Рішення № 31021925, 23.04.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "23" квітня 2013 р. Справа № 906/238/13-г

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Ляхевич А.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Окушко О.В., довіреність №225/7 від 19.12.2012 р.,

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" (м.Коростишів)

до Комунального підприємства "Теплосервіс" (м.Коростишів Житомирська область)

про стягнення 1252049,83 грн. (згідно заяви про збільшення позовних вимог)

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Теплосервіс" 1251259,10 грн., з яких 1096002,96 грн. основного боргу за договором №37-П на постачання природного газу за регульованим тарифом від 30.12.2011 р., 124511,31 грн. пені, 5983,88грн. інфляційних, 24780,95 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 18.02.2013р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №906/238/13-г та призначено її розгляд на 14.03.2013р.

У зв'язку з неявкою в судове засіданні представника відповідача та зважаючи на заявлене ним клопотання про відкладення розгляду справи, ухвалою суду від 14.03.2013 р. розгляд справи відкладено на 03.04.2013 р.

В судове засідання 03.04.2013р. відповідач свого представника не направив, надіславши до суду 03.04.2013р. факсом заяву Комунального підприємства "Теплосервіс" №60/09-13 про відкладення розгляду справи.

Представник позивача в засіданні суду надала заяву про уточнення позовних вимог за вих.№61/1 (вх.№5392/13 від 03.04.2013р.), згідно з якою просить стягнути з Комунального підприємства "Теплосервіс" на користь ПАТ "Коростишівгаз" заборгованість за договором №37-П на постачання природного газу за регульованим тарифом від 30.12.2011р. в розмірі 1252049,83 грн., з яких: 1096002,96 грн. основного боргу, 125123,04 грн. пені, 5963,88 грн. інфляційних та 24959,95 грн. 3% річних. До заяви додано оригінал платіжного доручення про сплату судового збору; розрахунок проплат по договору №37-П; розрахунок штрафних санкцій та 3% річних по КП "Теплосервіс"; ухвалу про порушення провадження у справі №906/178/13-г від 08.02.2013р.; позовну заяву від 29.01.2013 р. №14/2-750, супровідний лист №49 від 15.03.2013р., акт звірки взаєморозрахунків станом на 15.03.2012р. та довідку від 03.04.2013р.

Представником позивача також надано заяву (вх.№5393/13 від 03.04.2013 р.) про продовження строку розгляду справи відповідно до ч.3 ст.69 ГПК України, у зв'язку з подачею заяви про уточнення позовних вимог та неможливістю подати в дане судове засідання докази направлення відповідних матеріалів відповідачу. З огляду на те, що представник позивача також просила відкласти розгляд справи, з урахуванням як клопотання відповідача, так і необхідності надання позивачем доказів надіслання відповідачу заяви про уточнення позовних вимог, ухвалою суду від 03.04.2013 р. продовжено строк розгляду справи у відповідності до ч.3 ст.69 ГПК України до 23.04.2013 р. та відкладено на вказану дату слухання справи.

10.04.2013р. до суду позивачем подано з супровідним листом №66/5 від 10.04.2013р. докази на підтвердження отримання відповідачем - КП "Теплосервіс" заяви про уточнення позовних вимог з відповідними додатками (а.с.93-97).

Зважаючи на подані представником позивача докази, щодо заяви про уточнення позовних вимог №61/1, поданої 03.04.2013р. (а.с.73-75), суд приймає до уваги викладене у пункті 30 Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", а саме, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Враховуючи викладене та зміст заяви позивача, господарський суд оцінює подану позивачем заяву про уточнення позовних вимог №61/1 як заяву про збільшення позовних вимог, зокрема, в частині стягнення пені та 3% річних, та приймає її до розгляду; розгляд справи здійснються в межах позовних вимог згідно вказаної заяви №61/1.

В засіданні суду 23.04.2013р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просить позов задовольнити.

Відповідач свого представника в засідання суду не направив.

При цьому, 23.04.2013р. через канцелярію суду подано Комунальним підприємством "Теплосервіс" подано заяву за вих.№201-01-04 від 22.04.2013 р., в якій відповідач переконливо просить суд відкласти слухання справи, у зв»язку з перебуванням на лікарняному представника КП "Теплосервіс" та з метою підготовки та надання в судове засідання додаткових доказів. Без участі свого представника відповідач просить розгляд справи не здійснювати.

Судом розглянуто дане клопотання та відхилено з огляду на наступне.

