Рішення № 31035211, 22.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 5011-35/16573-2012 22.04.13

За первісним позовом Приватного акціонерного товариства "Вищий навчальний заклад Міжнародна академія управління персоналом»

до Приватного акціонерного товариства "Сведбанк"

про визнання недійсним кредитного договору

За зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «Сведбанк»

До Приватного акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад Міжнародна академія управління персоналом»

Про стягнення 16 634 685,77 грн.

Головуюча суддя Літвінова М.Є.

Судді Ващенко Т.М.

Трофименко Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача (за первісним позовом): не з»явились;

від відповідача (за зустрічним позовом): Лепіхіна О.П. - предст. за довір.

У судовому засіданні 22.04.2012, на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад «Міжнародна академія управління персоналом» до Приватного акціонерного товариства «Сведбанк» про визнання недійсним кредитного договору №168-к/30 від 18.06.2004.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.11.2012 порушено провадження у справі №5011-35/16573-2012, розгляд справи призначено на 17.12.2012.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.12.2012, на підставі ст.77 ГПК України, розгляд справи відкладений на 09.01.2013.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.12.2012 прийнято до розгляду разом з первісним позовом зустрічну позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Сведбанк» до Приватного акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна академія управління персоналом» про стягнення 16 634 685,77 грн., розгляд справи призначений на 09.01.2013.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.01.2013, на підставі ст.77 ГПК України, розгляд справи відкладений на 28.01.2013.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.01.2013, на підставі ст.77 ГПК України, розгляд справи відкладений на 11.02.2013.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.02.2013, на підставі ст.ст.69, 77 ГПК України, продовжено строк вирішення спору на 15 днів та розгляд справи відкладений на 04.03.2013.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.03.2013 з ініціативи суду призначено колегіальний розгляд справи №5011-35/16573-2012.

Розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 04.03.2013 справу №5011-35/16573-2012 передано на розгляд колегії суддів у наступному складі суду: головуюча суддя Літвінова М.Є., судді Івченко А.М., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.03.2013 справу прийнято колегією суду до провадження. Розгляд справи призначено на 08.04.2013.ди

04.03.2013 через Відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника позивача за первісним позовом надійшло клопотання про зупинення провадження у справі відповідно до якого останній просить зупинити розгляд справи до розгляду Київським апеляційним господарським судом апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва №47/458 від 26.01.2012 за позовом Ярошенко Сергія Федоровича - акціонера Приватного акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна Академія Управління Персоналом» до товариства про визнання недійсним рішення наглядової ради, оформлене протоколом №136 від 14.11.2007.

08.04.2013 через Відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача за первісним позовом надійшла заява про зміну підстав позову, відповідно до якої позивач просить визнати недійсними в повному обсязі з моменту укладення кредитний договір №168-К/30 від 18.06.2004, в тому числі додаткові угоди до кредитного договору №168-К/30 від 18.06.2004, що укладені між Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Сведбанк») та Міжрегіональною академією управління персоналом (у формі акціонерного товариства закритого типу) (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна Академія управління персоналом»), а саме додаткову угоду №7 від 24.11.2005, додаткову угоду №10 від 06.12.2006, додаткову угоду №15 від 19.01.2011, додаткову угоду №16 від 25.06.2012.

22.04.2013 у зв»язку із перебуванням суддів Івченко А.М., Шаптала Є.Ю., у відпустці, розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва призначено інший склад колегії суду: головуюча суддя Літвінова М.Є., судді Ващенко Т.М., Трофименко Т.Ю.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.04.2013 справу прийнято колегією суду до провадження. Розгляд справи призначено на 22.04.2013.

22.04.2013 через Відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні представник відповідача за первісним позовом подав суду додаткові письмові пояснення.

Розглянувши в судовому засіданні заяву позивача про зміну підстав позову, суд відмовив в задоволенні останньої з наступних підстав.

Згідно ч.4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимог, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета і підстав позову не допускається.

