Постанова № 31044021, 24.04.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2013 р. Справа № 804/1720/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Коренева А.О.,

при секретарі судового засідання - Литвин Ю.Ю.,

за участю

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Вюнченко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області ДПС про визнання противоправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.11.12 №0000911720 та від 17.01.13 №0000081720, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ФОП ОСОБА_3, звернулась до суду з позовом до Нікопольської ОДПІ Дніпропетровської області ДПС про визнання противоправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.11.12 №0000911720 та від 17.01.13 №0000081720. На обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що спірні податкові-повідомлення рішення винесені на підставі актів перевірки, висновки якого не відповідають дійсним обставинам господарської діяльності позивача з ПП «ОСОБА_8», ТОВ «Атава» та ТОВ «Детальсервіс» та суперечать положенням податкового законодавства. Суми податкового кредиту, які не визнає податковий орган, сформовані позивачем на підставі податкових накладних, виписаних вказаними контрагентами та складених з дотриманням законодавчих вимог до них. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав наведених в позові.

Відповідач, Нікопольська ОДПІ Дніпропетровської області ДПС, з позовними вимогами не погодився. Мотиви незгоди зводяться до того, що спірні рішення винесенні за результатами перевірок позивача, якими встановлено відсутність бази та об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів у квітні 2011р., квітні-травні 2012р., які підпадають під визначення ст.185, ст.188, ст.198 ПК України. Надані позивачем первинні документи не містять інформації про конкретні обсяги та напрямки досліджень, не підтверджують як факту отримання послуг/товарів так і зв'язок понесених витрат із господарською діяльності позивача.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, здійснивши аналіз норм матеріального права, яким врегульовані спірні правовідносини, суд при прийняті постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем з 16.10.12 по 22.10.12 на підставі наказу на перевірку від 16.10.12 №1031, отриманого позивачем 16.10.12, та направлення, проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства в частині визначення правильності, повноти нарахування та сплати ПДВ при здійснені взаємовідносин з ПП «ОСОБА_8» за період діяльності з 01.04.11 по 30.04.11, ТОВ «Атава» за період діяльності з 01.04.12 по 30.04.12, з ТОВ «Детальсервіс» за період діяльності з 01.05.12 по 31.05.12. Перевірка проводилась в присутності ФОП ОСОБА_3 За результатами перевірки складений акт від 29.10.12 №1804/172-1992609360 (а.с.12). Проведеною перевіркою встановлено недодержання вимог ч.1 ст.203, ч.1 ст.207, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що: обумовлені ними по правочинах, здійснених ФОП ОСОБА_3 з постачальниками: ПП ОСОБА_8», «Атава» та з покупцем ФОП ОСОБА_4, відсутність бази та об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) квітні 2011 року, квітні 2012р., які підпадають під визначення ст.185, ст.188 ПКУ, а саме: завищено податковий кредит в квітні 2011 р. на суму 20 100,00 грн. в т.ч. придбання товару - 2 016,67грн., рекламних послуг - 18 083,34 грн., в квітні 2012р. в сумі 6 066,67грн.; завищено податкові зобов'язання за квітень 2011р. в сумі 2 032 грн., за травень 2011р. в сумі 3 000,00 грн.; а також порушення п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України в результаті чого підлягає донарахуванню податок на додану вартість в сумі 24 150,01 грн. З посиланням на згаданий акт перевірки, враховуючи встановлені порушення податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.11.12 № 0000911720, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 25 667,68 грн., з яких 24 510 грн. - основний платіж; 1 517,67 грн. - штрафні санкції.

Також судом встановлено, що відповідачем в період з 05.12.12 по 11.12.12 на підставі наказу про проведення перевірки від 05.12.12 №1323, врученого позивачу 05.12.12, та направлення, проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства в частині визначення правильності, повноти нарахування та сплати ПДВ при здійснені взаємовідносин з ТОВ «Детальсервіс» за період діяльності з 01.05.12 по 31.05.12. Перевірка проводилась в присутності ФОП ОСОБА_3 За результатами перевірки складений акт від 18.12.12 №2765/172-1992609360 (а.с.34). Проведеною перевіркою встановлено недодержання позивачем вимог статей ч.1 ст.203, ч.1 ст.207, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФОП ОСОБА_3 з постачальником: ТОВ «Детальсервіс»; - порушення п.198.3, п.198.6 ст.198 ПКУ, в результаті чого підлягає нарахуванню ПДВ в сумі 13 333,33 грн. за травень 2012р. З посиланням на згаданий акт перевірки, враховуючи встановлені порушення, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.01.13 № 0000081720, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 16 666,66 грн., з яких 13 333,33 грн. - основний платіж; 3 333,33 грн. - штрафні санкції.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі таких висновків спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.

