Рішення № 31022008, 25.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-30/17024-2012 25.04.13

За первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор»

До Відкритого акціонерного товариства «Меридіан» ім. С.П. Корольова

Про стягнення 2 320 419,34 грн.

За участю Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону України

За зустрічним позовом Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері

Центрального регіону України в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства

«Меридіан» ім. С.П. Корольова

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор»

Про стягнення 3 402 860,34 грн.

Головуючий суддя Ващенко Т.М.

Судді Домнічева І.О.

Любченко М.О.

Представники учасників судового процесу (за первісним позовом):

Від прокуратури: Пантюхов О.В. прокурор, посвідчення № 011863 від 28.10.12.

Від позивача: Борисова О.М. представник за довіреністю № б/н від 20.11.12.

Від відповідача: Стрижак К.М. представник за довіреністю № 12/1719 від 04.12.12.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор» (далі - позивач) до Відкритого акціонерного товариства «Меридіан» ім. С.П. Корольова (далі - відповідач) про стягнення 2 132 512,83 грн.

Пред'явлені позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем зобов'язань перед позивачем за Договором оренди від 23.05.11., як наслідок, неможливістю використання позивачем майна відповідно до визначеної Договором оренди мети внаслідок невідповідності стану приміщення його призначенню, неможливістю погодження проектної документації на реконструкцію об'єкта оренди.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.12. порушено провадження у справі № 5011-30/17024-2012; розгляд справи призначено на 20.12.12.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.12, в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, розгляд справи на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 17.01.13.

16.01.13. представником позивача через відділ діловодства суду подано письмові пояснення у справі.

16.01.13. від відповідача через відділ діловодства суду надійшов письмовий відзив на позов, в якому Відкрите акціонерне товариство «Меридіан» ім. С.П. Корольова проти позову заперечує з підстав, викладених в відзиві.

За результатами судового засідання 17.01.13. ухвалою Господарського суду міста Києва розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 29.01.13.

17.01.13. Київською прокуратурою з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону України в інтересах відповідача - Відкритого акціонерного товариства «Меридіан» ім. С.П. Корольова для сумісного розгляду у справі № 5011-30/17024-2012 подано зустрічний позов, в якому заявлені вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор» на користь Відкритого акціонерного товариства «Меридіан» ім. С.П. Корольова 3 454 431,26 грн.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем за зустрічним позовом своїх зобов'язань за Договором оренди від 23.05.11. зі сплати орендної плати, що зумовило нарахування прокуратурою 3% річних, пені та збитків від інфляції.

Крім того, прокуратура на підставі ст. ст. 66, 67 ГПК України просить суд вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.13. прийнято зустрічний позов Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону України в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С.П. Корольова до розгляду з первісним позовом.

28.01.13. від відповідача за первісним позовом через відділ діловодства суду надійшли доповнення до відзиву.

28.01.13. представник позивача за первісним позовом через відділ діловодства суду подав письмові пояснення по справі та відзив на зустрічну позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.13. на підставі ст. 69 ГПК України за клопотанням відповідача за первісним позовом продовжено строк вирішення спору в даній справі на п'ятнадцять днів.

В судовому засіданні 29.01.13. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 07.02.13.

В судовому засіданні 07.02.13. представником позивача за зустрічним позовом підтримано подану ним 06.02.13. через відділ діловодства суду на підставі ст. 22 ГПК України заяву про зменшення розміру позовних вимог, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор» на користь Відкритого акціонерного товариства «Меридіан» ім. С.П. Корольова 3 402 860,34 грн., а саме: 3 218 519,11 грн. - основного боргу, 32 988,58грн. - 3% річних, 151 352,65 грн. - пені. Прокуратурою підтримано зазначену заяву. Судом прийнято вказану заяву про зменшення розміру позовних вимог, внаслідок чого по зустрічному позову має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

В судовому засіданні 07.02.13. позивачем за первісним позовом підтримано подані ним 07.02.13. через відділ діловодства суду заперечення на доповнення до відзиву відповідача.

В судовому засіданні 07.02.13. представником прокуратури подано письмові пояснення у справі.

В судовому засіданні 07.02.13. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 14.02.13.

В судовому засіданні 14.02.13. представником позивача за первісним позовом підтримано подану ним 14.02.13. через відділ діловодства суду на підставі ст. 22 ГПК України заяву про збільшення розміру позовних вимог, про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Меридіан» ім. С.П. Корольова на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор» 2 320 419,34 грн., а саме: 1 533 433,94 грн. - збитки, 606 847,50 грн. - гарантійний платіж, 14 477,12 грн. - 3% річних від суми гарантійного платежу, 5 461,63 грн. - збитки від інфляції від суми гарантійного платежу, 157 081,05 грн. - орендна плата, 2 649,28 грн. - 3% від суми орендної плати, 468,82 грн. - збитки від інфляції від суми орендної плати.

В судовому засіданні 14.02.13. суд дійшов висновку про призначення колегіального розгляду справи № 5011-30/17024-2012, про що прийняв відповідну ухвалу.