Відповідно до ст.28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб у господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, надають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Таким чином, право на представництво юридичної особи пов'язане не з конкретною фізичною особою, а з наявністю акта органу управління юридичної особи, котрим ця юридична особа наділяє посадову особу повноваженнями вчиняти певні юридичні дії. Така правова позиція наведена і у постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 17.01.2006 р. №34/224.

При цьому, слід зазначити, що ГПК не обмежує кількості представників, яких може призначити одна особа. Так, юридичну особу за посадою може представляти її керівник. Інші особи, які є штатними працівниками юридичної особи, можуть бути її представниками, якщо вони діють у межах, визначених законодавством чи установчими документами юридичної особи.

Частиною 3 ст.28 ГПК України визначено, що представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Таким чином, вказаний у заяві представник підприємства є не єдиною особою, що має право представляти інтереси господарства в суді.

Крім того, сама заява від імені КП "Теплосервіс" підписана директором КП "Теплосервіс", що підтверджує можливість забезпечення відповідачем (за його бажання) участі його представника при здійсненні розгляду справи.

Суд звертає увагу, що про призначення справи до розгляду відповідач був повідомлений завчасно, тобто, мав час та можливість як для вибору представника своїх інтересів під час розгляду справи, так і для реалізації своїх прав як відповідача по справі, зокрема, для ознайомлення з матеріалами справи, подачі письмового відзиву на позов (ст.59 ГПК України) та письмових доказів (ст.33 ГПК України). Метою судового представництва є необхідність забезпечення реалізації процесуальних прав осіб, які беруть участь у справі. Суд зауважує, що відповідач мав можливість здійснити повний та професійний судовий захист своїх інтересів не лише направивши представника товариства в засідання суду (з урахуванням положень ст.28 ГПК України) для надання усних пояснень, а й підготувавши письмові пояснення по суті господарського спору та надавши (за наявності) відповідні письмові докази у спростування позовних вимог Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" про стягнення 1252049,83 грн.

При цьому, розгляд справи вже відкладався господарським судом, зважаючи на нез'явлення в засідання суду представника відповідача та заявлені ним клопотання, а відсутність представника відповідача відповідно до ст.77 ГПК України не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

За таких обставин, зважаючи, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов'язковою, а також з врахуванням того, що строк розгляду позовної заяви, встановлений ст.69 ГПК України, з урахуванням його продовження відповідно до ч.3 ст.69 ГПК України, сплинув (позовна заява надійшла до суду 15.03.2013р.), а відповідно до ст.77 ГПК України відкладення розгляду справи можливе в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, господарський суд Житомирської області визнає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача та за наявними матеріалами справи, відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення присутнього представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

30.12.2011р. між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" (постачальник) та Комунальним підприємством "Теплосервіс" (споживач) укладено договір №37-П на постачання природного газу за регульованим тарифом (а.с.11-12), за яким постачальник постачає природний газ споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором (п.1.1 договору).

Відповідно до п.2.6 договору, послуги з постачання газу підтверджуються підписаним сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється за даними вузлів обліку, визначених у додатку 1 до договору (а.с.13).

Згідно п.2.9. договору, акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником.

В пункті 4.1. договору сторони узгодили, що розрахунки за реалізований споживачеві газ здійснюється за цінами, що встановлюються національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

За змістом п.4.4. договору, сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 4.1. та 4.2. договору, є обов'язковою для сторін з дати набрання нею чинності. Визначена на її основі вартість газу буде застосовуватись сторонами при складанні актів приймання газу та розрахунках за газ згідно з умовами договору.

У відповідності до п.4.5 договору, розрахунковий період за договором становить один місяць - з 9-00 години першого дня місяця до 9-00 години першого дня наступного місяця включно. Місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу на загальну кількість реалізованого газу, визначену з розділом 3 договору. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 7 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно п.4.7 договору, оплата вартості послуг з постачання газу за договором здійснюється споживачем виключно грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника.

Пунктом 4.8. договору сторони передбачили, що у разі виникнення у споживача заборгованості з оплати вартості послуг з постачання газу сторони за взаємною згодою та у порядку, передбаченому законодавством, укладають графік погашення заборгованості, який оформляється додатком до договору. У разі відсутності графіка погашення заборгованості постачальник має право грошові кошти, отримані від споживача за газ в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в погашення існуючої заборгованості споживача відповідно до черговості її виникнення.

Відповідно до п.п.5.3.3 п.5.3 договору, споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість поставленого газу на умовах та в обсягах, визначених договором.

