Ухвала суду № 31014277, 25.04.2013, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №0605/639/2012 Головуючий у 1-й інст. Седун Ф.В.

Категорія 19 Доповідач Косигіна Л. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області

в складі: головуючої судді Косигіної Л.М.

суддів: Жигановської О.С., Кочетова Л.Г.

при секретарі Крижанівській М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Хомутецької сільської ради про визнання заповіту недійсним

за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2

на рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 31 січня 2013 року,-

в с т а н о в и л а :

У червні 2012 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом, в якому просили визнати недійсним заповіт, посвідчений Хомутецькою сільською радою Брусилівського району 27 листопада 2011 року від імені їх батька ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Зазначили, що вказаний заповіт є недійсним, оскільки їх батько ніколи не виявляв бажання залишити все своє майно ОСОБА_3. Навпаки, він хотів поділити спадкове майно на всіх спадкоємців. Крім того, батько перед смертю тяжко хворів, а тому не міг залишити такий заповіт.

У серпні 2012 року позивачі доповнили підстави позову, та крім вищезазначених, просили визнати недійсним заповіт, оскільки він підписаний не ОСОБА_5, а іншою особою (а.с. 42).

Ухвалою Брусилівського районного суду від 29.08.2012 року притягнуто до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_4, дружину спадкодавця (а.с. 48).

Рішенням Брусилівського районного суду від 31 січня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просять рішення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення їх позову. Зазначили, що судом безпідставно не прийнято до уваги, що батько мав стійкий розлад здоров'я, а тому не в повній мірі усвідомлював значення своїх дій. Зокрема, він не міг самостійно пересуватися, знаходився в лежачому стані, не міг сам сидіти та взяти ручку. Також, під час підписання заповіту була присутня дружина спадкодавця, яка посадила його та підтримувала, оскільки ОСОБА_5 не міг сам сидіти, дала йому в руки ручку.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Вимоги до форми заповіту та порядку його посвідчення встановлені ст. 1247 ЦК України.

За правилами ч. 2 ст. 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Згідно з ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 є синами ОСОБА_5 (а.с. 6, 8, 28).

27.11.2011 року ОСОБА_5 склав заповіт, відповідно до якого усе своє майно де б воно не було і з чого б не складалося, все те, що йому буде належати на день смерті і на що він за законом матимете право заповів сину ОСОБА_3 (а.с. 22). Заповіт складено у двох примірниках, прочитано ОСОБА_5 та підписано особисто, посвідчено головою Хомутецької сільської ради ОСОБА_6

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер (а.с. 9), із заявами до нотаріальної контори про прийняття спадщини звернулися: ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 10).

З висновку судово-почеркознавчої експертизи № 1/1099 від 13.12.2012 року вбачається, що підписи, розташовані в графах "Підпис" двох примірників заповіту від імені ОСОБА_5, складеного 27.11.2011 року та в графі "Розписка про одержання нотаріально-оформленого документа" в рядку № 64 на арк. № 9 Журналу реєстрації нотаріальних дій Хомутецької сільради, ймовірно виконані ОСОБА_5 Дані підписи виконані особою в незвичайному стані (хворобливий стан, виконання підпису особою похилого віку) та в незвичайних умовах (незвична поза). Ознак умисної зміни підпису при його виконанні не виявлено (а.с. 91-96).

Допитана в суді першої та апеляційної інстанції селищний голова Хомутецької сільської ради ОСОБА_6 пояснила, що ОСОБА_5 ще за декілька місяців до смерті виявив бажання подарувати своєму сину ОСОБА_3 будинок і землю. Проте, не було всіх необхідних документів. Оскільки ОСОБА_7 став почувати себе гірше, він боявся, що не встигне оформити договір дарування, а тому склав заповіт. Під час підписання заповіту сторонніх осіб в кімнаті не було, ОСОБА_4 посадила чоловіка на ліжку та разом з сином вийшли з кімнати. ОСОБА_7 прочитав текст заповіту, а потім особисто його підписав. Він сказав, що права рука погано слухається його, тому він лівою рукою підтримував праву під час підписання заповіту. При цьому заповідач розумів що відбувається, волевиявлення його було вільним, він нормально розмовляв, був грамотною людиною, оскільки в минулому працював головою колгоспу. ОСОБА_6 зазначила, що незважаючи на хворобливий стан в силу віку, ОСОБА_5 був адекватним і все розумів.

Свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, які були допитані в суді першої інстанції, свідок ОСОБА_10 допитаний при апеляційному розгляді пояснили, що ОСОБА_5 до самої смерті був адекватною людиною, розумів що він робить, нормально розмовляв.

ОСОБА_5 на обліку у лікаря-психіатра, нарколога не перебував, на "Д" обліку у лікаря онколога не знаходився, що підтверджується довідками поліклінічного відділення Брусилівської ЦРЛ. З його амбулаторної картки, заведеної Амбулаторією загальної практики сімейного типу Хомутецької сільської ради Брусилівського району вбачається, що він звертався до Хомутецької АЗПСТ тільки 05.05.2011 року з приводу скарг на біль у колінному суглобі. Медичні призначення відсутні.

З відповіді Брусилівської ЦРЛ та медичної картки вбачається, що з 12.05.2000 року по 16.06.2011 року ОСОБА_5 за медичною допомогою до поліклінічного відділення не звертався. З 16.06.2011 року по 08.07.2011 року перебував на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні Брусилівської ЦРЛ з діагнозом - закритий перелом лівого стегна зі зміщенням. 11.10.2011 року звернувся до лікаря хірурга з діагнозом - неправильно зрощений перелом нижньої третини лівого стегна, дефартроз кульшового, колінного, гомілково-ступневого суглобів, больовий синдром. Призначено: димедрол, сонат. На "Д" обліку у лікаря-онколога не перебував, даних про онкозахворювання немає. У лікарському свідоцтві про смерть ОСОБА_5 зазначена причина смерті - хронічна недостатність кровообігу, ІХС. А/С кардіосклероз.

Під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 зазначив, що у його батька за декілька місяців до смерті випадково було виявлено рак легенів, у зв'язку з чим він приймав різні ліки, які могли вплинути на його поведінку. Проте, позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження того, що заповідач хворів на дане захворювання, приймав відповідні ліки, внаслідок чого він не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними. Медичні документи та допитані свідки спростовують такі твердження ОСОБА_1 Крім того, позивачем під час апеляційного розгляду не заявлялося клопотання про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи щодо визначення психічного стану ОСОБА_5 під час складання заповіту ( ст. 145 ЦПК України).

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_5 при укладанні заповіту розумів значення своїх дій, його волевиявлення було вільним і відповідало його волі, він особисто підписав заповіт, а тому правильно відмовив у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування судового рішення немає.

Керуючись ст. ст. 209, 218, 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 31 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча Судді