Розпорядженням в.о. Голови Господарського суду міста Києва від 14.02.13. визначений склад колегії суддів в даній справі: головуючий суддя Ващенко Т.М., судді: Літвінова М.Є., Любченко М.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.13. вказаною колегією суддів прийнято дану справу до свого провадження та призначено її до розгляду на 12.03.13.

В судовому засіданні 12.03.13. судом прийнято заяву позивача за первісним позовом про збільшення розміру позовних вимог, внаслідок чого по первісному позову має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

В судовому засіданні 12.03.13. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 04.04.13.

15.03.13. позивачем за первісним позовом подано письмові пояснення у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.13. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 18.04.13.

Розпорядженням в.о. Голови Господарського суду міста Києва від 18.04.13. за заявою судді Літвінової М.Є. змінено склад колегії суддів в даній справі: головуючий суддя Ващенко Т.М., судді: Домнічева І.О., Любченко М.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.13. вказаною колегією суддів прийнято дану справу до свого провадження та призначено її до розгляду на 25.04.13.

Розглянувши клопотання прокуратур про вжиття на підставі ст. ст. 66, 67 ГПК України заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор», суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з п. 1.1 роз'яснення Вищого господарського суду України № 01-8/2776 від 12.12.2006 р. «Про деякі питання практики застосування забезпечення позову», заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

При цьому, відповідно до п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Разом з тим, згідно з п. 3 вказаної постанови, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову. Вказана правова позиція була підтримана й Вищим господарським судом України при винесенні постанови у справі № 6/166 від 13.08.2008 р.

Дослідивши збалансованість інтересів сторін, суд виходить з того, що припущення прокуратури про неможливість виконання прийнятого в подальшому судового рішення, в разі його задоволення не підтверджується жодними належними та допустимими доказами. Таким чином, останнім не доведено, що майно та грошові кошти, які є у відповідача за зустрічним позовом на момент пред'явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, а тому заява прокуратури про вжиття заходів до забезпечення позову є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

При цьому, відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладенні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозиції іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Згідно з ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвокати та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з п. З ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду заяви про вжиття запобіжних заходів та забезпечення позову встановлюються ставка судового збору - 1,5 розміру мінімальної заробітної плати.

Пільги щодо сплати судового збору визначені у ст. 5 Закону України "Про судовий збір". Так, від сплати судового збору звільняються, зокрема, органи прокуратури - при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді (п. 11 ст. 5 Закону).

Таким чином, позивач за зустрічним позовом не звільнений від сплати судового збору щодо предмету спору у даній справі, в тому числі і за подання заяви про вжиття запобіжних заходів та забезпечення такого позову.

На підставі вищевикладеного, враховуючи положення ст. 49 ГПК України та Закону України "Про судовий збір", так як прокурор звільнений від сплати судового збору, а заяву про забезпечення позову судом розглянуто, тому з позивача підлягає стягненню в доход Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1 720,50 грн. за розгляд заяви про забезпечення позову.

Вказану правову позицію викладено в постанові Вищого господарського суду України від 30.10.12. у справі № 5011-45/1037-2012.

В судовому засіданні 25.04.13. представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор» підтримав свої первісні позовні вимоги з врахуванням заяви про збільшення та проти зустрічних позовних вимог заперечив.

В судовому засіданні 25.04.13. представник прокуратури підтримав свої зустрічні позовні вимоги з врахуванням заяви про зменшення, проти первісного позову заперечував.

Представник Відкритого акціонерного товариства «Меридіан» ім. С.П. Корольова в судовому засіданні 25.04.13. підтримав зустрічні позовні вимоги прокуратури, проти первісного позову заперечив.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 5011-30/17024-2012.

В судовому засіданні 25.05.13. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

По первісному позову.

23.05.11. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор» (Орендар) та Відкритим акціонерним товариством «Меридіан» ім. С.П. Корольова (Орендодавець) був підписаний Договір оренди нерухомого майна (далі - Договір), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герасименко О.О. за реєстровим № 94, відповідно до умов якого (п. 1.1) Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове користування (оренду) частину приміщення виробничого корпусу № 17 (далі - приміщення, об'єкт оренди) загальною площею 13 485,5 кв.м, яке розташоване за адресою: місто Київ, бульвар Івана Лепсе, будинок № 8 (літера Т), а саме: приміщення першого поверху площею 4 372,3 кв.м, приміщення другого поверху площею 4 284,4 кв.м, приміщення третього поверху площею 4 163,5 кв.м, підвальні приміщення (група приміщень № 5) площею 665,3 кв.м.

Згідно з п. 1.2 Договору, приміщення належать Орендодавцю на праві приватної власності.

За змістом п. 1.4 Договору, метою використання приміщень є розміщення виробничо-торгівельного комплексу, розміщення магазину формату «супермаркет», організація закладу громадського харчування, організація роздрібної та/чи оптової торгівлі товарами продуктово-промислової групи, непродовольчими товарами, готовими виробами і напівфабрикатами, торгівлі друкованою продукцією, організація кулінарного, кондитерського, м'ясо-рибного і хлібобулочного виробництва, розміщення офісів та складських приміщень.