В пункті 6.2.2. договору визначено, що у разі порушення споживачем вимог порядку проведення розрахунків, передбаченого розділом 4 договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

У відповідності до п.10.1. договору, цей договір набирає чинності з дати його підписання та укладається на строк до 31.12.2012 р. Договір вважається продовженим на аналогічний період, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. При цьому, сторони мають право переоформити додаток 2 щодо договірних обсягів постачання газу, в якому визначити планові обсяги газу на продовжений термін.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до актів прийому-передачі природного газу за січень-грудень 2012 року відповідачем спожито 534,392 тис.м.куб.природного газу, а саме: в січні - 151,333 тис.куб.м., в лютому - 196,731 тис.куб.м., в березні - 86,321 тис.куб.м., в квітні - 25,603 тис.куб.м., в жовтні - 4,935 тис.куб.м., в листопаді - 23,469 тис.куб.м., в грудні - 46,000 тис.куб. (а.с.19-25). Отже, у 2012 році відповідачу реалізовано природного газу на загальну суму 211296,58 грн.

Разом з тим, свої зобов'язання по оплаті поставленого природного газу КП "Теплосервіс" виконало лише частково, сплативши лише 1115293,59 грн. (виписки за рахунку - а.с.26-45).

Таким чином, несплаченими на день розгляду справи (що підтверджено представником позивача в судовому засіданні 23.04.2013 р., а.с.101), залишаються кошти в сумі 1096002,96 грн. (розрахунок суми боргу - а.с.77).

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Підставою виникнення між сторонами зобов'язань є договір №37-П на постачання природного газу за регульованим тарифом від 30.12.2011р.

Статтею 714 Цивільного кодексу України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Так, між сторонами виникло майново-господарське зобов'язання, в силу якого відповідач повинен оплатити поставлений природний газ, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку відповідно до ч.1 ст.175 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні норми містяться в ст.193 Господарського кодексу України.

Матеріали справи свідчать про несвоєчасне та неповне виконання відповідачем своїх зобов'язань по оплаті поставленого позивачем природного газу.

Згідно наявних у справі доказів, на день прийняття рішення судом сума боргу відповідача не змінилась та становить 1096002,96 грн.

Відповідно до статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими у справі доказами; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Водночас, доказів погашення існуючої суми заборгованості відповідачем суду до справи не надано.

Таким чином, аналіз наведених норм права та встановлених обставин справи свідчить про обґрунтованість заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача 1096002,96 грн. основного боргу, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню господарським судом.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення 125123,04грн. пені, 5963,88грн. інфляційних та 24959,95грн. 3% річних, з приводу чого суд враховує наступне.

Згідно встановлених обставин справи підтверджується порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором №37-П на постачання природного газу за регульованим тарифом від 30.12.2011 р.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши заявлені у відповідності до наведених приписів закону до стягнення з відповідача суми інфляційних та 3% річних (розрахунок інфляційних за період з січня 2012 року по березень 2012 року - а.с.5; розрахунок 3% річних - а.с.78-81), суд встановив їх правомірність, та, відповідно, обґрунтованість заявленого позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 5963,88 грн. інфляційних та 24959,95 грн. 3% річних.

Крім того, у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як уже зазначалось, умовами договору (п.6.2.2.), за порушення споживачем строків оплати з останнього передбачено стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок пені, доданий позивачем до заяви про збільшення позовних вимог (а.с.78-81) щодо нарахування пені на прострочені щомісячно зобов'язання відповідача, з дня їх виникнення, в загальній сумі, господарський суд встановив правомірність здійсненого позивачем розрахунку та, отже, обгрунтованість заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача на свою користь 125123,04 грн. пені.

Таким чином, позовні вимоги згідно заяви №61/1 є обгрунтованими та задовольняються судом повністю, стягненню з відповідача підлягають 1096002,96 грн. основного боргу, 125123,04 грн. пені, 5963,88 грн. інфляційних та 24959,95 грн. 3% річних.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Теплосервіс" (12501, Житомирська область, Коростишівський район, м.Коростишів, вул.Миру,3, ідентифікаційний код 33165653) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" (12501, Житомирська область, Коростишівський район, м.Коростишів, вул.Більшовицька, буд.55, ідентифікаційний код 20413052):

- 1096002,96 грн. основного боргу,

- 125123,04 грн. пені,

- 5963,88 грн. інфляційних,

- 24959,95 грн. 3% річних,

- 25041,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 29.04.13

Суддя Ляхевич А.А.

віддрук.прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (наручно)

3 - відповідачу (реком.)