Рішення № 31024063, 25.04.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" квітня 2013 р. Справа № 911/996/13

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Асстра Україна",

04073, м. Київ, просп. Московський, 9, корпус 2Д

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бучанський завод склотари",

08292, Київська обл., м. Буча, вул. Кірова, 84

про стягнення 21 200,00 грн.

за участю представників:

позивача – не з’явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином;

відповідача – не з’явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Асстра Україна" (далі – позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бучанський завод склотари" (далі – відповідач) про стягнення 21 200,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов’язань щодо здійснення розрахунку за послуги, що отримані відповідно до договору на транспортно-експедиційне обслуговування при комбінованих перевезеннях експортно-імпортних та транзитних вантажів від 02.11.2012 № AUZ 053/12.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.03.2013 порушено провадження у справі.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 9760 від 16.04.2013) позивачем подано додаткові документи до матеріалів справи, у тому числі, виписки з банківського рахунку позивача, з відомостями про часткову сплату відповідачем коштів за Договором у розмірі 2 200,00 грн.

У судове засідання 16.04.2013 представник відповідача не з’явився, вимоги ухвали суду від 26.03.2013 не виконав, розгляд справи відкладено на 25.04.2013.

Через канцелярію господарського суду Київської області позивачем подано додаткові докази (вх. № 10399 від 24.04.2013) та клопотання про розгляд справи без участі його представника. Додаткові докази долучені до матеріалів справи, клопотання задоволено.

У судове засідання 25.04.2013 представники сторін не з’явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не подав, у судові засідання представника не направив, про причини суд не повідомив.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Асстра Україна" (далі - експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бучанський завод склотари" (далі - замовник) укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування при комбінованих перевезеннях експортно-імпортних та транзитних вантажів від 02.11.2012 № AUZ 053/12 (далі – Договір), за умовами якого замовник доручає, а експедитор від свого імені за дорученням та за рахунок замовника забезпечує (в інтересах останнього) транспортно-експедиційне обслуговування транспортного ланцюжка, розробленого для перевезення кожної партії вантажу, морським (включаючи контейнери), залізничним та автомобільним транспортом територією країн СНД, Балтії та інших держав. При цьому, відносно кожної партії вантажу, що перевозиться, сторони укладають відповідне доповнення до Договору або оформлюють транспортне замовлення з описом всіх необхідних умов перевезення, ставок (тарифів), термінів оплати, які підписуються обома сторонами договору до початку реалізації перевезення (пункт 1.2. Договору).

Згідно пунктів 3.1., 3.3. Договору, розрахунки за послуги, які виконує експедитор, виконуються безпосередньо шляхом банківського переказу з рахунку замовника на рахунок експедитора на підставі тарифів, що вказуються в транспортних замовленнях або/та доповненнях на кожне конкретне перевезення, в національній валюті України. Підставою для оплати послуг експедитора є рахунок експедитора, який висилається факсом з наступним досиланням оригіналу рахунку, якщо для кожного конкретного перевезення не узгоджено інше.

Пунктом 3.4. Договору визначено умови оплати послуг експедитора: 50% – передоплата до відправки вагона, 50% - по факту поставки вантажу на станцію призначення протягом 3-х календарних днів.

У пункті 8.5. Договору погоджено, що Договір є безстроковим, вступає в силу з моменту його підписання і є чинним до повного виконання сторонами своїх зобов’язань.

На виконання умов Договору, позивач надав відповідачу послуги, а відповідач вказані послуги прийняв на загальну суму 69 539,00 грн., що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (послуг) від 30.11.2012 № J-21119006 на суму 69 539,00 грн., що підписаний у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін та скріплений відбитками їх печаток. До матеріалів справи долучена копія вказаного акту здачі-прийняття робіт (послуг).

Крім того, до матеріалів справи надано копії товарно-транспортних накладних як доказів надання позивачем послуг відповідачеві та рахунок позивача, що складений ним у відповідності до пункту 3.3. Договору.

Як зазначається позивачем та підтверджується матеріалами справи, відповідач частково оплатив послуги, що отримані ним за Договором, на загальну суму 48 339,00 грн., що підтверджується банківською довідкою від 17.04.2013 № 70-1-1/1153, яка засвідчена підписом уповноваженої особи банківської установи та скріплена відбитком її печатки (оригінал у матеріалах справи).

Згідно вказаної довідки банківської установи від 17.04.2013 № 70-1-1/1153, судом встановлено, що з часткових оплат відповідачем коштів за Договором, 6 000,00 грн. входять до складу позовних вимог, проте, сплачені відповідачем до порушення провадження у справі.

Про включення цих коштів до позовних вимог зазначено у позовній заяві.

