Рішення № 31043275, 29.04.2013, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Провадження № 2/243/1089/2013

Єдиний унікальний № 243/2163/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

29 квітня 2013 року м. Словянськ

Словянський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Геєнко М.Г.,

при секретарі - Горічевій С.В.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Словянська цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк про розірвання кредитного договору,

В С Т А Н О В И В :

15 березня 2013 року ПАТ КБ ПриватБанк звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до укладеного договору № KTS0RX90917578 від 06 листопада 2006 року ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 3599 грн. 19 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами надання кредиту фізичним особам «Розстрочка» складає між ним і банком договір, про що свідчить підпис відповідача в заяві. Згідно умов договору погашення заборгованості здійснюється в такому порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісії, а також інших витрат згідно умов договору. У порушення зазначених умов, відповідач належним чином зобовязання за кредитним договором не виконав, внаслідок чого станом на 05 березня 2013 року має прострочену заборгованість на загальну суму 42159,15 грн. ПАТ КБ ПриватБанк просить суд стягнути з відповідача на власну користь заборгованість за кредитним договором та судові витрати понесені по справі.

Не погоджуючись з позовними вимогами ПАТ КБ ПриватБанк, ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічним позовом до ПАТ КБ ПриватБанк про розірвання кредитного договору, мотивуючи свої вимоги тим, що на підставі судового наказу від 14 серпня 2007 року, виданого Словянським міськрайонним судом Донецької області з нього на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором № KTS0RX90917578 від 06 листопада 2006 року в розмірі 5181,03 грн., в тому числі 3599,20 грн. заборгованість за кредитом, 835,03 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 633,44 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом, 114,28 грн. пеня, а також судові витрати по справі в розмірі 40,91 грн. Постановою державного виконавця ВДВС Словянського міськрайонного управління юстиції 23 жовтня 2007 року відкрито виконавче провадження. 25 лютого 2008 року через банківську установу за меморіальним ордером № 305 41 К він повністю сплатив борг за судовим наказом, а також, виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій, усього на суму 5754,74 грн. відповідно довідки № 20 від 21 березня 2013 року ВДВС. Виконавче провадження було закінчено. Таким чином, зобовязання перед банком були повністю виконані, ніяких листів з цього приводу від не отримував. Лише в березні 2013 року дізнався, що банк звернуся до суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості за тим самим кредитним договором, але в значно більшому розмірі. Вважає, що згідно ст. 599 ЦК України він виконав своє зобовязання перед банком, що підставою для припинення зобовязання. Всі умови передбачені ч. 2 ст. 652 ЦК України для розірвання договору за рішенням суду мають місце, оскільки банк у судовому порядку достроково стягнув і отримав суму заборгованості за кредитом, у тому числі щодо тіла кредиту з усіма передбаченими штрафними санкціями, що є підставою вважати його зобовязання перед банком виконаними. Продовження дії договору є безпідставним і протизаконним, так як в такому випадку воно порушує співвідношення майнових інтересів сторін і позбавляє його того на що він розраховував при укладані договору. Виходячи з цього просить суд розірвати кредитний договір № KTS0RX90917578 від 06 листопада 2006 року з 25 лютого 2008 року.

У судовому засіданні представник позивача за первісним позовом ОСОБА_1, діюча в силу повноважень, що ґрунтуються на довіреності № 3162-О від 21 вересня 2012 року, позовні вимоги ПАТ КБ ПриватБанк підтримала в повному обсязі наполягала на їх задоволенні. В обґрунтування позовних вимог дала суду пояснення аналогічні викладеним. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 не визнала, надавши суду свої заперечення, згідно яких, зобовязання припиняється повним його виконанням, проте ОСОБА_3 виконав своє зобовязання частково у лютому 2008 року, отримання банком судового наказу не припиняє дії кредитного договору, а тому з моменту звернення до суду з заявою про видачу судового наказу на суму 518,95 грн. продовжувалися нараховуватися прострочені проценти та пеня, що значно збільшувало суму боргу. Вважає посилання позивача за зустрічним позовом на ч. 2 ст. 652 ЦК України не обґрунтованими, через відсутність обставин, які б надавали можливість позичальнику розірвати кредитний договір. Банк свої зобовязання перед ОСОБА_3 виконав та надав йому кошти. Неналежне виконання ОСОБА_3 своїх обовязків призвело до збільшення суми передбачених умовами договору процентів та штрафної санкції пені. За таких обставин, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 задоволенню не підлягають. Що стосується коштів, які були отримані та перераховані ВДВС на транзитний рахунок позичальника, то 11 квітня 2008 року на цей рахунок дійсно надійшла сума 5181,95 грн. Кредитор звертався в 2007 році до суду з заявою про видачу судового наказу та суд видав наказ в якому стягнув загальну заборгованість 5181,95 грн., не конкретизувавши її, як це зазначає ОСОБА_3, а тому ця сума була розподілена згідно умов договору. Згідно ст. 118 ЦК України кредитор вперше звернувся з позовом, а тому посилання відповідача на ст. 223 ч. 2 ЦПК України в частині звернення до суду з такими ж позовними вимогами безпідставне.

