Постанова № 31043872, 18.04.2013, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2013 року Справа № 803/605/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Валюха В.М.,

при секретарі судового засідання Мартинюк О.П.,

за участю представників позивача Богданенко А.О., Панасюк І.В., Шевченка Д.О.,

представника відповідача Гордійчук О.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ВОЛИНЬ-АВТО» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «ВОЛИНЬ-АВТО» (далі - ПАТ «ВОЛИНЬ-АВТО», позивач) звернулося з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (далі - Луцька ОДПІ Волинської області ДПС, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.03.2013 року № 0000182201, № 0000192201, № 0000202201.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Луцькою ОДПІ Волинської області ДПС проведена позапланова виїзна перевірка ПАТ «ВОЛИНЬ-АВТО» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.06.2012 року, про що складено акт № 1222/22.1/03120584 від 21.02.2013 року.

На підставі акту перевірки № 1222/22.1/03120584 від 21.02.2013 року Луцькою ОДПІ Волинської області ДПС 04.03.2013 року прийняті такі податкові повідомлення-рішення:

- № 0000182201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств на 177142,00 грн., в т. ч.: за основним платежем - 176561,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 581,00 грн.;

- № 0000202201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість (ПДВ) на 759039,00 грн., в т. ч.: за основним платежем - 506026,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 253013,00 грн.;

- № 0000192201, яким позивачу визначено суму завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 1140713,00 грн.

Позивач не погоджується із висновками акту перевірки та вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, з огляду на таке.

Так, з акту перевірки слідує, що державні податкові ревізори - інспектори, досліджуючи питання збитковості підприємства, проводили аналіз цін, підраховували собівартість придбаних та реалізованих товарів, вираховували витрати на збут, адміністративні витрати, рентабельність, встановлювали відпускну ціну продукції, і на підставі проведених дій прийшли до висновку, що підприємство веде збиткову діяльність.

Проте, всупереч нормам чинного законодавства України, при проведенні перевірки державні податкові ревізори - інспектори за допомогою власного розрахунку, який полягав у визначенні собівартості продукції та який не врахував всі обставини, фактично втрутилися у цінову політику підприємства та встановили, що позивач здійснює реалізацію за цінами, нижче повної собівартості, зазначили, які саме підприємство повинно встановлювати ціни, і таке визначення є прямим втручанням у господарську діяльність підприємства.

Крім того, в акті перевірки міститься висновок про те, що ПАТ «ВОЛИНЬ-АВТО» не надало акти зберігання автомобілів в сумарному виразі за договорами відповідального зберігання, позивач занизив валові доходи, в зв'язку з чим останні підлягають коригуванню. Позивач зазначає, що веде облік доходів і витрат лише на підставі первинних документів, які відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». При цьому, податковий орган не заперечує реальність здійснення господарських операцій платника податку чи відсутність первинних документів, а лише стверджує про заниження позивачем валових доходів на суму 2473932,00 грн. без наведення відповідного розрахунку.

Позивач просить скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ Волинської області ДПС від 04.03.2013 року № 0000182201, № 0000192201, № 0000202201.

В поданих до суду письмових запереченнях проти позову від 29.03.2013 року (т. 2, а. с. 130-136) представник відповідача адміністративний позов не визнала, просить відмовити в його задоволенні, з огляду на таке.

Відповідно до матеріалів перевірки ПАТ «ВОЛИНЬ-АВТО» згідно з податковою декларацією з податок на прибуток від 08.08.2012 року за № 9047367031 за півріччя 2012 року задекларувало від'ємне значення податку на прибуток у сумі 1140713,00 грн. На формування показників, відображених у рядку 02 декларації «дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)», мало вплив здійснення операцій по реалізації автомобілів, автозапчастин та наданих послуг по ремонту автомобілів послуг по ремонту автомобілів, зміни суми компенсації вартості товарів (робіт, послуг), де встановлено заниження на загальну суму 1541532 грн., в т. ч. за 3 кв. 2011 року в сумі 725825 грн., за 4 кв. 2011 року в сумі 607770 грн., за 1 кв. 2012 року в сумі 806758 грн., за 2 кв. 2012 року в сумі 734774 грн. Дане порушення виникло в результаті продажу продукції нижче собівартості. За період з 01.07.2011 року по 30.06.2012 року ПАТ «ВОЛИНЬ-АВТО» повинно було б отримати прибуток, а фактично отримувало збитки.