13.12.11. між Орендарем та Орендодавцем був підписаний Договір про внесення змін №1 до Договору, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герасименко О.О. за реєстровим № 1048, яким змінено мету використання приміщення: розміщення виробничо-торгівельного комплексу у складі магазину (організація роздрібної та/чи оптової торгівлі товарами продуктово-промислової групи, продовольчими товарами, готовими виробами і напівфабрикатами, торгівлі друкованою продукцією та інші), закладів громадського харчування, виробничих цехів різного профілю (в т.ч. кулінарного, кондитерського, м'ясо-рибного і хлібобулочного виробництва), складських приміщень, офісів для обслуговування підприємств (та працівників) відповідача та прилеглих підприємств (та їх працівників).

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За своє правовою природою даний Договір є договором оренди.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

19.12.11. та 31.01.12. між сторонами підписані акти здачі-приймання приміщень, відповідно до змісту яких відповідач здав, а позивач прийняв приміщення першого і другого поверхів загальною площею 8 656,7 кв.м. Майно, яке підлягало передачі за Договором і частково було передано відповідачем позивачу вказаними актами є виробничим корпусом № 17, тобто за своїм функціональним призначенням є об'єктом виробничого призначення. Зокрема, пунктом 1.3 Договору визначено, що приміщення, яке передається в оренду, розташоване у виробничому корпусі № 17. Крім того, згідно з довідкою відповідача № 12/460 від 05.04.12. приміщення корпусу № 17 (приміщення в якому планується реконструкція) знаходились під виробництвом по виготовленню та складанню радіовимірювальних приладів та каркасно-штампувальним виробництвом.

Разом з тим, за змістом протоколу № 3119 від 07.10.11. до висновку № 05.03.02-07/100404 від 14.10.11. державної санітарно-епідеміологічної експертизи, який складено Державною санітарно-епідеміологічною службою, у три поверховій споруді колишнього корпусу № 17 Відкритого акціонерного товариства «Меридіан» ім. С.П.Корольова, розташованій у південно-західній частині території підприємства, передбачено розмістити торгівельний комплекс Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор». В минулому у корпусі № 17 розташовувались дільниці з виготовлення електролічильників № 1 та № 2, дільниця намотування та складання трансформаторів, дільниця монтажу, дільниця складання друкованих плат, дільниця обігріву металевих заготовок, дільниця мийки металевих деталей у органічному розчиннику, дільниця верстатної обробки та зварювання деталей, складські та санітарно-побутові приміщення.

Виходячи з того, що передане позивачу відповідачем за договором оренди майно, без проведення реконструкції, яка прямо передбачена договором, не відповідало умовам договору та призначенню, останнє не могло бути використане позивачем відповідно до мети використання - для розміщення виробничо-торгівельного комплексу.

Тому, позивач з серпня 2011 року розпочав укладати договори підряду на виконання передпроектних та проектних робіт, предметом яких було розроблення та коригування проектної документації з реконструкції об'єкта за адресою: місто Київ, бульвар Івана Лепсе, будинок № 8.

За приписами п. 6 Порядку затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 11.05.11., метою проведення експертизи проектів будівництва є визначення якості проектних рішень шляхом виявлення відхилень від вимог до міцності, надійності та довговічності будинків і споруд, їх експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення, у тому числі до доступності осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення, санітарного і епідеміологічного благополуччя населення, охорони праці, екології, пожежної, техногенної, ядерної та радіаційної безпеки, енергозбереження і енергоефективності, кошторисної частини проекту будівництва. Експертиза є завершальним етапом розроблення проектів будівництва.

Відповідно до ч. 4 ст. 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п. 10 Порядку затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи обов'язковій експертизі підлягають проекти будівництва об'єктів, які належать до IV і V категорії складності - щодо додержання нормативів з питань санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, екології, охорони праці, енергозбереження, пожежної, техногенної, ядерної та радіаційної безпеки, міцності, надійності, довговічності будинків і споруд, їх експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення.

Згідно зі ст. 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» категорія складності об'єкта будівництва визначається відповідно до державних будівельних норм та стандартів на підставі класу наслідків (відповідальності) такого об'єкта будівництва. Віднесення об'єктів будівництва до тієї чи іншої категорії складності здійснюється проектною організацією і замовником будівництва. Порядок віднесення об'єктів до IV і V категорій складності визначається Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, позивачем розроблено проектну документацію, проте, за твердженням Орендаря та відповідно до матеріалів справи, проектна документація на реконструкцію об'єкта оренди, розроблена позивачем, не пройшла експертизу проектів будівництва, про що свідчить наявний в матеріалах справи негативний експертний звіт № 00-0144-12/ЦБ щодо розгляду проектної документації проекту «Реконструкція приміщень виробничого корпусу Відкритого акціонерного товариства «Меридіан», розташованого по бульвару І. Лепсе, 8 у Солом'янському районі в м. Києві, під громадсько-торговельний центр», виданий 13.03.12. ДП «Укрдержбудекспертиза».

Пунктами 1, 3 розділу «Загальні питання» негативного експертного звіту щодо розгляду проектної документації позивача, виданого 13.03.2012р. ДП «Укрдержбудекспертиза», зазначено про необхідність включити до вихідних даних містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, надані Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Київської міськдержадміністрації, а також копію державного акта на право власності (користування) на земельну ділянку та рішення Київради про затвердження проекту відведення земельної ділянки у власність або надання в оренду для реконструкції існуючої будівлі. У п.2 розділу «Генеральний план» вказаного експертного дослідження зазначено про необхідність надати правовстановлюючі документи на земельну ділянку під реконструкцію.

Відповідно до ч.5 ст.26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; реєстрація прав власності на об'єкт містобудування.

За таких обставин, як вбачається з зазначеної статті, отримання вихідних даних є обов'язковою початковою стадією проектування та будівництва об'єктів.

Згідно з ч. 3 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» в редакції, чинній на дату складання негативного експертного звіту, основними складовими вихідних даних є: містобудівні умови та обмеження; завдання на проектування, що визначають обґрунтовані вимоги замовника до планувальних, архітектурних, інженерних і технологічних рішень та властивостей об'єкта містобудування, його основних параметрів, вартості та організації його будівництва і складаються з урахуванням містобудівних умов та обмежень, технічних умов.

За приписами п. 2.2. Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, який затверджено наказом № 109 від 07.07.11. Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовником додаються: засвідчена в установленому порядку копія документа про право власності (користування) земельною ділянкою; ситуаційний план (схема) щодо місцезнаходження земельної ділянки (у довільній формі); викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; кадастрова довідка з містобудівного кадастру (у разі наявності); черговий кадастровий план (витяг із земельного кадастру - за умови відсутності містобудівного кадастру); фотофіксація земельної ділянки (з оточенням); містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками запланованого об'єкта будівництва.

Таким чином, як вбачається з норм законодавства, наявність документів, які посвідчують право власності або користування (оренди) на земельну ділянку, є необхідною умовою для розробки та погодження проектів будівництва.

Як свідчать матеріали справи, позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням надати копію договору оренди земельної ділянки, про що свідчать листи № 8201 від 27.12.11., № 755 від 13.02.12., № 1165 від 03.03.12., № 1567 від 23.03.12., № 2234 від 26.04.12., № 3964 від 06.08.12. з відмітками канцелярії відповідача про прийняття.

Листом № 12/1426 від 28.12.11. (відповідь на № 8201 від 27.12.11.) відповідачем було надано позивачу рішення Київської міської ради № 520/1930 від 30.09.04. про передачу Відкритому акціонерному товариству «Меридіан» ім. С.П.Корольова в довгострокову оренду земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Лепсе, 8.

За змістом гарантійного листа № 12/511 від 17.04.12. відповідача, Відкрите акціонерне товариство «Меридіан» ім. С.П.Корольова підтвердило, що в найкоротші терміни буде підписано договір оренди земельної ділянки, яка розташована за адресою: м. Київ, вул.Лепсе, 8.

Наразі, договір оренди земельної ділянки так і не був наданий відповідачем позивачу з дати першого письмового звернення позивача (27.12.11.) з відповідним проханням, що свідчить про порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо сприяння позивачу в отриманні дозволу контролюючих (дозвільних) органів на початок робіт та інших дозволів, які є необхідними для ведення комерційної діяльності відповідно до мети використання приміщення, шляхом надання необхідних документів, інформації тощо.

При цьому, За змістом п.2.1.3. договору оренди відповідач зобов'язався забезпечити позивачу реальну можливість використання приміщень за їх цільовим призначенням.

Відповідно до п.2.3.9. договору оренди відповідач взяв на себе обов'язок сприяти позивачу в отриманні дозволу контролюючих (дозвільних) органів на початок робіт та інших дозволів, які є необхідними для здійснення комерційної діяльності відповідно до мети використання приміщення, шляхом надання необхідних документів, інформації тощо.

Отримання вказаного негативного експертного висновку стало наслідком неправомірних дій відповідача, що полягають у невиконанні п.п.2.1.3, 2.3.9 договору

Виходячи з того, що обов'язковість проведення експертизи проекту будівництва до початку виконання робіт з реконструкції об'єктів передбачена законодавством України, суд дійшов висновку, що проектна документація позивача на реконструкцію, стосовно якої отриманий негативний звіт спеціалізованої експертної організації, не могла бути реалізована позивачем. Здійснення будівництва (реконструкції) згідно з такою проектною документацією заборонено законодавством, що призвело до неможливості проведення реконструкції об'єкта оренди і зміни його функціонального призначення з об'єкта виробничого призначення на об'єкт торгівлі та неможливості використання об'єкта оренди за цільовим призначенням (розміщення виробничо-торгівельного комплексу).

Суд не погоджується з доводами Орендодавця стосовно відповідності орендованого Орендарем майна всім вимогам мети використання, стосовно того, що майно, передане позивачу за актами здачі-приймання, повністю відповідало меті використання приміщення (розміщення в ньому виробничо-торгівельного комплексу), оскільки про це зазначено в актах, підписаних та скріплених печатками сторін, та того, що відповідачем вчинені всі залежні від нього дії та заходи щодо отримання правовстановлюючого документа на земельну ділянку, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 6 Додатку А (обов'язковий) до ДБН В.2.2-9-2009 «Будинки і споруди. Громадські будинки та споруди. Основні положення» будинки, споруди та приміщення підприємств торгівлі і харчування належать до будинків та приміщень громадського призначення.

