Ухвала суду № 31032759, 30.04.2013, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №279/1-401/11-к Головуючий у 1-й інст. Куліченко М. В.

Категорія ч.3 ст.187 КК Доповідач Крижанівський В. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2013 року м. Житомир

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого-судді: Крижанівського В.В.,

суддів: Ткаченка В.Л., Шеніна П.О.,

з участю прокурора: Сидоренка О.П.,

засуджених: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

захисника: ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі кримінальну справу за апеляціями засудженої ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 21 грудня 2012 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харків, громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, проживаючого в АДРЕСА_1, зареєстрованого у АДРЕСА_2, раніше судимого:

- 18 травня 1989 року Богунським районним судом м. Житомира за ст. 19, ч. 2 ст.140 , ч. 3 ст.140, 42, 46-1 КК України (в редакції I960 року) на 3 роки позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на 2 роки;

- 08 липня 1994 року Богунським районним судом м. Житомира за ч. 3 ст. 81 , 14 КК України (в редакції 1960 року) на 4 роки позбавлення волі, примусового лікування від алкоголізму;

- 13 лютого 1995 року Хмельницьким міським судом за ч. 2 ст. 140 , ч.3 ст. 42 КК України (в редакції I960 року) на 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- 13 лютого 2006 року Богунським районним судом м. Житомира за ч. 3 ст. 15, ч.3 ст.185, ч. 2 ст.185, ч. 2 ст.186 , 70 КК України на 5 років позбавлення волі. Постановою Коростенського міського суду 11 січня 2008 року замінено невідбуту частину покарання на обмеження волі терміном на 1 рік 6 місяців 5 днів.

- 22 січня 2009 року постановою Бердичівського міського суду звільнено від покарання, на підставі ст. 3 п. «а» Закону України «Про амністію» від 12 грудня 2008 року, -

засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі,

за ч.3 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього особисто належного йому майна.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено засудженому покарання - 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього особисто належного йому майна.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженку с. Калинівка Володарсько-Волинського району Житомирської області, громадянку України, з середньою освітою, не одружену, не працюючу, проживаючу в АДРЕСА_3, в силу ст. 89 КК України раніше не судима, -

засуджена ч. 3 ст. 187 КК на 7 років позбавлення волі, з конфіскацією всього особисто належного їй майна.

Запобіжний захід засудженим ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до набрання вироком чинності постановлено залишити - тримання під вартою. Строк покарання постановлено рахувати з 28 лютого 2012 року.

Речові докази по справі: шкіряну куртку, мобільний телефон марки "Нокія - X б", з сім-карткою оператора мобільно зв'язку «Лайф», пенсійне посвідчення на ім'я ОСОБА_4, механічний наручний годинник "Орієнт", передано потерпілому ОСОБА_4

Речові докази по справі: 5 жіночих сорочок, панталони, наволочку, простирадло, 13 хусток, 2 пари шкарпеток, 2 метри тюлі, 2 розірвані светри, 4 упаковки рису, упаковку масла, скляну банку з медом, пакет з салом вагою 1 кг., дерев'яну палицю, розірваний срібний ланцюжок та хрестик до нього, 200 грн. постановлено передати потерпілій ОСОБА_5

Постановлено стягнути з кожного із засуджених на користь держави в особі НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській обл. код 25574601, рахунок 31258272211843, банк одержувача УДК в Житомирській обл. МФО 811039 по 196,98 грн. понесених судових витрат.