Фактичною підставою для виключення сум з податкового кредиту позивача, який був ним сформований за взаємовідносинами з ПП «ОСОБА_8», ТОВ «Атава»» та ТОВ «Детальсервіс», слугував висновок податкового органу, викладений в акті перевірки, про порушення позивачем п. 198.3, п.198.6 ст. 198 ПКУ, оскільки перевіркою встановлено, що позивачем безпідставно віднесені суми податкового кредиту у розмірі 20 100 грн. (квітень 2011р.) за взаємовідносинами з ПП «ОСОБА_8», у розмірі 6 066,67 грн. (квітень 2012р.) за взаємовідносинами з ТОВ «Атава», у розмірі 13 333,33 грн. (травень 2012р.) за взаємовідносинам з ТОВ «Детальсервіс».

Суд зазначає, що взаємовідносини з приводу визначення податкових зобов'язань та формування податкового кредиту з податку на додану вартість, що виникли після 01.01.11, унормовані розділом ІV ПКУ. Положеннями п.198.1 ст.198 ПКУ визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п.198,3 ст.198 ПКУ).

Відповідно до п.198.6 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Згідно з приписами п.201.1 ст.201 ПКУ платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну , у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД ( 2371а-14, 2371б-14, 2371в-14, 2371г-14 ) (для підакцизних товарів та товарів, ввезених

на митну територію України).

На підстави наведеного, а також з урахуванням положення ст. 185.3 ст. 185 ПКУ, які визначають об'єкт оподаткування, суд доходить до висновку, що податкова накладна має юридичну силу документу, що підтверджує дані податкового обліку та дає право на формування податкового кредиту, якщо вона складена по-перше, в разі фактичного здійснення господарської операції, по-друге, оформлена з дотриманням вимог ст.201 ПКУ. Отже, якщо фактичного здійснення господарської операції не відбулось, складені документи, в тому числі і податкова накладна, не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку.

Досліджуючи обставини реальності здійснення господарських операцій позивача з означеними контрагентами, на підставі яких ним були сформовані дані податкового обліку, а саме податковий кредит, суд приймає на підтвердження таких даних лише достовірні первинні документи, тобто ті, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Перевіряючи фактичне здійснення господарських операцій із ПП «ОСОБА_8», судом з'ясовано, що взаємовідносини із зазначеним контрагентом виникли на підставі договору від 03.03.11 №0301 (а.с.44), за яким позивачу контрагентом надаються послуги з розміщення реклами в ЗМІ та Інтернеті, а також на підставі укладеного в усній формі договору купівлі-продажу товару, а саме порошку пожежного.

Оглянувши долучені до справи копії первинних документів, наданих позивачем в підтвердження операції із надання рекламних послуг, як-то Акти здачі-прийняття робіт від №30 від 06.04.11 на 75 000 грн.. в т.ч. ПДВ 12 500 грн., №75 від 14.04.11 на 22 000 грн. в т.ч. ПДВ на 3 666,67, №103 від 22.04.11 на 11 500 грн. в т.ч. ПДВ - 1 916,67, калькуляцію та звіт про проведену роботу та технічне завдання щодо рекламних послуг, які є додатками до зазначених актів, відповідні рахунки фактури та платіжні доручення, суд зазначає, що за загальними ознаками вони відповідають вимогам до первинних документів, визначених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України». Разом з тим суд зважує, що податкові накладні на загальну суму ПДВ в розмірі 18 083,34 грн., надані контрагентом позивачу, в яких зазначений в окремому рядку такий обов'язків реквізит як вид цивільно-правового договору, а саме договору про надання послуг від 03.03.11 №0301, відсутні. Надані позивачем податкові накладні виписані з посиланням на інший цивільно-правовий договір, а саме договір про надання послуг від 03.03.20 №0301.

Отже, з огляду на положення п.198.6 ст. 198 ПКУ сума в розмірі 18 083,34 грн. не може бути віднесена до податкового кредиту позивача, оскільки не підтверджена податковими накладними.

Оглянувши долучені до справи копії первинних документів, наданих позивачем в підтвердження операції із придбання порошку пожежного, як-то рахунку-фактури від 04.04.11 на 12 100 грн. на порошок пожежний, платіжне доручення, видаткову накладну на 12 100 грн., та податкову накладну на 12 100 (ПДВ - 2 016,67 грн.) (а.с.48), сформовану з посиланням на договір поставки від 04.04.11, суд відзначає, що за загальними ознаками вони відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», а також вимогам, наведеним в 200.1 ст. 200 ПКУ щодо обов'язкових реквізитів податкової накладної. Між тим, будь-які документи, у тому числі накладні, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Крім того, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів сум ПДВ до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Ані в ході перевірки, ані в ході судового розгляду справи позивачем не надано документів в підтвердження фактичного здійснення придбання порошку пожежного у ПП «ОСОБА_8», як-то: відповідного договору в письмовій формі, акту приймання-передачі товару, документів в підтвердження транспортування та зберігання товару об'ємом 6 000 кг. з м. Запоріжжя в с. Каменське. Суд відмічає, що відповідно до ст. 208 ЦК України правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених ч.1 ст. 206 цього Кодексу, належить вчиняти в письмовій формі. За правилами, встановленими ч.1 ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. На вимогу суду представником позивача не надано чітких та зрозумілих пояснень щодо обставин укладання договору із ПП «ОСОБА_8» на придбання порошку пожежного, із зазначенням економічної доцільності придбання такого товару саме у ПП «ОСОБА_8», доказів його виконання у момент вчинення, доказів транспортування товарів у день укладення договору в усній формі з м.Запоріжжя (місце знаходження контрагенту) до с. Камянське.

Щодо доводів представника позивача з приводу використання позивачем отриманого товару в своїй господарській діяльності, зокрема його реалізації ФОП ОСОБА_4, та наданих позивачем в підтвердження такого факту документів, суд зазначає, що факт наявності господарських взаємовідносин з ФОП ОСОБА_4 не є безумовним доказом фактичності взаємовідносин позивача з ПП «ОСОБА_8», яка спростована викладеними вище обставинами господарської діяльності позивача.

Оцінюючи наведені обставини в їх сукупності, суд доходить до висновку про відсутність будь-яких юридичний наслідків за усним договором позивача з ПП «ОСОБА_8» в тому числі і в сфері оподаткування. Наявність у позивача виписаної ПП «ОСОБА_8» податкової накладної у спірних правовідносинах не створює права для формування податкового кредиту, оскільки, як вбачається з добутих по справі доказів, об'єкт оподаткування ПДВ, яким, з огляду на положення ст.185 ПКУ, є реально здійснена господарська операція з поставки товару, відсутній. Наведене виключає правомірність віднесення позивачем суми ПДВ в розмірі 2 016,67 грн. до податкового кредиту.

Перевіряючи фактичне здійснення позивачем господарських операцій із ТОВ «Атава» та ТОВ «Детальсервіс», судом з'ясовано, що взаємовідносини із ТОВ «Атава» виникли на підставі договору поставки від 05.04.12 №05/04/12, за яким позивачу контрагентом поставляється товар - листи у кількості 4 тонн, а із ТОВ «Детальсервіс» - на підставі договору поставки від 01.04.12 №0104/12, за яким позивачу поставляється товар - електроди у кількості 3,25 тонн. Відповідно до п.2.1 зазначених договорів поставка товару відбувається на умовах ЕХW м. Харків (склад Постачальника, з відвантаженням в транспортний засіб) (а.с.66, 73).

Оглянувши долучені до справи копії первинних документів, наданих позивачем в підтвердження проведення операції із поставки товару за даними договорами, як-то Рахунок фактури №10 від 05.04.12, видаткову накладну №10 від 05.04.12, та податкову накладну від 05.04.12 №32, та Рахунки фактури від 15.05.12 №0002 та від 18.05.12 №0007, видаткові накладні №0002 від 15.05.12 та №0007 від 18.05.12, та податкові накладні від 15.05.12 №180 та від 18.05.12 №221, суд зазначає, що за загальними ознаками вони відповідають вимогам до первинних документів, визначених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», а також вимогам, наведеним в 200.1 ст. 200 ПКУ щодо обов'язкових реквізитів податкової накладної. Між тим, як було зазначено судом вище, будь-які документи, у тому числі накладні, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, наявності факту придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Враховуючи місцезнаходження контрагента (м. Харків) та умови поставки товару, а саме зі складу постачальника з відвантаженням на транспортні засоби, протягом 10-ти календарних днів з моменту отримання заявки покупця шляхом факсимільного або телефонного зв'язку, позивач стверджує, що перевезення товару здійснювалось автопідприємством ПП «Ванина», на підтвердження чого ним надані товарно-транспортні накладні серія ДУ №2012/13-02, ДД №2012/15-02 (а.с.77), ДД №2012/18-02 (а.с.81). Судовим оглядом вказаних товарно-транспортних накладних встановлено, що вони не містять всіх необхідних реквізитів, передбачених типовою формою такої накладної. Так, відсутній номер подорожнього листа та підпис водія-експедитора ОСОБА_7, не зазначені дані щодо особи, яка прийняла вантаж (посада, п.і.б., підпис, штамп). За викладених обставин, з огляду на положення Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», такі товарно-транспортні накладні не може вважатись первинним документом, яким підтверджується господарська операція з перевезення товару з пункту навантаження до пункту розвантаження.

