Постанова № 31043893, 29.04.2013, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2013 року Справа № 803/840/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Лозовського О.А.,

при секретарі судового засідання Ткачук І.І.,

з участю позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за ОСОБА_1 до Першого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Волинської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до Першого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Волинської області (далі - Перший відділ ДВС Луцького МУЮ) про визнання дій протиправними та зобов'язання скасувати акт опису й арешту майна № 33408077 від 17.07.2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, 17.07.2012 року державним виконавцем Першого відділу ДВС Луцького МУЮ описано і складено арешт на майно, яке їй належить на праві власності. Вважає дії державного виконавця протиправними та такими, що суперечать вимогам Закону України «Про виконавче провадження» з огляду на те, що вона не є стороною виконавчого провадження у справі про стягнення з ОСОБА_2 в користь ПАБ КБ «Приватбанк» 12329,63 грн. та 40,15 грн. судових витрат, в межах якого державним виконавцем було вчинено дані виконавчі дії.

Зазначає, що ОСОБА_2 є її сином, проте, станом на момент винесення рішення судом не проживав у її будинку по АДРЕСА_1, описане державним виконавцем майно є її власністю, оскільки придбане за її кошти і які не належали боржнику.

З огляду на наведене, просить суд визнати протиправними дії державного виконавця, що полягають у нероз'ясненні їй, як особі, яка не є стороною виконавчого провадження та яка не брала участі у виконавчому провадженні, її прав, а також щодо складання акту опису й арешту належного їй майна, та зобов'язати відповідача скасувати акт опису й арешту майна №33408077 від 17.07.2012 року.

В судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримала із підстав, викладених у позовній заяві, просила суд адміністративний позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання не прибула, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності. В письмових запереченнях адміністративний позов не визнає, мотивуючи наступним.

Зазначає, що 10.07.2012 року головним держаним виконавцем Першого відділу ДВС Луцького МУЮ відкрито виконавче провадження з виконання судового наказу Луцького міськрайонного суду №2н-776 від 07.07.2008 року про стягнення з ОСОБА_2 в користь ПАБ КБ «Приватбанк» 12329,63 грн. боргу та 40,15 грн. судових витрат. У заяві про примусове виконання рішення суду стягувач вказав на проведення опису та арешту майна боржника. Відповідно до акту опису й арешту майна серія №33408077 17.07.2012 року головним державним виконавцем описано й арештовано майно, а саме: мікрохвильова піч DAEWOO с/н 06100292 та пральна машина PREMIERE, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Описане майно прийняте на відповідальне зберігання ОСОБА_1. Згідно акту державного виконавця від 14.02.2013 року дане майно не вдалося вилучити, оскільки особа, яка прийняла на відповідальне зберігання, відмовилась його передати для подальшої реалізації.

На підставі наведеного, просить суд в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Заслухавши думку позивача, дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України «Про виконавче провадження» № 606-XIV (далі - Закон №606-XIV).

Відповідно до статті 1 Закону №606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 17 Закону № 606-XIV, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до статті 17 Закону № 606-XIV, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи - виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Судом встановлено, що 10.07.2012 року головним державним виконавцем Першого відділу ДВС Луцького МУЮ відкрито виконавче провадження ВП №33408077 з виконання судового наказу Луцького міськрайонного суду №2н-776 від 07.07.2008 року про стягнення з ОСОБА_2 в користь ПАБ КБ «Приватбанк» 12329,63 грн. боргу та 40,15 грн. судових витрат, шляхом винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 10.07.2012 року.

У заяві про примусове виконання рішення суду від 09.07.2012 року стягувач КБ «Приватбанк» для забезпечення повного, своєчасного та реального виконання виконавчого листа про стягнення боргу вказав на накладення арешту на все майно боржника та оголошення заборони на його відчуження та арешту майна боржника.

Пунктом 4 частини 2 статті 57 Закону №606-XIV та пунктами 5.6.2 та 5.6.6 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №74/5 від 15.12.1999 року та зареєстрованої в Мін'юсті України 15.12.1999 року за № 865/4158 (у редакції чинній на момент здійснення спірних правовідносин) (далі - Інструкція), визначено, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Відповідно до частини 5 статті 57 Закону №606-XIV про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Згідно п. 5.6.6. Інструкції при проведенні виконавчих дій щодо опису та арешту майна боржника державний виконавець складає акт опису й арешту майна. Перший примірник акта опису й арешту майна складається з використанням бланка документів виконавчого провадження, для інших примірників використовуються бланки для копій документів виконавчого провадження.