Відповідач ОСОБА_3 до судового засідання не зявився, про день, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, суду надано заяву з проханням справу розглядати без його участі за участю його представника ОСОБА_2

Представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_2, діючий на підставі договору доручення від 21 березня 2013 року, не визнаючи позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк», на підтвердження зустрічного позову та позиції свого довірителя ОСОБА_3, викладеної у заперечені проти первісного позову, у судовому засіданні стверджував, що 31 липня 2007 року позивач вже вертався до Словянського міськрайонного суду з аналогічними позовними вимогами згідно поданої заяви про видачу судового наказу та стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором в сумі 5181,95 грн., в тому числі 3599,20 грн. заборгованості по кредиту, 25,91 грн. судового збору та 15,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення. 14 серпня 2007 року було видано судовий наказ про стягнення заявленої банком суми заборгованості у повному обсязі. Судовий наказ ОСОБА_3 отримано не було, оскільки на той час він фактично мешкав з сімєю за іншою адресою, про його існування дізнався лише у вересні 2007 року коли його викликали до виконавчої служби. В рамках виконавчого провадження ОСОБА_3 було виконано судове рішення, виконавче провадження закрито, отже в силу ст. 599 ЦК України вважає зобовязання перед банком по кредитному договору виконані. Крім того, згідно ст. 223 ч. 2 ЦПК України позивач не мав права заявляти суду ті самі позовні вимоги по тим самим підставам. Вважає розрахунок наданий позивач не правильним та не законним, оскільки в ньому не відображено розподіл коштів, що зайшли в рамках виконавчого провадження. У виконаному судовому рішенні було конкретно прописано суму заборгованості, у звязку з чим вважає, що разом з неустойкою ОСОБА_3 погасив і основну заборгованість за тілом кредиту. Оскільки судові рішення, що набули законної чинності є обовязковими для виконання усіма підприємствами, установами та організаціями, банк проігнорувавши вимоги закону розподілив отримані від виконавчої служби грошові кошти згідно своїх відомчих інструкцій, положень та умов, що є неприпустимим. У порушення ч. 2 ст. 55 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» банк не приймав будь-яких зусиль для уникнення конфлікту інтересів робітників банку та клієнтів. Поданий банком позов свідчить про протилежне, що є не припустимим та незаконним.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, у межах заявлених позовних вимог, встановив наступне.

Як встановлено у судовому засідання та вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем 06 листопада 2006 року укладено кредитний договір № KTS0RX90917578, що складається з заяви позичальника та умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка»), відповідно до якого відповідач ОСОБА_3 отримав кредит в розмірі 3599 грн. 19 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 17 квітня 2008 року(а.с.4,5).

Враховуючи наведені обставини, суд визнає, що між сторонами склалися спірні кредитні правовідносини, які регулюються нормами статей 523, 629, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи, що строк виконання зобов'язання сплинув 06 травня 2008 року, а відповідач у порушення умов договору кредит не повертав та не сплачував проценти за користування кредитом, ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з заявою про видачу судового наказу з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором.

14 серпня 2007 року Словянським міськрайонним судом Донецької області видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_3 на користь ЗАТ КБ «ПриватБанк» суму по кредитному договору № KTS0RX90917578 від 06 листопада 2006 року у розмірі 5181,95 грн., а також судові витрати у сумі 40,91 грн.(а.с. 39).

На підставі даного судового наказу було відкрито 23 жовтня 2007 року виконавче провадження про його примусове виконання(а.с. 40).

Згідно меморіального ордеру № 305 41 К від 25 лютого 2008 року ОСОБА_3 було сплачено на розрахунковий рахунок ВДВС Словянського міськрайонного управління юстиції 5754,74 грн. після чого виконавче провадження було закрито(а.с. 41-42).

Даний факт про надходження грошових коштів в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від ОСОБА_3 до ПАТ КБ «ПриватБанк», також, підтверджується наданими представником банку меморіальними ордерами, засвідченими підписами уповноваженим представником банку(а.с. 62-65).

Як зазначав у судовому засіданні представник банку, грошові кошти, що зайшли на транзитний рахунок банку від ОСОБА_3 в сумі 5181,95 грн. були розподілені згідно умов договору, оскільки в судовому наказі не було конкретизовано яким чином необхідно розподілити кошти.

