Рішення № 31025546, 11.04.2013, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/1297/13-ц

2/201/779/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2013 рокуЖовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Демидової С.О.

при секретаріПєронкові М.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом публічно акціонерного товариства комерційного банку «Надра» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

ПАТ «ОСОБА_3 банк «Надра» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1Д, ОСОБА_2. про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат. Позивач в своєму позові посилається на те, що 18 липня 2008 року між ним та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 855937/МБ відповідно до умов якого ОСОБА_3 надав ОСОБА_1 кредит в сумі 99 700,00 доларів США з виплатою процентної ставки 13.2% річних строком до 17 липня 2013 року, а відповідач прийняв на себе зобовязання сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати повернення кредиту щомісячними платежами відповідно до платіжного календаря. Укладений Договір № 855937/МБ є змішаним договором, тому його положеннями передбачена порука ОСОБА_2, який поручився за належне виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобовязань по кредитному договору. Але в порушення умов цього договору відповідач перестав виплачувати відсотки по договору, утворилася заборгованість, в добровільному порядку погашення заборгованості не відбулося. Вважають вказане незаконним та просили стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість по кредитному договору з урахуванням всіх штрафних санкцій та витрат на судовий збір, задовольнивши позов у повному обсязі.

Станом на 14 січня 2013 року заборгованість позичальника перед банком складає 1 422 466, 97 грн. (один мільйон чотириста двадцять дві тисячі чотириста шістдесят шість 97 коп.), а саме: заборгованість за сумою кредиту 773 067,61 (сімсот сімдесят три тисячі шістдесят сім) гривень 61 копійка; заборгованість за процентами 443 279,23 (чотириста сорок три тисячі двісті сімдесят девять) гривень 23 копійки; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості 126 429,92 (сто двадцять шість тисяч чотириста двадцять девять) гривень 92 копійки; штраф 79 690,21 (сімдесят девять тисяч шістсот девяносто) гривень, 21 копійка.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_1 проти позовних вимог заперечував, просив суд відмовити у задоволені позовних вимог.

Представник відповідача ОСОБА_2 проти позовних вимог заперечував, просив суд відмовити в задоволені позовних вимог стосовно стягнення з ОСОБА_2.

Вислухавши сторони, дослідивши та перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судом встановлено, що 18 липня 2008 року між Відкритим Акціонерним Товариством ОСОБА_3 «НАДРА» назву змінену на Публічне Акціонерне Товариство ОСОБА_3 «НАДРА» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 855937/МБ відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_1 кредит в сумі 99 700,00 доларів США з виплатою процентної ставки 13.2% річних. /а.с. 6-8/.

Відповідно до п 1.1.41 кредитного договору, позичальник повинен виконати свої зобовязання по поверненню в повному обсязі суми використаного ліміту за договором в термін не пізніше 17 липня 2013 року.

Данні обставини підтверджені заявою на видачу готівки № NL-3 від 18 липня 2008 року.

Також, в судову засіданні було встановлено, що укладений договір № 855937/МБ є змішаним договором, тому його положеннями передбачена порука ОСОБА_2, який поручився за належне виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобовязань по кредитному договору.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ст. 527 Цивільного кодексу України). Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 ст. 530 Цивільного кодексу України). Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї (п. 3 ст. 510 Цивільного кодексу України). Позичальник зобов'язується повернути (погасити) кредитодавцеві кредит, сплатити проценти згідно умов договору.

Відповідно до п.п 2.2.1. 2.2.2. 4.3.3. 4.3.4. кредитного договору, позичальник зобовязався повернути банку кредит в повному обсязі, сплатити нараховані проценти, комісії та інші платежі у порядку, термін та розмірах, що встановлені кредитним договором, але в будь-якому випадку не пізніше 17 липня 2013 року.

Згідно п. 3.2.2. кредитного договору поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обємі, що і позичальник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає нічім не обумовлене і абсолютне право кредитора вимагати виконання вищевказаних зобовязань повністю (чи у будь-якій частині) як від позичальника так поручителя разом, так і від кожного окремо.

Позивач, кредитодавець, відповідно до умов договору неодноразово повідомляв відповідачів про факт виникнення заборгованості.

В порушення зазначених норм закону та умов укладеного кредитного договору відповідачі свої зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконали, перестали своєчасно сплачувати відсотки по кредиту, утворилася заборгованість. В добровільному порядку питання не вирішене і позивач вимушений був звертатися з позовом до суду.

Суд вважає позовну заяву підлягаючою задоволенню з наступних підстав.

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…».

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч. 2 ст. 1054 ЦК України і ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення відповідачем зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення суми кредиту.

У зв'язку з зазначеними порушеннями відповідачі в своїх зобов'язаннях по кредитному договору мається заборгованість. На вимогу позивача погасити вказану заборгованість в добровільному порядку, відповідачі відповіли відмовою.

Згiдно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на якi вона посилається як на пiдставу своїх вимог i заперечень. Частиною 3 вказаної статтi передбачено, що доказуванню пiдлягають обставини, якi мають значення для ухвалення рiшення у справi i щодо яких у сторін та iнших осiб, якi беруть участь у справi, виникає спiр.

Тобто, відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повинні довести, що їхніми дiями не було порушено їх права або права позивача. Однак, жодних доказiв відповідачами до суду не надано.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об'єктивні підстави вважати, що позов підлягає задоволенню.

Вiдповiдно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, виходячи з того, що позивач всі передбачені договором сторін умови виконав в повному обсязі, відповідач укладав договір та приймав кошти і зобов'язувався його виконати у відповідності до норм чинного законодавства, тому відповідачі мали можливість виконати умови договору і повернути кредит позивачу, але без поважних причин цього не зробили.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом предявлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня предвлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до вимог ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Таким чином неправомірними діями відповідачів, пов'язаними з невиконанням умов договору, позивачу було завдано майнової шкоди, які знаходяться в безпосередньому причинному зв'язку зі вказаними діями відповідачів.

При таких обставинах суд вважає можливим стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь позивача ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором № 855937/МБ від 18 липня 2008 року в сумі 1 422 466 грн. 97 коп., а саме: заборгованість за сумою кредиту 773 067,61 (сімсот сімдесят три тисячі шістдесят сім) гривень 61 копійка; заборгованість за процентами 443 279,23 (чотириста сорок три тисячі двісті сімдесят девять) гривень 23 копійки; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості 126 429,92 (сто двадцять шість тисяч чотириста двадцять девять) гривень 92 копійки; штраф 79 690,21 (сімдесят девять тисяч шістсот девяносто) гривень, 21 копійка.

Таким чином позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором та витрат знайшли своє підтвердження в ході судового засідання і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву публічно акціонерного товариства ОСОБА_3 банк «Надра» - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (інд. номер НОМЕР_1) та ОСОБА_2 (інд. номер НОМЕР_2) на користь публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 банк «Надра» (МФО 380764, код ЄДРПОУ 20025456) загальний борг за кредитним договором від 18 липня 2008 року в сумі 1 422 466 грн. 97 коп., з яких:

по кредиту сума заборгованості 773 067 грн. 61 коп.

по відсоткам 443 279 грн. 92 коп.

пеня 126 429 грн. 92 коп.

штрафи 79 690 грн. 21 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (інд. номер НОМЕР_1) та ОСОБА_2 (інд. номер НОМЕР_2) на користь публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 банк «Надра» (МФО 380764, код ЄДРПОУ 20025456) судовий збір в сумі 1 670 грн. 05 коп. з кожного.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С.О. Демидова