Рішення № 31020815, 30.04.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий у 1 інстанції Цукуров В.П.

Доповідач Соломаха Л.І.

Категорія 30

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого-судді Пономарьової О.М.

суддів Соломахи Л.І., Могутової Н.Г.

при секретарі Саєнко В.В.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

представника відповідача Рибалко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАЭМ» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з апеляційною скаргою відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАЭМ» на рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 27 лютого 2013 року, -

В С Т А Н О В И В:

09 листопада 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАЭМ» (далі - ТОВ «ДАЭМ») про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Зазначав, що 24 грудня 2010 року о 13 години в м. Донецьку на перехресті вул. Рослова та вул. Кірова сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю належного йому автомобіля «Toyota Corolla» реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіля «Skoda Octavia» реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить ТОВ «ДАЭМ», під керуванням водія ОСОБА_5

Внаслідок зіткнення автомобілів був пошкоджений його автомобіль «Toyota Corolla» реєстраційний номер НОМЕР_1. Вартість завданої йому матеріальної шкоди, як власнику автомобіля, згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 236 від 08 жовтня 201 року складає 45 664,45 грн.

Внаслідок ДТП він отримав тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, йому було встановлено діагноз: ЛЗЧМТ: струс головного мозку, підшкірна гематома тім'яної області голови з лівого боку. Після ДТП він знаходився у шоковому стані, страждав на сильний головний біль, запаморочення. Внаслідок отриманих травм він отримав інсульт та на теперішній час частково паралізований, визнаний інвалідом 2 групи, що завдає йому моральних страждань.

Посилаючись на те, що ДТП сталося не лише з його вини, але й з вини ОСОБА_5, який згідно висновку спеціаліста автотехніка № 755 та постанови апеляційного суду Донецької області від 18 липня 2012 року не обрав безпечну швидкість руху, не дотримався вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху, мав технічну можливість запобігти ДТП, просив:

- стягнути з ТОВ «ДАЭМ» на його користь на відшкодування матеріальної шкоди, завданої пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, 45 664,45 грн.;

- стягнути з ОСОБА_5 на його користь на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, 2 000 грн.;

- стягнути з відповідачів солідарно на його користь сплачений судовий збір, витрати на правову допомогу в розмірі 1 500 грн. та витрати на проведення авто товарознавчого дослідження в розмірі 1 000 грн. (а.с. 2-4, а.с. 97).

Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 27 лютого 2013 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково.

З ТОВ «ДАЭМ» на користь ОСОБА_4 стягнуто на відшкодування матеріальної шкоди 45 664,45 грн., витрати на експертне автотоварознавче дослідження у розмірі 1 000 грн., судовий збір у розмірі 456,64 грн., всього 47 121,09 грн.

З ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 стягнуто на відшкодування моральної шкоди 1 000 грн., судовий збір у розмірі 107,30 грн., всього 1 107,30 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено (а.с. 102-104).

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач - ТОВ «ДАЭМ» в апеляційній скарзі посилається на неповне з'ясування судом фактичних обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права і просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 в повному обсязі (а.с. 109-112).

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача - ТОВ «ДАЭМ» Рибалко С.С., який діє на підставі довіреності юридичної особи від 03 січня 2012 року (а.с. 130), доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_5 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений відповідно до частини 5 ст. 76 ЦПК України. У судове засідання з'явився його представник ОСОБА_2, який діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 05 квітня 2013 року (а.с. 129), доводи апеляційної скарги ТОВ «ДАЭМ» підтримав, просив її задовольнити.

Позивач ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення йому 23 квітня 2013 року повістки про явку до суду 30 квітня 2013 року (форма № 119) (а.с. 150). У судове засідання з'явився його представник ОСОБА_1, яка діє на підставі договору про надання юридичної допомоги від 22 лютого 2013 року (а.с. 138), проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача - ТОВ «ДАЭМ» Рибалко С.С., представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_1, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача - ТОВ «ДАЭМ» підлягає задоволенню частково, а рішення суду в частині задоволення позовних вимог до ТОВ «ДАЭМ» про відшкодування матеріальної шкоди зміні з наступних підстав:

Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що 24 грудня 2010 року о 13 годині в Ленінському районі м. Донецька на перехресті вул. Рослого та вул. Кірова сталося зіткнення автомобіля «Toyota Corolla» реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить позивачу ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 27.05.2008 року, та автомобіля «Skoda Octavia» реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням відповідача ОСОБА_5, який належить ТОВ «ДАЭМ» на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 10.10.2007 року (а.с. 93).

