Рішення № 31027803, 29.04.2013, Кіндратівський районний суд міста Горлівки (до 25.04.2025 - Калінінський районний суд м. Горлівки)

2/251/924/13

251/1514/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.2013 року Калінінський районний суд м. Горлівки Донецької області в складі:

головуючого судді: Мітькова М.В.

при секретарі: Поповій М.Ю., Немцовій Г.С.

за участі представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Горлівки справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Концерн Стирол», третя особа ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача майнової та моральної шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що 24 грудня 2012 року о 09-00 годині ОСОБА_4, керуючи навантажувачем УНЦ-061, державний номерний знак Т00112АН, що належить на праві власності ПАТ «Концерн Стирол», рухаючись заднім ходом не переконався в безпеці руху та скоїв наїзд на автомобіль ЗАЗ Ланос, державний номерний знак НОМЕР_1, якій належить позивачу і який у результаті даного ДТП отримав механічні пошкодження. За вчинення даного ДТП ОСОБА_4 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Згідно звіту автотоварознавчого дослідження вартість матеріального збитку власнику автомобіля ЗАЗ Ланос, державний номерний знак НОМЕР_1, який належить позивачу, складає 4876,52 гривень, крім того за проведення автотоварознавчого дослідження позивачем було сплачено 400 гривень.

Також зазначив, що на автомобілі ЗАЗ Ланос, державний номерний знак НОМЕР_1 він здійснює професійну підприємницьку діяльність, тобто надає послуги з перевезень в якості таксі. В звязку з пошкодженням автомобіля був змушений не працювати у період з моменту скоєння ДТП 24.12.2012 року до моменту здійснення експертизи 04.01.2013 року, внаслідок чого не отримав прибуток у розмірі 1100,00 гривень, тобто по 100 гривень за одинадцять днів простою. Вважає вказану суму доходом, який він міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушене (упущеною вигодою).

Крім того, внаслідок ДТП позивачу спричинені моральні страждання оскільки в результаті ДТП він пережив душевні страждання та нервовий стрес, через пошкодження автомобіля, змушений був деякий час не працювати, що наклало негативний відбиток на весь уклад його життя. Моральну шкоду позивач оцінює у розмірі 10000 гривень.

Просить стягнути з відповідача заподіяну майнову шкоду в розмірі 5276,52 гривень, суму не отриманого прибутку за період з 24.12.2012 року до 04.01.2013 року у розмірі 1100,00 гривень, моральну шкоду у розмірі 10000,00 гривень, а також судові витрати.

Позивач надав суду заяву, з проханням справу розглянути за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та надав пояснення, аналогічні доводам, викладеним у позовній заяві, позовні вимоги просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала у повному обсязі, зазначила, що позивачем не надано доказів заподіяння йому моральної шкоди, порушення життєвого устрою, а також обґрунтування не отримання ним доходів, оскільки автомобіль весь час перебував на ходу, його пошкодження не вплинули на можливість здійснення позивачем професійної діяльності. В задоволенні позовних вимог просила відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ст.169 ЦПК України справу розглянуто за відсутності третьої особи ОСОБА_4, повідомленого належним чином про час та дату судового засідання, стосовно якого суд не має відомостей про причину неявки.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Позивачу на праві власності належить транспортний засіб ЗАЗ TF699P Lanos, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с.8).

24.12.2012 року о 09.00 годині у м.Горлівка на вул.Горлівської дивізії, ОСОБА_4 керуючи погрузчиком, УНЦ-061, державний номерний знак Т00112АН, що належить на праві власності ПАТ «Концерн Стирол», рухаючись заднім ходом не переконався в безпеці руху та скоїв наїзд на автомобіль ЗАЗ Ланос, державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5, внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Згідно постанови Калінінського районного суду м. Горлівки від 01.02.2013 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с. 9).

