Ухвала суду № 31018382, 23.04.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2013 р.Справа № 816/323/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.

представника позивача Алєксєєва Є.О.

представника відповідача Єнокян К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.02.2013р. по справі № 816/323/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Псьол ЛТД"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Псьол ЛТД", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби, в якому просив суд визнати нечиннимподаткове повідомлення-рішення від 22 січня 2013 року № 0000622301/108.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.02.2013 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Псьол ЛТД" - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 22 січня 2013 року № 0000622301/108.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Псьол ЛТД" (ідентифікаційний код 31913519) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.02.2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "Псьол ЛТД" - відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів пп. 135.5.4. п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Псьол ЛТД" 20 лютого 2002 року зареєстровано як юридичну особу (ідентифікаційний код 31913519) виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради (том І а.с. 16-17). Позивач перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ.

Відповідачем у період з 12 листопада 2012 року по 21 грудня 2012 року проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2011 року по 30 вересня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2011 року по 30 вересня 2012 року.

За результатами перевірки 08 січня 2013 року складено акт № 35/22.2-11/31913519 (том І а.с. 21-68), в якому, зокрема, зафіксовано порушення позивачем підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пунктів 138.1, 138.11 статті 138 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено податок на прибуток підприємств від діяльності, що підлягає патентуванню, на загальну суму -209478,00 грн. у тому числі за 4 квартал 2011 року - 209478,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки від 08 січня 2013 року № 35/22.2-11/31913519 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 22 січня 2013 року № 0000622301/108 (том І а.с. 15), яким позивачу збільшено податкові зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 209478,00 грн.

Судом встановлено, що підставою для висновків податкового органу, що у свою чергу стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішень, слугували відомості про те, що господарська діяльність контрагента позивача - ТОВ "Ространснафтопродукт", носить ряд ознак фіктивності, внаслідок чого сформовані за рахунок вказаного підприємства витрати позивача відповідачем правомірними не визнані.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірного віднесення позивачем до складу витрат за господарськими операціями з ТОВ "Ространснафтопродукт" в періоді, охопленому перевіркою.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про прийняття податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення з порушенням приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України, згідно яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що стало обґрунтованою підставою для їх скасування.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як визначено підпунктом 14.1.54 Податкового кодексу України, дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України

Згідно з підпунктом 14.1.127 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

При цьому, в силу підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Приписами пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України визначено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Підпунктом 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України визначено, що інші доходи включають, зокрема, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, з огляду на наведені законодавчі приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості наданих товарів є факт реального постачання товарів та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних (послуг) або ж призначення останніх для такого використання. В свою чергу факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з врахуванням якісних характеристик товарів, які б однозначно свідчили про призначення придбаних товарів для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складається документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Судовим розглядом встановлено, між ТОВ "Псьол ЛТД" (Покупець) та ТОВ "Ространснафтопродукт" (Постачальник) 18 жовтня 2011 року укладено договір № 18/10 (том І а.с. 75-81) згідно умов якого Постачальник зобов'язався передати, а Покупець прийняти та оплатити нафтопродукти в кількості, асортименті, за цінами, у строк відповідно до умов цього Договору та Додатків до нього, що є його невід'ємною частиною.

В межах виконання умов Договору від 18 жовтня 2011 року № 18/10 Сторонами укладено Додаткову угоду № 1 від 19 жовтня 2011 року (том І а.с. 82) та Додаткову угоду № 2 від 02 листопада 2011 року (том І а.с. 83).

На підставі Договору від 18 жовтня 2011 року № 18/10 ТОВ "Ространснафтопродукт" здійснено поставку, а позивачем оплачено нафтопродукти на загальну суму 4107093,06 грн.

Копіями платіжних доручень, які наявні в матеріалах справи (том І а.с. 96-108), підтверджено, що на підставі рахунків позивач оплатив визначений у цих документах товар шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Продавця, а на підставі видаткових накладних (том І а.с. 84, 86, 88), накладних (том І а.с. 85, 87, 89-90) належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи, отримав товарно-матеріальні цінності у ТОВ "Ространснафтопродукт".

Для документального оформлення угоди з купівлі-продажу ТОВ "Ространснафтопродукт" складено податкові накладні (том І а.с. 93, 95). Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено позивачем до складу свого податкового кредиту та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість, а також враховано при формуванні витрат.

Якість придбаного за Договором від 18 жовтня 2011 року № 18/10 товару підтверджується сертифікатами відповідності (том І а.с. 151-153), паспортами якості (том І а.с. 154-156).

Транспортування товару за вказаним договором здійснювалось залізничним транспортом, що підтверджується належним чином завіреними залізничною накладною від 25 жовтня 2011 року, а також належним чином оформленими ТТН на відпуск нафтопродуктів форми 1-ТТН (нафтопродукти) та накладними на відпуск матеріалів (том І а.с. 190-250, том ІІ а.с. 1-38).

Наказом Міністерства економіки, Міністерства транспорту та зв'язку, Міністерства палива та енергетики, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155 "Про затвердження Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України" (далі за текстом - Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України") передбачено, що уся кількість нафти або нафтопродуктів, що надійшла на підприємство в залізничних цистернах, зазначається в журналі обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою № 6-НП (додаток 2), сторінки якого шнуруються, нумеруються і скріплюються печаткою та підписом керівника підприємства. Записи в журналі робляться на підставі відвантажувальних документів і актів приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою № 5-НП.

Актами приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю форми 5-НП (том І а.с. 172-177) та Журналом обліку надходження нафти і нафтопродуктів ТОВ "Псьол ЛТД" форми № 6-НП (том І а.с. 178-180) підтверджено факт прийняття нафтопродуктів на виконання господарсько-правового договору від 18 жовтня 2011 року № 18/10.

Отже, колегія суддів зазначає, що оформлені сторонами договору поставки первинні документи відповідають вимогами ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом (ТОВ "Ространснафтопродукт") повністю підтверджується відповідними первинними документами, а саме: договором, додатковими угодами, залізничними накладними, видатковими та податковими накладними, реєстром отриманих та виданих податкових накладних, платіжними дорученнями з відміткою банківської установи про прийняття вказаних документів до виконання, витягом з книги обліку довіреностей (том І а.с 169-171), актами приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю форми № 5-НП, Журналом обліку надходження нафти і нафтопродуктів ТОВ "Псьол ЛТД" форми № 6-НП, розпорядженням щодо проведення інвентаризації цінностей та розрахунків (том І а.с. 181).

Крім того, під час судового розгляду встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач використовував придбаний у ТОВ "Ространснафтопродукт" товар безпосередньо у власній господарській діяльності шляхом реалізації останнього іншим суб'єктам господарювання та фізичним особам через власну мережу АЗС. Судом встановлено, що оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом та подібними продуктами (КВЕД-2010 46.71) є одним з основних видів господарської діяльності підприємства позивача. В матеріалах справи наявні витяги з Журналів обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою № 13-НП (том ІІ а.с. 39-85), обов'язковість ведення яких передбачена пунктом 10 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України". Зазначеними документами підтверджено факт надходження нафтопродуктів, придбаних у ТОВ "Ространснафтопродукт ", на АЗС позивача.

Слід відмітити, що ТОВ "Ространснафтопродукт" на момент укладення договорів та складення податкових накладних значилось у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що не заперечувалось сторонами в судовому засіданні та на момент здійснення господарських операцій знаходилось за юридичною адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 57, літ. "Б", що підтверджується Довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.2 арк.с. 92-105).

Таким чином, усі первинні документи складені контрагентом позивача ТОВ "Ространснафтопродукт" з дотриманням вимог чинного законодавства та дають всі правові підстави для їх використання у бухгалтерському обліку ТОВ "Псьол ЛТД".

Разом з цим, податковий орган дійшов висновку про відсутність реального здійснення господарських операцій за договором поставки між ТОВ "Псьол ЛТД" з ТОВ "Ространснафтопродукт". При цьому, в обґрунтування даного висновку відповідач посилається виключно на акт про неможливість проведення зустрічної звірки від 17.09.2012 р. №614/3/22-80-35234346 ТОВ „Ространснафтопродукт" за період червень-грудень 2011 року, січень-липень 2012 року отриманого від ДПІ у Голосіївському районі м. Києва. Даним актом не було підтверджено взаємовідносин підприємств ТОВ «Псьол ЛТД» та ТОВ «Ространснафтопродукт» в результаті чого, було зменшено податкові зобов'язання ТОВ «Ространснафтопродукт» на загальну суму ПДВ 684 515,51 грн.

Колегія суддів з цього приводу зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Колегія суддів зазначає, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Таким чином, не можуть бути безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати актів перевірок контрагента позивача та результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

При цьому, податковий орган не довів суду належними та достатніми доказами, що досліджені первинні документи, складені за наслідками здійснення господарських операцій, не відповідають дійсності, що укладення договорів не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків, а також, що договори укладено з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Таких доказів до суду першої та апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Відповідачем в акті перевірки не наведено доказів: неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників; відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції; відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін правочину; отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб; отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

Таким чином, відповідачем по справі не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що під час проведення перевірки відповідачем досліджувались первинні документи ТОВ "Ространснафтопродукт" на підтвердження реальності здійсненого правочину, натомість, усі документи, що підтверджують обставини здійснення зазначеним підприємством господарської діяльності в розрізі відносин з позивачем, наявні в матеріалах справи.

Також матеріали справи не містять податкових повідомлень-рішень, якими б ТОВ "Ространснафтопродукт" були визначені податкові зобов'язання чи застосовані штрафні (фінансові) санкції за наслідками здійснення господарської операції з позивачем у справі.

Згідно п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У відповідності до п. 5. 2. Порядку № 984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожними відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово - господарської діяльності та господарську операцію, в результаті якої здійснено порушення.

Колегія суддів зауважує, що відповідачем в акті перевірки висновок про відсутність реального здійснення господарських операцій позивачем з ТОВ "Ространснафтопродукт" викладено без висвітлення конкретних обставин господарських операцій, які свідчать про неможливість факту їх здійснення, та без посилання на будь-які первинні документи, в зв`язку з чим, колегія суддів вважає такий висновок ДПІ таким, що зроблений з порушенням вимог Порядку № 984.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечуючи проти позову, відповідач, який відповідно до норм Податкового кодексу України та за визначенням КАС України є суб'єктом владних повноважень, факти вказаних в акті перевірки від 08 січня 2013 року № 35/22.2-11/31913519 порушень та правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення від 22 січня 2013 року № 0000622301/108 належним чином не довів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи податкове повідомлення-рішення від 22 січня 2013 року № 0000622301/108, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією України та Податковим кодексом України, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ТОВ "Псьол" є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Також колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, з метою визначення належного способу захисту прав позивача, про необхідність згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22 січня 2013 року № 0000622301/108.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.02.2013р. по справі № 816/323/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.

Повний текст ухвали виготовлений 26.04.2013 р.