Рішення № 31024060, 25.04.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" квітня 2013 р. Справа № 911/984/13

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНМАРК",

01030, м.Київ, вул. Богдана Хмельницького, 17/52-А

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1,

АДРЕСА_1

про розірвання договору, зобов'язання повернути предмет лізингу та стягнення 8 320,61 грн.

за участю представників:

позивача - Дейнеко П.В. (довіреність від 01.10.2012 № б/н);

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНМАРК" (далі - позивач) до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про розірвання договору, зобов'язання повернути предмет лізингу та стягнення 8 320,61 грн., з яких: 8 011,58 грн. - основний борг, 24,28 грн. - 3% річних, 124,93 грн. - пені та 159,12 грн. - збитки.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань зі сплати лізингових платежів за договором фінансового лізингу від 06.04.2011 № ФЛ-27/2011.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.03.2013 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 16.04.2013.

У судове засідання 16.04.2013 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 26.04.2013 не виконав, розгляд справи відкладено на 25.04.2013.

У судовому засіданні 25.04.2013 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позові.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, представника у судове засідання вдруге не направив, не повідомивши про причини, хоча належним чином повідомлений про дату та час судового засідання.

Нез'явлення у судове засідання представника відповідача та неподання відповідачем письмового відзиву на позов не перешкоджає розгляду справи.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 25.04.2013 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНМАРК" (далі - лізингодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі - лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу від 06.04.2011 № ФЛ-27/2011 (далі - Договір), за умовами якого, лізингодавець набуває у власність предмет лізингу та надає його лізингоодержувачу за плату у володіння та користування на умовах даного договору та Правил фінансового лізингу, які є Додатком № 1 до Договору (далі - Додаток № 1 до Договору) та являються його невід'ємною частиною.

Лізингоодержувач зобов'язується сплачувати лізингодавцю періодичні лізингові платежі згідно Графіку лізингових платежів (Додаток № 3 до Договору) та інші платежі, вказані в статті 5 Договору. Датою сплати платежів вважається дата зарахування грошових сум на поточний рахунок лізингодавця (пункт 1.1. Додатку № 1 до Договору).

У Специфікації, яка є Додатком № 2 до Договору, сторони визначили найменування предмету лізингу: Лада 217230.

Відповідно до пункту 2.4. Додатку № 1 до Договору, передача предмета лізингу в лізинг лізингоодержувачу здійснюється на підставі акту прийому-передачі предмета лізингу в лізинг, що підписується уповноваженими представниками лізингодавця та лізингоодержувача, в день поставки предмета лізингу, в порядку, передбаченому договором поставки та Договором.

На виконання умов Договору, позивачем на підставі акту прийому-передачі від 15.04.2011 відповідачеві передано предмет лізингу, згідно з яким лізингоодержувач підтвердив отримання предмету лізингу згідно Договору: ВАЗ 217230, заводський номер НОМЕР_2. Копію даного Акту залучено до матеріалів справи.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що підписаний сторонами акт приймання-передачі свідчить про належне виконання позивачем взятих на себе зобов'язань за Договором.

У додатку № 3 до Договору «Графік лізингових платежів», що підписаний обома сторонами без заперечень, визначений строк та порядок оплати лізингових платежів. Строк оплати - 20 число кожного місяця.

Лізингодавець зараховує всі платежі у наступному порядку: неустойка, винагорода лізингодавця, основна сума заборгованості (пункт 4.8. Додатку № 1 до Договору).

Право власності на предмет лізингу протягом строку дії Договору належить лізингодавцю. Лізингоодержувач протягом строку дії Договору має право тимчасового володіння та користування предметом лізингу (пункт 7.1. Додатку № 1 до Договору).

Пунктом 7.2. Додатку № 1 до Договору передбачено, що за письмовою вимогою лізингоодержувача, надісланого листом з повідомленням про вручення, після закінчення строку лізингу, та у разі належного, повного та безумовного виконання лізингоодержувачем всіх умов договору лізингу, відсутності заборгованості зі сплати лізингових та інших платежів, що виникають з договору лізингу, в тому числі, неустойки (штрафу, пені), предмет лізингу переходить у власність лізингоодержувача за ціною останнього лізингового платежу, який є ціною викупу предмета лізингу.

Договір лізингу вступає у силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками сторін. Закінчення строку лізингу вказується у додатку № 3 до Договору «Графік лізингових платежів» (пункт 11.3. Додатку № 1 до Договору).

Згідно пункту 3.1.4. Додатку № 1 до Договору, лізингоодержувач зобов'язується своєчасно у відповідності з Графіком лізингових платежів сплачувати лізингові платежі.

Позивачем надано суду розрахунок, в якому зазначено дати та суми платежів, які надійшли від відповідача за Договором на загальну суму 97 094,49 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками банківських установ, що засвідчені підписами уповноважених осіб та скріплені відбитками печаток (оригінали в матеріалах справи).

З огляду на вказані письмові докази, лізингоодержувач зобов'язання зі сплати лізингових платежів у повному обсязі не виконав, в результаті чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 8 011,58 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором, позивачем на адресу відповідача надіслано повідомлення про розірвання Договору, з вимогою про сплату лізингових платежів, пені та повернення предмету лізингу. До матеріалів справи долучено докази надсилання вказаного повідомлення: опис вкладення до цінного листа від 21.01.2013 та квитанція від 21.01.2013.

Проте, зазначена вимога відповідачем залишена без відповіді та задоволення.