Із змісту заяви позивача від 08.04.2013 вбачається, що останнім заявлено одночасно про зміну і підстав і предмету позову, оскільки предметом первісного позову є визнання недійсним кредитного договору з підстав того, що Протокол Президії позивача №59, який містив рішення про укладення кредитного договору, є нікчемним. В свою чергу, в заяві позивача заявлено також вимоги про визнання недійсними додаткових угод №7 від 24.11.2005, №10 від 06.12.2006, №15 від 19.01.2011, №16 від 25.06.2012 до Кредитного договору з підстав того, що відбулось порушення норм чинного законодавства при їх підписанні, оскільки укладення таких додаткових угод потребували спеціального порядку погодження.

Отже, фактично в заяві позивачем одночасно вимагається зміна предмету позову (заявлена додаткова вимога про визнання Додаткових угод недійсними), а також вимагається задоволення нової позовної вимоги на підставі нових обстави (не додержання порядку погодження Додаткових угод при їх укладенні).

Відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовиться від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.

Розглянувши в судовому засіданні клопотання позивача про зупинення провадження у справі до розгляду Київським апеляційним господарським судом апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва №47/458 від 26.01.2012 за позовом Ярошенко Сергія Федоровича - акціонера Приватного акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна Академія Управління Персоналом» до товариства про визнання недійсним рішення наглядової ради, оформлене протоколом №136 від 14.11.2007, суд відмовив в його задоволенні оскільки обставини, що є предметом дослідження у справі №47/458 не вплинуть на подання і оцінку доказів у справі №5011-35/16573-2012

Представник відповідача з первісним позовом проти клопотання про відкладення розгляду справи заперечував, посилаючись на те, що останнє направлено на затягування розгляду справи.

Розглянувши в судовому засіданні клопотання позивача за первісним позовом про відкладення розгляду справи, суд відхилив останнє як безпідставне та необґрунтоване.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача за первісним позовом, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.06.2004 на засіданні Президії Міжрегіональної Академії управління персоналом (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) було прийнято рішення про отримання кредиту у позивача на загальну суму 10 000 000,00 грн. строком на 10 років для забезпечення господарської діяльності відповідача, а також прийнято рішення про передачу нерухомого майна в заставу (іпотеку) відповідачу в рахунок забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором. Дане рішення оформлено Протоколом №59 засідання Президії.

В подальшому між позивачем та відповідачем 18 червня 2004 було укладено Кредитний договір №168-К/30, до якого вносилися зміни шляхом укладення додаткових угод - Додаткова угода № 1 від 26 липня 2004 року, Додаткова угода № 2 від 24 грудня 2004 року, Додаткова угода № З від 5 січня 2005 року, Додаткова угода № 4 від 25 березня 2005 року, Додаткова угода № 5 від 16 травня 2005 року, Додаткова угода № 6 від 15 серпня 2005 року, Додаткова угода № 7 від 24 листопада 2005 року, Додаткова угода № 8 від 30 листопада 2005 року, Додаткова угода № 9 від 2 жовтня 2006 року, Додаткова угода № 10 від 6 грудня 2006 року, Додаткова угода № 11 від 7 травня 2007 року, Додаткова угода № 12 від 11 листопада 2007 року, Додаткова угода № 13 від 17 грудня 2007 року, Додаткова угода № 14 від 29 лютого 2008 року, Додаткова угода № 15 від 19 січня 2011 року, Додаткова угода № 16 від 25 червня 2012 року, Додаткова угода № 17 від 14 серпня 2012 року (копії додаткових угод наявні в матеріалах справи).

Як вбачається з наявних матеріалів справи, відповідачем було в повному обсязі виконано свої зобов'язання за Кредитним договором, а саме було відкрито позивачу кредитну лінію.

Позивач, в свою чергу, зобов'язався повернути кредитні кошти у строки, визначені у Графіку погашення основного боргу, сплатити проценти за користування ними та виконати інші обов'язки, передбачені Кредитним договором.

Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач за первісним позовом посилається на те, що Протокол Президії позивача є нікчемним, а кредитний договір недійсним з наступних підстав: в протоколі наявні підписи лише двох з чотирнадцяти членів Президії позивача, що суперечить Статуту позивача та нормам ділового обороту; на протоколі відсутня печатка позивача, що підтверджує відсутність кворуму при проведенні засідання Президії; в протоколі відсутнє погодження всіх істотних умов майбутніх договорів; протокол не містить погодження Президії щодо відсоткової ставки, яка буде використовуватися у кредитному договорі; члени президії підписуючи протокол діяли з перевищенням повноважень.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено ч. 1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, необхідним є встановлення наявності тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків.

Як передбачено ст. 97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Відповідно до Статуту Позивача (в редакції чинній станом на 07.06.2004) Президія є виконавчим органом позивача (п.7.15 Статуту). Президія Академії вирішує всі питання діяльност' Академії, крім тих, що згідно з чинним законодавством та статутом віднесені до виключної компетенції загальних зборів акціонерів. Крім цього, Президія Академії приймає рішення про придбання та відчуження нерухомого майна, земельних ділянок, транспортних засобів, одержання кредитів, заставу майна, земельних ділянок, надання позик працівникам Академії (п. 7.17. Статуту).

Таким чином, в Статуті позивача прямо передбачено повноваження Президії приймати рішення про одержання кредитів та передання в заставу майна.

Спірним протоколом Президія уповноважила першого віце-президента позивача (голова Президії, Президент) Щокіна Р.Г. на підписання Кредитного договору. Відповідно до Статуту позивача (Розділ 7) голова виконавчого органу позивача представляє останнього без довіреності в інших підприємствах, установах, організаціях; в межах власних повноважень укладає договори, угоди, контракти.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими яктами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

При підписанні Кредитного договору відповідачем належним чином були перевірені повноваження представника позивача на його підписання. Зокрема повноваження представника позивача ґрунтувались на Протоколі Загальних зборів акціонерів про призначення на посаду Президента від 15 листопада 1996 року №10, Статуті позивача, даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців, паспорті представника.

Таким чином, голова Президії підписав Кредитний договір у межах своїх повноважень, наданих йому Статутом товариства, і Протоколом, прийнятим Президією, з дотриманням вимог закону і Статуту товариства.

Відповідно до Статуту позивача (в редакції чинній станом на 07.06.2004) Засідання Президії проводяться не рідше одного разу на місяць і вважаються правомочними, якщо на них присутні більше 1/2 її членів (п. 7.15 Статуту).

Протоколу вбачається, що на засіданні Президії присутні чотирнадцять осіб - членів Президії (копія Протоколу міститься в матеріалах справи), головою засідання є Щокін Г.В., секретарем - Короткій В.Г. Рішення по всіх питанням порядку денного приймалися членами Президії "за" одноголосно (тобто всіма чотирнадцятьома особами). Протокол засідання підписаний головою засідання - Щокіним Г.В. та секретарем - Короткіним В.Г.

Слід зазначити, що порядок оформлення рішення виконавчого органу акціонерного товариства ні законодавством, ні Статутом Позивача (у відповідній редакції) не передбачений.

Відповідно до Листа Верховного Суду України від 01.08.2007 року щодо "Практики розгляду судами корпоративних спорів" у випадку, якщо законодавством і установчими документами товариства не врегульовані питання, що встановлюють кворум та інші питання щодо виконавчого органу відповідного товариства (обов'язковість повідомлення усіх членів колегіального виконавчого органу про проведення засідання, надання інформації з питань порядку денного, правомочність, порядок прийняття рішення тощо), суди повинні за аналогією застосовувати найбільш близькі положення законодавства, що регулюють ці питання щодо загальних зборів відповідного товариства.