За приписами п. 4.1 ДБН В.2.2-23:2009 «Будівлі та споруди. Підприємства торгівлі» підприємства торгівлі слід проектувати як об'єкти комплексної системи торговельно-побутового обслуговування та розміщувати в будівлях, що стоять окремо, у складі торговельних центрів, у ринкових комплексах, а також у вбудованих та вбудовано-прибудованих приміщеннях житлових і громадських будівель або в прибудованих до них об'єктах.

Згідно з п. 4.2. ДБН В.2.2-9-2009 при проектуванні громадських будинків належить керуватись нормами, що визначають місткість, санітарно-гігієнічні та протипожежні вимоги, вимоги до інженерного обладнання, розміщення та розмірів земельних ділянок закладів та підприємств обслуговування.

Таким чином, державними будівельними нормами, санітарними правилами України встановлюється низка обов'язкових вимог, яким мають відповідати об'єкти громадського призначення (підприємства торгівлі), у зв'язку з чим розміщення таких об'єктів в будівлях і спорудах виробничого призначення без проведення відповідної реконструкції та зміни їх функціонального призначення заборонено законом.

Будь-які докази проведення відповідачем до укладання договору оренди реконструкції вказаного майна з метою зміни його цільового призначення до матеріалів справи не надано.

Вказана в підписаних між сторонами актах приймання-передачі відповідність майна всім вимогам мети використання необхідно розуміти як придатність приміщень для проведення реконструкції за призначенням, що обумовлено положеннями Договору.

Одночасно, враховуючи функціональне призначення об'єкта оренди, яке не відповідало меті його використання, п. 1.8 Договору оренди було закріплено право позивача на здійснення ремонтних (оздоблювальних) та/чи будівельних робіт (реконструкції) в прийнятій частині об'єкта оренди з метою пристосування об'єкта оренди до мети оренди.

Далі, з матеріалів справи вбачається, що відповідач вів переписку з Головним управлінням промисловості, науково-технічної та інноваційної політики Київської міської державної адміністрації (листи №045-702 від 21.06.2012р., №07-387/23699 від 09.08.2012р., №07-387/30337 від 26.09.2012р., №045-1380 від 14.11.2012р., №045-1400 від 20.11.2012р.), Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації (лист №12/484 від 12.04.2012р.), Київською міською радою (лист №29/230-1516 від 15.08.2012р.), Головним фінансовим управлінням Київської міської державної адміністрації (лист №048-1-2-14/13064 від 30.08.2012р.), Міністерством економічного розвитку і торгівлі України (№3411-10/44862-12 від 27.11.2012р.) щодо питань, пов'язаних з оформленням права користування земельною ділянкою.

Втім, згідно з листом відповідача № 12/1359 від 27.09.12. адресованому Київській міській раді, перепоною до укладення між відповідачем та Київською міською радою договору оренди земельної ділянки стало непогодження відповідача з розміром орендної плати за землю, встановленої на рівні 10 відсотків від нормативної грошової оцінки землі.

За приписами п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати за землю встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою для інших категорій земель (крім земель сільськогосподарського призначення) трикратного розміру земельного податку та не може перевищувати для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки землі. Виходячи зі змісту вказаної норми права, розмір орендної плати на рівні 10 відсотків від нормативної грошової оцінки землі, визначений для відповідача за користування земельною ділянкою, встановлений у межах допустимих величин і не порушує норм податкового та земельного законодавства України. За таких обставин, відмова відповідача від укладення договору оренди землі з підстав неприйнятності розміру орендної плати не є поважною причиною і спростовує доводи відповідача про вжиття ним всіх залежних від нього дій щодо отримання правовстановлюючого документа на земельну ділянку.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Проте, відповідачем не доведено відсутності його вини у порушенні зобов'язань за договором оренди.

Таким чином, оскільки наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт неможливості використання позивачем майна відповідно до визначеної договором оренди мети внаслідок невідповідності стану приміщення його призначенню, факт необхідності здійснення реконструкції об'єкта оренди з метою зміни його функціонального призначення під розміщення виробничо-торгівельного комплексу, факт відсутності у відповідача договору оренди земельної ділянки, на якій розташований об'єкт оренди, факт неможливості погодження проектної документації на реконструкцію об'єкта оренди у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документа на земельну ділянку, факт відмови відповідача від укладення договору оренди земельної ділянки з причин неприйнятності розміру орендної плати, за висновками суду, відповідачем порушені власні зобов'язання перед позивачем за договором оренди від 23.05.2011р. в частині сприяння позивачу в отриманні дозволу контролюючих (дозвільних) органів на початок робіт та інших дозволів, які є необхідними для здійснення комерційної діяльності відповідно до мети використання приміщення, шляхом надання необхідних документів, інформації тощо, а також в частині забезпечення позивачу реальної можливості використання приміщень за їх цільовим призначенням.