В ході судового засідання представником позивача не надано чітких та зрозумілих пояснень з приводу обставин укладення договору із ПП «Ванина» на транспортування товару, в тому числі товару від ТОВ «Атава» та ТОВ «Детальсервіс», доказів оплати наданих послуг з транспортування, або, можливо, довіреності, виписаної позивачем особі на отримання товару у ТОВ «Атава» та ТОВ «Детальсервіс», як і не надано пояснень з приводу обґрунтування доцільності придбавання такого товару у контрагентів, що знаходиться в іншій місцевості ніж позивач, а також доказів використання таких товарів у власній господарській діяльності позивача.

Оцінюючи наведені обставини в їх сукупності, враховуючи факт встановлення Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС, що фактичне місце здійснення діяльності ТОВ «Атава» не встановлено (акт від 10.08.12 №787/22-217/37997856), а ТОВ «Детальсервіс» не знаходиться за податковою адресою та за ІІ кв.2012р. подало звіт форми 1-ДФ відповідно до якого загальна кількість працюючих на підприємстві складає 1 особу (акт від 10.08.12 3786/22-217/37997840), суд доходить до висновку про відсутність будь-яких юридичних наслідків за договорами позивача з ТОВ «Атава» та ТОВ «Детальсервіс». Наявність у позивача виписаних такими контрагентами податкових накладних у спірних правовідносинах не створює права для формування податкового кредиту, оскільки, як вбачається з добутих по справі доказів, об'єкт оподаткування ПДВ, яким, з огляду на положення ст.185 ПКУ, є реально здійснена господарська операція з поставки товару, відсутній. Наведене виключає правомірність віднесення позивачем суми ПДВ в розмірі 6 066,67 грн. (квітень 2012р.) та 13 333,33 грн. (травень 2012р.) до податкового кредиту.

Стосовно доводів позивача з приводу відсутності у податкового органу повноважень визнавати укладені позивачем з контрагентами договори нікчемними, а також відсутності рішення суду щодо визнання таких договорів недійсними суд зазначає наступне. По-перше, підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугував висновок, зроблений в акті перевірки, про порушення позивачем п.198,3 198,6 ст. 198 ПКУ. По-друге, наявність укладеного між позивачем та зазначеними вище контрагентами договорів, а також відсутність рішення суду про визнання таких договорів недійсним не свідчить про реальність (фактичність) вчинення відповідних операцій, визначених такими договорами. Суд відмічає, що податковий орган не позбавлений можливості довести факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків податковому обліку фактичним обставинам. За змістом акту перевірки позивача податковим органом насамперед перевірена правильність формування ним даних податкового обліку, у зв'язку чим досліджена правильність та достовірність складання первинних документів, що узгоджується з положеннями ст. 44 та ст. 61 ПКУ. Саме у зв'язку з відсутністю ознак фактичного вчинення господарської операції між Позивачем та його контрагентами податковим органом зроблений висновок про відсутність об'єкту оподаткування, яким, відповідно до п.185.3 ст.185 ПКУ, є факт поставки товарів або послуг, що свідчить про порушення пп.198.3, п.198.6 ст.198 ПКУ.

Враховуючи викладене, висновок ОДПІ про порушення позивачем вимог п.198.3, 198.5 ст.198 ПКУ при формуванні податкового кредиту за взаємовідносинами з ПП «ОСОБА_8», ТОВ «Атава», ТОВ «Детальсервіс» визнається судом юридично та фактично обґрунтованим.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Оскільки судовим розглядом не встановлено факту порушення спірними податковими повідомленнями-рішеннями прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, оскільки такі рішення узгоджуються з вимогами податкового законодавства, то в задоволенні позову належить відмовити.

Розподіл судових витрат слід здійснити відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні адміністративного позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Нікопольської об'єднано державної податкової інспекції Дніпропетровської області ДПС про визнання противоправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.11.12 №0000911720 та від 17.01.13 №0000081720

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами, визначеними ст. 186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили згідно зі ст.254 КАС України.

Повний текст постанови складений 29.04.13.

Суддя А.О. Коренев