Рішення № 31042837, 23.04.2013, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 2602/3850/12

провадження № 2/753/1547/13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2013 р.Дарницький районний суд м. Києва в складі

головуючого судді Даниленко В.В.

при секретарі Дмитрюк Г.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві позовну заяву ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до фізичної особи підприємця ОСОБА_5, треті особи - КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на нерухоме майно», Головне управління комунальної власності м. Києва, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, Головне управління земельних ресурсів КМДА про заборону здійснювати самовільну забудову та зобов»язання відновити стан земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 звернулись до суду з позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_5, треті особи - КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на нерухоме майно», Головне управління комунальної власності м. Києва, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, Головне управління земельних ресурсів КМДА про заборону здійснювати самовільну забудову та зобов»язання відновити стан земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:90:292:0016, загальною площею 0,2393 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 шляхом знесення самочинного будівництва. Свої позовні вимоги аргументували наступним.

На спільній при будинковій території будинків НОМЕР_4,НОМЕР_3,НОМЕР_2,АДРЕСА_4 по АДРЕСА_3 з кінця жовтня 2011 року замовником будівництва ФОП ОСОБА_5 протиправно споруджується торговельно-офісний комплекс, який суттєво погіршує стан довкілля та життєве середовище мешканців навколишніх будинків, а також порушує громадські інтереси. В результаті протестів Прокуратури м. Києва Інспекцією державного архітектурно- будівельного контролю у м. Києві скасовано реєстрацію декларації про готовність вказаного об'єкта до експлуатації та подано протест щодо скасування декларації про початок виконання будівельних робіт щодо об'єкта у АДРЕСА_3, який також був задоволений Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві. Підстави, якими обґрунтовувався протести Прокуратури м. Києва, на даний час не усунуті. У поданій забудовником для реєстрації до Інспекції першій декларації про готовність об'єкта до експлуатації, на думку позивачів, містяться недостовірні дані. Крім того, спірний об»єкт розрахований на постійне перебування більш як 300 осіб та (або) періодичне перебування більше 500 осіб, то за ознакою 1) п. 5 «Порядку віднесення об'єктів будівництва до IV і V категорій складності», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2011 р. № 557, він повинен відноситись до IV категорії складності. А це, в свою чергу, відповідно п.1 ч.1 ст. ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» вимагає наявності у замовника саме дозволу на виконання будівельних робіт. Встановлену ч.6 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» інформацію про документ, що дає право на виконання будівельних робіт, а також відомості про категорію складності об'єкта будівництва, замовника та підрядників розміщуються на відповідному стенді, який встановлюється на будівельному майданчику в доступному для огляду місці (крім індивідуальних (садибних ) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них) стенд на будівельному майданчику АДРЕСА_3 не містить, що робить обгрунтованим висновок про відсутність вказаних документів у замовника будівництва. Вказана інформація відсутня також і в реєстрі дозволів на виконання будівельних робіт, який веде Державна архітектурно-будівельна інспекція України відповідно ч.3 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Разом з тим, готовність об'єкту 4-ї категорії до експлуатації підтверджується не реєстрацією Інспекцією ДАБК декларації про будівельну готовність об'єкту, а шляхом видачі інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (частина 2 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»). Крім того, на думку позивачів, в діях забудовника ФОП ОСОБА_5 вбачаються явні порушення вимог абзацу 4 ст. 25 Закону України «Про основи містобудування». У відповідності до умов частини 9 ст. 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та ст. 376 ЦК України об'єкт будівництва вважається самочинним будівництвом, яке підлягає знесенню в порядку, передбаченому ст. 38 цього закону. У разі якщо особа, яка здійснює самочинне будівництво, в установлений строк добровільно не виконала відповідні вимоги, встановлені у приписі інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, вимогами абзацу 2 частини 1 ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» на інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю покладено обов»язок подати до суду позов про знесення самочинно збудованого об»єкта та компенсацію витрат, пов»язаних з таким знесенням. Також, існує постанова Київського апеляційного адміністративного суду м. Києва від 04.10.2012 у справі № 2а-3818, якою визнано протиправним (тобто незаконним з моменту його прийняття, відповідно до мотивувальної частини постанови) рішення Київської міської ради від 14.07.2005 у частині: затвердження проекту відведення земельних ділянок суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_5 для будівництва та експлуатації торговельно-офісних комплексів та пунктів громадського харчування на АДРЕСА_3, та у частині передачі суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_5 - у довгострокову оренду на 15 років земельну ділянку площею 0,24 га для будівництва та експлуатації торговельно-офісних комплексів та пунктів громадського харчування на АДРЕСА_3. Таким чином, відповідно до містобудівного розрахунку з визначенням техніко-економічних показників на ділянку спільної прибудинкової території будинків НОМЕР_4, НОМЕР_3, НОМЕР_2, АДРЕСА_4 по АДРЕСА_3, згідно розрахунків щодо прибудинкової території багатоквартирних будинків, в яких мешкають позивачі, яка призначена для забезпечення задоволення потреб усіх власників квартир та розташована за межами квартир власників, в тому числі і позивачів, самочинне будівництво, зокрема порушує право позивачів на задоволення їх нормативних потреб.

В судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_7 позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з урахуванням додаткових пояснень по справі.

Представники відповідача - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 проти задоволення позову заперечували, вважаючи його необґрунтованим та просили у його задоволенні відмовити посилаючись на наступне. Позивачами не надано належним чином оформлених правовстановлюючих документів передбачених чинним земельним законодавством, які б підтверджували віднесення земельної ділянки, на якій відповідачем здійснювалось будівництво, до спільної прибудинкової території будинків № НОМЕР_4, НОМЕР_3, НОМЕР_2, АДРЕСА_4 по АДРЕСА_3 у Дарницькому районі м, Києва. Відповідно до абз. 9 ст. 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначена для обслуговування багатоквартирного будинку. Відповідно до ч. 2 та ч. З ст. 42 Земельного кодексу України: «У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників. Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації». Відповідно до ч. 1 ст. 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Згідно із ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті, а право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Позивачі не надали відповідні правовстановлюючі документи, які б могли слугувати доказом віднесення земельної ділянки, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3, до прибудинкової території будинку в якому живуть позивачі. Крім того, ними не було надано землевпорядної документації розробленої, погодженої та затвердженої у встановленому чинним законодавством порядку) щодо встановлення розмірів та конфігурації земельної ділянки, яку вони вважають своєю прибудинковою територією. Також, в своїх запереченнях, представники відповідача посилаються на Рішенням Київської міської ради від 14.07.2005 року № 779/3354 «Про передачу земельних ділянок суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 для будівництва та експлуатації торгівельно-офісних комплексів та пунктів громадського харчування на АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 та на АДРЕСА_3», яким затверджено проект відведення земельних ділянок суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 для будівництва та експлуатації торгівельно-офісних комплексів та пунктів громадського харчування на АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 та на АДРЕСА_3. На виконання Рішення Київради від 14.07.2005 року № 779/3354 між Київською міською радою та Відповідачем у справі укладено Договір оренди земельної ділянки площею 0,24 га, на АДРЕСА_3, який був зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 63-6-00347 від 13.04.2006 року. Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Договір оренди земельної ділянки № 63-6-00347 від 13.04.2006 року зареєстрований відповідно до чинного на момент його реєстрації законодавства та вказану реєстрацію не скасовано, таким чином, на думку представників відповідача, станом на 27.02.2012 року та протягом всього часу здійснення будівництва спірного об'єкта у відповідача було та залишається право оренди спірної земельної ділянки. Щодо тверджень позивачів, що вказаний об'єкт нерухомості відноситься до IV категорії складності, представники відповідача зазначили наступне. Відповідно до п. 2,3,4 Порядку віднесення об'єктів будівництва до IV і V категорій складності, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2011 р. № 557: «Віднесення об'єкта будівництва до відповідної категорії складності здійснюється проектувальником і замовником. Категорія складності об'єкта будівництва визначається відповідно до будівельних норм та державних стандартів на підставі класу наслідків (відповідальності) такого об'єкта будівництва. Клас наслідків (відповідальності) об'єкта будівництва визначається згідно з вимогами ДБН В. 1.2-14-2009 «Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель, споруд, будівельних конструкцій та основ» за рівнем можливих економічних збитків і (або) інших втрат, пов'язаних з припиненням експлуатації або втратою цілісності об'єкта». Відповідною проектною організацію визначено, що споруджуваний на замовлення Відповідача по справі об'єкт нерухомості відноситься до III категорії складності. Додатковим доказом віднесення спірного об'єкту нерухомості до III категорії складності, на думку представників відповідача, може слугувати Висновок експертного будівельно-технічного дослідження № 174/15 Київського судового консультаційного центру «БУДІВЕЛЬНИК» при Київському національному університеті будівництва та архітектури. Крім того, представники відповідача, що у їхнього довірителя наявна вся необхідна документація, яка надає право на виконання будівельних робіт, а саме - Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт із будівництва торгівельно-офісного комплексу по АДРЕСА_3 02.02.2012 року за № КВ08312017177. Про факт скасування 06.08.2012 року зазначеної декларації про початок виконання будівельних робіт, відповідачу стало відомо лише з поданої до суду позовної заяви. Отже, відповідачем, на думку його представників, в повній мірі дотримано вимог законодавства щодо порядку отримання дозвільної документації на виконання будівельних робіт. Враховуючи вищевикладені обставини, представники відповідача просили у задоволенні позову відмовити.