Так, згідно п. 4.3. Умов надання споживчого кредиту фізичним особам, які згідно Заяви позичальника є частиною укладеного між позивачем та відповідачем кредитного договору, кошти отримані від позичальника для погашення заборгованості по кредиту, насамперед направляються для відшкодування витрат/збитків банку згідно п. 3.2.11, 3.3.8 цих Умов, далі пені згідно розділу 5 цих Умов, далі простроченої комісії по Кредиту, далі простроченої винагород, далі прострочених відсотків по кредиту, далі простроченої заборгованості за кредитом, частина суми, що залишилася (у тому числі сума, надана позичальником понад суму щомісячного платежу), направляється на погашення заборгованості за кредитом, далі комісії, далі винагороди, далі відсотків, далі кредиту. Остаточне погашення заборгованості за кредитом виконується не пізніше дати, зазначеної у заяві. При несплаті винагороди, комісії згідно заяви, відсотків, і/або частини кредиту до останнього дня періоду сплати, вони вважаються простроченими.

Оскільки відповідачем ОСОБА_3 суму заборгованості по кредиту було сплачено лише в квітні 2008 року, сума заборгованості за кредитним договором зростала та станом на 11 квітня 2008 року становила 9047,49 грн., тому кошти, що зайшли на транзитний рахунок були розподілені таким чином:

- 1257,27 грн. на погашення заборгованості з пені,

- 1266,88 грн. на погашення заборгованості по простроченій комісії,

- 2657,80 грн. на погашення заборгованості по простроченим процентам, що повністю відповідає умовам надання споживчого кредиту фізичним особам.

Згідно Заяви позичальника від 06 листопада 2006 року ОСОБА_3 ознайомився та згоден із Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка»), які були надані йому у письмовій формі (а.с. 4 зв.).

Оскільки відповідач в рахунок погашення заборгованості сплатив банку 5181,95 грн., тобто саме ту суму, яка була заявлена банком та видано судовий наказ, проте через збільшення суми заборгованості на час внесення платежу, грошові кошти в сумі 5181,395 грн. були розподілені в порядку передбаченому договором,а саме упершу чергу на погашення заборгованості з пені, комісії та процентів, посилання відповідача в частині незаконності такого зарахування є неспроможними.

Згідно ст. 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, таке викоання відповідачем ОСОБА_3 свого зобовязання не може бути визнано судом належним, а отже ,позивач обґрунтовано, звернувся до суду з позовними вимогами про повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, положення ч. 2 ст. 223 ЦПК України не підлягають застосуванню.

Згідно розрахунку заборгованості прострочена заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 05 березня 2013 року за тілом кредиту складає 3599 грн. 20 коп., за процентами за користування кредитом 12105 грн. 47 коп., комісія за користування кредитом 79 грн. 18 коп., пеня за несвоєчасне виконання зобовязань за договором 23891 грн. 53 коп. та штрафи фіксована частина 500 грн., процентна складова 1983 грн. 77 коп.(а.с. 3).

Враховуючи зазначене, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» обґрунтовані та підлягають повному задоволенню.

Вирішуючи питання про задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 до ПАТ КБ «ПриватБанк», суд з урахуванням вищевикладеного не знаходить підстав для їх задоволення, а саме розірвання кредитного договору, не знаходячи і підстав для застосування положень ст. 652 ЦК України, оскільки однією з обов'язкових умов для розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин є умова, за якою в момент укладення договору сторони повинні були виходити з того, що така зміна обставин не настан, зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Таких обставин ані відповідач ОСОБА_3 ані його представник суду не навели.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Загальні умови виконання зобов'язання зазначені в ст. 526 цього Кодексу.

Суд вважає, що оскільки ОСОБА_3 своїх зобов'язань за договором не виконав й після ухвалення судового рішення заборгованість за кредитним договором ПАТ КБ «ПриватБанк» не повернув, то наведені ним підстави для припинення договірних відносин не є, в розумінні положень цивільного законодавства, підставами для розірвання договору.

У відповідності зі ст. 88 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалено судове рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтвердженні судові витрати. Отже, з відповідача на користь позивача, також, підлягає стягненню сума судового збору, сплаченого при подачі позовної заяви до суду у сумі 421 грн. 59 коп.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст. ст. 256, 259, 526, 527, 530, 551, 610, 611, 616, 1048, 1049, 1050 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк (р/р № 29092829003111, МФО № 305299, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № КТS0RХ90917578 від 06 листопада 2006 року в розмірі 42 159(сорок дві тисячі сто пятдесят девять) грн. 15 коп., з яких 3599 грн. 20 коп. заборгованість за кредитом, 12105 грн. 47 коп. заборгованість по процентам за користування кредитом, 79 грн. 18 коп. заборгованість по комісії за користування кредитом, 23891 грн. 53 коп. пеня за несвоєчасне виконання зобовязань за договором, штрафи: 500 грн. фіксована частина; 1983 грн. 77 коп. процентна складова.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (р/р № 64993919400001, МФО № 305299, код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у сумі 421(чотириста двадцять одна) грн. 59 коп.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк про розірвання кредитного договору відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Повний текст виготовлено 30 квітня 2013 року.

Суддя М.Г. Геєнко