Рішення № 31034755, 30.04.2013, Оболонський районний суд міста Києва

30.04.2013 Справа № 2605/20792/12

Унікальний №2605/20834/12

провадження №2/756/1060/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2013 року Оболонський районний суд м. Києва у в складі:

Головуючого судді Белоконної І.В.

Секретарі Поливко М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 до про визнання частини автомобіля особистою приватною власністю та розподіл спільного майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з первісним позовом яку уточнили під час судового розгляду, в якому просила поділити спільне майно подружжя з відступом від засади рівності часток подружжя та визнати за нею право власності на 1/2 частину автомобіля «KIA Cerato», 1.6і, 2009 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, ідентифікаційний номер (VIN) KNAFE НОМЕР_3; в порядку розподілу спільного майна подружжя присудити позивачці 50000,00 грн. від загальної вартості спірного майна, яка складає 87696,00 грн., відповідно відповідачу присудити 37696,00 грн. від загальної вартості спірного майна, яка складає 87696,00 грн. та залишити у власності відповідача вказаний автомобіль, посилаючись на те, що з позивачкою залишилась проживати малолітня донька подружжя, а відповідач ухиляється від сплати аліментів на доньку. Також позивачка просить стягнути з відповідача понесені нею судові витрати.

У судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позов та його підстави.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_1 та його представник позов визнали частково та пред'явили зустрічну позовну заяву, яку уточнили під час судового розгляду, і остаточно просили визнати за відповідачем право особистої приватної власності на 49,60% легкового автомобіля «KIA Cerato», 1.6і, 2009 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_3; визнати спільним сумісним майном подружжя 50,40% легкового автомобіля «KIA Cerato», 1.6і, 2009 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, ідентифікаційний номер (VIN) KNAFE НОМЕР_3; в порядку розподілу спільного майна подружжя визнати та залишити за відповідачем право власності на легковий автомобіль «KIA Cerato», 1.6і, 2009 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, ідентифікаційний номер (VIN) KNAFE НОМЕР_3 на користь позивачки присудити грошову компенсацію за належну їй частку у вартості спірного легкового автомобіля в розмірі 22098,00 грн. Також відповідач за первісним позовом просить стягнути з позивачки понесені ним судові витрати.

Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 та її представник зустрічну позовну заяву не визнали.

Вислухавши сторони, вивчивши надані докази, судом встановлено наступне.

Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 29 серпня 2008 року (а.с. 4). Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 22 січня 2013 року шлюб сторін розірвано

У шлюбі народилася дочка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 5).

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

З наданих суду документів встановлено, що під час перебування в зареєстрованому шлюбі сторонами у справі 21 травня 2009 року на підставі договору купівлі-продажу було придбано легковий автомобіль «KIA Cerato», 1.6і, 2009 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, ідентифікаційний номер (VIN) KNAFE НОМЕР_3 на імя відповідача ОСОБА_2 за 105000,00 грн. (а.с. 7-9).

Суду не надано беззаперечних доказів у підтвердження того, що 49,60% вказаного легкового автомобіля було придбано за особисті кошти відповідача за первісним позовом, тому суд визнає його спільним майном подружжя.

Посилання відповідача за первісним позовом на те, що 49,60% вказаного легкового автомобіля було придбано за його особисті кошти, які ним були зняті з двох особистих депозитних рахунків, які були відкриті в ПАТ КБ «ПриватБанк» на його імя ще до укладення шлюбу із позивачкою, не є належним та достатнім доказом для визнання право особистої приватної власності на автомобіль за відповідачем.

Надані суду заяви відповідача на оформлення в ПАТ КБ «ПриватБанк» вкладів «Накопичувальний на 6 місяців» від 17 грудня 2007 року на суму 17000,00 грн. та 26 серпня 2008 року на суму 26500,00 грн. та довідка ПАТ КБ «ПриватБанк» № 409413 від 25.02.2013 року з якої вбачається, що відповідачем було достроково розірвано вказані договори та закрито рахунки 27.02.2009 року та 19.05.2009 року, не є належними доказами того, що 49,60% спірного легкового автомобіля було придбано за особисті кошти відповідача, так як суду не надано доказів у підтвердження того, що саме вказані кошти були витрачені відповідачем для купівлі зазначеного автомобіля 21 травня 2009 року, а не витрачені на інші потреби.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбних договором.

У судовому засіданні сторони підтвердили, що між позивачкою та відповідачем не існує домовленості про поділ майна.

Частиною 2 зазначеної норми передбачено, що при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема, якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. Частина 3 цієї ж норми передбачає можливість за рішенням суду збільшити частку дружини, чоловіка, якщо з нею, ним, проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

У судовому засіданні не надано доказів у підтвердження того, що відповідач за первісним позовом не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, що він приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його не в інтересах сім'ї, чи будь яким іншим способом діяв не в інтересах сім'ї, тому суд не вбачає підстав для відступу від засад рівності часток подружжя при вирішенні спору про поділ майна сторін.

Посилання позивачки на те, що з нею залишилася проживати малолітня дочка, яку вона утримує самостійно, а відповідач не надає коштів на її утримання, не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні, так як належних доказів позивачкою надано не було.

Відповідно до рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 28 січня 2013 року з відповідача стягнуто аліменти на утримання позивачки та доньки.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у судовому засіданні не було встановлено обставин, які б стали підставою для відступу від рівності часток при поділі майна сторін, та які б стали підставою для збільшення частки позивачки за первісним позовом у спільному майні.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

У судовому засіданні встановлено, що автомобілем «KIA Cerato», 1.6і, 2009 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, ідентифікаційний номер (VIN) KNAFE НОМЕР_3 користується відповідач за первісним позовом, спільне користування даним автомобілем сторін неможливе, тому суд вважає можливим залишити даний автомобіль у власності відповідача за первісним позовом, стягнувши з нього на користь позивачки половину ринкової вартості автомобіля, проти чого не заперечує позивачка.

У п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007р. "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" роз'яснено, що вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження від 19 лютого 2013 року ринкова вартість автомобіля KIA Cerato 1.6і, реєстраційний номер НОМЕР_1, ідентифікаційний номер (VIN)НОМЕР_3 станом на лютий 2013 року становить 87696,00 грн. (а.с.27-36). У судовому засіданні сторони не заперечували проти даної оцінки автомобіля, тому з відповідача за первісним позовом на користь позивачки за первісним позовом підлягає стягненню 1/2 частина вартості автомобіля у розмірі 43848,00 грн. компенсації.

Враховуючи викладене, суд вважає, що поділ спільного майна подружжя можливий у натурі, тому вважає необхідним провести поділ спільного майна шляхом присудження позивачці за первісним позовом грошової компенсації спірного автомобіля замість її частки у праві спільної сумісної власності, а відповідачу за первісним позовом присудити спірне майно в натурі.

На підставі ухвали суду від 20.03.2013р відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 відповідно до квитанції №9850350 від 24.04.2013р вніс на депозитний рахунок суду суму у розмірі 22098,00грн, що складає частку у вартості спільного майна подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи, що позовні вимоги, як позивача по первісному позову, так і позивача по зустрічному позову, задовольняються частково, кожний позивач сплатив при подачі позову однакову суму судового збору, вимоги про повернення позивачці за основним позовом та повідачу по зустрічному позову сплачених ними судових зборів задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 60, 69, 70, 71 СК України, ст.ст. 365, 392 ЦК України, ст.ст.57, 60, 88, 212, 214, 215, 223 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Первісні позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання частини автомобіля особистою приватною власністю та розподіл спільного майна подружжя - задовольнити частково.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 автомобіль марки КІА CERATO 1.6і, д.р.н. НОМЕР_1, VIN НОМЕР_3.

Виділити ОСОБА_2 та визнати за ним право власності на автомобіль марки КІА CERATO 1.6і, д.р.н. НОМЕР_1, VIN НОМЕР_3

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНН НОМЕР_2, зареєстрований: АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі 21750,034 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНН НОМЕР_2) на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі 22098,00 грн., яка знаходиться на депозитному рахунку Оболонського районного суду

В інших частинах первісних позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання частини автомобіля особистою приватною власністю та розподіл спільного майна подружжя - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду м.Києва через Оболонський районний суд м.Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя І.В. Белоконна