Представники третіх осіб - Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради ( Київської міської державної адміністрації ) Уланов І.В. та Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві - Попович О.М., Косинська О.М., в судовому засіданні пояснили, що оскільки на момент початку будівництва існувало Рішення Київської міської ради від 14.07.2005 року, яким було затверджено проект землеустрою та передачу в довдострокову оренду на 15 років земельної ділянки площею 0,24 га для будівництва та експлуатації торгівельно-офісних комплексів та пунктів громадського харчування на АДРЕСА_3, то вони в свою чергу, не можуть вваджати даний об»єкт самочинним будівництвом. Щодо викладених в позові вимогах, просили прийняти законне рішення.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог враховуючи наступне.

Встановлено, що 14 липня 2005 року Київською міською радою прийнято рішення за № 779/3354 «Про передачу земельних ділянок суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_5 для будівництва та експлуатації торговельно-офісних комплексів та пунктів громадського харчування на АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3, відповідно до пункту 1 якого затверджено проект відведення земельних ділянок суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_5 для будівництва і експлуатації торговельно-офісних комплексів та пунктів громадського харчування та пункту 2 якого передано суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_5, за умови виконання п. 3 цього рішення, земельні ділянки загальною площею 0, 35 га у Дарницькому районі м. Києва за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови, а саме, щодо спірної земельної ділянки площею 0, 24 га по АДРЕСА_3, то її було передано відповідачу по справі ФОП ОСОБА_5 для будівництва та експлуатації торговельно-офісних комплексів та пунктів громадського харчування у довгострокову оренду на 15 років.Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_5 на спільній прибудинковій території будинків з 2011 року споруджує торговельно-офісний центр. При прийнятті данного рішення Київська міська рада керувалася як містобудівною документацією виключно Генеральним планом м. Києва та проектом планування приміської зони на період до 2020 pоку, затвердженого рішенням Київради від 28.03.2002 №370/1804, що відповідає вимогам законодавства, чинного на час прийняття оскаржуваного рішення.

В результаті протестів Прокуратури м. Києва Інспекцією державного архітектурно- будівельного контролю у м. Києві було скасовано реєстрацію декларації про готовність вказаного об'єкта до експлуатації та подано протест щодо скасування декларації про початок виконання будівельних робіт щодо об'єкта у АДРЕСА_3, який також був задоволений Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві.

Відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного суду м. Києва від 04.10.2012 у справі № 2а-3818, визнано протиправним рішення Київської міської ради від 14.07.2005 у частині затвердження проекту відведення земельних ділянок суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_5 для будівництва та експлуатації торговельно-офісних комплексів та пунктів громадського харчування на АДРЕСА_3, та у частині передачі суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_5 - у довгострокову оренду на 15 років земельну ділянку площею 0,24 га для будівництва та експлуатації торговельно-офісних комплексів та пунктів громадського харчування на АДРЕСА_3. Відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 13.03.2013 року, вищевказана постанова Київського апеляційного адміністративного суду м. Києва залишена без змін.

Згідно зі ст.ст. 18-21 Земельного кодексу України земельний фонд України відповідно до цільового призначення поділяється на дев'ять категорій, кожна з яких має свій правовий режим залежно від характеру землекористування, системи державних органів, що здійснюють функції державного управління землями та обсягом компетенції цих органів у галузі управління використання земельних ділянок. Цільове призначення земель - це встановлені законодавством порядок, умови та межі використання земель для конкретних цілей відповідно до їх категорій. Цільове призначення конкретної земельної ділянки залежить від категорії земель, з яких її виділено, від планування та зонування території і є встановленою компетентним органом при наданні земельної ділянки межею її використання для конкретного призначення відповідно до затверджених планів розвитку території, зонування земель, а також правового режиму відповідної категорії земель. До категорії земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови (п. «б»ч. 1 ст. 19, статті 38,39ЗК). Порядок використання вказаних земельних ділянок регулюється Законами України від 16 листопада 1992 року № 2780-ХІІ «Про основи містобудування», від 20 квітня 2000 року № 1699-ІІІ «Про планування і забудову територій», Типовими регіональними правилами забудови, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 10 грудня 2001 року № 219, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 3 січня 2002 року за № 4/6292. Відповідно до діючих будівельних норм (ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», затверджених наказом Держкоммістобудування від 17 квітня 1992 р. № 44) та Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19 червня 1996 року № 173, територія (на якій знаходиться земельна ділянка, щодо якої прийняте оскаржуване рішення) населеного пункту з урахуванням переважного функціонального використання відноситься до сельбищної території, тобто території для розміщення житлового фонду, громадських будівель та споруд, установ соціального, культурного та побутового призначення, внутрішньосельбищної вулично-дорожньої та транспортної мереж, зелених насаджень та місць громадського користування, окремих комунальних та промислових об'єктів, будівництво яких допускається поблизу житлової забудови. Відповідно до п. 4.1. Правил, організація сельбищних територій населених пунктів повинна створити максимально сприятливі умови проживання населення з урахуванням нормативного забезпечення повним набором установ соціального, культурного та побутового обслуговування населення, додержання нормативних показників густоти населення на території житлових кварталів та районів, якості навколишнього середовища та мікроклімату, вимог до організації та благоустрою присадибних територій, транспортної та інженерної інфраструктури відповідно до діючих будівельних норм та правил, а також вимог цих Правил.

Відповідно до п. 4.10 розділу 4 «Вимоги до розміщення та організації сельбищної території»Правил, дворові території мікрорайонів повинні забезпечувати різні види відпочинку та занять всіх груп населення, в тому числі майданчики для: -ігор дітей дошкільного і молодшого шкільного віку розміром не менше 0,7 кв.м/люд. на відстані не менше 12 м від вікон житлових і громадських будівель та на відстані не менше 20 м від місць розміщення сміттєзбірників та короткочасних стоянок автотранспорту; -занять фізкультурою та спортом розміром не менше 2 кв.м/люд. на відстані від житла - 10 - 40 м; -відпочинку дорослого населення розміром не менше 0,1 кв.м/люд. на відстані 10 м від житлових та громадських будівель; -господарського призначення (сушіння білизни, чистка речей, розміщення сміттєзбірників) з розрахунку не менше 0,3 кв.м/люд. на відстані не менше 20 м від житлових будівель та майданчиків для гри та відпочинку, для вигулу собак - на відстані 40 м; -спеціального призначення (відкриті майданчики для короткочасних та гостьових стоянок автомобілів) з розрахунку 0,8 кв.м/люд. на відстані 10 -50 м в залежності від місткості.

До прийняття 14 липня 2005 року Київською міською радою рішення за № 779/3354, земельна ділянка (щодо якої це рішення прийняте) відповідала вищезазначеним вимогам відпочинку та занять всіх груп населення. Зокрема, саме таким чином вона використовувалась позивачами та мешканцями будинків НОМЕР_4, НОМЕР_3 НОМЕР_2, АДРЕСА_4. З врахуванням загальної чисельності мешканців будинків НОМЕР_4, НОМЕР_2, АДРЕСА_4 - 2217, виділення спірної ділянки у розмірі 0,24 га, яка відділена від будинків лише дорогою проїзду (фактично зайняла всю прилеглу територію, що слугувала всім переліченим потребам мешканцям цих домів) фактично позбавило позивачів та мешканців вищезазначених будинків сприятливих умов проживання, а таким чином порушила їхні законні права.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про планування і забудову територій»(чинного на момент прийняття оскаржуваного рішення) рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань забудови та іншого використання територій, вибору, вилучення (викупу) і надання земельних ділянок для містобудівних потреб приймаються в межах, визначених законом відповідно до містобудівної документації за погодженням з спеціально уповноваженими органами з питань містобудування та архітектури.

Відповідно до п.п.2.1.10-2.1.11 Правил забудови м. Києва, затверджених рішенням Київської міської ради 10 сесії 14 скликання від 27 січня 2005 року, розміщення об'єктів будівництва в кварталах (мікрорайонах) існуючої забудови здійснюється за рахунок вільних територій, які визначаються на підставі проекту реконструкції та проекту розподілу території кварталу (мікрорайону). Відповідно до п.п. 2.2.3 цих Правил надання вільних від забудови територій, а також ділянок, які знаходяться у центральній частині м. Києва, для будівництва об'єктів містобудування здійснюється на конкурентних засадах, окрім будівництва об'єктів за рахунок коштів міського та районного бюджетів, а також будівництва об'єктів соціальної сфери.

Відповідно до ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини» до повноважень органу охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить погодження проектів відведення та надання земельних ділянок, у тому числі тих, що призначаються для сільськогосподарських потреб, погодження зміни землевласника, землекористувача в межах повноважень, делегованих центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини. Управління охорони пам'яток історії, культури та історичного середовища обмежило термін дії свого висновку терміном 1 рік з дня реєстрації листа від 13.05.2003 року. Таким чином, на день прийняття рішення Київради від 14.07.2005 року зазначений термін дії висновку минув.