Відповідно до вимог ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Таким чином, під збитками розуміються, зокрема, витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, як, наприклад, грошові штрафні санкції, які потерпілий сплатив або має сплатити у зв'язку із невиконання ним зобов'язання перед третьою особою, якщо таке невиконання є наслідком порушення його цивільного права.

Крім терміну "реальні збитки" в законодавстві зустрічається поняття "фактична шкода" та "прямий збиток". Незважаючи на неузгодженість термінології, тут маються на увазі саме реальні збитки, тобто фактичні витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ особи, що обмежує його інтереси, як учасника певних відносин.

За змістом ст. 623 Цивільного кодексу України вбачається, що відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності.

Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах про відшкодування збитків (постанова Верховного Суду України у справі № 42/266-6/492 від 30.05.2006 р.).

Крім того, приписами п. 5.10 Договору сторонами погоджено, що у випадку неможливості використання об'єкта оренди за його цільовим призначенням з вини Орендодавця, останній відшкодовує Орендарю завдані збитки, згідно чинного законодавства.

При цьому, розмір понесених позивачем фактичних витрат вбачається з договори на розроблення, коригування та погодження проектної документації для здійснення реконструкції об'єкта оренди з метою його пристосування до мети використання, грошові зобов'язання позивача за якими виконані у повному обсязі, а саме:

- договір № 15/08-11 КвЛ від 15.08.11. за яким позивач сплатив 33 228,64 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 55444 від 13.11.12., актом № ВМ-0000028 здачі-прийомки робіт від 01.10.11., та 187 906,51 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 7822 від 13.02.13., актами № ВМ-0000031, № ВМ-0000032 здачі-прийомки робіт від 01.10.11., від 01.10.11. відповідно;

- договір № 26/08-11 КвЛ від 26.08.11., за яким позивач сплатив 170 834,23 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 55445 від 23.11.12., актом № ВМ-0000029 здачі-прийомки робіт від 10.10.11.;

- договір № 4186 від 07.09.11., за яким позивач сплатив 13 476,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 48533 від 27.09.11., актом № 3121 здачі-прийомки робіт від 31.10.11.;

- договір № 01/10-11 КвЛ від 01.10.11., за яким позивач сплатив 443 126,78 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 55446 від 23.11.12.., актом № ВМ-0000030 здачі-прийомки робіт від 30.11.11.;

- договір № 26/10 від 26.10.11., за яким позивач сплатив 161 616,40 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 4349 від 27.01.12., № 6620 від 13.02.12., № 10841 від 29.02.12., № 13110 від 13.03.12., актом № ВМ-0000018 здачі-прийомки робіт від 01.12.11.;

- договір № 14/12 КЛ від 14.12.11., за яким позивач сплатив 34 673,28 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 13112 від 13.03.12., № 14027 від 16.03.12., № 16166 від 29.03.12., актом № ВМ-0000001 здачі-прийомки робіт від 30.01.12.

- договір № 81 від 19.12.11., за яким позивач сплатив 73 181,92 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 59 від 04.01.12., № 19681 від 18.04.12., актом виконання робіт від 21.03.12.;

- договір № 699 від 19.12.11., за яким позивач сплатив 80 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 63804 від 22.12.11., № 25571 від 23.05.12., актом здачі-приймання виконаних робіт від 28.05.12.;

- договір № 129/Пр-2011 від 20.12.11., за яким позивач сплатив 20 180,84 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 63803 від 22.12.11., актом здачі-приймання від 31.01.12.;

- договір № 20/12-1П від 20.12.11., за яким позивач сплатив 20 672,56 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 60 від 04.01.12., актом № 01/02-1 приймання-здачі виконаних робіт від 01.02.12.;

- договір № 03-12 від 16.01.12., за яким позивач сплатив 12 200,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3260 від 24.01.12., актом здачі-приймання виконаних робіт від 20.02.12.;

- договір № 9/06-12 від 20.01.12., за яким позивач сплатив 150 445,20 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 15438 від 27.03.12., актом № 9/06-12-128 здачі-прийомки від 19.03.12.;

- договір № 02-02 від 06.02.212., за яким позивач сплатив 20 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 6004 від 08.02.12., актом здачі-прийняття виконаних робіт від 16.03.12.;

- договір № 00-0144-12/ЦБ від 08.02.12., за яким позивач сплатив 79 088,27 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 6665 від 13.02.12., № 8968 від 22.02.12., актом приймання-передачі виконаних робіт від 15.03.12.;

- договір № 767 КвЛ від 03.05.12., за яким позивач сплатив 15 250,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 22757 від 08.05.12., актом приймання-передачі виконаних робіт від 30.06.12.;

- додаткова угода № 1 від 26.06.12. до договору № 767 КвЛ від 03.05.12., за якою позивач сплатив 14 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 31911 від 03.07.12., актом приймання-передачі виконаних робіт від 01.07.12.;

- рахунок № 980 від 17.02.12., за яким позивач сплатив 1 740,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 8394 від 20.02.12., актом виконаних робіт згідно з рах. № 980;

- рахунок № 776 від 29.02.12., за яким позивач сплатив 1 232,11 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 11089 від 02.03.12.;

- рахунок № 622013/12-311 від 29.03.12.., за яким позивач сплатив 228,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 16258 від 30.03.12.;

- рахунок № 621013/12-77 від 29.03.12., за яким позивач сплатив 352,80 грн.. що підтверджується платіжним дорученням № 16257 від 30.03.12.

Тобто, вказані грошові кошти в розмірі 1 533 433,94 грн. є збитками (фактичними витратами), які кредитор (позивач) не поніс би, якби не відбулося порушення його права відповідачем.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що позивачем були понесені фактичні витрати (збитки), позовні вимоги в частині стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Меридіан» ім. С.П. Корольова на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор» 1 533 433,94 грн. - збитки підлягають задоволенню з урахуванням усього вищенаведеного.

Приписами п. 4.1 Договору встановлено строк його дії протягом десяти років з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації до 23.05.21. включно.

Згідно зі ст.ст. 14, 526 ЦК України між сторонами у справі виникли цивільні права і обов'язки (зобов'язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язання в силу ст. 525 ЦК України не допускається.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: розірвання договору.

Згідно з ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-пр/2002 недотримання позивачем вимог даної норми закону щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує, та не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом подання позову до відповідача про розірвання договору (Відповідна позиція відображена в постанові Верховного Суду України від 19.09.2011 р. № 3-74гс11).

Дострокове розірвання Договору може мати місце за ініціативою Орендаря у випадках, передбачених законодавством України (п. 4.2.2 Договору).

В силу норм ч. 3 ст.538 Цивільного кодексу України" у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Орендар, у разі неможливості здійснення в орендованих приміщеннях господарської діяльності з причин, що залежать від Орендодавця, має право, зокрема, відмовитися від договору оренди в односторонньому порядку шляхом письмового повідомлення про це Орендодавця (п. 2.4.6 Договору).

Як встановлено судом, позивач, не маючи реальної можливості використовувати приміщення відповідно до мети використання, реалізуючи закріплене Договором право на односторонню відмову від Договору, листом № 5171 від 09.10.12. повідомив відповідача про відмову від договору оренди в односторонньому порядку, наслідок чого спірний Договір є розірваним.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Пунктами 3.1, 3.2 Договору встановлено розмір орендної плати; плати за користування майном, який становить 45 грн. з урахуванням суми ПДВ за один квадратний метр за місяць, а за період проведення ремонтних робіт згідно з п. 1.8. Договору, 12,00 грн. з урахуванням суми ПДВ за один квадратний метр площі за місяць.

Пунктом 3.3 Договору сторони погодили, що орендна плата здійснюється на підставі рахунку відповідача у строк до 10 числа місяця, наступного за оплачуваним (звітним).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем позивачу були виставлені рахунки на сплату орендної плати: № 134/01/12 від 19.12.11. на суму 5 132,90 грн., № 134/01/01 від 01.01. 12. на суму 12 240 грн., № 135/01/01 від 31.01.12. на суму 2 956,14 грн., № 134/01/02 від 01.02. 12. на суму 27 328,97 грн., № 135/01/02 від 01.02.12. на суму 91 640,40 грн., № 134/01/03 від 01.03.12. на суму 45 991,80 грн., № 135/01/03 від 01.03.12. на суму 99 769,79 грн.

Відповідно до наявних в матеріалах справи платіжних доручень № 631 від 06.01.12. на суму 5 132,90 грн., № 2076 від 17.01.12. на суму 12 240 грн., № 6110 від 09.02.12. на суму 2 956,14 грн., № 12437 від 12.03.12. на суму 118 969,37 грн., № 17703 від 10.04.12. на суму 17 782,64 грн. позивачем на рахунок відповідача за умовами Договору були перераховані грошові кошти у загальній сумі 157 081,05 грн. в якості орендної плати за період з 19.12.11. по 04.03.12. включно.

За приписами п. 3.4 Договору, з метою забезпечення належного виконання платіжних зобов'язань Орендаря за Договором, позивач у термін до 14.12.11. включно зобов'язався перерахувати відповідачу гарантійний платіж у розмірі 606 847,50 грн. з урахуванням ПДВ, який підлягає зарахуванню відповідачем в рахунок сплати орендної плати з користування майном за останній місяць оренди.

На виконання умов Договору, Орендарем на рахунок Орендодавця платіжним дорученням № 62921 від 14.12.11. перераховано грошові кошти в розмірі 606 847,50 грн. як гарантійний платіж для забезпечення виконання платіжних зобов'язань за Договором.

Як відзначалось судом, позивач через порушення відповідачем договірних зобов'язань не мав можливості користуватись майном, внаслідок чого підстави для виконання обов'язку зі сплати орендної плати та гарантійного платежу були відсутні.

За приписами ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні та незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2, п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України).