Так, відповідно до ч. 9 ст. 41 Закону України "Про господарські товариства" протокол Загальних зборів акціонерів підписується головою і секретарем зборів. Таким чином, застосовуючи аналогію закону, згідно роз'яснень Верховного Суду України, підписання протоколу засідання Президії, виконавчого органу позивача головою та секретарем засідання не суперечить законодавству.

Відповідно до ст. 41 Закону України "Про господарські товариства" затвердження річного звіту та балансу товариства входить до виключних повноважень Загальних зборів акціонерів.

Відповідно до ч. 2 ст. 48 Закону України "Про господарські товариства" голова виконавчого органу товариства організовує ведення протоколів засідань. Книга протоколів повинна бути в будь-який час надана акціонерам. На їх вимогу видаються засвідчені витяги з книги протоколів. Тобто, інформація про всі рішення, що приймаються виконавчим органом товариства є відкритою та доступною для акціонерів.

Як свідчать матеріали справи, Президія, приймаючи рішення про отримання кредиту і призначаючи підписанта, діяла у межах повноважень, встановлених Статутом позивача, який, в свою чергу, був затверджений Загальними зборами акціонерів.

Відповідно до приписів ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Дії за договором на відкриття кредитної лінії та додаткових угод до нього, укладених з банком, дії щодо постійного продовження терміну кредитного договору, отримання коштів по ньому є належним їх схваленням навіть при їх підписанні не уповноваженою особою або з перевищенням повноважень останньою, та створюють для позичальника відповідні права та обов'язки (аналогічна правова позиція викладена у постанові ВГСУ від 20.02.2007 у справі №30/382).

Таким чином, прийняття Загальними зборами акціонерів рішень про затвердження річного звіту та балансу свідчить про обізнаність Загальних зборів акціонерів про укладення та виконання спірних угод та про схвалення цих угод Загальними зборами акціонерів позивача (аналогічна правова позиція викладена у постанові ВГСУ від 23.09.2010 у справі №13/363).

У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Всупереч вимогам, встановленим ст. 33 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, позивач, звертаючись з позовом, не довів наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним.

З урахуванням викладених вище обставин, позовні вимоги про визнання недійсним кредитного договору №168-к/30 від 18.06.2004 є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем при зверненні з даними позовними вимогами пропущено строк позовної давності.

Спірний договір укладено 18.06.2004, а рішення Президії щодо укладення спірного договору прийнято 07.06.2004. Належних та допустимих доказів, в розумінні ст.32-34 ГПК України в обґрунтування поновлення зазначено строку суду надано не було.

Відповідно до ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідачем за первісним позовом 09.01.2013 було подано заяву про застосування строків позовної давності.

Враховуючи вищевикладене, первісні позовні вимоги про визнання недійсним кредитного договору №168-к/30 від 18.06.2004 є безпідставними та необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача за первісним позовом.

Разом з первісним позовом Приватним акціонерним товариством «Сведбанк» подано зустрічний позов до Приватного акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна Академія управління персоналом» про стягнення заборгованості за кредитним договором №168-К/30 від 18.06.2004 у розмірі 16 634 685,77 грн., що включає в себе суму заборгованості за кредитом в розмірі 15 944 000,00 грн., суму заборгованості зі сплати процентів за користування кредитними коштами в розмірі 605 238,88 грн., та пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань в розмірі 85 446,89 грн.

Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач за зустрічним позовом 18.06.2004 року між сторонами був укладений Кредитний договір №168-К/30 (із змінами та доповненням згідно Додаткових угод №1-17 до Кредитного договору) (надалі-Кредитний договір).

Відповідно до умов Кредитного договору (п.1.1) Банк (позивач за зустрічним позовом) зобов»язався надати Позичальнику (відповідачу за зустрічним позовом) грошові кошти у вигляді кредитної лінії, що поновлюється, у розмірі, на строк та на умовах, передбачених у цьому Договорі, а Позичальник зобов»язався повернути кошти, одержані в рахунок кредитної лінії, сплатити проценти за користування кредитною лінією та виконати свої зобов»язання у повному обсязі у строки, передбачені цим Договором.