Враховуючи обставини діяльності ПАТ «ВОЛИНЬ-АВТО» від продажу автомобілів та продажу запасних частин встановлено, що витрати такого придбання товарів перевищували доходи і в розумінні Податкового кодексу України (ПК України) та Стандартів бухгалтерського обліку така господарська діяльність не призвела до збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу. Валові витрати не можуть перевищувати валові доходи від його реалізації, коли така різниця є економічно та юридично необґрунтованою. Внаслідок укладених договорів з покупцями на реалізацію продукції за цінами нижче повної собівартості не виникає бази оподаткування - прибуток. В результаті систематичного продажу продукції за цінами, нижче від повної собівартості, підприємство за 2 кв. 2012 року недоотримало доходу в сумі 1872482 грн. Враховуючи вищевикладене, за період з 01.07.2011 року по 30.06.2012 року валові доходи підприємства підлягають коригуванню у сторону збільшення на суму 1872482 грн., в т. ч. за 2 кв. 2012 року в сумі 1872482 грн. В порушення підпунктів 14.1.27, 14.1.36, 14.1.225, 14.1.228 пункту 14.1 статті 14, пунктів 137.1, 137.10 статті 137, пунктів 138.4, 138.6, 138.8 статті 138 ПК України підприємством занижені валові доходи в сумі 2875127 грн., в т. ч. за півріччя 2012 року в сумі 1541532 грн.

Крім того, на порушення підпункту 14.1.179 пункту 14.1 статті 14, пункту 187.1 статті 187 ПК України позивачем занижено ПДВ на загальну суму 575025 грн., в т. ч. за вересень 2011 року на суму 145165 грн., за грудень 2011 року на суму 121554 грн., за березень 2012 року на суму 161352 грн., за червень 2012 року на суму 146954 грн.

В судовому засіданні представники позивача адміністративний позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, просять його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнала з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову, просить у його задоволенні відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ПАТ «ВОЛИНЬ-АВТО» зареєстровано як юридична особа, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 139329 (т. 1, а. с. 12), довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА № 532265 від 08.02.2012 року (т. 1, а. с. 13), перебуває на обліку як платник податків в Луцькій ОДПІ Волинської області ДПС, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 13.04.2010 року № 388 (т. 1, а. с. 18), зареєстроване платником ПДВ, про що видано Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ від 19.04.2010 року № 100279573 (т. 1, а. с. 19). При цьому, як слідує із Статуту товариства, затвердженого загальними зборами акціонерів (протокол від 20.03.2012 року), та довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА № 532265 від 08.02.2012 року, до видів діяльності позивача відноситься, зокрема, технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами, оптова та роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, торгівельна діяльність у сфері оптової, роздрібної торгівлі та громадського харчування (т. 1, а. с. 13-17).

Луцькою ОДПІ Волинської області ДПС проведена позапланова виїзна перевірка ПАТ «ВОЛИНЬ-АВТО» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.06.2012 року, про що складено акт № 1222/22.1/03120584 від 21.02.2013 року з додатками (т. 1, а. с. 20-172).