З огляду на вищевказаний доказ, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача основної заборгованості у частині 6 000,00 грн. слід відмовити, оскільки дана частина боргу сплачена відповідачем у період з 06.02.2013 по 12.03.2013, тобто, до порушення провадження у справі ухвалою господарського суду Київської області від 26.03.2013.

При вирішенні даного питання, судом враховано правову позицію пленуму Вищого господарського суду України, що викладена в абзаці 3 пункту 4.4. постанови від 26.12.2011 № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” про те, що припинення провадження у справі на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Крім того, відповідно до вищевказаної банківської довідки від 17.04.2013 № 70-1-1/1153 відповідач сплатив кошти за Договором у розмірі 1 000,00 грн. 03.04.2013, тобто, після порушення провадження у справі ухвалою господарського суду Київської області від 26.03.2013.

Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки відповідачем під час розгляду справи сплачена сума боргу в розмірі 1 000,00 грн., то провадження в цій частині підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статей 32, 36 Господарського процесуального кодексу України, господарським судом взято до уваги у якості письмових доказів: товарно-транспортні накладні, акт здачі-прийняття робіт (послуг) від 30.11.2012 № J-21119006 – у якості письмових доказів надання послуг та прийняття їх уповноваженою особою відповідача, банківську довідку від 17.04.2013 № 70-1-1/1153 – у якості письмового доказу для встановлення сум, що перераховані відповідачем за Договором, а, відтак, розміру заборгованості.

Інших доказів збільшення грошових зобов’язань відповідача або перерахування коштів, що ним здійснено, суду не надано. Перерахування коштів, що вказані у довідці банківської установи від 17.04.2013 № 70-1-1/1153, саме за спірним зобов’язанням відповідача, судом встановлено, з огляду на однакові призначення платежів, що в ній зазначені та відсутності доказів наявності інших грошових зобов’язань відповідача перед позивачем.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості відповідача перед позивачем за Договором у розмірі 14 200,00 грн. – різниця між загальною вартістю наданих послуг (69 539,00 грн.) та перерахованими коштами (55 339,00 грн.).

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор (транспортний експедитор) - це суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Стаття 8 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлює, що експедитори надають клієнтам послуги відповідно до вимог законодавства України та держав, територією яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, визначених у правилах здійснення транспортно-експедиторської діяльності, а також інші послуги, визначені за домовленістю сторін у договорі транспортного експедирування.

Транспортно-експедиторські послуги надаються клієнту при експорті з України, імпорті в Україну, транзиті територією України чи іншими державами, внутрішніх перевезеннях територією України.

Відповідно до статті 316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Відповідно до статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу; договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу, в тому числі виконання митних формальностей тощо.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

З огляду на викладене, наявні в матеріалах справи письмові докази та положення укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 21 200,00 грн. боргу з оплати наданих послуг підлягає частковому задоволенню у розмірі 14 200,00 грн., яка є доведеною та обґрунтованою.

Разом з тим, судом досліджено заяву позивача (вх. № 10399 від 24.04.2013) щодо надання додаткових доказів до справи, в якій одним із додатків є копія рахунку-фактури від 30.11.2012 № J-21219006 про сплату штрафних санкцій у розмірі 4 800,00 грн. та довідкою про заборгованість відповідача від 24.04.2013, що підписана директором та головним бухгалтером позивача, в якій до основного боргу позивачем включено вказані штрафні санкції.

Натомість, суд звертає увагу, що у позовній заяві відсутні вимоги про стягнення штрафних санкцій та, у тому числі, їх розрахунок, протягом розгляду даної справи позивачем не подавались суду заяви про збільшення позовних вимог, а довідка та копія рахунку-фактури, що вказані вище, зазначені позивачем як додаткові докази позовних вимог та за своєю правовою природою не являються заявою про збільшення позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем не було заявлено вимоги про стягнення штрафних санкцій, як на момент порушення провадження у справі, так і протягом розгляду справи, а тому, суд не має підстав для виходу за межі позовних вимог та залишає рахунок-фактуру від 30.11.2012 № J-21219006 про сплату штрафних санкцій у розмірі 4 800,00 грн. без розгляду.

Відповідно до частини 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на те, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, судовий збір, у частині, в якій позов припинений у зв’язку з частковою сплатою відповідачем основного боргу, після порушення провадження у справі, покладається судом на відповідача.

Відшкодування решти судового збору, сплаченого позивачем, відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 43, 49, 66 - 68, 75, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бучанський завод склотари" (08292, Київська обл., м. Буча, вул. Кірова, 84, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 30530431) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Асстра Україна" (04073, м. Київ, просп. Московський, 9, корпус 2Д, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 32493177) 14 200 (чотирнадцять тисяч двісті) грн. 00 коп. основної заборгованості та 1 233 (одна тисяча двісті тридцять три) грн. 56 коп. судового збору.

3. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 1 000,00 грн. боргу припинити.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 30.04.2013.

Суддя С.О. Саванчук