Ухвала суду № 31040305, 30.04.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1013/7695/2012 Головуючий у І інстанції Линник В.Я.Провадження № 22-ц/780/1525/13 Доповідач у 2 інстанції Кашперська Т.Ц.Категорія 18 30.04.2013

УХВАЛА

Іменем України

30 квітня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Яворського М.А.,

суддів Кашперської Т.Ц., Панасюка С.П.,

за участю секретаря Лавренової А.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 25 січня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування витрат, пов'язаних з виконанням доручення, та плати за його виконання, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним та відшкодування моральної шкоди,

заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

В серпні 2012 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом про відшкодування витрат, пов'язаних з виконанням доручення, та плати за його виконання. Заявлені вимоги мотивував тим, що 12 червня 2012 року ним укладено договір доручення із ОСОБА_3, за яким відповідач доручила йому оформити спадкові права на майно, що залишилося після смерті її брата ОСОБА_4, приватизувати на її ім'я земельну ділянку, продати за ціною та на умовах на його розсуд будинок. За виконання договору ОСОБА_3 зобов'язалася виплатити йому плату в розмірі 20000 грн. і відшкодувати всі витрати, пов'язані з виконанням договору. Він виконав частину доручення за свій рахунок, дізнався, що ОСОБА_3 відмовилася від договору і скасувала довіреність на його ім'я. Посилаючись на вимоги ст. 1009 ЦК України щодо оплати доручення, після збільшення позовних вимог 25 січня 2013 року просив стягнути із відповідача на його користь 9757,62 грн. на відшкодування витрат, пов'язаних з виконанням доручення, та 15000 грн. за виконану роботу по договору, а також судові витрати 544 грн.

В листопаді 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом про визнання правочину недійсним та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що вона тривалий час є хронічним алкоголіком, ОСОБА_5 умовив її скласти довіреність на оформлення та отримання ним правовстановлюючих документів на нерухоме майно ОСОБА_3 для подальшої реалізації При цьому вона вважала, що довіряє ОСОБА_5, а не позивачу, приватний нотаріус при посвідченні правочину не перевірив обсяг її цивільної дієздатності та дійсного волевиявлення. Уточнивши 26 грудня 2012 року позовні вимоги, просила визнати недійсною довіреність від 12 червня 2012 року, видану приватним нотаріусом ОСОБА_6, відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 25 січня 2013 року позов ОСОБА_2 частково задоволено, стягнуто з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_2 на відшкодування понесених ним витрат при виконанні договору доручення 9472,33 грн. та судові витрати 167,96 грн., в решті позову відмовлено; ОСОБА_3 відмовлено в задоволенні зустрічного позову.

Позивач ОСОБА_2, не погоджуючись із рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 25 січня 2013 року, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні решти позовних вимог та ухвалити нове про задоволення позову.

Також відповідач ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне встановлення обставин, що мають значення для справи, неправильність встановлення обставин внаслідок необґрунтованої відмови у призначенні судової почеркознавчої експертизи, неправильне дослідження та оцінку доказів, просила скасувати рішення Ірпінського міського суду Київської області від 25 січня 2013 року і направити справу на новий розгляд або ухвалити нове рішення по суті позовних вимог на розсуд суду.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають до відхилення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 про відшкодування витрат, пов'язаних з виконанням доручення, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_3 повинна відшкодувати ОСОБА_2 понесені ним витрати на виконання довіреності від 12 червня 2012 року в розмірі підтверджених ним витрат 9472,33 грн. Оскільки позивачем ОСОБА_2 не було надано доказів того, що між ним та відповідачем ОСОБА_3 існувала домовленість про те, що за вчинені ним дії по виконанню довіреності йому має бути сплачено 20000 грн., суд прийшов до висновку про відсутність підстав для стягнення плати за здійснення ОСОБА_2 дій на підставі довіреності від 12 червня 2012 року. Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_3 не було надано доказів на підтвердження тих обставин недійсності довіреності.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Із матеріалів справи колегія суддів вбачає, що згідно довіреності ВРС № 775649 від 12 червня 2012 року, ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_2 оформити її спадкові права на майно, що залишились після смерті її брата ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, оформити свідоцтва про право на спадщину, зареєструвати їх у відповідних органах; представляти її інтереси з усіх питань, що стосуються цієї довіреності; вести від її імені цивільні, адміністративні справи в усіх судових установах щодо спадкового майна з усіма правами особи, яка бере участь у справі; приватизувати на її ім'я земельну ділянку, яка знаходиться за адресою Київська область, м. Буча, вул. Тарасівська 3; продати за ціною та на умовах на його розсуд будинок 3 по вул. Тарасівській в м. Буча Київської області та земельну ділянку, яка знаходиться за тією ж адресою, підписати договори купівлі-продажу, провести розрахунки, отримати гроші, для чого надала йому право: подавати від її імені будь-які заяви, довідки та документи, одержувати необхідні довідки та документи, оформлені на її ім'я, вирішувати від її імені всі питання щодо одержання рішень, дозволів, довідок, проектно-технічної та іншої документації, узгоджувати всі питання, що виникають в процесі виконання повноважень, вносити необхідні платежі, сплачувати держмито, податки, збори; укладати будь-які договори цивільно-правового характеру, в разі необхідності змінювати цільове призначення земельної ділянки; розписуватися за неї, отримати на її ім'я свідоцтва про право на спадщину.