Разом з тим, до матеріалів справи позивачем надано роздруківки із сайту УДППЗ «Укрпошта» по пошуку поштових відправлень за № 0317903894320 та за № 0317903894311, відповідно до яких встановлено, що станом на 16.04.2013 повідомлення відповідачем не отримано.

Доказів оплати заборгованості на час вирішення спору відповідачем суду не подано.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін. Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Зважаючи на викладене, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем грошове зобов'язання перед позивачем не виконано, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно норм статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У відповідності до частин 1, 3 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 806 Цивільного кодексу України, статті 292 Господарського кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду).

Крім того, загальні правові та економічні засади фінансового лізингу визначені в Законі України "Про фінансовий лізинг" від 16.12.1997 №723/97-ВР із змінами та доповненнями.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 4 Закон України "Про фінансовий лізинг", фінансовий лізинг - це договір лізингу, в результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, не менший строку, за який амортизується 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору.

Згідно частини 2 статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

У відповідності до частини 1 статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Згідно зі статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов Договору. Договір не заперечений сторонами, не визнаний судом недійсним.

З огляду на викладене, суд встановив доведеним право позивача на стягнення з відповідача 8 011,58 грн. боргу зі сплати лізингових платежів.

Крім того, позивач на підставі пункту 5.1. Додатку № 1 до Договору заявляє до стягнення з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми прострочення до дня надходження відповідних коштів на розрахунковий рахунок позивача, яка за розрахунком позивача складає 124,93 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання. Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що Договором передбачено необмежений строк нарахування штрафних санкцій.

Здійснений позивачем розрахунок пені в розмірі 124,93 грн. відповідає вимогам законодавства, умовам Договору та обставинам справи.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення 3% річних у розмірі 24,98 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру 3 % річних та з'ясував, що наданий позивачем розрахунок є арифметично вірними та відповідає обставинам справи, а тому, позовна вимога про стягнення 24,98 грн. 3% річних підлягає задоволенню у повному обсязі.

Як зазначає позивач, у зв'язку з простроченням сплати лізингових платежів більш як на 30 днів, за період з грудня 2012 року по лютий 2013 року, у розмірі 8 011,58 грн., позивач звернувся до відповідача з телеграмами (повідомленнями) від 16.02.2013 з вимогами про сплату прострочених лізингових платежів, дострокове розірвання Договору та повернення предмету лізингу.

Згідно із частиною 2 статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Відповідно до пункту 8.1. Додатку № 1 до Договору, Договір може бути припинено за взаємною згодою сторін, а також з інших підстав, передбачених Договором та актами чинного законодавства.

Пунктом 8.2.4. Додатку № 1 до Договору передбачено, що лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, без відшкодування лізингоодержувачу будь-яких збитків, що виникли внаслідок такої відмови, якщо прострочення лізингоодержувача зі сплати лізингових платежів (хоча б одного місячного лізингового платежу) перевищує 30 календарних днів, при цьому, під простроченням сплати лізингових платежів розуміється і часткова несплата.

Відповідно до частини 3 статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Натомість, до матеріалів справи позивачем надано повідомлення, з якого вбачається, що відповідачеві не вручено повідомлення позивача про розірвання Договору.

У матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення відповідача про дострокове розірвання Договору, а тому, суд, дослідивши подані докази, встановив, що Договір не було розірвано в односторонньому порядку з ініціативи лізингодавця.

Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до суду з вимогою розірвати спірний Договір у судовому порядку та зобов'язати відповідача повернути предмет лізингу.

Факт несвоєчасної сплати (затримка більше 30 календарних днів) відповідачем лізингових платежів на користь позивача встановлений судом вище за матеріалами справи.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Пунктом 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Пунктом 3 частини 1 статті 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено право лізиногодавця відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом.

За приписами частини 2 статті 7 вказаного Закону лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Аналогічне право на розірвання договору міститься в статті 651 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право: вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Пунктом 7 частиною 2 статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено, що у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу, лізингоодержувач зобов'язаний повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

У матеріалах справи відсутні докази сплати заборгованості та повернення предмету лізингу.

За викладених обставин, позовні вимоги про розірвання Договору та повернення предмету лізингу підлягають задоволенню господарським судом.

Щодо вимоги позивача про відшкодування йому збитків, які пов'язані із направленням відповідачеві повідомлень та телеграм у сумі 159,12 грн., судом враховано наступне.

Відповідно до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 2 статті 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем, в порушення вищевказаних вимог законодавства, не обґрунтовано необхідності витрат, що ним заявлені як збитки, зокрема, повідомлення відповідача про розірвання Договору телеграмами, а також їх кількості та обсягу, що зумовило збільшення їх вартості, крім того, надіслання вказаних повідомлень - це реалізація права позивача на дострокове розірвання Договору.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про безпідставність позовної вимоги про стягнення 159,12 грн. збитків.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 2 867,50 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати договір фінансового лізингу від 06.04.2011 № ФЛ-27/2011, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНМАРК" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1.

3. Зобов'язати Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код ЄДРПОУ НОМЕР_1) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕНМАРК" (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 17/52-А, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 34981872) предмет лізингу - транспортний засіб ВАЗ 217230, заводський номер ХТА 217230ВО152283.

4. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНМАРК" (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 17/52-А, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 34981872) 8 011 (вісім тисяч одинадцять) грн. 58 коп. основної заборгованості, 24 (двадцять чотири) грн. 98 коп. 3% річних, 124 (сто двадцять чотири) грн. 93 коп. пені та 2 834 (дві тисячі вісімсот тридцять чотири) грн. 60 коп. судового збору.

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 30.04.2012.

Суддя С.О. Саванчук

Суддя Саванчук С.О.