В акті опису і арешту повинні бути вказані: час і місце складання акта; назва органу державної виконавчої служби, в якому працює державний виконавець, а також прізвище, ім'я та по батькові державного виконавця та осіб, що були присутні при складанні акта із зазначенням їх процесуального стану; назва органу чи посадової особи, якими виданий виконавчий документ, що підлягає виконанню, його резолютивна частина; назва стягувача та боржника; назва кожного внесеного в акт предмета і його відмінні ознаки (вага, метраж, розмір, форма, вид, колір, товарний знак, проби, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо); якщо вилучені предмети мають ознаки дорогоцінних металів, каменів, перлів тощо, то вони ретельно описуються з визначенням усіх особливих ознак, відповідним чином пакуються в конверт, прошиваються, підписуються державним виконавцем, учасниками акта опису й опечатуються печаткою відповідного органу державної виконавчої служби; оцінка кожного внесеного в акт предмета і загальна вартість усього майна; якщо проводилось опечатування предмета - які предмети, приміщення, сховища були опечатані, кількість накладених печаток та спосіб опечатування; строк, після закінчення якого майно може бути передане для реалізації; назва особи, якій передане майно на зберігання, а якщо майно передано на зберігання не боржнику, а іншій особі, - паспортні дані, її адреса; відмітка про роз'яснення зберігачеві майна обов'язків із збереження майна, попередження про кримінальну та матеріальну відповідальність за його розтрату, відчуження, утаювання або підміну; зауваження або заяви стягувача, боржника, осіб, що були присутні при опису і розпорядження за ним державного виконавця.

Акт опису й арешту майна підписується державним виконавцем, понятими, зберігачем майна, боржником та стягувачем, іншими особами, які були присутні при накладенні арешту на майно. У разі відмови від підпису сторін чи інших осіб, що були присутні при виконанні, про це робиться відмітка в акті. Якщо описане майно передано на зберігання не боржникові, а іншій особі, то акт опису й арешту майна складається в трьох примірниках. Перший залишається в провадженні державного виконавця, а інші вручаються зберігачеві майна та боржнику під розписку (на першому примірнику).

З досліджених судом матеріалів виконавчого провадження ВП №33408077 вбачається, що в межах даного виконавчого провадження державним виконавцем Першого відділу ДВС Луцького МУЮ 17.07.2012 року складено акт опису й арешту майна, що знаходиться за адресою, зазначеної в судовому наказі: АДРЕСА_1 , а саме: мікрохвильова піч DAEWOO с/н 06100292 та пральна машина PREMIERE.

З даного акту слідує, що опис майна та накладення арешту на нього проводилось у присутності понятих, також під час опису була присутня мати боржника ОСОБА_1, якою було прийнято на відповідальне зберігання описане майно, що стверджується її підписом в акті.

Проаналізувавши надані докази, суд вважає, що дії відповідача при складанні акта опису та арешту майна та сам акт був складений на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законами України з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень (вчинення дії) та неупереджено, дії державного виконавця Першого відділу ДВС Луцького МУЮ під проведення опису й арешту майна є такими, що відповідають Закону України «Про виконавче провадження», а тому підстави для зобов'язання його скасувати відсутні.

Судом не беруться до уваги твердження позивача щодо протиправності дій державного виконавця, оскільки, як слідує з акту, ОСОБА_1 не висловила зауважень щодо нього. Дана обставина стверджується її підписом в акті.

Крім того, частиною 3 статті 60 Закону №606-XIV визначено, що з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, позивач із заявою про зняття арешту з майна, який, на її думку, був проведений з порушенням вимог Закону №606-XIV, до відповідача не зверталась.

Згідно з частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивач не надала суду належних доказів на підтвердження позовних вимог щодо протиправності дій державного виконавця під час складання акту опису й арешту майна № 33408077 від 17.07.2012 року.

За таких обставин в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Керуючись статтями 11, 17, 158, частиною 3 статті 160, статтями 162, 163, 186 КАС України, на підставі Закону України «Про виконавче провадження» суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Першого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Волинської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 30 квітня 2013 року Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий О.А.Лозовський