Довіреність видана з правом передоручення до 12 червня 2015 року, посвідчена приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрована в реєстрі за № 1087; довіреність підписана ОСОБА_3 у присутності нотаріуса, її особу встановлено, дієздатність перевірено.

В матеріалах справи містяться документи, виготовлені та одержані ОСОБА_2 на виконання даного доручення, а саме повторне свідоцтво про смерть ОСОБА_4 НОМЕР_1, свідоцтво про право на спадщину за законом ВРС № 461694 від 21 червня 2012 року, витяг про державну реєстрацію прав від 21 червня 2012 року серії СЕВ № 430802, витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно від 21 червня 2012 року серії СЕВ № 430803, технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, договір від 09 липня 2012 року з протоколом погодження договірної ціни на виконання робіт і актом здачі-прийняття робіт № 1913 від 09 липня 2012 року, рахунки-фактури від 18 червня 2012 року № СФ-2016157 від 20 червня 2012 року № СФ-2016164, від 22 червня 2012 року № СФ-2016231, квитанції від 19 червня 2012 року, 21 червня 2012 року № 8363, № 12142, № 13363, квитанція про сплату послуг згідно договору від 09 липня 2012 року № 1313, від 15 червня 2012 року, від 19 червня 2012 року, від 20 червня 2012 року, від 22 червня 2012 року, від 24 жовтня 2012 року.

Станом на теперішній час довіреність ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_2 скасовано.

Вказані обставини підтверджуються наявними в справі доказами.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1000 ЦК України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Відповідно до ст. 1002, ч. 1 ст. 1003 ЦК України, повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо в договорі доручення не визначено розміру плати повіреному або порядок її виплати, вона виплачується після виконання доручення відповідно до звичайних цін на такі послуги. У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Відповідно до ст. 1009 ЦК України, якщо договір доручення припинений до того, як доручення було повністю виконане повіреним, довіритель повинен відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення, а якщо повіреному належить плата - також виплатити йому плату пропорційно виконаній ним роботі. Це положення не застосовується до виконання повіреним доручення після того, як він довідався або міг довідатися про припинення договору доручення.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ЦК України, заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ОСОБА_3 повинна відшкодувати ОСОБА_2 частину витрат за договором доручення, підтверджену оригіналами квитанцій, в розмірі 9472,33 грн., докази витрат за договором доручення підтверджуються матеріалами справи та не спростовані відповідачем ОСОБА_3 Доводи апелянта про включення до даних витрат за договором доручення витрат, що були проведені ОСОБА_2 після закінчення дії довіреності, будь-якими доказами не підтверджені. При цьому колегія суддів враховує, що присутня при розгляді справи ОСОБА_3 не заперечувала, що ОСОБА_2 самостійно ніс витрати на виконання договору доручення.

Також є правильними, відповідають вимогам закону та обставинам справи висновки суду першої інстанції про відмову ОСОБА_2 в позові про стягнення коштів за виконання дій по довіреності, оскільки останнім не надано належних доказів щодо існування домовленості із ОСОБА_3 про виплату відповідної плати і доказів, які підтверджують звичайні ціни на такі послуги.

Із цих же підстав колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що під час укладення усного договору доручення вона просила ОСОБА_2 про зменшення витрат під час здійснення юридичних дій на його виконання.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про надання позивачем листа-повідомлення про вартість послуг ТОВ «Сучасна агенція нерухомості» від 11 січня 2013 року, в якому зазначалися розцінки на аналогічні послуги, колегія суддів враховує наступне. Так, наданий позивачем лист, в якому міститься інформація щодо наданих підприємством ТОВ «САН» послуг, не є належним доказом щодо звичайних цін на вказані у ньому послуги, оскільки він не відображає належним чином цін, які склалися на ринку однорідних послуг, їх середньозважену ринкову вартість, а вказує лише на вартість послуг конкретної юридичної особи за відсутності доказів, що вказане підприємство може взагалі надавати такі послуги.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, що суд безпідставно відмовив йому в стягнення судових витрат на правову допомогу в сумі 500 грн. за наявності квитанції, яка підтверджує ці витрати, негрунтуються на вимогах закону, оскільки із даної квитанції не вбачається здійснення оплати по ній за виготовлення позовної заяви по даній справі, договору про надання правової допомоги із ОСОБА_7 не надано.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповного з'ясування обставин справи та порушення норм процесуального права при відмові в задоволенні її зустрічного позову, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Разом із тим, ОСОБА_3 не було надано доказів на підтвердження того, що довіреність, видана нею ОСОБА_2, суперечить вимогам закону, а також про те, що вона не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, а її волевиявлення по наданню довіреності не було вільним і не відповідало її внутрішній волі або що видача довіреності не була спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлені нею. Також під час розгляду справи ОСОБА_3 не було доведено, що в момент підписання довіреності вона не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що вона просила перенести підписання довіреності на інший час і не могла прочитати тексту довіреності, а тому не могла знати, що видає довіреність не ОСОБА_5, а іншій особі, будь-якими доказами не підтверджені.

