Ухвала суду № 31018493, 05.04.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відкриття провадження в адміністративній справі

та призначення справи до судового розгляду

05 квітня 2013 року 810/1635/13-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши позовну заяву приватного акціонерного товариства "ПВІ ЗІТ Нафтогазбудізоляція" до Державної податкової інспекції у Вишгородськму районі Київської області про визнання протиправними дій,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось приватне акціонерне товариство "ПВІ ЗІТ Нафтогазбудізоляція" з позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородськму районі Київської області про визнання протиправними дій.

Розглянувши вимоги позивача про скасування акта від 14.03.2012 № 152/23-1/23742193 про результати позапланової невиїзної перевірки перевірки ПрАТ "ПВІ ЗІТ Нафтогазбудізоляція", суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статтею 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Категорії спорів, що складають предмет адміністративної юрисдикції, наведено у частині першій статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, але основу правил визначення компетенції адміністративного суду складає категорія «публічно-правового спору».

Ознакою публічно-правового спору є участь у ньому з однієї сторони суб’єкта, наділеного владними повноваженнями, який здійснює владну управлінську функцію, тобто, формує волевиявлення держави, яке є обов’язковим для зобов’язаної особи. Воля суб’єктів владних повноважень оформлюється в адміністративних актах (рішеннях), які є обов’язковими до виконання суб’єктами, яким вони адресовані.

За приписами частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв’язку зі здійсненням суб’єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

У відповідності до частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

При цьому, під рішенням розуміється владне волевиявлення суб’єкта владних повноважень, викладене за встановленою формою, спрямоване на врегулювання тих чи інших суспільних відносин, що має обов’язковий характер та породжує певні правові наслідки.

Як вбачається з наведеної правової норми, рішення суб’єкта владних повноважень можуть бути виражені у формі нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії.

Визначальною ознакою як нормативно-правового акта, так і акта індивідуальної дії є обов’язковість його приписів для відповідного суб’єкта (кола суб’єктів), дотримання яких забезпечується правовими механізмами.

При проведенні перевірки та складанні акту перевірки посадова особа органу податкової служби вправі робити на підставі наявних матеріалів та за внутрішнім переконанням власні висновки щодо обставин та підстав виникнення порушень законодавства, які на його думку мають місце, висловлювати власну позицію з питань, що входять до об’єкту перевірки та за процедурою може відображати ці висновки в акті перевірки, що, однак, само по собі не створює в даному випадку для позивача будь-яких правових наслідків.

Відтак, акт перевірки та висновки акта перевірки, які в них викладені, не є рішеннями суб’єкта владних повноважень, не спричиняють виникнення будь-яких прав і обов’язків осіб чи суб’єктів владних повноважень, лише фіксують виявлені перевіркою порушення, а отже, не породжують правовідносин, що можуть бути предметом спору.

Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Отже, суди розглядають виключно спори, які виникають між учасниками певних правовідносин. Виходячи з наведеного, відсутність правовідносин виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Аналогічна правова позиція викладена у інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 30.11.2009 №1619/10/13 09.

Враховуючи вищевикладене, вимога позивача про скасування акта від 14.03.2012 № 152/23-1/23742193 про результати позапланової невиїзної перевірки перевірки ПрАТ "ПВІ ЗІТ Нафтогазбудізоляція" не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Розглянувши вимогу позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення невиїзної позапланової перевірки ПрАТ "ПВІ ЗІТ Нафтогазбудізоляція", суд вважає, що вона підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Адміністративний позов подано з додержанням вимог статей 104-106 Кодексу адміністративного судочинства України, позов підсудний Київському адміністративному суду, підстави для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви та відмови у відкритті провадження у справі в зазначеній частині вимог – відсутні.

Керуючись статтями 107, 109, 110, 121 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

у х в а л и в:

1.Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі в частині вимоги про скасування акта від 14.03.2012 № 152/23-1/23742193 про результати позапланової невиїзної перевірки перевірки ПрАТ "ПВІ ЗІТ Нафтогазбудізоляція"

2.Відкрити провадження в адміністративній справі в частині вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення невиїзної позапланової перевірки ПрАТ "ПВІ ЗІТ Нафтогазбудізоляція"

2.Запропонувати відповідачу у строк до 12 квітня 2013 року подати суду письмові заперечення проти позову та докази на їх підтвердження.

3.Призначити справу до судового розгляду на 12 квітня 2013 року о 11:30.

Судове засідання відбуватиметься в приміщенні Київського окружного адміністративного суду (адреса: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26).

4.Викликати для участі в судовому засіданні сторони (їх представників).

5.Копію ухвали суду разом із інформацією про їхні процесуальні права та обов’язки надіслати особам, які беруть участь у справі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Лисенко В.І.

І Н Ф О Р М А Ц І Я

про права та обов’язки осіб, які беруть участь у справі,

встановлені Кодексом адміністративного судочинства України

Відповідно до ст. 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України особи, які беруть участь у справі, мають рівні процесуальні права і обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, мають право: 1) знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів; 2) знайомитися з матеріалами справи; 3) заявляти клопотання і відводи; 4) давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення; 5) подавати докази, брати участь у дослідженні доказів; 6) висловлювати свою думку з питань, які виникають під час розгляду справи, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам; 7) подавати заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб; 8) знайомитися з технічним записом та журналом судового засідання і подавати письмові зауваження до них; 9) робити із матеріалів справи виписки, знімати копії з матеріалів справи, одержувати копії судових рішень; 10) оскаржувати судові рішення у частині, що стосується їхніх інтересів; 11) користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом. Особи, які беруть участь у справі, можуть за власний рахунок додатково замовити та отримати в суді засвідчені копії документів і витяги з них.

Крім прав та обов'язків, визначених у статті 49 цього Кодексу, позивач має право змінити підставу або предмет адміністративного позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову в будь-який час до закінчення судового розгляду. Позивач має право відмовитися від адміністративного позову й у суді апеляційної чи касаційної інстанції до закінчення відповідно апеляційного чи касаційного розгляду. Позивач має право до початку судового розгляду справи по суті змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Крім прав та обов'язків, визначених у статті 49 цього Кодексу, відповідач має право визнати адміністративний позов повністю або частково, подати заперечення проти адміністративного позову.

Сторони можуть досягнути примирення на будь-якій стадії адміністративного процесу, що є підставою для закриття провадження в адміністративній справі.

Суд не приймає відмови позивача від адміністративного позову, визнання адміністративного позову відповідачем і не визнає умов примирення сторін, якщо ці дії суперечать закону або порушують чиї-небудь права, свободи чи інтереси.