Постанова № 31024755, 29.04.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2013 р. Справа № 922/447/13-г

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Білецька А.М. , суддя Гончар Т. В.

при секретарі - Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - Новакова А.І., дов.№1 від 11.01.2013 р. (копія у справі), Кривенка О.О., дов.№2 від 11.01.2013 р. (копія у справі)

відповідача - Батриної О.Ф., дов. від 08.01.2013 р. (копія у справі)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецналадка» (вх. №1025Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 12.03.2013 року по справі №922/447/13г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецналадка», м.Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Станкоремонтний завод», с.Новопокровка Чугуївського району Харківської області

про стягнення 60 000,00 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2013 року позивач, ТОВ «Укрспецналадка», звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ «Станкоремонтний завод» про стягнення грошової суми в розмірі 60 000,00 грн., яка була безпідставно набута відповідачем з метою проведення шефмонтажу та підписання акту введення в експлуатацію станка на території позивача, чого не було здійснено. Судові витрати позивач просив покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.03.2013 р. по справі №922/447/13г (суддя Кухар Н.М.) у позові відмовлено повністю.

Позивач, ТОВ «Укрспецналадка», з рішенням господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 12.03.2013 року по справі №922/447/13г, та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Заявник апеляційної скарги зазначає, що на його думку рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим.

Відповідач, ТОВ «Станкоремонтний завод»», у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду Харківської області від 12.03.2013 р. залишити без змін, як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Позивач надав пояснення до апеляційної скарги, в яких підтримує свою позицію, що викладена в позовній заяві та апеляційній скарзі, при цьому посилається на практику Вищого господарського суду України з цього питання.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 10.12.2010 р. між позивачем - ТОВ «Укрспецналадка» (покупцем) та відповідачем - ТОВ "Станкоремонтний завод" (продавцем) було укладено договір №13/10-12-10, за предметом якого продавець зобов'язався поставити покупцеві обладнання, що було в користуванні: фрезерний обробний центр МАНО МС 600, 1985 року випуску з системою ЧПУ Westlabs (далі обладнання), а також здійснити монтаж та запуск поставленого обладнання, а покупець, в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити обладнання. Загальна вартість обладнання, що поставляється за договором та становить 250 000,00 грн. (розділ 1 договору).

У розділі 2 договору сторони встановили умови оплати, а саме: перший платіж в сумі 130000,00 грн. здійснити шляхом попередньої оплати протягом п'яти банківських днів з моменту виставлення рахунку продавцем; другий платіж в сумі 60000,00 грн. - протягом п'яти банківських днів з моменту здачі обладнання на території продавця та виставлення ним рахунку; третій платіж - в сумі 60000,00 грн. здійснити протягом п'яти банківських днів з дня проведення шефмонтажу та підписання акту введення обладнання в експлуатацію на території покупця.

Пунктами 3.1, 3.2., 3.3 договору передбачено, що обладнання поставляється на умовах EXW -склад Продавця в смт. Новопокровка, згідно Інкотермс 2000. Строк поставки складає 60 днів з моменту надходження першого платежу на розрахунковий рахунок продавця; датою поставки вважається дата оформлення приймально-здавальних документів на обладнання на території продавця за адресою: Харківська область, Чугуївський район, смт. Новопокровка, вул. Островського, 10А; акт приймання-передачі обладнання підписується уповноваженими представниками сторін та підтверджує комплектність обладнання і його працездатність.

У п. 3.4 договору позивач прийняв на себе зобов'язався виконати всі необхідні умови для проведення на своїй території шефмонтажу та вводу обладнання в експлуатацію спеціалістами відповідача; шефмонтаж на території покупця продавець здійснює власними силами в строк не більш 15 робочих днів після виконання позивачем п.3.4. договору - виконання необхідних умов для проведення шефмонтажу (п.3.5.) По закінченню шефмонтажу сторонами підписується акт введення в експлуатацію.

Гарантійні зобов'язання сторони за договором визначили у розділі 4 договору. Зокрема, відповідно до п. 4.3 покупець зобов'язується в заявлені ним строки виконати всі необхідні умови для проведення шефмонтажу та вводу в експлуатацію обладнання на своїй території спеціалістами продавця, в іншому випадку обладнання вважається не введеним в експлуатацію.