Розмір кредитної лінії: 10 000 000,00 грн., який змінюється відповідно Графіку, наведеного у додатку №1, що є невід»ємною частиною цього Договору (п.1.2 Кредитного договору). Додатковим договором №7 від 24.11.2005 змінено розмір кредитної лінії - 15 000 000,00 грн. та визначено графік погашення основного боргу. Додатковим договором №10 від 06.12.2006 змінено розмір кредитної лінії - 12 000 000,00 грн. та визначено новий графік погашення основного боргу. Додатковим договором №15 від 19.01.2011 змінено розмір кредитної лінії - 19 148 000,00 грн. та визначено новий графік погашення основного боргу. Строк дії кредитною лінією визначено: з 30.08.2004 по 20.01.2018. Додатковим договором №16 від 25.06.2012 змінено графік погашення кредитної лінії

Строк користування кредитною лінією: з 26.07.2004 до 30.08.2014 з урахуванням Графіку (п.1.3 Кредитного договору).

Відповідно до п.1.4 Кредитного договору плата за користування кредитною лінією у вигляді процентів становить 22% річних.

Згідно додаткового договору № 2 від 24.12.2004 до Кредитного договору плата за користування кредитною лінією у вигляді процентів змінена на 16%.

Відповідно до Додаткового договору № 4 від 25.03.2005 плата за користування кредитною лінією у вигляді процентів змінена на 22% починаючи з 01.04.2013.

Згідно Додаткового договору № 5 від 16.05.2005 плата за користування кредитною лінією у вигляді процентів становить 21%.

Згідно Додаткового договору № 6 від 15.08.2005 до Кредитного договору плата за користування кредитною лінією у вигляді процентів становить 20,5%.

Згідно Додаткового договору № 9 від 02.10.2006 до Кредитного договору плата за користування кредитною лінією у вигляді процентів становить 19,5%.

Згідно Додаткового договору №11 від 07.05.2007 до Кредитного договору плата за користування кредитною лінією у вигляді процентів становить 17%.

Згідно Додаткового договору №12 від 01.11.2007 до Кредитного договору плата за користування кредитною лінією у вигляді процентів становить 16%.

Згідно Додаткового договору №14 від 29.02.2008 до Кредитного договору плата за користування кредитною лінією у вигляді процентів становить 15%.

Додатковим договором №15 змінено п.1.4 Кредитного договору.

1.4. Плата за користування кредитною лінією у вигляді процентів становить:

Пункт 1.4.1. 16% річних, за умови, якщо обсяг щомісячних грошових надходжень на рахунки (кредитовий оборот по рахунках) позичальника, відкриті в АТ «Сведбанк» (публічне), за попередній місяць становить не менше, ніж 60% від загального обсягу грошових надходжень від реалізації продукції (надання послуг) на рахунок позичальника, в тому числі відкриті в інших уповноважених банках України, за той самий місяць.

1.4.2. 18% річних, у разі порушення умовп.1.4.1 цього Договору.

1.4.3 Умова зміни процентної ставки, відповідно до п.п.1.4.1, 1.4.2 цього Договору, вступає в дію починаючи з 01 числа місяця, в якому виникли підстави для зміни процентної ставки.

Додатковим договором №17 від 14.08.2012 змінено п.1.4.1 Кредитного договору.

Відповідно до п.4.1 Кредитного договору погашення заборгованості за кредитною лінією, здійснюється до 30 серпня 2014, у відповідності із змінами розміру кредитної лінії, встановленими у Графіку. При цьому, при зміні розміру кредитної лінії відповідно до графіку строком погашення заборгованості за кредитною лінією, що перевищує розмір кредитної лінії, встановлений на наступний термін користування нею, є день, що передує дню, з якого починає діяти новий розмір кредитної лінії відповідно Графіку. Проценти, нараховані за останній період користування кредитною лінією, сплачується одночасно з погашенням заборгованості за кредитною лінією у відповідності з п.п.1.2, 1.3.

