Рішення № 31024100, 25.04.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.13 Справа№ 914/921/13-г

а позовом: Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», м. Львів

до відповідача: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова

про стягнення заборгованості в сумі 49 376,69 грн.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Кміть М.Б.

Представники:

Від позивача: Кіндрат Б.Я. - представник за довіреністю № 26 від 21.08.2012р.;

Від відповідача: Куцак В.Л. - представник за довіреністю № 57 від 09.01.2013р.

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова про стягнення заборгованості в сумі 49 376,69 грн.

Ухвалою суду від 11.03.2013р. порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд справи на 01.04.2013р. З підстав зазначених в ухвалі суду від 01.04.2013р. розгляд справи відкладено на 22.04.2013р.В судовому засіданні 22.04.2013р. оголошено перерву до 25.04.2013р.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав зазначених в позовній заяві, просить позовні вимоги задоволити повністю та стягнути з відповідача 44 843,27 грн. основного боргу, 2 486,51 грн. - пені та 1 396,80 грн. - 3% річних, згідно перерахунку поданого 25.04.2013р. вх. 14441/13.

В судовому засіданні представник відповідача визнає основну суму боргу сумі 44 843,27 грн. На підтвердження подав Акт звірки взаєморозрахунків за теплову енергію від 25.03.2013р., підписаний сторонами та скріплений печатками. У поданому відзивів (вх..9179/13 від 28.03.2013р.) просить переглянути нарахування 3% річних та пені за несвоєчасну сплату боргу.

В судовому засіданні 25.04.2013р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах докази судом встановлено таке.

Між сторонами у справі укладено договір про постачання теплової енергії у гарячій воді №4336/Ш від 25.11.2008р. (надалі - Договір). За цим договором теплопостачальна організація (позивач у справі) бере на себе зобов'язання постачати споживачу (відповідач у справі) теплову енергію для опалення та здійснювати гаряче водопостачання в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію для опалення та гарячого водопостачання за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором(п. 1 Договору).

Умови і порядок постачання теплової енергії передбачено розділом 2 договору.

Відповідно до п.2.1. Договору, теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору у вигляді гарячої води.

Так, зокрема, п. 3.2.2. договору передбачено, що споживач зобов'язувався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Пунктом 6.2. Договору передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до пункту 6.3. Договору споживач до 25-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачує Теплопостачальній організації вартість гарячого водопостачання, фактично спожитої теплової енергії для опалення та щомісячну величину плати за приєднане теплове навантаження.

Факт включення відповідачу системи теплоспоживання в опалювальному сезоні 2011/2012 рр. підтверджується актом від 18.10.2011р.

Внаслідок несплати відповідачем вартості теплової енергії станом на 01.06.2012р. виникла заборгованість у сумі 44 843,27 грн. основного боргу., що визнається відповідачем, та підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків від 25.03.2013р. підписаним між сторонами та скріплений печатками без жодних застережень.

За неналежне виконання умов Договору позивач просить стягнути 2 486,51 грн. -пені та 1 396,80 грн. 3 % річних згідно поданого перерахунку (вх14441/13 від 25.04.2013р.)

Доказів погашення заборгованості станом на день розгляду справи сторонами до суду не надано.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Як установлено судом, між сторонами у справі на підставі укладеного договору виникли взаємні права та обов'язки (зобов'язання) з приводу надання послуг теплопостачання.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з пунктом 5.1. Договору облік споживання гарячого водопостачання і теплової енергії для опалення проводиться за приладами обліку при їх наявності, а при їх відсутності -розрахунковим способом.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, оскільки відповідач не виконав обов'язку з оплати у строки, визначені пунктом 6.3. Договору, вимоги позивача про стягнення 44 843,27 грн.(заборгованість станом на 01.06.2012р. згідно акту звірки взаєморозрахунку між сторонами) основного боргу вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснивши перерахунок 3% річних (з врахуванням ч. 5 ст.254 ЦК України, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день та п.6.3.Договору), дійшов висновку, що з стягненню підлягає 1 284,29 грн.- 3% річних. В частині стягнення 112,51 грн. 3% річних слід відмовити.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2.3. договору встановлена пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію.

Згідно розрахунку, поданого 25.04.2013р., позивач просить стягнути 2 486,51 грн. пені. Однак в розрахунку допущено помилку. Суд здійснивши перерахунок, з врахуванням періоду який зазначений позивачем, встановив, що пеня що підлягає стягненню становить 1 422,33 грн.(розрахунок в матеріалах справи). В частині стягнення 1 064,18 грн. пені слід відмовити.

Відповідач просить переглянути розмір нарахування штрафних санкцій з врахуванням того, що такі не передбаченні в кошторисі Міністерства Оборони України, а борг виник у зв'язку з невчасним перерахуванням коштів з державного бюджету. З цього приводу, суд зазначає, що відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (Постанова ВСУ від 15.05.2012р. № 3-28гс12).

Суд не вбачає підстав для застосування п.3 ч. 1 ст.83 ГПК України, виходячи з наступного.

Відповідно до п.3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідачем не подано належних та допустимих доказів, які би підтвердили важкий матеріальний стан підприємства. Вирішення питання про зменшення неустойки (штрафу, пені) це право, а не обов'язок суду.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись статті 193, 230, 232 Господарського кодексу України, статтями 11, 254, 526, 530, 549, 625 Цивільного кодексу України, статей 33, 33, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Квартирно-екплуатаційного відділу м. Львова (79016, м. Львів, вул. Шевченка, 3а; ідентифікаційний код 07638027) на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (79040, м. Львів, вул. Д.Апостола, 1; ідентифікаційний код 05506460) 44 843,27 грн. основного боргу, 1 284,29 грн. - 3% річних, 1 422,33 грн. пені та 1 678,95 грн. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати відповідно до статті 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 30.04.2013 року

Суддя Коссак С.М.