Колегія суддів також не погоджується із доводами апеляційної скарги ОСОБА_3 про порушення судом першої інстанції норм процесуального права при відмові в призначенні почеркознавчої експертизи.

Як вбачається із змісту позовних вимог ОСОБА_3, вона просить визнати недійсною довіреність, видану нею ОСОБА_2, посилаючись на те, що вона на момент підписання довіреності не усвідомлювала значення своїх дій.

Відповідно до ч. 2 ст. 160 ЦПК України, головуючий керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками цивільного процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема і на підставі висновків експертів.

Згідно із ч. 1 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно із ч. 3 ст. 60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до ст. 143 ЦПК України, для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 145 ЦПК України, призначення експертизи є обов'язковим у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами. Призначення експертизи є обов'язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити психічний стан особи.

Згідно п. 1.1 розділу «Почеркознавча експертиза» Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року, основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (буквених та цифрових) і підпису. Цією експертизою вирішуються і деякі неідентифікаційні завдання (установлення факту виконання рукопису під впливом будь-яких (природних, штучних) збиваючих факторів; у незвичних умовах або в незвичайному стані виконавця, навмисно зміненим почерком, з наслідуванням почерку іншої особи; визначення статі виконавця, а також належності його до певної групи за віком тощо).

Разом із тим, позиція апеляційної скарги про гіпотетичну наявність незвичайного стану ОСОБА_3 при підписанні нею довіреності як підставу для визнання її недійсною не має під собою правового підґрунтя, оскільки незвичайний стан не означає неможливості виконавця підпису розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Таким чином судом першої інстанції ОСОБА_3 правомірно було відмовлено у призначенні по даній справі судової почеркознавчої експертизи. Клопотання про призначення такої експертизи також було відхилено і судом апеляційної інстанції. При розгляді апеляційної скарги ОСОБА_3 та її представнику було роз'яснено права щодо призначення по справі експертизи для встановлення психічного стану особи.

Але як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час розгляду апеляційної скарги клопотання щодо проведення експертизи для встановлення психічного стану особи сторонами не заявлялось.

Надані ОСОБА_3 довідка-направлення Бучанської міської поліклініки від 01 жовтня 2012 року із діагнозом синдрому залежності від алкоголю ОСОБА_3 та довідка від 15 жовтня 2012 року Релігійної громади християн віри євангельської «Скинія» про проходження ОСОБА_3 реабілітації не спростовують висновків суду про недоведеність вимог щодо визнання довіреності недійсною, оскільки не доводять тих обставин, що остання в момент підписання довіреності не усвідомлювала значення своїх дій.

Надуманими є доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про скорочені строки виготовлення документів при виконанні доручення як на підставу визнання їх недійсними, оскільки така підстава не ґрунтується на вимогах закону.

Не можна погодитися із посиланням ОСОБА_3 на перевищення повноважень з боку представника при проведенні термінових дій за дорученням, що збільшило їх вартість.

Відповідно до ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Однак із змісту довіреності не вбачається, що представник ОСОБА_2 перевищив надані йому повноваження відповідно до довіреності від 12 червня 2012 року, а також не вбачається, що представнику було заборонено вчиняти термінові дії по виконанню доручення, а тому схвалення ОСОБА_3 дій ОСОБА_2 в межах доручення не вимагалося.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання договору доручення ОСОБА_2 вчинив певні дії, зокрема отримав повторне свідоцтво про смерть ОСОБА_4, отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на ім'я ОСОБА_3, зареєстрував правовстановлюючі документи та отримав необхідні витяги, замовив проведення технічної інвентарізації та виконав інші дії на виконання договору доручення, чого в судовому засіданні ОСОБА_3 не заперечувала. Доводи ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_2 не передав їй оригінали документів, висновків суду першої інстанції не спростовують, вимог про витребування правовстановлюючих документів нею заявлено не було.

Інші доводи апеляційних скарг не ґрунтується на доказах та законі і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційних скаргах.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 25 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий : Яворський М.А.

Судді : Кашперська Т.Ц.

Панасюк С.П.