Згідно вироку суду, ОСОБА_2 близько 19 години 26 лютого 2011 року, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись неподалік від будинку АДРЕСА_4, повторно, відкрито, із застосуванням насильства, яке не є небезпечними для житгя та здоров'я потерпілого, яке виразилось в тому, що ОСОБА_2 штовхнув руками потерпілого в ділянку плечей, від чого потерпілий втратив рівновагу та впав на асфальове покриття дороги, після чого підсудний вирвав з рук ОСОБА_4 шкіряну куртку вартістю 200 грн. в кишенях якої були: мобільний телефон марки "Нокія - X 6" вартістю 3900 грн., з сім - карткою оператора мобільно зв'язку «Лайф» вартістю 50 грн., на рахунку якої були 50 грн., механічний наручний годинник "Орієнт" вартістю 500 грн., пенсійне посвідчення на ім'я ОСОБА_4, яке вартості для потерпілого не становить, чим заподіяв потерпілому шкоду на загальну суму 4700 грн.

Близько 16 години 27 лютого 2011 року, ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою з ОСОБА_1, направленою на вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, шляхом вільного доступу крізь відчинені вхідні двері, проникли до будинку АДРЕСА_5 та належить особі похилого віку ОСОБА_5 - 1934 року народження, де із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілої, яка зазнала нападу, яке виразилося в тому, що ОСОБА_1 штовхнула ОСОБА_5 на ліжко, після чого завдала їй декілька ударів кулаками в обличчя та тім'яну ділянку голови, а ОСОБА_2 зіштовхнувши ОСОБА_5 на підлогу, почав наносити потерпілій чисельні удари руками та ногами по тулубу, в ділянку голови, чим заподіяли потерпілій умисні тілесні ушкодження у вигляді: обширних саден по каймі верхньої та нижньої губ, синця в ділянці обох повік лівого ока, по одному синцю в ділянці лоба справа і в ділянці лівої щоки, синця по передній поверхні та передньо-боковій поверхні шиї у всіх третях, синця в проекції тіла грудини з переходом на область грудної клітки ліворуч в підключичний ділянці, синця в ділянці живота по центру та праворуч в проекції печінки, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я та відкрито заволоділи майном, яке належить ОСОБА_5, а саме: 860 гривнями, поліетиленовим пакетом вартістю 5 копійок, 1 кг. сала, вартістю 15 гривень,

4 поліетиленовими упаковками з рисом, вагою по 1 кг кожна, вартістю 10 гривень за 1 упаковку, на загальну суму 40 гривень, 2 упаковками масла «Фішка» вартістю 15 гривень за одну упаковку, на загальну суму 30 гривень, скляною банкою з медом, ємністю 250 мл. вартістю 10 гривень, 3 пляшками вина «Портвейн», об'ємом 0,75 л. вартістю 20 гривень за 1 пляшку вина, на загальну суму 60 гривень, чоловічою шкіряною курткою вартістю 800 гривень, 5 жіночими сорочками вартістю 25 гривень за 1 сорочку, на загальну суму 125 гривень, панталонами вартістю 20 гривень, наволочкою вартістю 25 гривень, простирадлом вартістю 50 гривень, 12 хустками вартістю 50 гривень за 1 хустку, на загальну суму 600 гривень, пуховою хусткою, вартістю 200 гривень, 2 парами шкарпеток, вартістю 10 гривень за 1 пару, на загальну суму 20 гривень, 2 погонними метрами тюлі, вартістю 50 гривень за 1 погонний метр, на загальну суму 100 гривень, а всього відкрито заволоділи чужим майном ОСОБА_6 на загальну суму 2955 гривень 5 копійок, чим заподіяли їй матеріальної шкоди.

В апеляції засуджена ОСОБА_1 просить пом'якшити призначене судом першої інстанції покарання. Посилається на те, що вину у вчиненні злочину визнавала та визнає, сприяла у розкритті злочину, щиро кається у вчиненому. Зазначає, що до будинку потерпілої вони разом із ОСОБА_2 не проникали, а зайшли через двері до неї спочатку погрітися, а потім вже забрати борг. Під дією алкоголю вона перечепилася та впала на потерпілу своєю вагою чим можливо і спричинила потерпілій фізичного болю. Також зазначає, що перебуваючи в тюрмі все усвідомила, має хворого чоловіка та сина сироту, які потребують її підтримки.

В апеляції захисник ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_2 просить вирок суду скасувати. Виправдати ОСОБА_2 за ч.2 ст.186, ч.3 ст.187 КК України. Посилається на те, що вирок суду є незаконним, оскільки викладені в ньому висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, допущені істотні порушення кримінально-процесуального закону та неправильно застосований кримінальний закон. Зазначає, що її підзахисний не визнає вину у інкримінованих йому злочинах, оскільки він їх не вчиняв. Судом не взяті до уваги обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи та невідповідно призначено покарання, яке не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого. До початку розгляду справи в апеляційному суді захисник ОСОБА_3 подала доповнення і уточнення до апеляції. Просить: "2. Змінити в частині вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 21.12.2012 року, постановити свій вирок, яким засудженого ОСОБА_2, 1972 р.н. звільнити від покарання за ч.2 ст.186 КК України у вигляді 4 років позбавлення волі, виправдати за недоведеністю доказів. 3. Змінити ч.3 ст. 187 КК України у вигляді 7 років позбавлення волі, з конфіскацією всього особисто належного майна, на ч.1 ст.187 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 3 років без конфіскації майна, врахувавши 2 роки. 4.Скасувати вирок в резолютивній частині і повернути матеріали справи на додаткове розслідування. 5. Змінити запобіжний захід на підписку про невиїзд." Як на підставу прийняття таких рішень посилається на те, що в суді першої інстанції не доведено розбійного нападу з проникненням у житло потерпілої ОСОБА_5 Вдіях ОСОБА_2 не було фізичного насильства, своїми діями він намагався зупинити бійку, розтягуючи жінок одну від одної. Куртки у ОСОБА_4 не викрадав.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, їх виступи в судових дебатах та звернення з останнім словом, захисника ОСОБА_3 на підтримку апеляцій з посиланням на зазначені в них доводи, прокурора, який заперечив проти задоволення апеляцій засудженої ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів дійшла висновку, що вони до задоволення не підлягають.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст.187 КК України та ОСОБА_2 у вчиненні злочинів передбачених ч.2 ст.186, ч.3 ст.187 КК України відповідає обставинам справи та ґрунтується на сукупності зібраних та належним чином оцінених судом доказах.

Під час досудового слідства, в явці з повинною та протоколі допиту в якості підозрюваного ОСОБА_2 вину у вчинені відкритого викрадення майна у потерпілого ОСОБА_4 із затосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров?я потерпілого визнавав повністю. Описав та давав детальні покази про обставини відкритого заволодіння майном потерпілого ОСОБА_4, які співпадають з показами потерпілого (а.с. а.с. 101, 118-119, 175).

За показами потерпілого ОСОБА_4, після того, як вони з ОСОБА_2 вийшли з кафе, де вживали спиртні напої, ОСОБА_2 зненацька його штовхнув, від чого він впав. ОСОБА_2 вирвав у нього з рук шкіряну куртку, в якій були мобільний телефон, годинник, пенсійне посвідчення та зник у невідомому напрямку (а.с. 105).

При огляді місця події, будинку АДРЕСА_6, де наступного дня було затримано ОСОБА_2 виявлено і вилучено: шкіряну куртку, мобільний телефон марки "Нокія - X6", механічний наручний годинник "Орієнт", які належать потерпілому ОСОБА_4

Наведені докази спростовують доводи захисника ОСОБА_3, що потерпілий ОСОБА_4 дозволив ОСОБА_2 одягнути його куртку, в якій знаходилися мобільний телефон марки "Нокія - X6", механічний наручний годинник, пенсійне посвідчення., що ОСОБА_2 не вчиняв відкритого викрадення куртки у потерпілого ОСОБА_4 із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров?я потерпілого та відсутність в його діях складу злочину передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України. Крім того такі доводи виходячи з обставин справи є не логічними.

