Рішення № 31039117, 25.04.2013, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2013 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого-судді Кулянди М. І.

суддів: Одинака О.О., Литвинюк І.М.

секретар: Тодоряк Г.Д.

за участю: представник відповідача ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 24 січня 2013 року, у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» в особі Чернівецької філії до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог ОСОБА_3 про звернення стягнення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог ОСОБА_3 про звернення стягнення.

У позові посилається на те, що відповідно до п. 7.1 укладеного кредитного договору № НМІВАЕ000022559 від 11 січня 2008 року ОСОБА_3 отримано кредит в розмірі 30 893, 25 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 10 січня 2013 року.

Зазначає, що у період з 11-го по 15-те число кожного місяця позичальник зобов'язувався сплачувати кошти у сумі 538,81 доларів США для погашення заборгованості за кредитом, відсотками (в розмірі 1 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом), щомісячною винагородою (у розмірі 0,14 % від суми виданого кредиту), а також іншим витратам, відповідно до п. п. 2.2.9 та 4.3. кредитного договору.

Згідно п. 4.1 кредитного договору позичальник за порушення термінів оплати відсотків зобов'язаний сплатити пеню у розмірі, який зазначений у п. 7.4 договору, а саме 0,15 % від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочки.

____________

№ 22ц-359/2013 Головуючий по 1 інстанції Літвінова О.Г.

Категорія: 19/27 Доповідач Кулянда М.І.

Вказує, що ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме видав третій особі кредит у вигляді не відновлюваної кредитної лінії на суму 30 893,25 доларів США. Позичальник умови кредитного договору виконав частково.

Станом на 21 червня 2012 року заборгованість за кредитним договором становить 52 897,78 доларів США, яка складається із наступного:

- 20 615, 92 доларів США - заборгованість за кредитом;

- 5 264, 33 доларів США - заборгованість по процентах за користування кредитом;

- 1 335,18 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом;

- 23 133,61 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також штрафи відповідно до п. 4.3 кредитного договору;

- 31,29 доларів США - штраф (фіксована частина);

- 2 517,45 доларів США - штраф (процентна складова).

В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_3 уклали договір застави рухомого майна № НМІВАЕ 00002259.

Згідно п. 34.4 вказаного договору застави позичальник надав у заставу автомобіль Diamler, модель: Chrysler, рік випуску 2003, тип ТЗ: автобус, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_3, що належав на праві власності ОСОБА_3

У ході здійснення моніторингу даного кредиту було встановлено, що у 2009 році в порушення умов п. 17.7 договору застави без згоди банку ОСОБА_3 реалізував заставний автомобіль по генеральному дорученню ОСОБА_2, який проживає по АДРЕСА_1, державний номер автомобіля НОМЕР_1.

Зазначеним договором застави передбачено, що у випадку порушення заставодавцем /позичальником/ зобов'язань за кредитним договором або за договором застави, заставодавець зобов'язаний передати предмет застави у заклад. В порушення цих вимог автомобіль, що є предметом застави у заклад банку передано не було.

В зв'язку із наведеним, просив суд:

передати у заклад ПАТ КБ «ПриватБанк» шляхом вилучення у ОСОБА_2 належне йому на праві власності заставлене майно, а саме: автомобіль Diamler, модель: Chrysler, рік випуску 2003, тип ТЗ: автобус, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_1;

у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № НМІВАЕ000022559 від 11 січня 2008 року у розмірі 52 897,78 доларів США, що за курсом 7,99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 21 червня 2012 року складає 422 653 грн. 26 коп. - звернути стягнення на предмет застави: автомобіль Diamler, модель: Chrysler, рік випуску 2003, тип ТЗ: автобус, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_2 шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 24 січня 2013 року позов задоволено.

Передано у заклад ПАТ КБ «ПриватБанк» шляхом вилучення у ОСОБА_2 належне йому на праві власності заставлене майно, а саме: автомобіль Diamler, модель: Chrysler, рік випуску 2003, тип ТЗ: автобус, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_1.

У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № НМІВАЕ000022559 від 11 січня 2008 року у 422 653 грн. 26 коп. звернути стягнення на предмет застави: автомобіль Diamler, модель: Chrysler, рік випуску 2003, тип ТЗ: автобус, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_2 шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Вирішено питання про судові витрати.

На дане рішення представником відповідача ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу на предмет його скасування з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову за безпідставністю та необґрунтованістю.

Апелянт вважає, що оскаржуване рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідача про зміст оскаржуваного рішення, мотиви апеляційної скарги, осіб, які беруть у справі, перевіривши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.

За правилами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

Статтею 19 Закону України «Про заставу» передбачено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язань, забезпеченого заставою, воно не буде виконано.

Згідно ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом 11 січня 2008 року між сторонами було укладено кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_3 отримав кредит в сумі 30 893, 25 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 10 січня 2013 року.

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 11 січня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено договір застави рухомого майна № НМІВАЕ 00002259, відповідно до якого позичальник надав у заставу автомобіль Diamler, модель: Chrysler, рік випуску 2003, тип ТЗ: автобус, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_3, що належав на праві власності ОСОБА_3

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_3 своїх зобов'язань за кредитним договором станом на 21 червня 2012 року заборгованість за кредитним договором становить 52 897,78 доларів США, яка складається із: 20 615, 92 доларів США - заборгованість за кредитом; 5 264, 33 доларів США - заборгованість по процентах за користування кредитом; 1 335,18 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 23 133,61 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також штрафи відповідно до п. 4.3 кредитного договору; 31,29 доларів США - штраф (фіксована частина); 2 517,45 доларів США - штраф (процентна складова).