Так, в розділі 3.1.1 («доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування») акту № 1222/22.1/03120584 від 21.02.2013 року зазначено, що за період з 01.07.2011 року по 30.06.2012 року ПАТ «ВОЛИНЬ-АВТО» задекларувало дохід у сумі 84387977 грн. Перевіркою повноти визначення доходу за період з 01.07.2011 року по 30.06.2012 року встановлено його заниження на загальну суму 2538209 грн., в т. ч. за 3 кв. 2011 року в сумі 674873 грн., за 4 кв. 2011 року в сумі 428704 грн., за 1 кв. 2012 року в сумі 685364 грн., за 2 кв. 2012 року в сумі 749268 грн.

Перевіркою відображених у рядку 02 декларації «дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)» показників за період з 01.07.2011 року по 30.06.2012 року у загальній сумі 83763181 грн. встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій по реалізації автомобілів, автозапчастин та наданих послуг по ремонту автомобілів послуг по ремонту автомобілів, дохід від ресторанного господарства, зміни суми компенсації вартості товарів (робіт, послуг). При цьому, перевіркою встановлено заниження задекларованих показників у рядку 02 декларації «дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)» на загальну суму 2530141 грн., в т. ч. за 3 кв. 2011 року в сумі 664452 грн., за 4 кв. 2011 року в сумі 425464 грн., за 1 кв. 2012 року в сумі 677542 грн., за 2 кв. 2012 року в сумі 762683 грн. За період з 01.07.2011 року по 30.06.2012 року ПАТ «ВОЛИНЬ-АВТО» повинно було б отримати прибуток, а фактично отримувало збитки.

Позаплановою перевіркою встановлено, що витрати перевищують валові доходи від реалізації автомобілів та запасних частин, пов'язаних з продажем за період з 01.07.2011 року по 30.06.2012 року. Зазначене перевищення носить систематичний характер. Реалізація товарів покупцям здійснюється нижче їх повної собівартості. Враховуючи низьку націнку (1,1 - 6 %), що дозволяється пов'язаною особою ПАТ «Українська автомобільна корпорація», підприємство свідомо продає товари нижче їх повної собівартості за період з 01.07.2011 року по 30.06.2012 року, в результаті чого недоотримано доходів на загальну суму 2473932 грн. (в т. ч. за 3 кв. 2011 року в сумі 531163 грн., за 4 кв. 2011 року в сумі 489523 грн., за 1 кв. 2012 року в сумі 685364 грн., за 2 кв. 2012 року в сумі 767882 грн.), на цю суму за вказаний період валові доходи підлягають коригуванню у сторону збільшення.

Крім того, в розділі 3.2.1 цього ж акту зазначено, що за період з 01.07.2011 року по 30.06.2012 року ПАТ «ВОЛИНЬ-АВТО» задекларовано податкових зобов'язань з ПДВ у сумі 17184688 грн. Перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань за вказаний період встановлено їх заниження на суму 506026 грн., в т. ч. за вересень 2011 року на суму 132890 грн., за грудень 2011 року на суму 85092 грн., за березень 2012 року на суму 135508 грн., за червень 2012 року на суму 152536 грн., в результаті порушень, описаних в розділі 3.1.1 акту перевірки.

Таким чином, позаплановою перевіркою встановлено такі порушення:

- підпунктів 14.1.27, 14.1.36, 14.1.228 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пункту 137.1 статті 137, пунктів 138.4, 138.6, 138.8, 138.9 статті 138, підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, статті 143, пункту 152.2 статті 152 ПК України, внаслідок чого позивачу донараховано податок на прибуток на суму 176561 грн., в т. ч. за 3 кв. 2011 року на суму 74120 грн., за 4 кв. 2011 року на суму 100114 грн., за 2 кв. 2012 року на суму 2327 грн. та зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності в сумі за 2 кв. 2012 року в сумі 1140713 грн.;

- підпункту 14.1.179 пункту 14.1 статті 14, пункту 187.1 статті 187 ПК України, в результаті чого позивачем занижено ПДВ на загальну суму 506026 грн., в т. ч. за вересень 2011 року на суму 132890 грн., за грудень 2011 року на суму 85092 грн., за березень 2012 року на суму 135508 грн., за червень 2012 року на суму 152536 грн., внаслідок порушень, описаних в розділі 3.1.1 акту перевірки (т. 1, а. с. 95).

ПАТ «ВОЛИНЬ-АВТО» подало заперечення від 01.03.2013 року № 72 на зазначений акт позапланової перевірки (т. 1, а. с. 173-178), яке було відхилене, про що Луцька ОДПІ Волинської області ДПС повідомила позивача листом від 11.03.2013 року № 6446/10/22.1-22 (т. 1, а. с. 194-195).

На підставі акту перевірки № 1222/22.1/03120584 від 21.02.2013 року Луцькою ОДПІ Волинської області ДПС 04.03.2013 року прийняті такі податкові повідомлення-рішення:

- № 0000182201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств на 177142,00 грн., в т. ч.: за основним платежем - 176561,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 581,00 грн. (т. 1, а. с. 179);

- № 0000202201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ на 759039,00 грн., в т. ч.: за основним платежем - 506026,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 253013,00 грн. (т. 1, а. с. 180);

- № 0000192201, яким позивачу визначено суму завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 1140713,00 грн. (т. 1, а. с. 181).

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України від 02.12.2010 року № 2755-VI (з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Згідно із частиною другою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюються на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, відповідач не довів правомірність оскаржуваних в даній адміністративній справі податкових повідомлень-рішень, з огляду на таке.

Як слідує із оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 04.03.2013 року № 0000182201 та № 0000192201, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств та визначено суму завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у зв'язку із виявленими позаплановою перевіркою порушеннями підпунктів 14.1.27, 14.1.36, 14.1.228 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пункту 137.1 статті 137, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.4, 138.6, 138.8, 138.9 статті 138, підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, статті 143 ПК України. При цьому, вказані порушення, як слідує із розділу 3.1.1 акту перевірки № 1222/22.1/03120584 від 21.02.2013 року та наданих в судових засіданнях представниками відповідача пояснень, стосуються виключно реалізації товарів (автомобілів) покупцям нижче їх повної собівартості.

Відповідно до підпунктів 14.1.27, 14.1.36, 14.1.228 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником); господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами; собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу).

Пунктом 44.1 статті 44 цього ж Кодексу визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із пунктом 137.1 статті 137 ПК України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Як передбачено пунктом 138.1 статті 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. При цьому, підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 цього ж Кодексу визначено, що витрати операційної діяльності, зокрема, включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктами 138.4, 138.6, 138.8, 138.9 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу. Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну). До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені на конкретний об'єкт витрат, у тому числі внески на соціальні заходи, визначені статтею 143 цього Кодексу, плата за оренду земельних і майнових паїв, кооперативні виплати фізичним особам - членам виробничого сільськогосподарського кооперативу, які не є підприємцями та які беруть трудову участь у діяльності такого сільськогосподарського кооперативу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено порушення позивачем законодавства про оподаткування прибутку підприємств, з огляду на таке.

З акту перевірки № 1222/22.1/03120584 від 21.02.2013 року слідує, що витрати позивача перевищували валові доходи від реалізації автомобілів та запасних частин, пов'язаних з продажем за період з 01.07.2011 року по 30.06.2012 року, реалізація автомобілів покупцям здійснюється нижче їх повної собівартості, в результаті чого недоотримано доходів за вказаний період на загальну суму 2473932 грн. (т. 1, а. с. 58).

Разом з тим, відповідачем не надано розрахунку доходів, який недоотримав позивач при здійсненні господарської діяльності з реалізації автомобілів, доводи про недоотримання доходів жодними доказами не підтверджено.

При цьому, з аналізу акту перевірки слід прийти до висновку, що податковий орган фактично не погоджується із ціною, за якою ПАТ «ВОЛИНЬ-АВТО» реалізовувало протягом 01.07.2011 року - 30.06.2012 року покупцям автомобілі, не вказуючи в акті перевірки, за якою саме ціною, які саме автомобілі та яким покупцям необхідно було реалізовувати позивачу.