У відповідності до ст. 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Майном згідно зі ст. 139 Господарського кодексу України визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів. Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів. При цьому, коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд дійшов висновку, що первісний позов в частині стягнення 606 847,50 грн. гарантійного платежу та 157 081,05 грн. - орендної плати нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягають стягненню вказані суми.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача 14 477,12 грн. - 3% річних від суми гарантійного платежу, 5 461,63 грн. - збитки від інфляції від суми гарантійного платежу, 2 649,28 грн. - 3% від суми орендної плати, 468,82 грн. - збитки від інфляції від суми орендної плати, суд відзначає наступне.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Збитки від інфляції розраховані позивачем за період з грудня 2011 року по квітень 2012 року від суми гарантійного платежу в розмірі 5 461,63 грн. та інфляційних витрат за період з січня 2012 року по квітень 2012 від суми орендної плати в сумі 468,82 грн. 3% річних від суми гарантійного платежу розраховані позивачем за період з 15.12.11. по 30.09.12., та від суми орендної плати за період з 07.01.12. по 30.09.12.

Разом з тим, листом № 5171 від 09.10.12. позивач повідомив відповідача про відмову від договору оренди в односторонньому порядку та претензією № 5174 від 09.10.12. повідомляв Орендодавця про необхідність відшкодування відповідачем у місячний строк з дня одержання цієї претензії, зокрема, сум гарантійного платежу та орендної плати.

Вказані лист та претензія були направлені Орендодавцю 10.10.12., що підтверджується наявними в матеріалах справи копією фіскального чеку № 2486 та описом вкладення до цінного листа.

У відповідності до «Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів», затверджених Наказом Міністерства транспорту і зв'язку України від 12.12.2007 р. № 1149 (із змінами і доповненнями), нормативними строками пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) є Д+3, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єктів поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 3 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

Крім того, як відзначалося судом, приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, враховуючи те, що з поштових адрес позивача та відповідача вбачається, що пересилка поштової кореспонденції, а саме листа № 5171 від 09.10.12. та претензії № 5174 від 09.10.12., відбувалася між обласними центрами України Києвом і Донецьком, а в матеріалах справи відсутні докази із зазначенням конкретної дати отримання відповідачем вказаної вимоги, суд, при визначенні дати, з якої у відповідача настало прострочення грошового зобов'язання, до семиденного строку, визначеного ч. 2 ст. 530 ЦК України вважає за доцільне додати чотири дні, встановлені для пересилання простої письмової кореспонденції між обласними центрами.

Таким чином, судом встановлено, що прострочення відповідачем по виконанню свого обов'язку по поверненню грошових коштів настало з 22.10.12. (понеділок).

При цьому, як свідчить розрахунок позивача, збитки від інфляції та 3% річних заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельній дім «Амстор» за період до квітня 2012р. та до вересня 2012р. відповідно.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Проте, приймаючи до уваги, що суд обмежений обсягом вимог позивача та не може їх змінити на власний розсуд, позовні вимоги про стягнення 14 477,12 грн. - 3% річних від суми гарантійного платежу, 5 461,63 грн. - збитки від інфляції від суми гарантійного платежу, 2 649,28 грн. - 3% від суми орендної плати, 468,82 грн. - збитки від інфляції від суми орендної плати, задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за первісним позовом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

По зустрічному позову.

Пред'являючи позовні вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати, прокуратура посилається на невиконанням Орендарем своїх зобов'язань за Договором оренди від 23.05.11.

Разом з тим, задовольняючи первісний позов суд дійшов висновку, що саме Орендодавцем порушені відповідні договірні зобов'язання, що призвело до неможливості використання Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Аматор» об'єкта оренди за цільовим призначенням.

З огляду на викладене, позовні вимоги Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону України в інтересах Відкритого акціонерного товариства «Меридіан» ім. С.П. Корольова про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор» 3 218 519,11 грн. - основного боргу, задоволенню не підлягають.

Виходячи з того, що зустрічні позовні вимоги щодо стягнення суми трьох процентів річних та суми пені є похідними від вимог про стягнення заборгованості по орендній платі, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Згідно з п. 4.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.13. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

З огляду на викладене, на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за зустрічним позовом покладаються на Відкрите акціонерне товариство «Меридіан» ім. С.П. Корольова та стягуються в доход Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор» задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Меридіан» ім. С.П. Корольова (03124, м. Київ, бульвар Івана Лепсе, б. 8; ідентифікаційний код 14312973) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор» (83012, м. Донецьк, вул. Соколина, б. 38; ідентифікаційний код 32516492) 1 533 433 (один мільйон п'ятсот тридцять три тисячі чотириста тридцять три) грн. 94 коп. - збитків, 606 847 (шістсот шість тисяч вісімсот сорок сім) грн. 50 коп. - гарантійного платежу, 157 081 (сто п'ятдесят сім тисяч вісімдесят одну) грн. 05 коп. - орендної плати, 45 947 (сорок п'яти тисяч дев'ятсот сорок сім) грн. 25 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в задоволенні первісного позову відмовити.

4. В задоволенні зустрічного позову Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону України відмовити.

5. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Меридіан» ім. С.П. Корольова (03124, м. Київ, бульвар Івана Лепсе, б. 8; ідентифікаційний код 14312973) в доход Державного бюджету України 68 057 (шістдесят вісім тисяч п'ятдесят сім) грн. 21 коп. - витрат по сплаті судового збору за зустрічну позовну заяву, 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору за розгляд заяви про забезпечення позову.

6. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.04.13.

Головуючий суддя Т.М. Ващенко

Судді І.О. Домнічева

М.О. Любченко