На час ДТП ОСОБА_5 перебував з ТОВ «ДАЭМ» в трудових відносинах, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 68) та поясненнями сторін в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що згідно постанови апеляційного суду Донецької області від 18 липня 2012 року в діях ОСОБА_5 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, та, посилаючись на вимоги частини 2 ст. 1187, п. 1 частини 1 ст. 1188, ст. 1166, частини 1 ст. 1172 ЦК України, дійшов висновку про те, що заподіяна позивачу внаслідок ДТП матеріальна шкода у зв'язку із пошкодженням автомобіля в розмірі 45 664,45 грн. та витрати на проведення експертного автотоварознавчого дослідження в розмірі 1 000 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок ТОВ «ДАЭМ», який є власником транспортного засобу «Skoda Octavia» реєстраційний номер НОМЕР_2. Посилаючись на те, що моральна шкода позивачу спричинена через незаконні дії ОСОБА_5, суд дійшов висновку, що така підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок винної особи - відповідача ОСОБА_5

Відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд першої інстанції правильно встановив, що правовідносини, які виникли між сторонами регулюються ст. 1188 ЦК України.

Відповідно до частини 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Згідно частини 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що ДТП, внаслідок якого був пошкоджений автомобіль ОСОБА_4, сталося з вини ОСОБА_5, який перебував у трудових відносинах з ТОВ «ДАЭМ».

Проте такий висновок суду не відповідає обставинам справи, що відповідно до п. 3 частини 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення суду.

З матеріалів справи встановлено, що постановою судді Кіровського районного суду м. Донецька від 28 лютого 2011 року по справі № 3-357/11 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 за ст. 124 КпАП України встановлено, що 24 грудня 2010 року о 13 годині водій ОСОБА_4, керуючи автомобілем марки «Toyota Corolla» реєстраційний номер НОМЕР_1, на перехресті вул. Кірова та вул. Рослого в Ленінському районі м. Донецька в порушення п. 16.11 Правил дорожнього руху, виїжджаючи з другорядної дороги на головну дорогу, не переконався у безпеці маневру та здійснив зіткнення з автомобілем марки «Skoda Octavia» реєстраційний номер НОМЕР_2, внаслідок чого автомобілі отримали механічні ушкодження, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КпАП України (а.с. 59).

Згідно постанови судді апеляційного суду Донецької області від 18 липня 2012 року по справі № 33/0590/485/12 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_5 за ст. 124 КпАП України апеляційна скарга ОСОБА_5 на постанову судді Ворошиловського районного суду м. Донецька від 23 березня 2012 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн., задоволена частково. Постанова судді Ворошиловського районного суду м. Донецька від 23 березня 2012 року скасована. Провадження по справі закрито на підставі п. 7 ст. 247 КпАП України у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КпАП України. Цією постановою встановлено, що в діях ОСОБА_5 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України. З досліджених матеріалів вбачається, що водій ОСОБА_5 24 грудня 2010 року, керуючи автомобілем«Skoda Octavia» реєстраційний номер НОМЕР_2 по вул. Рослого - вул. Кірова в Ленінському районі м. Донецька, в порушення вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України не обрав безпечну швидкість руху, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем «Toyota Corolla» реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок чого автомобілі отримали механічні ушкодження (а.с. 6-10).

Відповідно до частини 4 ст. 61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов'язкова для суду лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи позов, який випливає зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.

Доводи апеляційної скарги ТОВ «ДАЭМ» про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність в ДТП вини водія ОСОБА_5, є необгрунтованими.

На теперішній час постанова судді апеляційного суду Донецької області від 18 липня 2012 року, якою встановлена вина ОСОБА_5 в ДТП, є діючою та має преюдиційне значення, а тому при розгляді цієї цивільної справи суд не вправі обговорювати вину водія ОСОБА_5 У зв'язку з цим доводи апеляційної скарги ТОВ «ДАЭМ» про те, що суд не врахував вимоги п. 1.4 Правил дорожнього руху України, яким встановлено, що кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що інші учасники виконують правила дорожнього руху; дав неналежну оцінку висновку спеціаліста № 755 від 18 лютого 2011 року, складеному старшим експертом сектору автотехнічних досліджень НДЕКЦ при ГУМВС України в Донецькій області, не викликав та не допитав безпосередніх учасників ДТП, не допитав спеціаліста, який проводив автотехнічне дослідження, не призначив по справі відповідну судову експертизу, є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки суперечать нормам частини 4 ст. 61 ЦПК України.

Враховуючи зазначене, вина обох учасників ДТП, а саме, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, доведена постановами суду у справах про адміністративні правопорушення, які мають преюдиційне значення, а тому суд першої інстанції, як обгрунтовано зазначає відповідач в апеляційній скарзі, неправильно застосував до спірних правовідносин норми пункту 1 частини 1 ст. 1188 ЦК України. Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються пунктом 3 частини 1 ст. 1188 ЦК України, згідно якої якщо у ДТП винні обидві сторони розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення, тобто пропорційно ступеню вини кожного з учасників ДТП.

Зазначене порушення судом першої інстанції норм матеріального права відповідно до п. 4 частини 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду першої інстанції.

Враховуючи обставини ДТП, характер допущених кожним з учасників ДТП порушень Правил дорожнього руху України, які підтверджуються постановою судді Кіровського районного суду м. Донецька від 28 лютого 2010 року (а.с. 59), постановою судді апеляційного суду Донецької області від 18 липня 2012 року (а.с. 6-10), схемою ДТП (а.с. 57), апеляційний суд дійшов висновку про те, що вина в ДТП складає:

- водія ОСОБА_4, який в порушення п. 16.11 Правил дорожнього руху України, виїжджаючи з другорядної дороги (вул. Рослого) на головну дорогу (вул. Кірова), не уступив дорогу автомобілю «Skoda Octavia» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_5, який рухався по головній дорозі (вул. Кірова), що стало першопричиною виникнення ДТП, - 90%;

- водія ОСОБА_5, який рухаючись по головній дорозі та наближаючись до перехрестя з вул. Рослого, розраховуючи на підставі п. 1.4 Правил дорожнього руху України на те, що водій ОСОБА_4, виїжджаючи з другорядної дороги на головну дорогу відповідно до п. 16.11 Правил дорожнього руху України, повинен надати йому перевагу у русі, в порушення п. 12.3 Правил дорожнього руху України при виникненні небезпеки для руху не обрав небезпечної швидкості, що сприяло зіткненню транспортних засобів, - 10%.

Що стосується посилання ТОВ «ДАЭМ» на рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 12 червня 2012 року, яким задоволено позовні вимоги ТОВ «ДАЭМ» до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої пошкодженням автомобіля «Skoda Octavia» реєстраційний номер НОМЕР_2, яке набрало законної сили, то встановлені ним обставини, а саме, що ДТП сталося внаслідок порушення водієм ОСОБА_4 п. 16.11 Правил дорожнього руху України (а.с. 90-92), не суперечать висновкам апеляційного суду, які зроблені на підставі постанови судді Кіровського районного суду м. Донецька від 28 лютого 2011 року по справі № 3-357/11 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 за ст. 124 КпАП України, та на підставі постанови судді апеляційного суду Донецької області від 18 липня 2012 року по справі № 33/0590/485/12 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_5 за ст. 124 КпАП України, яка постановлена вже після набрання законної сили рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від 12 червня 2012 року.

Згідно частини 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Належність автомобіля «Skoda Octavia» реєстраційний номер НОМЕР_2 ТОВ «ДАЭМ» підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, виданим 10 жовтня 2007 року РЕВ-1-го МРВ м. Донецьк УДАЇ ГУМВС України в Донецькій області (а.с. 93).

Факт перебування ОСОБА_5 у трудових відносинах з ТОВ «ДАЭМ» визнається відповідачем та підтверджується наказом ТОВ «ДАЭМ» № 19/3 к від 02 березня 2010 року про прийняття ОСОБА_5 на роботу начальником відділу маркетингу та реклами (а.с. 158) та подорожнім листом, виданим ТОВ «ДАЭМ» 24 грудня 2010 року ОСОБА_5 на автомобіль «Skoda Octavia» реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с. 157).

Згідно ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до п. 9 постанови Пленум Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди.

Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно висновку № 236 експертного автотоварознавчого дослідження від 08 жовтня 2011 року вартість відновлювального ремонту автомобіля «Toyota Corolla» реєстраційний номер НОМЕР_1 на час проведення дослідження складає 40 169,31 грн. Вартість матеріальної шкоди, з технічної точки зору, заподіяної володільцю автомобіля «Toyota Corolla» реєстраційний номер НОМЕР_1 на час проведення дослідження складає 45 664,45 грн., до якої згідно мотивувальної частини висновку входить вартість відновлювального ремонту автомобіля 40 169,31 грн. та втрата товарного вигляду 5 495,14 грн. (а.с. 22-29).

З матеріалів справи встановлено, що автомобіль «Toyota Corolla» реєстраційний номер НОМЕР_1 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4, виданого 17 травня 2008 року ВРЕР № 2 м. Донецьк при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області, належить на праві власності ОСОБА_4 (а.с. 152).

Доказів, які б спростовували розмір шкоди, заподіяної позивачу внаслідок ДТП, відповідачі суду не надали, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що внаслідок пошкодження автомобіля, позивачу заподіяна матеріальна шкода в розмірі 45 664,45 грн.

Тобто з урахуванням ступеня вини водія ОСОБА_5 (10%), матеріальні збитки, завдані внаслідок пошкодження автомобіля «Toyota Corolla» реєстраційний номер НОМЕР_1 з вини водія ОСОБА_5, складають 4 566,45 грн. (45 664,45 грн. х 10%).

Відповідно до ст. 3 Закону України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та (або) майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Тобто, виходячи із суті такого страхування, Закон має на меті захист не лише прав потерпілих на відшкодування шкоди, але й захист інтересів страхувальника - заподіювача шкоди.

Відповідно до ст. 22 Закону України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За змістом Закону України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та ст. 1194 ЦК України питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого статтею 33 Закону № 1961-IV обов'язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка. У разі відсутності такої згоди за її заявою до субсидіарної відповідальності залучається страховик, завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування. При відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), про що зазначено в п. 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки».

Однак, покладаючи обов'язок по відшкодуванню шкоди завданої внаслідок ДТП лише на відповідача - ТОВ «ДАЭМ», суд першої інстанції не врахував, що цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу «Skoda Octavia Тоur» реєстраційний номер НОМЕР_2, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах, на час ДТП була застрахована страховиком - АТ «СК «АХА Страхування» (поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/3214705), що підтверджується довідками АТ «СК «АХА Страхування» від 04 березня 2013 року № 13/13 та від 19 квітня 2013 року № 130419-1 (а.с. 113, а.с. 154), що та відомості про таке страхування були відомі позивачу ще під час складання стосовно нього 24 грудня 2010 року протоколу про адміністративне правопорушення, про що свідчить зазначення назви страхової компанії та номеру полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності забезпеченого транспортного засобу «Skoda Octavia» реєстраційний номер НОМЕР_2 на зворотному боці схеми наслідків ДТП (а.с. 64-65), та не застосував до правовідносин, що виникли між сторонами, норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року № 1961-IV, про що обґрунтовано зазначає ТОВ «ДАЭМ» в апеляційній скарзі.

Апеляційним судом встановлено, що про ДТП, яка сталася 24 грудня 2010 року з забезпеченим транспортним засобом «Skoda Octavia Тоur» реєстраційний номер НОМЕР_2, ТОВ «ДАЭМ» повідомило АТ «СК «АХА Страхування» 27 грудня 2010 року (а.с. 154-155), тобто з дотриманням вимог ст. 33 Закону України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Проте позивач ОСОБА_4 до теперішнього часу до цієї страхової компанії не звертався, що підтверджується листом АТ «СК «АХА Страхування» від 19 квітня 2013 року (а.с. 154), з яких причин - його представник в судовому засіданні апеляційного суду пояснити не зміг.

Відповідно до ст. 29 Закону України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до ст. 9.2. Закону України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, яка діяла станом на 24 грудня 2010 року) обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25500 гривень на одного потерпілого.

Відповідно до п. 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» відповідно до статті 21 Закону N 1961-IV на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто володільці транспортних засобів, за винятком осіб, звільнених від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1 статті 13 цього Закону, зобов'язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров'ю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів. У зв'язку із цим при пред'явленні позовних вимог про відшкодування такої шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди безпосередньо до особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, суд має право виключно в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК, залучити до участі у справі страхову організацію (страховика), яка застрахувала цивільну відповідальність володільця транспортного засобу. Непред'явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі.

Проте позивач ОСОБА_4 позовних вимог до АТ «СК «АХА Страхування» не заявив, а тому суд не може покласти на неї певну відповідальність за заподіяну позивачу внаслідок ДТП шкоду, а відповідач - ТОВ «ДАЭМ» не згоден на відшкодування шкоди в повному обсязі та настоює на субсидіарній відповідальності страховика.