У пункті 8.2. договору вказано, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2011 року.

На виконання відповідного договору, ТОВ «Укрспецналадка» перерахувало грошові кошти ТОВ «Станкоремонтний завод» у загальному розмірі 250 000,00 грн.: перший платіж 13.12.2010 р. - в сумі 130000,00 грн. за платіжним дорученням №1698, другий платіж 29.03.2011 р. - в сумі 120000,00 грн. за платіжним дорученням №80.

Суд першої інстанції зазначив в своєму рішенні, що позивач відійшов від умов оплати обладнання, зазначених в договорі і здійснив повну оплату обладнання попередньо, до проведення шефмонтажу та підписання акту введення обладнання в експлуатацію.

Обґрунтовуючи позовну заяву та апеляційну скаргу, позивач посилається на те, що відповідач безпідставно набув від позивача майно, а саме грошові кошти у розмірі 60000 грн., оскільки підставою отримання зазначеної грошової суми є проведення шефмонтажу та підписання акту введення в експлуатацію станка на території позивача, чого не було зроблено відповідачем.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про відмовлення в задоволенні позовних вимог, мотивував свої висновки тим, що в даному випадку грошові кошти, отримані відповідачем, відповідно до умов спірного договору в якості оплати за передане позивачу майно, що є предметом даного договору, не можна вважати безпідставно набутим, а отже і не можуть бути застосовані правила статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України. Відсутність належним чином проведеного шефмонтажу може бути лише підставою для застосування до відповідача штрафних санкцій у вигляді стягнення неустойки за несвоєчасність її проведення.

Проте, колегія суддів не погоджується з даними висновками місцевого господарського суду.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи надані позивачем докази в підтвердження правомірності заявлених в апеляційній скарзі вимог, їх документальне та матеріальне обґрунтування; викладені відповідачем заперечення, доводи наведені в оскаржуваному рішенні, колегія суддів визнає неправомірність висновків суду першої інстанції щодо відмови позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки, вирішуючи спір між сторонами по справі, господарський суд не з'ясував дійсні обставини справи в їх сукупності, не надав належної правової оцінки суті даного господарського спору, не застосував норми матеріального права, які регулюють дані правовідносини.

Предметом даного господарського спору є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 60000,00 грн. Підставу позову становлять обставини, пов'язані з безпідставним утриманням відповідачем перерахованих позивачем грошових коштів в зв'язку з невиконанням умов договору та посиланням на ст. 1212 ЦК України.

Матеріалам справи підтверджується той факт, що позивач свої зобов'язання за спірним договором виконав в повному обсязі та перерахував грошову суму передбачену договором в повному обсязі, в той час, як відповідачем не було виконано шефмонтажу поставленого обладнання, як це передбачено умовами договору та не ввів поставлене обладнання в експлуатацію.

Отже, відповідач умови договору не виконав в повному обсязі, безпідставно користується, перерахованими позивачем, грошовими коштами.

На даний час договір №13/10-12-10 від 10.12.2010 р. припинив свою дію, згідно до п. 8.2, якою визначено, що договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2011 р. Тобто, на момент звернення позивача із позовом до господарського суду Харківської області спірний договір припинив свою дію, проте відповідач взяті на себе зобов'язання за договором не виконав та не закінчив проведення шефмонтажу обладнання в погоджений сторонами строк.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Так, відповідно до ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, в силу частини 2 вказаної норми, зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовується також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Отже, із змісту вищевказаної норми вбачається, що до предмету доказування у даній справі входить встановлення наступних обставин: чи набув відповідне майно відповідач за рахунок позивача; чи є для цього підстави.

Вказаною нормою (ст. 1212 ЦК України) визначені загальні умови існування цивільно-правових зобов'язань, що виникають у зв'язку з так званим безпідставним збагаченням, тобто набуттям або збереженням майна без достатньої правової підстави.

Зобов'язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

- є набуття або збереження майна, що означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння;

- мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою;

- обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Як вже зазначалося, розділом 2 договору сторони визначили порядок та умови оплати, зокрема, сторони передбачили окремі правові підстави для отримання кожного з 3-х платежів, тобто дії продавця та покупця, з якими сторони договору пов'язували виникнення права продавця вимагати оплату і обов'язок покупця таку оплату здійснити.

В даному випадку, відповідач набув майно у вигляді перерахованих позивачем грошових коштів в рахунок оплати обладнання та введення його в експлуатацію. Підстави для подальшого утримання грошових коштів в сумі 60000 грн. - відсутні, оскільки спірний договорів припинив свою дію, а зобов'язання за договором відповідачем виконані не були.

Посилання відповідача на те, що предметом договору визначено передання лише самого фрезерного обробного центру (обладнання), а не введення його в експлуатацію та те, що вартість обладнання у розмірі 250000,00 грн. включала в себе виключно вартість фрезерного обробного центру - не можуть бути прийняті судом до уваги. Так, позивач посилається на те, що п. 1.4 договору додатково було обумовлено, що у вартість обладнання не входять ані оснащення, ані будь-який інструмент та витратні матеріали і що жодним пунктом договору не передбачено, що допоміжні (додаткові) дії, такі як проведення шефмонтажу, введення в експлуатацію та проведення навчання персоналу включаються у вартість обладнання.

Проте, такі твердження відповідача суперечать тексту самого договору. Так, дійсно, договором чітко визначено, що у вартість обладнання не входять: оснащення, будь-який інструмент та витратні матеріали (п. 1.4), а також відрядні витрати спеціалістів продавця, пов'язані з введенням в експлуатацію обладнання на території покупця (п. 1.6). Що ж до проведення шефмонтажу та самого факту введення в експлуатацію - жодне зазначення, що ця сума не входить у вартість самого обладнання у договорі відсутнє.

Натомість, сторони розділом 2 договору ретельно визначили порядок та умови розрахунків, зокрема 3-й платіж повинен бути здійснений строком 5-ти банківських днів з моменту проведення шефмонтажу та підписання акту введення в експлуатацію.

Так, дійсно, позивач відступив від умов договору та провів стовідсоткову попередню оплату, не дочекавшись факту проведення шефмонтажу. Але, на відміну від відповідача, свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі. Зважаючи на той факт, що спірний договір припинив свою дію 31.12.2011 р. у відповідача відсутні правові підстави на утримання грошових коштів в сумі 60000,00 грн., отриманих за проведення шефмонтажу обладнання, якого ним виконано не було.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач безпідставно утримує грошові кошти і має повернути їх позивачу на підставі ст. 1212 ЦК України, тому позовні вимоги про стягнення вказаної суми в розмірі 60 000,00 грн. є правомірними обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив помилковий та передчасний висновок про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки не з'ясував фактичні обставини справи, які становлять підстави позову, ухилення відповідача від виконання його договірних зобов'язань і не дав належної правової оцінки наявним в матеріалах справи доказам в їх сукупності. На думку колегії суддів, висновки господарського суду, викладені в оскаржуваному рішенні, є помилковими та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, що в свою чергу підтверджується вищевказаним.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню в зв'язку з її матеріальною та документальною обґрунтованістю та наявністю фактів, які є підставою для скасування рішення господарського суду Харківської області від 12 березня 2013 року по справі № 922/447/13-г та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 99, 101, 102, пунктом 2 статті 103, пунктом 1 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецналадка», м. Дніпропетровськ задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 12 березня 2013 року по справі №922/447/13-г скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Станкоремонтний завод» (63523, Харківська область, Чугуївський район, пгт.Новопокровка, вул. Островського, 10 «А», код ЄДРПОУ 31573282) на користь ТОВ «Укрспецналадка» (49050, м.Днівпропетровськ, вул. Наукова, 7, код ЄДРПОУ 31573282) безпідставно набуту грошову суму у розмірі 60000,00 грн., 1720,50 грн. судового збору за подання позовної заяви та 860,25 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови підписано 26 квітня 2013 року.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Гончар Т. В.