Ухвала суду № 31019965, 13.03.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/2470/1871/12

Головуючий у 1-й інстанції: Брезіна Т.М.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Смілянця Е. С.

суддів: Полотнянка Ю.П. Сторчака В. Ю.

розглянувши в поярдку письмового провадження апеляційну скаргу Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "Ромтіс буд" про стягнення санкцій, -

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2012 року Чернівецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Чернівецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Ромтіс буд" про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені.

Позовні вимоги заявник мотивував тим, що відповідач належним чином не виконував вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 року №875-ХІІ (далі - Закон № 875-ХІІ), зокрема щодо нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2011 році, внаслідок чого зобов'язаний сплатити адміністративно-господарські санкцію та пеню.

Чернівецький окружний адміністративний суд постановою від 08.11.2012 року у задоволенні вказаного позову відмовив.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Зокрема, апелянт наголошує, що на підставі акту проведеної планової перевірки відповідача від 27.04.2012 року середньооблікова чисельність працюючих в 2011 році на підприємстві інвалідів становила 0 чоловік. В той же час встановлений норматив для працевлаштування інвалідів при середньообліковій чисельності працівників підприємства становить 1 чоловік.

Таким чином, на думку апелянта, відповідач зобов'язаний був самостійно сплатити на рахунок Фонду до 15.04.2012 року кошти у розмірі 8111,11 грн., що не враховано судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови.

18.02.2013 року до суду надійшли письмові заперечення ТОВ "Ромтіс буд", в яких товариство посилається на правомірність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції, окремо зауваживши, що апелянт не був належним чином уповноважений для проведення позапланової виїзної перевірки, здійснив її безпідставно та в порушення чинного законодавства.

Крім того, як стверджує відповідач, ТОВ "Ромтіс Буд" вжито усіх заходів для недопущення господарського правопорушення та відповідно до нормативу створено у 2011 році одне робоче місце інваліда шляхом працевлаштування інваліда, для яких це робоче місце є основним.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі в судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ "Ромтіс Буд" зареєстроване виконавчим комітетом Чернівецької міської ради, як юридична особа 25.03.2011 року за № 37597068 згідно з довідкою, свідоцтвом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.7,25,27-28).

Відповідно до акту від 27.04.2012 року про проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ "Ромтіс Буд" щодо виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2011 році, середньооблікова чисельність працюючих в 2011 році на підприємстві інвалідів становила 0 чоловік. В той же час встановлений норматив для працевлаштування інвалідів при середньообліковій чисельності працівників підприємства - 1 чоловік у 2011 році становить 0 чоловік (а.с.5).

Згідно з розрахунком адміністративно - господарських санкцій за не виконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів та пені з 16.04.2011 року за прострочення сплати адміністративно - господарських санкцій ТОВ "Ромтіс Буд" станом на 27.07.2012 року основний борг складає 8111,11 грн., а сума пені 165,46 грн. (а.с.3).

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови виходив з безпідставності та недоведеності позовних вимог Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, а відтак відсутності правових підстав для задоволення адміністративного позову.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 8 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-XII від 21.03.1991 року відділення Фонду соціального захисту інвалідів з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, передбаченого частиною першою цієї статті, мають право в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, здійснювати перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подачі ними звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у тому числі шляхом зарахування, та сплати ними адміністративно-господарських санкцій.

Відповідно до ч. 11 ст. 19 Закону 875-XII норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, порядок його встановлення визначаються виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, або порядок їх встановлення, відмінні від зазначених у цьому Законі, застосовуються положення цього Закону.

Таким чином, на законодавчому рівні імперативно визначено єдиний для всіх роботодавців норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів та порядок його обчислення.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Законом 875-XII встановлено для різних підприємств, в залежності від їх величини, різні види нормативу: у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік - для великих і середніх; у кількості одного робочого місця - для малих.

При цьому, всупереч твердженням апелянта, Закон №875-XII не ототожнює одне робоче місце з одним відсотком середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, як не визначає і терміни, у які має бути створене таке робоче місце інваліда.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 03.10.2011 року по 31.12.2011 року товариством створено одне робоче місце інваліда шляхом працевлаштування ОСОБА_5.(в період з 03.10.11 по 09.11.11) та ОСОБА_3 основне місце роботи (в період з 10.11.11 по даний час). Середньооблікова кількість штатних працівників товариства склала: за березень 2011 року - 0 осіб, за квітень 2011 року - 0 осіб, за травень 2011 року - 0 осіб, за червень 2011 - 5 осіб, за липень 2011 - 6 осіб, за серпень 2011 - 14 осіб, за вересень 2011 - 22 особи, за жовтень 2011 - 23 особи, за листопад 2011 - 21 особу, за грудень 2011 - 20 осіб. Всього за 2011 рік середньооблікова кількість штатних працівників товариства склала 9 осіб (а.с.6).

Враховуючи наведені обставини, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що підприємством дотримано вимоги ч. ст. 19 Закону 875-XII щодо встановленого нормативу у вигляді працевлаштування одного інваліда у період, коли кількість працюючих на підприємстві стала більше 8 осіб.

Відповідно до ч. 5 ст. 19 Закону 875-XII виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що ТОВ "Ромтіс Буд" є новоствореним підприємством, оскільки його державну реєстрацію проведено 25.03.2011 року, що підтверджує свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.25).

Відповідно до абз.3 п.3 Порядку реєстрації підприємств, затвердженого Постановою №70, новостворені роботодавці та підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, що використовують найману працю, в яких кількість працюючих, для яких це місце роботи є основним, збільшилася до восьми і більше осіб, реєструються у відділенні Фонду до 1 лютого року, що настає за роком створення або збільшення кількості працюючих. Інших вимог до новостворених роботодавців та підприємств не наведено, ні в Законі 875-XII, ні в Постанові №70, зокрема і стосовно виконання нормативу робочих місць для інвалідів в перший рік створення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що відповідно до ст. 19 Закону 875-XII для відповідача норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів встановлюється у кількості одного робочого місця, який в даному випадку виконано.

Крім того надаючи правову оцінку суду першої інстанції, колегія суддів враховує також і факт того, що збільшення чисельності відбулось з серпня 2011 року, відтак до серпня 2011 року відповідач не підпадав під дію ст. 19 Закону 875-XII, що спростовує твердження апелянта щодо наявності на підприємстві робочого місця для інваліда протягом шести місяців 2011 року.

Відповідно до статті 20 Закону № 875-ХІІ підприємства, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно - господарські санкції, у тому числі за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації.

Законодавством України не передбачено обов'язку підприємства сплачувати штрафні санкції в залежності від тривалості перебування інваліда на відповідній посаді. Закон № 875-ХІІ не пов'язує обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, а також відповідальність за недотримання нормативу таких робочих місць, із тривалістю перебування працевлаштованого інваліда на відповідній посаді протягом звітного року.

Відповідно до ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

У постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 року, а саме, в якій касаційний суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову, виходив із того, що, як встановлено останнім, товариство виконало норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2006 році та погодився із їх висновком про те, що Закон № 875-ХІІ не пов'язує обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, а також відповідальність за недотримання нормативу таких робочих місць, із тривалістю перебування працевлаштованого інваліда на відповідній посаді протягом звітного року (а.с.51-54).

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2012 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Головуючий Смілянець Е. С.

Судді Полотнянко Ю.П.

Сторчак В. Ю.