Згідно п. 4 ст. 61 ЦПК України підставами звільнення від доказування є постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, що набрала законної сили, обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», шкода підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, що її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина даної особи.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що саме порушення ОСОБА_4 вимог Правил дорожнього руху України знаходиться в причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, внаслідок якої автомобіль позивача отримав механічні пошкодження, тобто вищевказана дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_4

ОСОБА_4 працює на підприємстві відповідача з 16.02.2011 року по теперішній час у автотранспортному цеху машиністом ковшового навантажувача, що підтверджується наказом № 662-к від 14.02.2011 року про прийняття на роботу (а.с. 38), наказом № 2011-к від 01.07.2011 року про переведення (а.с. 39, 48), наказом № 25-к від 02.01.2013 року про переведення (а.с. 40), копією трудової книжки ОСОБА_4 (а.с. 44-47).

У день вчинення правопорушення 24.12.2012 року ОСОБА_4 працював на навантажувачі УНЦ-061, державний номерний знак Т00112АН та виконував виробниче завдання з прибирання снігу, що підтверджується табелем виходів підприємства відповідача за грудень 2012 року (а.с.49) та копією подорожнього листа № 337462 від 24.12.2012 року (а.с.50), таким чином ОСОБА_4 перебував в трудових відносинах з відповідачем.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу АН № 004029 від 29.07.2011 року (а.с.63), власником навантажувача УНЦ-061, державний номерний знак Т00112АН є ПАТ «Концерн «Стирол», тобто відповідач по справі.

Як вбачається з службової записки начальника АТЦ ПАТ «Концерн «Стирол» навантажувач УНЦ-061, державний номерний знак Т00112АН не підлягає обовязковому страхуванню цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с.62), а отже відповідальність ПАТ «Концерн Стирол» за шкоду, спричинену позивачу в результаті зіткнення з навантажувачем УНЦ-061, державний номерний знак Т00112АН не застрахована.

Згідно полісу страхування відповідальності № АВ /8738667 строком дії з 09.11.2012 року по 08.11.2013 року, згідно якого був застрахований транспортний засіб ЗАЗ Ланос, державний номерний знак НОМЕР_1, що належить позивачу, страхове відшкодування передбачене лише у випадку заподіяння шкоди з вини позивача. (а.с.64).

Згідно звіту автотоварознавчого дослідження спеціаліста №04/1/01 від 04 січня 2013 р. вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля ЗАЗ TF699P Lanos, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1 складає 4876 гривень 52 копійки (а.с.10-14).

Відповідно до протоколу огляду автомобіля, пошкодженого в результаті ДТП від 27.12.2012 року експертом в присутності позивача та представника відповідача було встановлено, що автомобіль внаслідок ДТП має наступні механічні пошкодження: підлягає ремонту - капот, підлягає заміні - крило переднє праве, фара передня права, накладка бампера права, проставка під фару передня права, захист крила передній правий. Представник відповідача погодився з вказаними пошкодженнями (а.с.15).

Згідно додатку до звіту автотоварознавчого дослідження спеціаліста №04/1/01 від 04 січняя 2013 р. та фототаблиці (а.с.13-14) зазначені пошкодження автомобіля співпадають з пошкодженнями в протоколі огляду транспортного засобу.

Позивачем ОСОБА_3 за проведення автотоварознавчого дослідження сплачено 400 гривень, що підтверджується квитанцією № 10439074 від 28 грудня 2012 року (а.с.16).

Як вбачається з свідоцтва про держану реєстрацію фізичної особи підприємця (а.с.17) та відповідної ліцензії (а.с.18) позивач здійснює підприємницьку професійну діяльність з внутрішніх перевезень пасажирів на таксі, що також підтверджується договором № 3-68 від 01.01.2009 року про надання інформаційних послуг (а.с.26) згідно якого позивач отримує послуги у вигляді інформації про замовлення на послуги таксі, що надходить за телефонами довідково - інформаційної служби.

За загальними правила відшкодування шкоди, відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Як вбачається з вимог ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. (ч. 5 ст. 1187 ЦК України).

Згідно ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою

Відповідно до ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їх працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відповідальність за спричинену позивачу шкоду повинне нести ПАТ «Концерн Стирол», як власник джерела підвищеної небезпеки під впливом якого була спричинена шкода, а також оскільки шкода спричинена його працівником під час виконання ним своїх трудових обовязків.