Враховуючи, що позивач, який з грудня 2010 року достовірно обізнаний про наявність полісу страхової відповідальності ТОВ «ДАЭМ», до теперішнього часу не звернувся до страховика за відшкодуванням йому шкоди, завданої внаслідок ДТП, не заявив до нього відповідні позовні вимоги, що розмір завданої позивачу у зв'язку із пошкодженням автомобіля шкоди з урахуванням вини Страхувальника - ТОВ «ДАЭМ» не перевищує ліміт відповідальності Страховика, позовні вимоги про відшкодування позивачу вартості відновлювального ремонту автомобіля, яка з урахуванням вини відповідача складає 4 016,93 грн. (40 169,31 грн. х 10%), задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 32.7 Закону України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, яка діяла станом на 24 грудня 2010 року) відповідно до цього Закону страховик не відшкодовує шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу, тобто така шкода, яка згідно висновку № 236 експертного автотоварознавчого дослідження від 08 жовтня 2011 року складає 5 495,14 грн., підлягає відшкодуванню самим завдавачем шкоди, а тому з урахуванням вини завдавача шкоди (10%) з ТОВ «ДАЭМ» на користь позивача підлягає стягненню матеріальна шкода в розмірі 549,51 грн.

Відповідно до ст. 12.1 Закону України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування» від 07.03.1996 року № 85/96-ВР франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Проте сторонами суду не надано доказів щодо розміру франшизи за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/3214705, оскільки такий ТОВ «ДАЭМ» на теперішній час втрачений і Страховиком на запит Страхувальника не наданий.

Враховуючи зазначене, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог до ТОВ «ДАЭМ» про відшкодування матеріальної шкоди підлягає зміні, з ТОВ «ДАЄМ» на користь позивача підлягає стягненню на відшкодування завданої внаслідок ушкодження автомобіля шкоди лише 549,51 грн.

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера від 08 жовтня 2011 року ОСОБА_4 сплачено 1 000 грн. за проведення автотоварознавчого дослідження для оцінки вартості завданої йому матеріальної шкоди (а.с. 30). Зазначених витрат позивач зазнав у зв'язку з пошкодженням його автомобіля, оскільки для відновлення свого порушеного права мусив надати такі докази, а тому такі також підлягають йому відшкодуванню.

Що стосується доводів апеляційної скарги ТОВ «ДАЭМ» щодо незаконності рішення суду в частині задоволення позовних вимог до ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди, то такі не ґрунтуються на законі.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди позивачем ОСОБА_4 заявлялися до відповідача ОСОБА_5 і задоволені саме за рахунок відповідача ОСОБА_5

Відповідно до частини 2 ст. 11 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідачем ОСОБА_5 рішення суду в частині задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди не оскаржується. ТОВ «ДАЭМ» своїх повноважень діяти від імені ОСОБА_5 апеляційному суду не надало, а тому підстави для перевірки законності рішення суду в частині задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди у апеляційного суду відсутні.

Відповідно до частини 5 ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

При зверненні до суду позивачем з позовної заяви був сплачений судовий збір в розмірі 515,00 грн. (а.с. 1) та в розмірі 74,00 грн. (а.с. 33а).

Відповідно до п/п 1 пункту 1 частини 2 ст. 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» з позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Згідно ст. 13 Закону України «Про державний бюджет України на 2012 рік» від 22 грудня 2011 року № 4282-VІ мінімальна заробітна плата станом на 01 січня 2012 року, в якому був поданий позов, складала 1 073 грн.

Враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_4 за рахунок відповідача ТОВ «ДАЭМ» задоволені частково - в сумі 549,51 грн., з ТОВ «ДАЭМ» на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в мінімальному розмірі, який складає 214,60 грн. (549,51 х 1% = 54,95 грн., але не менш 1 073 х 0,2).

Керуючись ст. 307, ст. 309, ст. 314, ст. 316 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАЭМ» задовольнити частково.

Рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 27 лютого 2013 року в частині задоволення позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАЭМ» про відшкодування матеріальної шкоди змінити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАЭМ» (ідентифікаційний код 25337232, юридична адреса: 83023, Донецька область м. Донецьк вул. Харитонова, будинок 2) на користь ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1) на відшкодування матеріальної шкоди, завданої пошкодженням автомобіля, 549 (п'ятсот сорок дев'ять) гривень 51 коп., витрати, пов'язані з експертним автотоварознавчим дослідженням, в розмірі 1 000 (одна тисяча) гривень, на відшкодування понесених судових витрат - 214 (двісті чотирнадцять) гривень 60 коп.

Рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 27 лютого 2013 року в частині задоволення позовних вимог до ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: О.М. Пономарьова

Судді: Л.І. Соломаха

Н.Г. Могутова