Постанова № 31043125, 26.03.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 березня 2013 р. (16 год. 44 хв.) Справа №801/2180/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кузнякової С.Ю., секретар судового засідання Устінова І.В., за участю представника позивача Володькіної О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Фонду майна АР Крим

до Відділу державної виконавчої служби Євпаторійського міського управління юстиції

про визнання протиправною і скасування постанови

Обставини справи: Фонд майна АР Крим звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Євпаторійського міського управління юстиції про визнання протиправною і скасування постанови від 14.02.2013 р. про закінчення виконавчого провадження.

Позовні вимоги ґрунтуються на Законі України «Про виконавче провадження» та мотивовані тим, що підстав для закінчення виконавчого провадження та прийняття постанови від 14.03.2013р. у відповідача не було, оскільки, на думку позивача, відповідач не виконав всіх передбачених законом заходів для примусового виконання судового рішення. Позивач вважає, що державний виконавець при обґрунтуванні оскаржуваної постанови про відсутність особи, відповідальної за виконання дій, що підлягають виконанню за судовим рушенням, вийшов за межі законодавчо встановлених повноважень, встановивши відсутність обов'язку боржника з виконання судового рішення.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позові, та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання явку свого представника не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, скерував до суду письмові заперечення, в яких виклав обґрунтованість своєї позиції та просив відмовити у задоволенні позову (а.с. 21-22).

Приймаючи до уваги, що адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом строку, визначеного ст. 181 КАС України, враховуючи відсутність клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд вважає можливим, на підставі ч. 6 ст. 71, ст. 128 КАС України, розглядати справу за наявними у справі матеріалами за відсутності представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши думку представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

21.12.2012р. на виконання постанови Окружного адміністративного суду АР Крим від 15.06.2012р. у справі 2а-2147/10/0170/15 був виданий виконавчий лист про зобов'язання реєстратора Кримського республіканського підприємства «Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторії» в порядку, передбаченому чинним законодавством, вчинити дії щодо скасування в Державному реєстрі прав власності запису про реєстрацію за Мирнівською селищною радою права власності на об'єкт нерухомого майна - будівлю колишньої котельної №1, розташованої за адресою: м. Євпаторія, с.м.т. Мирний, пр. Миру, 3-а" (а.с. 8).

За завою позивача про примусове виконання судового рішення від 04.02.2013р. відділом державної виконавчої служби Євпаторійського міського управління юстиції АР Крим 07.02.2013р. було відкрито виконавче провадження (ВП № 36382907) з примусового виконання виконавчого листа № 2а-2147/10/1070/15, про що свідчить відповідна постанова (а.с.26 зворотній бік).

У наведеній постанові боржнику запропоновано виконати добровільно виконати рішення у строк до семі днів.

14.02.2013р. старший державний виконавець Погорельцев А.А. відділу державної виконавчої служби Євпаторійського міського управління юстиції при примусовому виконанні виконавчого документу виконавчого листа № 2а-2147/10/0170/15, виданого 09.10.2012р. Окружним адміністративним судом АР Крим, на підставі п. 11 ч. 1 ст. 49, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження.

Вказана постанова мотивована тим, що згідно повідомлення КРП «БТІ м. Євпаторії» провести відміну права власності на нерухоме майно не надається за можливим , у зв'язку з відсутністю у штаті підприємства відповідних осіб (реєстраторів) за виконання даної роботи, а також у зв'язку з тим, що КРП «БТІ м. Євпаторії» більш не проводить відміну реєстрації прав власності на нерухоме майно, не має доступу в реєстр прав власності на нерухоме майно і не є реєстраційним органом. Виконавчий документ підлягає поверненню до органу, що його видав.

Не погодившись із постановою про закінчення виконавчого провадження, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із даним адміністративним позовом.

Оцінюючи правомірність рішення відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчинюється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку є Закон України"Про виконавче провадження"), від 21.04.1999р. № 606-XIV (в редакції на час виникнення спірних правовідносин, далі Закон № 606).

Згідно із ст. 1 Закону № 606 виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

На вимогу ст. 2 Закону № 606 примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Правову основу діяльності державної виконавчої служби, відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну виконавчу службу" від 24.03.1998р. № 202/98-ВР становлять Конституція України, цей Закон, інші закони та нормативно-правові акти, що прийняті на їх виконання.

Врегульовані приписами статті 11 Закону № 606 обов'язки і права державних виконавців, зобов'язують державного виконавця вживати передбачені цим Законом заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, поміж іншого, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, здійснюється за умов, визначених статтею 75 Закону, з положень якої державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 75 Закону № 606 у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Підстави для закінчення виконавчого провадження наведені у ст. 49 Закону № 606. Відтак, згідно з п. 11 ч. 1 наведеної статті виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону.

У ч. 3 ст. 49 Закону № 606 зазначено, що про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

З аналізу вказаних норм Закону слідує, що при закінченні виконавчого провадження з підстав, наведених у п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону № 606, державний виконавець спочатку повинен зробити рід заходів, визначених ч. 3 ст. 75 Закону № 606, серед яких накладення на боржника штрафу відповідно до статті 89 цього Закону та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, а вже після цього, як наведено у ч. 3 ст. 75 Закону № 606, державний виконавче виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Отже, державний виконавець виконуючи свої обов'язки, покладені на нього Законом, в межах визначених повноважень, при виконанні рішення, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії, зобов'язаний перед прийняття рішення про закінчення виконавчого провадження як найменш перевірити виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення.

Як вже зазначалося вище 14.03.2013р. старший державний виконавець Погорельцев А.А. відділу державної виконавчої служби Євпаторійського міського управління юстиції при примусовому виконанні виконавчого документу виконавчого листа № 2а-2147/10/0170/15, виданого 09.10.2012р. Окружним адміністративним судом АР Крим, на підставі п. 11 ч. 1 ст. 49, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження, яка мотивована тим, що згідно повідомлення КРП «БТІ м. Євпаторії» провести відміну права власності на нерухоме майно не надається за можливим , у зв'язку з відсутністю у штаті підприємства відповідних осіб (реєстраторів) за виконання даної роботи, а також у зв'язку з тим, що КРП «БТІ м. Євпаторії» більш не проводить відміну реєстрації прав власності на нерухоме майно, не має доступу в реєстр прав власності на нерухоме майно і не є реєстраційним органом. Виконавчий документ підлягає поверненню до органу, що його видав.

В матеріалах справи є лист Кримського республіканського підприємства «Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторії» від 12.02.2013р. № 199/0120, в якому зазначено, що виконати скасування права власності на нерухоме майно не представляється можливим, в зв'язку з відсутністю у штаті підприємства відповідальних осіб (реєстраторів) за виконання даної роботи, а також в зв'язку з тим, що КРП «БРТІ м. Євпаторії» більше не проводить скасування реєстрації прав власності на нерухоме майно, не має доступу до реєстру прав власності на нерухоме майно та не є реєстраційним органом (а.с. 23).

Відтак, саме цей лист, як вбачається з оскаржуваної постанови, став підставою для її прийняття, та іншого мотивування для закінчення виконавчого провадження у постанові не наведено.

В статті 11 Закону № 606 вказано, що держаний виконавець зобов'язаний неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону № 606 у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

Суд погоджується з доводами відповідача, що звернення до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону № 606 є правом державного виконавця. Проте, сам Закон України «Про виконавче провадження» зобов'язує державного виконавця неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Суд звертає увагу, що матеріалах справі відсутні будь-які докази, які б свідчили, що державним виконавцем приймалися будь-які дії для перевірки відсутності повноважень боржника для здійснення дій, зазначених у виконавчому листі № 2а-2147/10/0170/15 та неможливості виконання рішення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади (суб'єкта владних повноважень), який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

В порядку передбаченому ст. 71 КАС України, відповідач не довів, що ним приймалися будь-які дії та заходи з примусового виконання виконавчого документу - виконавчого листа № 2а-2147/10/0170/15, виданого 21.12.2012р. Окружним адміністративним судом АР Крим.

Зазначене свідчить, що державний виконавець передчасно закінчив виконавче провадження, про що прийняв постанову від 14.03.2013р., що в свою чергу дозволяє зробити висновок про недотримання відповідачем, встановленої Законом України «Про виконавче провадження» процедури вчинення дії стосовно закінчення виконавчого провадження та протиправність прийнятої постанови від 14.03.2013р., в зв'язку з чим така постанова підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, та відповідно такими, що підлягають задоволенню повністю.

Вступну та резолютивну частину постанови проголошено у судовому засіданні 26.03.2013 року.

У повному обсязі постанова виготовлена та підписана 01.04.2013 року.

Керуючись ст. ст. 9, 69-71, ст.ст. 158-159, 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Євпаторійського міського управління юстиції АР Крим від 14.03.2013р. про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2а-2147/10/0170/15, виданого Окружним адміністративним судом АР Крим 21.12.2012р. (ВП 36382907).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кузнякова С.Ю.