Водночас, суд не може погодитися з вимогами позивача щодо стягнення суми не отриманого прибутку, який він міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушене (упущеної вигоди) у сумі 1100,00 гривень, оскільки позивачем не підтверджено жодним доказами та розрахунками отримання ним від здійснення його професійної діяльності прибутку саме у розмірі 100,00 гривень на день, і відповідно можливості отримання ним прибутку за період з 24.12.2012 року до 04.01.2013 року у розмірі 1100,00 гривень. Також не можуть бути прийняті до уваги посилання позивача на неможливість експлуатації автомобіля саме у цей період, тобто до моменту здійснення експертизи, оскільки огляд автомобіля експертом проводився 27.12.2012 року, що підтверджується відповідним протоколом, а отже можливість відновлення відповідного стану автомобіля та його експлуатації виникла у позивача вже 27.12.2012 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч.ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди обгрунтовані та підлягають частковому задоволенню і з ПАТ «Концерн Стирол» на користь позивача підлягає стягненню сума у розмірі 5276,52 гривень, в тому числі відшкодування матеріального збитку у сумі 4876,52 гривень та витрати за проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 400 гривень, у задоволенні вимог щодо стягнення суми не отриманого прибутку за період з 24.12.2012 року до 04.01.2013 року у розмірі 1100,00 гривень слід відмовити.

Вирішуючи вимоги позивача в частині відшкодування моральної шкоди, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає в тому числі: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням майна, в фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим пошкодженням здоров'я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Позивачу завдано моральної шкоди, яка полягає в тому, що він пережив душевні страждання та нервовий стрес, через пошкодження автомобіля, змушений був деякий час не працювати, оскільки був позбавлений можливості повсякденно використовувати автомобіль для професійної підприємницької діяльності, що наклало негативний відбиток на весь уклад його життя. Вказані обставини призвели до порушення нормального способу життя позивача та потребували від нього додаткових зусиль по організації свого життя та для відновлення своїх порушених прав.

За таких умов, суд не може погодитись із запереченням представника відповідача, яка вважає не доведеним позивачем факт заподіяння моральної шкоди та відсутнім їх обовязок щодо її відшкодування, оскільки згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз`яснено, що моральна шкода може полягати зокрема у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного способу життя, при настанні інших негативних наслідків, що має місце в цьому випадку, тому що всі зазначені обставини в позивача наступили саме у результаті неправомірних дій щодо нього з боку відповідача, яка виразилася у пошкодженні його автомобіля, а також у душевних стражданнях в звязку з цим.

Таким чином, суд приходить до висновку, що обов'язок щодо відшкодування моральної шкоди позивачеві законом покладено на відповідача.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди судом враховується глибина, характер і тривалість моральних страждань, заподіяних позивачеві, характер правопорушення, ступінь вини осіб, які завдали моральної шкоди, позбавлення позивача можливості реалізації своїх намірів, беручи до уваги конкретні обставини справи та принципи розумності та справедливості, зазначені в ст. 23 ЦК України.

На підставі наведеного суд, вважає, що в частині відшкодування моральної шкоди позов підлягає частковому задоволенню і тому варто встановити суму відшкодування моральної шкоди на користь позивача в сумі 1000,00 гривень, оскільки зазначена ОСОБА_3 сума відшкодування в розмірі 10000,00 гривень є перебільшеною.

Питання щодо судових витрат необхідно вирішити з урахуванням вимог ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 22, 23, 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 213, 215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Концерн Стирол» (ЄДРПОУ 05761614) на користь ОСОБА_3 на відшкодування матеріальної шкоди 5276 (Пять тисяч двісті сімдесят шість) гривень 52 копійки, на відшкодування моральної шкоди 1000 (ОСОБА_1 тисячу) гривень, витрати по сплаті судового збору в розмірі на 229 (Двісті двадцять дев`ять) гривень 40 копійок.

В решті позовних вимог відмовити.

Вступну та резолютивну частини рішення проголошено 29 квітня 2013 року у присутності представника позивача і представника відповідача.

Повний текст рішення виготовлено 30 квітня 2013 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів від дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть направити апеляційну скаргу протягом 10 днів від дня одержання копії цього рішення.

Суддя: