Рішення № 31029763, 23.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4802/13 23.04.13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Публічного акціонерного товариства "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву"

про стягнення 2 008 099,33 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Півень Д.О.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" (далі-відповідач) про стягнення 1 902 542,70 грн. боргу, пеню сумою 67 074,78 грн., 3% річних у розмірі 38 481,85 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати спожитої теплової енергії за договором №520364 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 31.01.2001 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2013 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 02.04.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У судовому засіданні 02.04.2013 р. судом оголошувалась перерва до 23.04.2013 р. на підставі ст. 77 ГПК України.

У процесі провадження у справі представник позивача надав докази часткової сплати заборгованості за теплову енергію на суму 60 488,00 грн., що підтверджується довідкою про надходження коштів.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у дане судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Суд відзначає, що відповідач був повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, що підтверджується розпискою про оголошення перерви (в матеріалах справи).

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 23.04.2013 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31.01.2001 року між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (постачальник) та Відкритим акціонерним товариством "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" було укладено договір №520364 на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до умов якого позивач зобов'язався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору, а відповідач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

Найменування Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» було змінено на Публічне акціонерне товариство "Київенерго", що підтверджується витягом зі статуту, затвердженого загальними зборами акціонерів (протокол №1/2012 від 23.01.2012р.) та зареєстрованого державним реєстратором Печерської районної в м. Києві державної адміністрації 26.01.2012 р.

Найменування Відкритого акціонерного товариства "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" було змінено на Публічне акціонерне товариство "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву", що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Відповідно до п. 2.3.2. договору відповідач зобов'язується виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку №4 до договору.

Пунктом 8.1. договору встановлено, що цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2001 р.

Відповідно до п.8.4. договору договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Оскільки суду не надано жодних письмових доказів щодо розірвання даного договору, суд приходить до висновку, що він неодноразово пролонговувався та є чинним на день прийняття рішення по справі.

Згідно п. 2 додатку №4 до договору №520364 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 31.01.2001 р. відповідач до початку розрахункового періоду сплачує позивачу вартість заявленої в договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна, згідно Закону України «Про заставу», як засіб гарантії сплати споживаємої теплової енергії.

Пунктом 5 додатку № 4 до договору №520364 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 31.01.2001 р. встановлено, що відповідач щомісячно з 12 по 15 числа самостійно отримує в РВТ-5 за адресою: вул. Товарна, буд. №1, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду.

Відповідно до п. 7 додатку №4 до договору №520364 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 31.01.2001 р. відповідачу на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду позивачем нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день, до моменту його повного погашення , але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Як вбачається з матеріалів справи за період з 01.10.2011 р. по 01.02.2013 р. (на підставі даних облікових карток (табуляграм), відомостями обліку споживання теплової енергії за спірний період) позивачем поставлено, а відповідачем спожито теплової енергії на загальну суму 2 585 842,70 грн.

Як стверджує позивач, відповідач, у свою чергу, за спожиту енергію розрахувався не в повному обсязі та невчасно, постійно існувала заборгованість, яка на момент подачі позову становила 1 902 542,70 грн. Крім того, позивач нарахував відповідачеві пеню сумою 67 074,78 грн., 3% річних у розмірі 38 481,85 грн. за порушення виконання грошових зобов'язань.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши положення договору №520364 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 31.01.2001 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою зазначений договір є договором поставки.

Поданим позивачем розрахунком, проведеним відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору на підставі зазначених даних облікових карток (табуляграм) підтверджується факт поставки позивачем відповідачу протягом спірного періоду з 01.10.2011 р. по 01.02.2013 р. за договором теплової енергії на загальну суму 2 585 842,70 грн., а також факт користування відповідачем цією тепловою енергією.

Матеріалами справи, а саме довідкою про надходження коштів за спожиту теплоенергію, підтверджується, що відповідач з позивачем до порушення провадження по справі розрахувався частково, в сумі 693 179,80 грн., в результаті чого заборгував перед позивачем 1 892 662,90 грн.

При цьому, судом встановлено, що після порушення провадження по справі відповідач провів часткову оплату наявної заборгованості на суму 60 488,00 грн., що підтверджується довідкою про надходження коштів (копії в матеріалах справи).

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 11 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для припинення провадження у справі № 910/4802/13 на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення основного боргу в сумі 60 488,00 грн., які були сплачені відповідачем в рахунок погашення заборгованості після порушення провадження у справі, за відсутністю предмету спору.

Таким чином, на день прийняття рішення по справі неоплаченою залишається поставлена теплова енергія на суму 1 832 174,90 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Тож, з огляду на те, що відповідач не в повному обсязі розрахувався за спожиту в період з 01.10.2011 р. по 01.02.2013 р. теплову енергію, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору №520364 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 31.01.2001 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

З урахуванням припинення провадження у справі в частині стягнення боргу у розмірі 60 488,00 грн. та викладеного вище, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення основної заборгованості за теплову енергію за період з 01.10.2011 р. по 01.02.2013 р. у сумі 1 832 174,90 грн. та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню сумою 67 074,78 грн., за період з 01.08.2012 р. по 01.02.2013 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені, проведений з моменту прострочення виконання грошового зобов'язання за період не більше 6 місяців з урахуванням облікової ставки Національного банку України, який відповідає вимогам законодавства, а тому визнає обґрунтованою заявлену суму пені в розмірі 67 074,78 грн. за період з 01.08.2012 р. по 01.02.2013 р., а тому вимога позивача в цій частині підлягає задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних сумою 38 481,85 грн. за період з 01.10.2011 р. до 01.02.2013 р.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено правильність наданого позивачем розрахунку інфляційних та 3 % річних, останній відповідає вимогам чинного законодавства.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором №520364 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 31.01.2001 р. протягом періоду з 01.10.2011 р. до 01.02.2013 р. з нього, в силу положень статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 3% річних сумою 38 481,85 грн.

Підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Згідно п. 4.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі № 910/4802/13 припинити на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України в частині стягнення 60 488,00 грн. боргу за відсутністю предмету спору.

2. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" задовольнити частково.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26 , код ЄДРПОУ 01422826), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 1 832 174 (один мільйон вісімсот тридцять дві тисячі сто сімдесят чотири) грн. 90 коп. - боргу, 67 074 (шістдесят сім тисяч сімдесят чотири) грн. 78 коп. - пені, 38 481 (тридцять вісім тисяч чотириста вісімдесят одну) грн. 85 коп. - 3% річних та 39 964 (тридцять дев'ять тисяч дев'ятсот шістдесят чотири) грн. 39 коп. - судового збору.

4. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 25.04.2013 р.

Суддя Бондарчук В.В.