Відповідно до ст.. 22 Порядку надання земельних ділянок у користування в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради № 512/672 від 26 червня 2003 року, проект відведення земельної ділянки (місце розташування об'єкта) погоджується Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), Головним управлінням охорони культурної спадщини та реставраційно-відновлювальних робіт виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), Управлінням охорони навколишнього природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), Київською міською санітарно-епідеміологічною станцією, іншими підприємствами, установами та організаціями, землекористувачами та власниками земельних ділянок, з якими відповідно до вимог законодавства необхідно погодити проект відведення земельної ділянки (місце розташування об'єкта).

Відповідно до ст.. 23 Порядку проект відведення земельної ділянки (матеріали погодження місця розташування об'єкта) погоджується зазначеними особами в порядку, визначеному чинним законодавством, шляхом надання ними письмового висновку або здійснення запису «погоджено», засвідчених підписом повноважної особи та скріпленого печаткою. Надання письмових висновків є обов'язковим при наявності обмежень або обтяжень.

Таким чином, враховуючи все вищевикладене, судом зроблено висновок, який також грунтується на висновках Постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012 року, залишеної без змін Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.03.2013 твердження позивачів про порушення їх прав внаслідок забудови відповідачем спірної земельної ділянки знайшло своє підтвердження.

Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19 червня 1996 року № 173 затверджені Державні санітарні правила планування та забудови -:аселених пунктів (далі - Правила). Вділення земельної ділянки для спірного будівництва (а також саме спірне будівництво) фактично позбавило позивачів сприятливих умов проживання.

Відповідно ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної дільності» -у разі виявлення факту самочиного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та тересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, і осадова особа відповідної інспекції державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунєння порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Відповідно до ст. 376 ЦК України, під самочинним будівництвом слід розуміти будівлю, споруду, інше нерухоме кщо вони будуються без відповідного документа, який дає право виконувати лівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними тзрушеннями будівельних норм і правил. Як вбачається з матеріалів справи, спірне будівництво є самочинним будівництвом, оскільки будується без відповідного :зкумента, який дає право виконувати будівельні роботи.

Припис ДАБК м. Києва від 29.11.2011 містить вимогу щодо: зупинення спірного будівництва, знесення спірного будівництва та приведення земельної ділянки у первісний стан - до 15.12.2011, а припис від 12.01.2012 містить одну єдину вимогу: виконати припис від 29.11.2011. Таким чином, спірне будівництво є самочинним з його початку, з врахуванням вищезазначених обставин та скасування реєстрації декларації про початок будівельних робіт. Крім того, об'єкт, який побудований (торговельний центр) розрахований на постійне перебування більш як 300 осіб та (або) періодичне перебування більше 500 осіб він за ознакою 1) п.5 «Порядку віднесення об'єктів будівництва до IV і V категорій складності», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2011 р. № 557 повинен відноситись до IV категорії складності; відповідно до п.2.11.3 Переліку об'єктів цивільного призначення за категоріями складності Додатку П ДБН А.2.2-3-2004 «Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва», Торговельні центри відносяться до IV категорії складності, що нормативами п.4 ст. 31 Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» вимагає обов'язкової експертизи їх проектів щодо додержання нормативів з питань санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, екології, охорони праці, енергозбереження, пожежної, техногенної, ядерної та радіаційної безпеки, міцності, надійності, довговічності будинків і споруд, їх експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення. А це, в свою чергу, відповідно п.3 ч.1 ст. ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» вимагає наявності у замовника саме дозволу на виконання будівельних робіт.

Враховуючи все вищевикладене та керуючись ст. 376 ЦК, п.4 ст. 31, п.3 ч.1 ст. ст. 34 ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ч. 6 ст.ст. 18-21, 123 Земельного кодексу України, ст. ст. 3, 10, 60, 169, 239, 212-215, 223-224 ЦПК України

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до фізичної особи підприємця ОСОБА_5, треті особи - КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на нерухоме майно», Головне управління комунальної власності м. Києва, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, Головне управління земельних ресурсів КМДА про заборону здійснювати самовільну забудову та зобов»язання відновити стан земельної ділянки - задовольнити.

Заборонити фізичній особі підприємцю ОСОБА_5 здійснювати самочинне будівництво на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:90:292:0016, загальною площею 0,2393 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_3.

Зобов»язати фізичну особу підприємця ОСОБА_5 відновити попередній стан земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:90:292:0016, загальною площею 0,2393 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 шляхом знесення самочинного будівництва.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя