Постанова № 31023730, 25.04.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2013 року Справа № 5017/197/2012

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючого:Першикова Є.В.,суддів:Волковицької Н.О., Ходаківської І.П.,розглянулакасаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - Підприємець)на постановуОдеського апеляційного господарського судувід05.03.13у справі№ 5017/197/2012господарського судуОдеської областіза позовомПідприємцядоКотовської міської ради Одеської області (далі - Міськрада),треті особи:товариство з обмеженою відповідальністю "Вектор" (далі - Товариство), комунальне підприємство "Котовський міський ринок" (далі - Ринок),про визнання недійсним рішення.

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:ОСОБА_5 (за договором про надання правової допомоги від 24.04.13); - відповідача: Глуговський В.В. (за дов.№ 32 від 08.01.13);- третіх осіб:Товариства: не з'явились; Ринку: не з'явились.

Ухвалою від 15.04.13 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого - Першикова Є.В., суддів - Ходаківської І.П., Яценко О.В. касаційна скарга Підприємця була прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 25.04.13.

Вказана ухвала суду була направлена сторонам у справі в установленому порядку, документів, які б свідчили про її неотримання сторонами у справі, до Вищого господарського суду України не надходило, отже усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

На момент розгляду справи у судовому засіданні 25.04.13 будь-яких письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило. У судове засідання 25.04.13 представники Товариства та Ринку не з'явились.

Враховуючи, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, а на момент розгляду справи у судовому засіданні 25.04.13 клопотань про відкладення розгляду справи до колегії суддів Вищого господарського суду України не надходило, справа розглядалась за наявними матеріалами справи, за участю представників Підприємця та Міськради.

У зв'язку з завантаженістю судді Яценко О.В., розпорядженням від 23.04.13 Вищого господарського суду України для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Першиков Є.В., судді - Волковицька Н.О., Ходаківська І.П.

Про вказані обставини присутніх представників повідомлено на початку судового засідання 25.04.13.

Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України не заявлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 25.04.13 оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Рішенням від 03.12.12 господарського суду Одеської області (суддя - Брагіна Я.В.) в задоволенні позову відмовлено.

Постановою від 05.03.13 Одеського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого - Бойко Л.І., суддів - Величко Т.А., Таран С.В.) апеляційну скаргу Підприємця залишено без задоволення, а рішення від 03.12.12 господарського суду Одеської області - без змін.

Вказані рішення та постанова мотивовані тим, що у Підприємця відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку, що знаходиться під частиною магазину, яка належить їй на праві власності, відповідна земельна ділянка Підприємцю під її частку будівлі не виділена, межі не встановлені. При цьому, судами взято до уваги, що матеріалами справи підтверджено, що задовольнити потреби підприємців, в тому числі і Підприємця щодо проїзду і проходу до приміщень неможливо іншим способом, ніж встановлення сервітуту.

Не погодившись з рішеннями попередніх судових інстанцій, Підприємець звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення від 03.12.12 господарського суду Одеської області та постанову від 05.03.13 Одеського апеляційного господарського суду скасувати, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскарженого судового акту було порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема: ст.ст. 6, 11, 509, 627 Цивільного кодексу України, ст.ст. 120, 123, 124, 134, 152 Земельного кодексу України.

У своєму письмовому відзиві на касаційну скаргу Міськрада щодо доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, заперечує, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просить касаційну скаргу Підприємця залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача по справі, пояснення представників сторін проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, 03.01.02 між ОСОБА_7 (далі - ОСОБА_7) та ОСОБА_4 /дошлюбне прізвище ОСОБА_4/ (Підприємцем) укладений договір дарування 1/3 частини магазину літ. "А", загальною площею 78,4 м2, що знаходиться по АДРЕСА_1 та складається з приміщення ІІІ, площею 25,4 м2 літ. "А". Договір нотаріально посвідчений, зареєстрований начальником бюро технічної інвентаризації та занесений в реєстрову книгу № 51, реєстр № 7586.

Також, судами встановлено, що 10.01.08 Підприємцю видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно на магазин літ. "Ц" загальною площею 25,4 м2 із складом продтоварів літ "Ц", загальною площею 10,9 м2 по АДРЕСА_2 27.12.07, яке зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 10.01.08.

Разом з тим, місцевим та апеляційним судами встановлено, що 17.09.02 між Міськрадою (орендодавець) та Підприємцем (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого Орендодавець передав Орендарю в оренду земельну ділянку, площею 0,0039 га, на якій знаходиться частина будівлі належного йому магазину.

При цьому, встановлено, що рішенням Міськради № 422 від 24.10.02 Підприємцю виділялась додатково земельна ділянка площею 12,2 м2, але зміни до договору оренди земельної ділянки від 17.09.02 у встановленому законом порядку оформлено не було.

Судами враховано, що відповідно до рішення Міськради від 11.07.07 № 153-V Підприємцю надано дозвіл на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для розміщення і обслуговування магазину промтоварів за адресою: АДРЕСА_3 у короткострокову оренду на 5 років.

Після спливу строку оренди, рішенням Міськради від 08.08.07 № 165-V Підприємцю дозволено укласти договір на резервування (використання) місця розташування об'єкту площею 50 м2 (встановлено поштову адресу місця розташування магазину: АДРЕСА_4.). В подальшому дія договору на резервування подовжувалась в 2008, 2009, 2010, 2011 та 2012 роках.

Разом з тим, встановлено, що рішенням Міськради від 14.09.05 № 236-ІV Ринку було надано дозвіл на складання проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розміщення і обслуговування колгоспного ринку за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Міськради від 16.05.07 № 132-V затверджено проект відведення земельної ділянки Ринку для розміщення і обслуговування колгоспного ринку на території АДРЕСА_1 площею 1,7453 га, та надано в постійне користування зазначену земельну ділянку. На підставі зазначеного рішення, Ринку видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 1,7453 га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

Не погодившись з зазначеним рішенням Міськради від 16.05.07 № 132-V, Підприємець звернувся до суду за позовом у даній справі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування на підставі договору оренди. При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчудження будівлі і споруди.

Статтею 377 Цивільного кодексу України встановлено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Отже, для повного встановлення обставин у даній справі та правильного вирішення спору по суті, судам необхідно було надати правову оцінку, зокрема, питанню того, в якому обсязі та на яких умовах розміщувався магазин на земельній ділянці по АДРЕСА_1, до того, як його було подаровано Підприємцю, та який розмір самої частини магазину.

Згідно зі ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що як встановлено місцевим та апеляційним судами, рішенням Міськради від 11.07.07 № 153-V Підприємцю надано дозвіл на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для розміщення і обслуговування магазину промтоварів за адресою: АДРЕСА_3 у короткострокову оренду на 5 років, у зв'язку з чим 19.09.07 Підприємцем укладено договір з Товариством згідно умов якого Товариство взяло на себе обов'язок виконати роботи по складанню повного пакету технічної документації для оренди вказаної земельної ділянки з узгодженням такої документації у відповідних службах.

Водночас, вирішуючи спір, попередні судові інстанції не надали правової оцінки доводам Підприємця про те, що через певні невідповідності, Підприємець була змушена звертатись до Міськради щодо встановлення між земельної ділянки, що, в свою чергу, стало підставою для непогодження Підприємцем підготовленого Товариством проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (за твердженнями Підприємця, в проекті була зазначена менша площа земельної ділянки, ніж є фактично), та неможливість продовження процедури відведення земельної ділянки.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що згідно приписів ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України встановлено принцип свободи договору, визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагенту та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, судами не надано належної правової оцінки, в тому числі в контексті приписів ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, рішенню Міськради від 08.08.07 № 165-V,та укладеним на його виконання договорам на резервування (використання) місця розташування об'єкту, дія яких подовжувалась в 2008, 2009, 2010, 2011 та 2012 роках.

Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що визначення вказаних питань та надання їм юридичної оцінки є суттєвим для вирішення даного спору по суті.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що судами першої та апеляційної інстанції при винесенні оскаржених судових актів наведеним правовим положенням юридичного аналізу в контексті спірних правовідносин надано не було, в той час, як у даному випадку необхідно було враховувати вказані норми в комплексі.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що спір було розглянуто попередніми судовими інстанціями без дослідження в повному обсязі обставин справи та норм чинного законодавства, що є порушенням принципу всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, та призвело до прийняття рішень з помилковим застосуванням норм права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що в касаційній скарзі стверджуються факти порушення судами не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів. Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що згідно приписів ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України оцінка доказів не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення, ухвалені у справі, підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА :

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 № б/н від 21.03.13 задовольнити частково.

Рішення від 03.12.12 господарського суду Одеської області та постанову від 05.03.13 Одеського апеляційного господарського суду у справі № 5017/197/2012 господарського суду Одеської області скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Головуючий Є.Першиков судді:Н.Волковицька І.Ходаківська