На виконання умов Кредитного договору було відкрито кредитну лінії та надані кредитні кошти в розмірі 15 944 000,00 грн. на підтвердження чого до матеріалів справи надані меморіальні ордери та виписки по банківському рахунку відповідача.

Крім того, наявна заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами, яка станом на час розгляду справи становить 605 238,88 грн.

Відповідач свої заперечення на зустрічний позов не подав.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статей 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до частини 2 цієї ж статті до відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивачем за зустрічним позовом на підтвердження заявлених позовних вимог надані засвідчені меморіальні ордери, виписки з особовим рахункам сторін (Додаток №1,2,3 до матеріалів судової справи).

В зв»язку із тим, що у жовтні 2012 відповідачем не було здійснено погашення чергового платежу за Кредитним договором, позивачем було направлено відповідачу повідомлення про зміну умов Кредитного договору, в якому зазначено, що у в»язку з простроченням сплати платежів за Кредитним договором, відповідно до п.8.1 Кредитного договору, його умови змінено, а саме - строк виконання відповідачем зобов»язань у повному обсязі (повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом а пені за несвоєчасне виконання зобов»язань) настає на 10 календарний день з дати отримання повідомлення, тобто з 5 листопада 2012.

Станом на 05.11.2012 відповідачем свої зобов»язання за Кредитним договором не виконані, сума заборгованості за Кредитним договором станом на 17.11.2012 становить: 15 944 000,00 грн. - заборгованість за кредитом, 605 238,88 грн. - заборгованість по процентах.

Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку заборгованості за кредитом та нарахованих процентів, суд вважає їх обґрунтованими.

Доказів сплати даної заборгованості по кредиту та процентам за користування кредитом відповідач не надав.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом та заборгованості за процентами підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Як передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Пенею відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.6.1 Кредитного договору у випадку ненадходження на рахунок Банку суми кредитної лінії та процентів в строки, визначені у п.п.1.3, 3.3., 3.4., 4.1, 8.1 та 8.2 цього Договору, позичальник незалежно від наявності його вини у невиконанні чи неналежному виконанні зобов»язань за цим Договором сплачує банкові пеню в розмірі подвійної ставки рефінансування НБУ від суми відповідного непогашеного платежу за кожний день прострочення, при цьому кількість днів року приймається рівною фактичній кількості днів у році.

У зв'язку із порушенням відповідачем зобов'язань за Кредитним договором позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 85 446,89 грн.

Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку пені за несвоєчасну сплату процентів та повернення кредиту, суд вважає його обґрунтованим, а тому зазначені вимоги позивача підлягають задоволенню згідно наданого розрахунку.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В ході розгляду справи відповідач не надав доказів повернення кредиту та сплати процентів за користування ним у встановлені договором строки та обсягах і не навели підстав для звільнення їх від зазначеного обов'язку.

З урахуванням викладених вище обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представниками сторін пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у загальній сумі 16 634 685,77 грн.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача за зустрічним позовом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. У первісному позові відмовити повністю.

2. Зустрічний позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна Академія управління персоналом» (03039, м. Київ, вул. Фрометівська, 2, ідентифікаційний код 00127522) на користь Приватного акціонерного товариства «Сведбанк» (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 18, літ. В, ідентифікаційний код 19356840) 15 944 000,00 грн. (п»ятнадцять мільйонів дев»ятсот сорок чотири тисячі гривень 00 коп.) - заборгованості за кредитом, 605 238,88 грн. (шістсот п»ять тисяч двісті тридцять вісім гривень 88 коп.) - заборгованості по процентах, 85 446,89 грн. (вісімдесят п»ять тисяч чотириста сорок шість гривень 89 коп.) - пені, 64 380,00 грн. (шістдесят чотири тисячі триста вісімдесят гривень 00 коп.) - судового збору.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Дата підписання

повного тексту рішення: 29.04.2012.

Головуюча суддя М.Є. Літвінова

Судді Т.М.Ващенко

Т.Ю.Трофименко