Ухвала суду № 31029648, 26.04.2013, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 1кп-/413/5/13

Провадження № 11кп/782/327/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2013 року. Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Луганської області в складі: головуючого: судді Каткова І.А.

суддів: Бас О.Є., Мариніна О.В.

за участю секретаря: Сотнікової О.А.

прокурора: Дергунова В.А.

адвоката: ОСОБА_1

представника потерпілої, адвоката: ОСОБА_2

засудженого: ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Луганську кримінальну справу в кримінальному провадженні за апеляційною скаргою з доповненням прокурора відділу прокуратури Луганської області Дергунова В.А. на вирок Краснолуцького міського суду Луганської області від 18 січня 2013 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець міста Красний Луч Луганської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, мешкає за адресою: АДРЕСА_2,

засуджений за ст. 286 ч.2 КК України до покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі з позбавленням права керували транспортними засобами на строк до 2 (двох) років, за ст. 135 ч.1 КК України до покарання у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України остаточне покарання визначено за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим і остаточно призначено ОСОБА_3 покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі з позбавленням права керували транспортними засобами на строк до 2 (двох) років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 від основного покарання звільнено під умовою, якщо у встановлений випробувальний термін 3 (три) роки він не скоїть новий злочин і виконає покладені на нього зобов'язання.

На підставі ст. 76 КК України на обвинуваченого покладено наступні зобов'язання: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів КВІ; з'являтися на реєстрацію в органи КВІ в терміни, встановлені цією службою; повідомляти органи КВІ про зміну місця роботи і проживання.

За вироком суду ОСОБА_3 визнано винним у тому, що ІНФОРМАЦІЯ_5, о 19 годині 00 хвилин, він, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем „КІА Sportage", реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався у місті Красний Луч Луганської області по ділянці проїжджої частини вулиці Магістральна, освітленій зовнішнім вуличним освітленням, в районі Будинку культури імені Леніна, в напрямку від Хрустальського шосе до вулиці Чкалова, по правій смузі руху.

В цей час пішохід ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, переходив проїжджу частину вулиці Магістральна по пішохідному переходу, позначеному дорожнім знаком 5.35.1 та дорожньою розміткою 1.14.1. справа наліво відносно напрямку руху автомобіля під керуванням ОСОБА_3, у темпі повільного кроку.

Обвинувачений ОСОБА_3, проявивши безпечність і неуважність, проігнорувавши дорожню ситуацію, що розвивається, маючи об'єктивну можливість на освітленій ділянці вулиці завчасно виявити пішохода, що наближається до смуги його руху, вчасно не прийняв заходи до зменшення швидкості свого руху аж до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого виїхав на пішохідний перехід, де скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_5 передньою правою частиною автомобіля.

В результаті наїзду пішоходу ОСОБА_5 заподіяні тілесні ушкодження, від яких останній помер на місці дорожньо- транспортної пригоди. Водій ОСОБА_3, не зупинившись, з місця пригоди зник.

На вказаний вирок принесено апеляційну скаргу з доповненням прокурором відділу прокуратури Луганської області Дергуновим В.А., який просить вирок Краснолуцького міського суду Луганської області від 18 січня 2013 року стосовно ОСОБА_3 скасувати у зв'язку з допущеними суттєвими порушеннями кримінально- процесуального законодавства України та невідповідністю призначеного покарання ступені тяжкості скоєного кримінального правопорушення, призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_3 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 135 ч.1, 286 ч.2 КК України.

Заслухавши суддю- доповідача, вислухавши прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу з доповненням, обвинуваченого ОСОБА_3, захисника в кримінальному провадженні- адвоката ОСОБА_1 і представника потерпілої- адвоката ОСОБА_2, які заперечують проти задоволення апеляційної скарги з доповненням прокурора відділу прокуратури Луганської області Дергунова В.А. у зв'язку з тим, що вона в повній мірі не мотивована і вважають за необхідне вирок Краснолуцького міського суду Луганської області у відношенні ОСОБА_3 залишити без змін, а апеляційну скаргу з доповненням прокурора відділу прокуратури Луганської області Дергунова В.А. без задоволення, вивчивши доводи апеляційної скарги з доповненням прокурора відділу прокуратури Луганської області Дергунова В.А., матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга з доповненням прокурора відділу прокуратури Луганської області Дергунова В.А. задоволенню не підлягає.

Висновок суду першої інстанції про винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 286 ч.2, 135 ч.1 КК України, фактичні обставини справи і кваліфікація дій засудженого в апеляційній скарзі не оспорюються, при цьому суд, згідно вимог ст. 349 ч.3 КПК України, оскільки проти цього, не заперечували учасники судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, з'ясував, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, роз'яснив ним, що вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку, а тому апеляційний суд в ухвалі не вказує докази винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 і доводи у відношенні кваліфікації дій останнього.

Колегія суддів вважає, що суд обгрунтовано прийшов до висновку про винність обвинуваченого ОСОБА_3 і правильно кваліфікував його дії за ч.2 ст. 286 КК України, за ознакою порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, внаслідок якого настала смерть потерпілого; за ч.1 ст. 135 КК України, за ознакою завідомого залишення без допомоги особи, яка перебуває у небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження, якщо той, хто залишив без допомоги, сам поставив потерпілого у небезпечний для життя стан.