За показами потерпілої ОСОБА_5, близько 16-ї години 27 лютого до її будинку, без дозволу, зайшли ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 Після чого ОСОБА_1 почала її запитувати, чи є у неї мотузка, почала висловлюватися до неї нецензурною лайкою, повалила на ліжко почала бити та вимагати гроші. ОСОБА_2 в цей час почав шукати гроші. Знайшов під матрацом на ліжку 800 грн., потім зіштовхнув її на підлогу і почав бити по різних частинах тіла та запитувати, де гроші. Вона йому крикнула що в холодильнику, який знаходиться у веранді. Після цього ОСОБА_2 пішов у веранду але через деякий час повернувся і сказав, що грошей там немає. Схватив її за одяг і потягнув до холодильника. ОСОБА_1 йшла за ними слідом. Дійшовши до веранди, їй вдалося вирватися від ОСОБА_2 та ОСОБА_1 і забігти до підсобного приміщення, де вона закрилася з середини. ОСОБА_2. та ОСОБА_1 ще хвилин 40 ходили по будинку. Переконавшись, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 покинули будинок, вона вийшла з підсобного приміщення і виявила, що крім 800 грн., зникли ще 50 грн., які лежали на столі в кімнаті, 10 грн., які знаходились в холодильнику, продукти харчування та особисті речі. Під час її побиття, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 порвали на ній два светри і розірвали срібний ланцюжок з хрестиком. Крім того ОСОБА_1 розбила палкою скло у вікні будинку.

Такі покази потерпілої ОСОБА_5 співпадають з показами свідка ОСОБА_7, що близько 17-ї години 27 лютого 2011 року вона застала потерпілу ОСОБА_5 в її будинку побитою. Потерпіла розповіла, що її побили наглядно їй знайома жінка, ОСОБА_1 та незнайомий чоловік. Бачила, що в будинку було розбите скло у вікні. Висновком судово-медичної експертизи №107, у потерпілої ОСОБА_5 виявлено тілесні ушкодження у вигляді: обширних саден по каймі верхньої та нижньої губ, синця в ділянці обох повік лівого ока, по одному синцю в ділянці лоба справа і в ділянці лівої щоки, синця по передній поверхні та передньо-боковій поверхні шиї у всіх третях, синця в проекції тіла грудини з переходом на область грудної клітки ліворуч в підключичний ділянці, синця в ділянці живота по центру та праворуч в проекції печінки, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я. Протоколом огляду місця події від 27 лютого 2011 року, будинку АДРЕСА_6, де було затримано засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 і виявлено та вилучено майно, яким вони заволоділи у потерпілої ОСОБА_5: жіночі сорочки, панталони, наволочки, хустки, шкарпетки, банку з медом, гроші. Підстав вважати покази потерпілої ОСОБА_5 недостовірними немає.

Наведені докази спростовують доводи засудженої ОСОБА_1 і захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_2 про те, що засуджені не проникали до помешкання потерпілої і в них не було умислу на розбійний напад на потерпілу, а також про відсутність в їх діях складу злочинів за які їх засуджено та те, що в діях ОСОБА_2 не було фізичного насильства. Доводи захисника ОСОБА_3, викладені в апеляції та доповненні до неї не ґрунтуються на матеріалах кримінальної справи. Безпідставними є і доводи про те, що висновки суду викладені у вироку суду не відповідають фактичним обставинам справи.

У вироку суду міститься формулювання обвинувачення, визначеного судом доведеним. Зазначено місце, час, спосіб вчинення та мотив злочину. Наведено докази на яких ґрунтується висновок суду про винуватість ОСОБА_2 у вчинених ним злочинах та зазначено чому суд критично віднісся до його показань та показань ОСОБА_1, наданих ними під час розгляду справи в суді.

Крім того, під час досудового слідства, засуджені ОСОБА_1 і ОСОБА_2 вину у вчиненні розбійного нападу на ОСОБА_5 визнавали, заперечували лише факт проникнення в будинок потерпілої.

Суд дав правильну юридичну оцінку зібраним в справі доказам, дії ОСОБА_1 за ч.3 ст.187 КК і ОСОБА_2 за ч.2 ст.186, ч.3 ст.187 КК України кваліфіковано правильно.

