Рішення № 31033577, 03.04.2013, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/2850/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2013 року Рівненський міський суд Рівненської області

в особі головуючої судді - Панас О.В.

при секретарі - Райковській О.К.

з участю: позивачки - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства "Рівненський завод тракторних агрегатів" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до Рівненського міського суду з позовом до ВАТ «Рівненський завод тракторних агрегатів» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди.

Свої вимоги обгрнутовує тим, що перебувала в трудових відносинах з відповідачем з 12.07.1971 року по 25.03.2009 року. Звільнена з роботи за скороченням штатів п.1 ст.40 КЗпП України.

В день звільнення їй не проведено виплати належних при звільненні розрахункових сум, порушена вимога Галузевої Угоди на 2010-2011 роки /п.4.2.4/ - «не допускати звільнення працівників без забезпечення їм погашення боргів із виплати заробітної плати».

Рішенням Рівненського міського суду від 05 березня 2012 року стягнуто на її користь з відповідача 7737 грн. Рішення набрало законної сили.

Оскільки відповідачем - ВАТ «РЗТА» при звільненні не проведений розрахунок , змушена звернутись до суду за захистом своїх прав. Вважає, що не проведення відповідачем - ВАТ «РЗТА» розрахунку по виплаті заробітної плати є підставою для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 26.03.2009 року по 13.02.2013 року.

Крім того, затримкою виплати заробітної плати, завдано їй моральної шкоди, так як крім заробітної плати, інших доходів на момент звільнення не мала і не має по даний час. Не могла повноцінно харчуватися, одягатися, купувати ліки, утримувати сім'ю. Моральну шкоду оцінює в 10000 грн.

Просила стягнути з ВАТ «Рівненський завод тракторних агрегатів середній заробіток за час затримки належних їй при звільненні 25.03.2009р. сум у розмірі 53508, 56 грн. за період з 26.03.2009р. по 13.02.2013 року та 10000 грн. моральної шкоди.

В судовому засіданні позивачка підтримала позов в межах доводів позовної заяви та просила задовольнити. Пояснила, що по виконанню рішення суду про стягнення заборгованості з заробітної плати отримала 15 лютого 2013 року кошти згідно квитанції № 75934. Тривале невиконання рішення суду спричинило їй моральні страждання, так як в цей період хворів чоловік і через відсутність коштів не могла належно його пролікувати, були труднощі з оплатою навчання дитини, все це призвело до нервових переживань, страждань.

Відповідач в судове засідання не зявився повторно. Про день, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином. З заявами про розгляд справи в їх відсутність, причину неявки не звертався . Письмових заперечень на позов не подав. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача на підставі наявних у справі матеріалів з постановленням заочного рішення відповідно до ст.ст. 224-228 ЦПК України, про що не заперечує позивачка.

Заслухавши пояснення позивачки , дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності. суд прийшов до висновку що позовна заява підлягає до задоволення частково.

Судом встановлено, що ОСОБА_1- перебувала в трудових відносинах з ВАТ «Рівненський завод тракторних агрегатів», та згідно наказу № 11-к від 25.03.2009 року 1 категорії з 25.03.2009р. звільнена за скороченням штатів за п.1 ст. 40 КЗпП України.

З оглянутого судом рішення Рівненського міського суду від 05.03.2012р. у справі за позовом ОСОБА_1 до ВАТ «РЗТА» про стягнення заборгованості по заробітній платі вбачається, що на її користь було стягнуто заборгованість з заробітної плати в сумі 7 737 грн.

На виконання рішення суду, згідно квитанції № 75934 від 15.02.2013 року ОСОБА_1 було виплачено 7660 грн.

У відповідності до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

За наведених обставин, та на підставі достовірно встановлених доказів. Суд прийшов до висновку, що вимога ОСОБА_1 про стягнення компенсації за невиплату належних сум при звільненні підлягає до задоволення та стягнення заборгованості по день подачі позову до суду, оскільки з позивачкою відповідач не розрахувався.

Відповідно до абз 3 п.2 Постанови Кабміну № 100 від 08.02.1995р., обчислення середньої заробітної плати обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою повязана відповідна виплата.

З наданого суду розрахунку вбачається, що заробітна плата ОСОБА_1 її заробітна плата в лютому 2009 р. становила 1147, 77 грн., в березні 2009 р. 1147,76, при цьому середня заробітна плата становить 1 147,76 грн. (1147.76+ 1147,77 грн. : 2 = 1 147,76 грн.).

Підлягає до стягнення компенсація за невиплату належних сум при звільненні в розмірі 53 944,72 грн. , що складається: 1 147,76 (середня заробітна плата х 47 місяців = 53 944,72 грн.).

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Судом беззаперечно встановлено, що мало місце неправомірне порушення права позивачки на своєчасне отримання коштів при звільненні, стягнення ких відбулося за рішенням суду, в звязку з чим вона понесла моральні страждання.

Виходячи з засад розумності, виваженості і справедливості, суд вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди слід визначити в розмірі 1000 грн., що на думку суду буде відповідати тому характеру, обсягу моральних страждань, яких зазнала позивач неправомірними діями відповідача.

Відповідно до ст..88 ЦПК судові витрати підлягають до стягнення з відповідача.

На підставі викладеного, ст..ст. 116, 117 КЗпП України, розяснень Вищого Спеціалізованого суду України в розгляду цивільних і кримінальних справ 10-1389/0/4-12 від 27.09.2012 «Про практику застосування судами при розгляді справ окремих норм трудового права», відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці», Постанова Кабміну № 100 від 08.02.1995р., керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 212-215, 223,224-228, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Рівненський завод тракторних агрегатів" код ЄДРПОУ 00235884 на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 заборгованість за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 53 944 (п'ятдесят три тисячі дев'ятсот сорок чотири) грн. 72 коп. , моральну шкоду в сумі 1000 (одна тисяча) грн.. 00 коп.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Рівненський завод тракторних агрегатів" код ЄДРПОУ 00235884 судовий збір в сумі 646 (шістсот сорок шість) грн. 74 коп. в прибуток держави України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд з поданням в десятиденний строк апеляційної скарги з дня проголошення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: О.В.Панас