Колегія суддів вважає, що при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 за ч.2 ст. 286, ч.1 ст. 135 КК України суд врахував вимоги ст.ст. 65, 66, 67 КК України, а саме: ступінь тяжкості вчинених злочинів, які, згідно вимог ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжкого і невеликої тяжкості, особу винного- він раніше засуджений за злочин невеликої тяжкості до штрафу у дохід держави, який сплачено повністю, зайнятий суспільно корисною працею, є приватним підприємцем, позитивно характеризується, має поганий стан здоров'я, обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого- розкаяння у скоєних злочинах і відшкодування потерпілій матеріальної і моральної шкоди в повному обсязі, обставини, що обтяжують покарання- скоєння злочинів у стані алкогольного сп'яніння, рецидив злочину, а тому, з урахуванням тяжкості злочинів, особи обвинуваченого, який характеризується позитивно, раніше засуджений за злочин невеликої тяжкості, зайнятий суспільно- корисною працею, думки потерпілої, яка просить не позбавляти волі обвинуваченого, який обіцяє і надалі матеріально допомагати їй, поганого стану здоров'я ОСОБА_3, щирого каяття обвинуваченого у скоєних злочинах, суд правильно вважав за можливе призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, не пов'язане з позбавленням волі, із застосуванням вимог ст.ст. 75, 76 КК України.

Колегія суддів вважає необгрунтованими доводи апеляційної скарги з доповненням прокурора відділу прокуратури Луганської області Дергунова В.А. про те, що судом першої інстанції допущені суттєві порушення кримінально- процесуального законодавства України, а саме ст. 374 ч.3 пункт 2 КПК України, що у мотивувальній частині вироку суду першої інстанції стосовно ОСОБА_3 не зазначено формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, за ст. 135 ч.1 КК України із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, а також статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений ОСОБА_3, у зв'язку з чим мотивувальна частина вироку начебто відрізняється від резолютивної, оскільки в злочинних діях ОСОБА_3 вбачається ідеальна сукупність злочинів, передбачених ст.ст. 286 ч.2, 135 ч.1 КК України, що видно з формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним у вироку, при цьому зазначено, що в результаті наїзду з боку водія автомобіля- обвинуваченого ОСОБА_3, пішоходу ОСОБА_5 заподіяні тілесні ушкодження, від яких останній помер на місці дорожньо- транспортної пригоди, що водій ОСОБА_3, не зупинившись, з місця пригоди зник, тобто судом першої інстанції виконані вимоги ст. 374 ч.3 пункт 2 КПК України і зазначено формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним за ч.1 ст. 135 КК України, за ознакою завідомого залишення без допомоги особи, яка перебуває у небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження, якщо той, хто залишив без допомоги, сам поставив потерпілого у небезпечний для життя стан, при цьому у вироку суду зазначені місце, час, спосіб вчинення та наслідки кримінального правопорушення, а також стаття закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнано обвинуваченого ОСОБА_3, у зв'язку з чим мотивувальна частина вироку не відрізняється від резолютивної.

Колегія суддів вважає необгрунтованими доводи апеляційної скарги з доповненням прокурора відділу прокуратури Луганської області Дергунова В.А. про те, що суд першої інстанції ухвалив покарання обвинуваченому ОСОБА_3, яке не відповідає ступеню тяжкості скоєного кримінального правопорушення, оскільки при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, у відповідності із вимогами ст.ст. 65, 66, 67 КК України, врахував тяжкість скоєних ОСОБА_3 злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, а тому, з урахуванням обставин справи і особи обвинуваченого ОСОБА_3, суд прийшов до правильного висновку про можливість призначення обвинуваченому покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, із застосуванням вимог ст.ст. 75, 76 КК України.

При таких обставинах апеляційна скарга з доповненням прокурора відділу прокуратури Луганської області Дергунова В.А. в частині того, що суд першої інстанції ухвалив покарання обвинуваченому ОСОБА_3, яке не відповідає ступеню тяжкості скоєного кримінального правопорушення, є необгрунтованою і задоволенню не підлягає.

Що стосується прохання, викладеного в апеляційній скарзі з доповненням прокурора відділу прокуратури Луганської області Дергунова В.А., про необхідність, після скасування вироку суду першої інстанції у відношенні ОСОБА_3, призначення нового судового розгляду у суді першої інстанції у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_3 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 135 ч.1, 286 ч.2 КК України, то колегія суддів вважає, що це прохання протирічать вимогам ст. 415 КПК України і задоволенню не підлягає.

Як вбачається з вироку суду, з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в Луганській області стягнуто витрати по справі за проведення судових експертиз на загальну суму 2151 грн. 80 коп..

Згідно ч.2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта, однак суд першої інстанції цього не зробив, тому в цій частині вирок суду, згідно вимог ст. 408 ч.1 пункт 4 КПК України, підлягає зміні.

Як вбачається з вироку суду, обвинуваченому ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишено запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 34020 грн., яка була внесена заставодавцем на рахунок отримувача ТУ ДСАУ в Луганській області р/р 37318003000730 в ГУ ДКСУ у Луганській області, МФО 804013, код 26297948, а оскільки застава не була звернена в дохід держави, то вона, згідно вимог ст. 182 ч.11 КПК України, повинна бути повернута заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 407, 408, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу з доповненням прокурора відділу прокуратури Луганської області Дергунова В.А. залишити без задоволення.

Вирок Краснолуцького міського суду Луганської області від 18 січня 2013 року відносно ОСОБА_3 змінити.

Стягнути із обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави витрати по справі за проведення судових експертиз на загальну суму 2151 грн. 80 коп..

В решті частині вирок суду залишити без змін.

Запобіжний захід у вигляді застави, обраний у відношенні ОСОБА_3, скасувати, а грошову суму у розмірі 34020 грн., яка складає заставу, повернути заставодавцю.

Ухвала може бути оскаржена учасниками судового провадження до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою,- в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді:

Катков І.А. Бас О.Є. Маринін О.В.