Доводи захисника ОСОБА_3 про неправомірні дії працівників міліції, що суд не взяв до уваги те, що покази засудженої ОСОБА_1 тричі змінювалися під час розгляду кримінальної справи, що судом не враховано, що згідно висновку судово-медичної експертизи нанесені потерпілій тілесні ушкодження, кваліфіковані, як легкі тілесні ушкодження, що потягли за собою короткочасний розлад здоров?я, що дерев?яну палицю у потерпілої вилучено лише 03 березня 2011 року, про кваліфікацію дій ОСОБА_2 спочатку за ч.3 ст.186 КК, а потім за ч.2 ст. 186 КК України носять декларативні ознаки, без посилання на порушення будь-яких норм закону чи порушених прав засудженого.

Безпідставними є і доводи захисника ОСОБА_3 про необхідність направлення справи на додаткове розслідування для перевірки показів засуджених та встановлення фактів, хто розраховувався в кафе, у якому саме кафе були засуджені, встановити особу таксиста та допитати його хто з ним розраховувався за послуги таксі. Встановлення таких обставин не може спростувати зібрані в справі докази про винність засуджених у вчиненні злочинів, за які вони засуджені. Питання про звільнення ОСОБА_2 від покарання у зв?язку з його хворобою має вирішуватися в порядку ст.408 КПК України в редакції 1960 року.

Покарання засудженій ОСОБА_1 судом першої інстанції призначено в найнижчій межі санкції ч.3 ст.187 КК України, із врахуванням вимог ст. 65 КК України. При його визначенні, як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції враховано характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, ступінь здійснення злочинних намірів та причини внаслідок яких вчинено злочин, обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття та активне сприяння у розкритті злочину, обтяжуючі обставини - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння та вчинення злочину щодо особи похилого віку. Судом враховано особу винної, яка характеризується посередньо, не працює. Тому суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що необхідним та достатнім для виправлення засудженої та попередження вчинення нею нових злочинів є покарання у вигляді позбавлення волі.

Твердження засудженої ОСОБА_1 про те, що в неї залишився чоловік-інвалід та син, які потребують її підтримки, а також те, що під час перебування у тюрмі вона все усвідомила і хоче чесно жити та допомагати своїм близьким, не можуть бути в даному випадку підставою для пом'якшення покарання. Всі зазначені в апеляції засудженої ОСОБА_1 обставини враховані судом першої інстанції при призначенні покарання.

Покарання засудженому ОСОБА_2 судом першої інстанції призначено в межах санкцій ч.2 ст.186, ч.3 ст.187 КК України, із врахуванням вимог ст. 65 КК України. При його визначенні, як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції враховано характер та ступінь тяжкості вчинених злочинів, ступінь здійснення злочинних намірів та причини внаслідок яких вчинено злочини. Обставин, що пом'якшують покарання судом не встановлено, обставинами, що обтяжують покарання судом встановлено - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, рецидив злочину та вчинення злочину щодо особи похилого віку. Судом враховано особу винного, стан його здоров'я, характеризується посередньо, не працює, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, є судимим, що свідчить про стійкість його протиправної поведінки та небажання до нормальної адаптації у суспільстві. Тому суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів є покарання у вигляді позбавлення волі.

За таких обставин досудове та судове слідство по даній кримінальній справі проведено з достатньою повнотою. Порушень вимог кримінально-процесуального закону, які могли б бути підставою для зміни або скасування вироку, під час апеляційного розгляду справи, не встановлено.

Підстав для пом'якшення покарання засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2, з мотивів наведених в їх апеляціях, немає, оскільки всі об'єктивні дані, які впливають на вид та розмір призначеного покарання враховані судом першої інстанції при постановленні вироку.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України (в редакції 1960 року), колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляції засудженої ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 21 грудня 2012 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1, - без зміни.

Судді: