Рішення № 31031444, 25.04.2013, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/6989/13-ц

Провадження № 2/127/2849/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.2013 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Іщук Т. П.,

при секретарі Коваленко Д.І.,

за участю позивача ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на частку квартири, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом до відповідачів про визнання за нею права власності на ? частку квартири. Свій позов мотивувала тим, що з 1973 року вона перебувала в шлюбі з ОСОБА_6 В 1997 році вони отримали квартиру АДРЕСА_1, яку згодом викупили в міської ради, уклавши відповідно договір від 17.02.1992 року. Договір купівлі-продажу оформлений на ОСОБА_6 В 2009 році шлюб між позивачкою та ОСОБА_6 розірваний. ОСОБА_6 помер 23.01.2013 року. Після його смерті відкрилась спадщина. Спадкоємцями першої черги є відповідачі по справі. Зважаючи, що спірна квартира була придбана в шлюбі, просить визнати за нею право власності на ? частку квартири.

В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали на підставах, викладених в позовній заяві.

Відповідачі в судове засідання не зявилися. Натомість, до суду надійшли їх заяви, відповідно до яких вони позов визнають, просять справу розглядати без їх участі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено наступні фактичні обставини справи.

ОСОБА_1 та ОСОБА_6 перебували в шлюбі з 16.10.1973 року. 24 листопада 2009 року шлюб між ними було розірвано, про що свідчить свідоцтво про розірвання шлюбу серії 1-АМ №076606, видане відділом реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції Вінницької області 14.11.2012 року.

17 лютого 1992 року ОСОБА_6 уклав договір № 397 з міською радою народних депутатів м. Вінниці, предметом якого є купівля 3-х кімнатної квартири АДРЕСА_2, жилою площею 41,0 кв.м., загальною площею 54,0 кв.м., яка складає 11/500 будинку. Право власності зареєстроване ВООБТІ 07.03.1992 року в книзі записів 25, реєстровий номер 1180.

ОСОБА_6 помер 24.01.2013 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-АМ №253447 (а.с.7). Після його смерті відкрилась спадщина, спадкоємцями першої черги є: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5. Інших спадкоємців першої черги не має.

Встановленим фактичним обставинам справи відповідають правовідносини, врегульовані нормами КпШС України, а також СК України та ЦК України в частині виникнення права спільної власності на майно та його поділу.

Відповідно до ст. 22 КпШС України майно набуте подружжям за час шлюбу є їх спільною сумісною власністю.

Відповідно до п .4 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих правовідносин, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до ст.368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного із них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах (ст. 1226 ЦКУкраїни). Субєкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі. Встановлення розміру частки у праві сумісної власності може бути зроблено як за життя спадкодавця, так і після відкриття спадщини. Після смерті спадкодавця може бути проведено і визначення конкретної частки у праві спільної сумісної власності, і виділ її в натурі.

Відповідно до ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом; у разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного суду України від 12.06.2009 року №2 «Про практику застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.

Зважаючи на визнання відповідачами позову та не порушення при цьому прав інших осіб, а також встановлення факту придбання ОСОБА_1 та померлим ОСОБА_6 квартири АДРЕСА_3 в період шлюбу, суд приходить до висновку, що дана квартира є обєктом права спільної сумісної власності, позивачка є субєктом даних правовідносин та має право на 1\2 частки вказаної квартири. З огляду на викладене позов підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст.88 ЦПК України з відповідачів на користь позивачки підлягають стягненню судові витрати підтверджені документально.

На підставі викладеного, керуючись ст. 22 КпШС України, ст.60 СК України, ст.ст. 368, 372, 1226 ЦК України, ст.ст.10,11,60,88,212-215,218 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частки квартири АДРЕСА_4, яка складає 11/250 будинку.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3441,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з моменту його проголошення.

Повний текст рішення буде виготовлено відповідно до ч. 3 ст. 209 ЦПК України в пятиденний строк.

Суддя: