Ухвала суду № 31038149, 01.04.2013, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

РІШЕННЯ

Іменем України

27 березня 2013р. Бабушкінський райсуд м.Дніпропетровська в складі:

головуючого судді - Решетніка М.О.

при секретарі - Ханберовій Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ «Дніпрошина» «Про стягнення заборгованості по зарплаті, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації та відшкодування моральної шкоди», -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому вказує, що з 1997р. по 28 січня 2013р. працював у ВАТ «Дніпрошина», був звільнений за п.1 ст.40 КЗпП України. При звільнені з ним не було проведено розрахунку, в звязку з чим просить стягнути з відповідача заборгованість по зарплаті у розмірі 6779грн.09коп., в який входить як заборгованість по зарплаті, так і компенсація за невикористану відпустку, а також вихідна допомога при звільненні, компенсацію у вигляді середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсацію за невчасно виплачену заробітну плату та на відшкодування моральної шкоди 20000грн.

У судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав, просив задовольнити їх у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові. Представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач з 01 грудня 1997 року по 28 січня 2013 року працював у ВАТ «Дніпрошина», був звільнений за п.1 ст.40 КЗпП України.

У відповідності до ст.116 КЗпП України при звільнені працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства провадиться у день звільнення, а згідно ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника, або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України, підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

В судовому засіданні встановлено, що при звільнені позивача відповідач заборгував йому 704грн.13коп. нарахованої та не виплаченої заробітної плати, 3666грн.51коп. компенсації за невикористану відпустку, 2061грн.64коп. вихідної допомоги при звільненні, а всього 6432грн.28коп., що підтверджується довідкою №1160 від 14.03.2013р.

Судом також встановлено, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2012р. відповідача визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на один рік, тобто до 06.11.2013р. (а.с.17-22).

Відповідно до ст.ст.1,19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» кредитором є, зокрема, фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня); не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до ч.5 ст.19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати.

Таким чином, протягом дії мораторію, середній заробіток за затримку розрахунку при звільнені, компенсація за невчасно виплачену заробітну плату та відшкодування моральної шкоди за затримку розрахунку, як санкція до підприємства, не може ані нараховуватися, ані стягуватися, тому в цій частині позовних вимог позивачу необхідно відмовити.

Таким чином суд вважає, що з відповідача необхідно стягнути на користь позивача заборгованість по заробітній платі в сумі 6432грн.28коп., а в іншій частині позовних вимог - відмовити.

Крім того, на підставі ст.88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір в сумі 229грн.40коп.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.3,10,11,57,60,212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Стягнути з ВАТ «Дніпрошина» на користь ОСОБА_1 заборгованість по зарплаті в сумі 6432грн.28коп.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з ВАТ «Дніпрошина» судовий збір у сумі 229грн.40коп. на розрахунковий рахунок Управління Державного Казначейства у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська №31210206700004, код платежу 22030001, банк отримувача: ГУДКУ в Дніпропетровській області, ЄДРПОУ суду 02891368, МФО банку 805012.

Строк апеляційного оскарження рішення 10 днів.

Суддя