В 2009 році в порушення умов п. 17.7 договору застави без згоди банку ОСОБА_3 реалізував заставний автомобіль по генеральному дорученню ОСОБА_2, який проживає по АДРЕСА_1, державний номер автомобіля НОМЕР_1.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.

Застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги, на іншу особу.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що відповідно до ст. 589 ЦК України, ст.20 Закону України «Про заставу» позивач набув право звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до п.24 договору застави від 11 січня 2008 року заставодержатель має право обрати один з передбачених законом способів звернення стягнення на предмет застави, у тому числі продаж ним предмета застави шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.

За змістом ст.25, ст.26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який є спеціальним законом з питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна, обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

А тому, вимога позивача про надання йому всіх необхідних повноважень для здійснення продажу заставленого автомобіля, у тому числі зняття автомобіля з обліку в органах ДАІ України, є зайвою, охоплюється вимогою про надання йому права на продаж зазначеного автомобіля шляхом укладенням договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.

Окрім того, ні законом, ні договором застави не передбачено надання банку таких повноважень при реалізації ним предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.

Враховуючи вищенаведене, рішення суду першої інстанції в частині визначення способу звернення стягнення на предмет застави у відповідності до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає зміні.

Доводи апеляційної скарги про те, що банк всупереч вимогам закону не надіслав на адресу заставодавця письмової вимоги про передачу предмету застави спростовуються наявною у матеріалах справи письмовою вимогою, яку ОСОБА_3 наручно отримав (а.с. 170), однак її проігнорував, прострочену заборгованість не погасив і автомобіль в заклад банку не передав.

Відповідно до ч.2 ст. 575 ЦК України, закладом є застава рухомого майна, що передається у володіння заставодержателя або за його наказом-у володіння третій особі.

Зазначена норма права кореспондує зі ст. 44 Закону України «Про заставу», відповідно якої, заклад-застава рухомого майна, при якій майно, що складає предмет застави, передається заставодавцем у володіння заставодержателя.

Згідно п. 17.10 договору застави від 11 січня 2008 року у випадку порушення позичальником зобов'язань за кредитним договором, заставодавець зобов'язується передати предмет застави заставодержателю в заклад.

Таким чином, у зв'язку з порушенням позичальником зобов'язань по поверненню кредиту та зобов'язань за договором застави щодо обов'язку передати предмет застави в заклад, ПАТ КБ «Приватбанк» обрав передбачений законодавством спосіб захисту,заявивши вимогу про виконання зобов'язання в натурі-передати предмет застави в заклад, що відповідає, як умовам договору застави, так і положенням Закону України «Про заставу».

Твердження апелянта про те, що банк до початку процедури звернення стягнення на предмет застави не повідомив ВДВС Білогірського районного управління юстиції про звернення стягнення, чим порушив вимоги чинного законодавства, не заслуговують на увагу.

Відповідно до ч.1 ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», обтяжувач, який звертається до суду з вимогою звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до моменту подання відповідного позову до суду письмово повідомити всіх обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження цього ж рухомого майна, про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Обтяження предмету застави ВДВС Білогірського районного управління юстиції було внесено до державного реєстру обтяжень рухомого майна на підставі постанови від 14 грудня 2009 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, за заявою ПАТ КБ «Приватбанк».

Таким чином, обтяження зареєстровано на користь ПАТ КБ «Приватбанк», а тому позивач не зобов'язаний повідомляти ВДВС Білогірського районного управління юстиції про свій намір звернути стягнення на предмет застави.

Доводи апелянта про те, що банк спочатку мав пред'явити позов про стягнення заборгованості, а лише потім звертатися з позовом про звернення стягнення на предмет застави не ґрунтуються на законі та суперечать положенням чинного законодавства.

Статтею 11 ЦПК України встановлено принцип диспозитивності цивільного процесу. В силу останнього позивач самостійно визначає способи захисту порушеного права. У статті 16 ЦК України чітко встановлено перелік способів захисту порушеного права. Жодним актом законодавства України не заборонено банку/кредитору/ звернутися до суду із позовом про звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно вимог ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет застави у рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмета застави із застосуванням однієї із процедур, передбачених ст. 26 цього Закону, яка передбачає і продаж предмета застави шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.

Апелянт посилається на не співпадання букв у назві предмету застави, що зазначені у договорі застави та витягу з державного реєстру обтяжень рухомого майна. Вказані не співпадання букв у назві предмету застави є технічною помилкою. Важливу роль в даному випадку має саме номер кузова автомобіля, який зазначається у витягу на заборону відчудження.

Кузов автомобіля, що був придбаний ОСОБА_2 та кузов автомобіля, що зазначений у витягу з державного реєстру обтяжень рухомого майна та договорі застави співпадає.

Із листа-відповіді Управління внутрішніх справ в Хмельницькій області ВРЕР ДАІ від 20 лютого 2013 року за вихідним номером 5/34-272 вбачається, що автомобіль Diamler Chrysler, 2003 року випуску, номер кузова НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_3 та автомобіль Diamler Chrysler Chrysler, 2003 року випуску, номер кузова НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_3 є одним і тим самим автомобілем.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині визначення способу звернення стягнення на предмет застави у відповідності до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає зміні з викладенням абзацу 3 резолютивної частини в іншій редакції, а в решті - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 314 ЦПК України, колегія суддів ,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 24 січня 2013 року змінити, виклавши абзац 3 його резолютивної частини в наступній редакції:

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № НМІВАЕ000022559 від 11 січня 2008 року в сумі 422 653 грн. 26 коп. звернути стягнення на предмет застави: автомобіль Diamler, модель: Chrysler, рік випуску 2003, тип ТЗ: автобус, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_2 шляхом продажу цього автомобіля ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/