної реєстрації прав:

документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку (крім випадків реконструкції квартири, житлового або нежитлового приміщення);

витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (у разі, коли в документі, що посвідчує речове право на земельну ділянку, відсутні відомості про її кадастровий номер);

документ, що зазначений у пункті 27 цього Порядку та підтверджує право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці (у разі проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на реконструйований об'єкт нерухомого майна);

документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта;

документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.

Як зазначалось, відповідач посилався на відсутність у позивача документа, що посвідчує речове право на земельну ділянку, яке зареєстровано в передбаченому законом порядку.

Разом з тим, відповідно до ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Крім того, ч.1 ст.120 Земельного кодексу України встановлює, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

З наведеного виходить, що отримавши у власність за договором дарування від 23.02.1995 року житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1, до ОСОБА_1 перейшло право власності на земельну ділянку, на якій розміщений зазначений житловий будинок.

Таким чином, договір дарування від 23.02.1995 року в даному випадку можна вважати документом, що посвідчує речове право на земельну ділянку.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, вказана норма встановлює презумпцію протиправності рішення суб'єкта владних повноважень, та покладає на нього обов'язок довести суду правомірність свого рішення.

З огляду на це, суд вважає, що відповідач не виконав вимог, встановлених ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в частині доказування та обґрунтування правомірності прийнятих рішень та вчинених дій.

Відповідно п. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищенаведене та з урахуванням п. 3 ст. 2, ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень, але не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; не обґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); не добросовісно.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновків, що порушене право позивача підлягає поновленню шляхом визнання протиправним рішення відповідача №510933 від 22.02.2013 року та зобов'язання здійснити державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на житловий будинок за адресою:АДРЕСА_1

Відповідно до ст.94 КАСУ якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи вищенаведене, та керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, пунктами 2-1, 6 розділу 7 "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Ворошиловського районного управління юстиції м. Донецька про визнання протиправним рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним рішення Реєстраційної служби Ворошиловського районного управління юстиції м. Донецька №510933 від 22.02.2013 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Зобов'язати Реєстраційну службу Ворошиловського районного управління юстиції м. Донецька здійснити державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на житловий будинок за адресою:АДРЕСА_1

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений при подачі позову в сумі 34 (тридцять чотири) грн. 41 коп.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 24 квітня 2013 року. Постанова виготовлена в повному обсязі 29 квітня 2013 року.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надісланням апеляційної скарги особою, яка її подає, до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Крилова М.М.