Проте, чинне податкове законодавство України надає право податковим органам не погодитися із договірною ціною лише у випадку її відхилення у податковому обліку платника податків у бік збільшення або зменшення від звичайних цін менше ніж на 20 відсотків (пункт 39.15 статті 39 ПК України), дотримавши при цьому відповідну процедуру, чого в даному випадку відповідачем не було зроблено.

Крім того, відповідачем не спростовані доводи позивача про те, що при проведенні перевірки податковий орган не врахував здійснення ПАТ «ВОЛИНЬ-АВТО» інших видів діяльності, крім продажу автомобілів, що призвело до помилкового висновку про збиткову діяльність позивача.

Суд погоджується із доводами позивача про те, що ПАТ «ВОЛИНЬ-АВТО» веде облік доходів та витрат на підставі первинних документів, що відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», і до такого висновку суд прийшов в ході дослідження під час судового розгляду справи наданих позивачем первинних документів (про які зазначено в акті перевірки № 1222/22.1/03120584 від 21.02.2013 року), зокрема, договорами про надання послуг з відповідального зберігання (схову) автомобілів (з додатками), укладеними позивачем з ТзОВ «Дженерал Авто Груп», ТзОВ «Авто-Технологія», ТзОВ «Фалькон-Авто», ТзОВ «Сі Ей Автомотів», ПрАТ «Автокапітал», ПАТ «Українська автомобільна корпорація» (т. 1, а. с. 199-217, т. 2, а. с. 146-187), документів, що стосуються реалізації автомобіля Lanos (т. 2, а. с. 189-203).

При вирішенні спору суд також враховує, що відповідач не оспорює реальність господарських операцій щодо реалізації позивачем автомобілів, а стверджує лише про заниження валових доходів при здійсненні такої діяльності, при цьому, розрахунку такого заниження із відповідними доказами податковий орган не надає.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 04.03.2013 року № 0000182201 та № 0000192201, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств та визначено суму завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, винесені відповідачем протиправно, в ході судового розгляду справи не знайшли свого підтвердження доводи податкового органу про порушення позивачем вимог законодавства про оподаткування прибутку підприємств.

Крім того, як слідує із розділу 3.2.1 акту перевірки № 1222/22.1/03120584 від 21.02.2013 року, перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань за період з 01.07.2011 року по 30.06.2012 року встановлено їх заниження на суму 506026 грн. в результаті порушень, описаних в розділі 3.1.1 акту перевірки (т. 1, а. с. 84), тобто, порушень, що стосуються реалізації автомобілів покупцям нижче їх повної собівартості.

Враховуючи, що суд прийшов до висновку про недоведеність податковим органом порушень законодавства про оподаткування прибутку підприємств, описаних в розділі 3.1.1 вказаного акту перевірки, тому слід прийти до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 04.03.2013 року № 0000202201 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з ПДВ також винесено відповідачем протиправно.

Отже, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що доводи податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи, відтак, з наведених вище підстав, виходячи з наданих суду статтею 162 КАС України повноважень, адміністративний позов підлягає до задоволення повністю шляхом прийняття постанови про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Луцької ОДПІ Волинської області ДПС 04.03.2013 року № 0000182201, № 0000192201, № 0000202201.

Згідно із частиною першою статті 94 КАС України на користь позивача слід присудити з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 2294,00 грн., сплачений платіжним дорученням № 1165 від 15.03.2013 року (т. 2, а. с. 58).

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 КАС України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби від 04 березня 2013 року № 0000182201, № 0000192201, № 0000202201.

Присудити з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «ВОЛИНЬ-АВТО» судовий збір в розмірі 2294 гривні 00 копійок (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні нуль копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 23 квітня 2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.М.Валюх