Ухвала суду № 31018380, 18.04.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2013 р.Справа № 816/433/13-а

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.

представника позивача Хорішко О.М.

представника відповідача Плахотничого Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Карлівський машинобудівний завод" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.03.2013р. по справі № 816/433/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства "Карлівський машинобудівний завод"

до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Карлівський машинобудівний завод", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000012301 від 11.01.2013 року про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 32 129,00 грн. та штрафні санкції в сумі 8 032,25 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.03.2013 року у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Карлівський машинобудівний завод" до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, позивач просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.03.2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 110, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, ч. 3 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Публічне акціонерне товариство "Карлівський машинобудівний завод" (код 14311169) зареєстровано рішенням Карлівської районної ради народних депутатів № 38 від 19.08.1994 року, взято на податковий облік в органах державної податкової служби.

20.12.2012 року фахівцями Карлівської МДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства "Карлівський машинобудівний завод" з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Клім-АС" за період з 01.07.2012 року по 31.07.2012 року.

За результатами перевірки складено акт № 175/22/14311169 від 21.12.2012 року, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем, зокрема, п. 198.1, п.198.6 ст. 198, п.201.4 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.10.2010 року № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 40751 грн. за липень 2012 року.

На підставі зазначеного висновку акту перевірки, Карлівською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000012301 від 11.01.2013 року яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 40751 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 20375,5 грн.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ПАТ "Карлівський машинобудівний завод" відображено в податковій звітності правові взаємовідносини з ТОВ "Клім-АС" без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, з метою, з якою це повноваження надане, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Пунктом 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів, робіт (послуг) чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Пунктом 2 ст.3 Закону України № 996-ХІУ передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, а фінансова, податкова, статистична та інша звітність, що використовує грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складається документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Судовим розглядом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Клім-АС" укладено договір про надання посередницьких послуг від 20.04.2012 року № 20042012, за яким ПАТ "Карлівський машинобудівний завод" - "Замовник", з однієї сторони, та ТОВ "Клім-АС" - "Посередник", з іншої сторони, уклали договір відповідно до якого Замовник доручає, а Посередник зобов'язується виконати ряд певних фактичних дій з метою знаходження контрагента (далі за текстом Даного Договору - Покупця), готового придбати продукцію Замовника на умовах останнього та сприяти Замовнику в укладенні Договору поставки (купівлі-продажу) продукції між ним та Покупцем (а.с.29).

Відповідно до умов даного договору (п.2) Посередник виконує взяті на себе зобов'язання в два етапи: I етап: пошук та знаходження Покупця; II етап: сприяння та укладення Договору поставки між Замовником і Покупцем.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Позивачем на підтвердження виконання умов договору про надання посередницьких послуг № 20042012 від 20.04.2012р. надано акт здачі-приймання інформації по І етапу, акт здачі-приймання послуг по зобов'язанням по I етапу, акт здачі-приймання інформації по ІІ етапу, акт здачі-приймання послуг по зобов'язанням по IІ етапу (а.с.30-33).

Між тим, в зазначених актах відсутні такі обов'язкові реквізити первинних облікових документів, як одиницю виміру та кількість послуг, не зазначено місце складання актів здачі-прийняття робіт, в порушення ст. 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-ХІУ (із змінами та доповненнями) та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за №168/704 (надалі-Положення), що спричиняє втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Крім того, зазначені акти прийняття-здачі інформації та послуг містять лише загальні посилання щодо надання послуг, передбачених договором, без конкретизації їх видів, обсягів, а в матеріалах справи відсутні інші докази надання цих послуг позивачу, а саме: доказів проведення необхідної рекламної роботи, листування з потенційними Покупцями продукції, доказів надання позивачу письмової інформації з приводу найменування особи Покупця, готового придбати продукцію Замовника; місцезнаходження (точна юридична і фактична адреси, банківські реквізити) Покупця; зустрічних вимог Покупця з порядку укладення Договору поставки між ним та Замовником (найменування продукції, кількість продукції, терміни поставки тощо), як це передбачено п. 2 Договору про надання посередницьких послуг від 20.04.2012 року № 20042012.

Слід відмітити, що законодавством не наведено виключного переліку вимог щодо оформлення результатів виконання таких послуг, однак документи мають бути достатніми для визначення характеру, виду, обсягу наданих послуг.

При цьому, колегія суддів зазначає, що договором про надання посередницьких послуг від 20.04.2012 року № 20042012 не визначено найменування, кількість та вартість продукції, з метою реалізації якої ПАТ "Карлівкий машинобудівний завод" укладено такий договір, що не дає можливості пов'язати надані позивачем акти прийняття-здачі інформації та послуг, договори поставки № 240512 ГВ від 24.05.2012 року, № 190712/М від 19.07.2012 року, укладені з ТОВ "ІНБЕЛ" та ЗАТ "Залочівське ХПП", з конкретною господарською операцією.

Матеріали справи взагалі не містять документів, які б підтверджували пов'язаність витрат позивача за договором № 20042012 з реалізацією товарів за договорами поставки № 240512 ГВ від 24.05.2012 року та № 190712/М від 19.07.2012 року, як того потребує ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-ХІУ від 16.07.1999 р.

Згідно п.п.1.2.п.1 Положення встановлено, що записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Згідно з п.п.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.п. 2.16 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Колегія суддів зауважує, що первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Враховуючи неналежне оформлення первинної документації, а також недоведеність фактичного вчинення на користь позивача операцій з надання посередницьких послуг, відсутність видимих розумних економічних та організаційно-адміністративних причин для укладання договору про надання таких послуг за договором № 20042012 від 20.04.2012 року, позивач не підтвердив реальність господарської операції, яка може бути об'єктом оподаткування.

Крім того, як вбачається з акту перевірки № 175/22/14311169 від 21.12.2012 року та встановлено судом під час розгляду справи, ПАТ "Карлівський машинобудівний завод" в ході перевірки не було надано податкових накладних по взаємовідносинах з ТОВ "Клім-АС" за липень 2012 року на загальну суму ПДВ 40750,60 грн.

Згідно даних податкової звітності ПАТ "Карлівський машинобудівний завод" включено до складу податкового кредиту за липень 2012 року в реєстр отриманих податкових накладних за серпень 2012 року податкові накладні ТОВ "Клім-АС" на загальну суму ПДВ 40750,60 грн. та до податкової декларації з податку на додану вартість та додатку 5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" за серпень 2012р.: податкові накладні № 189 від 27.07.2012р. на загальну суму 50000,00 грн., в т.ч. ПДВ 8333,33 грн., № 190 від 27.07.2012р. на загальну суму 50000,00 грн., в т.ч. ПДВ 8333,33 грн., № 191 від 27.07.2012р. на загальну суму 50000,00 грн., в т.ч. ПДВ 8333,33 грн., № 192 від 27.07.2012р. на загальну суму 50000,00 грн., в т.ч. ПДВ 8333,33 грн., № 193 від 27.07.2012р. на загальну суму 29660,80 грн., в т.ч. ПДВ 4943,47 грн., № 194 від 27.07.2012р. на загальну суму 14842,80 грн., в т.ч. ПДВ 8333,33 грн.

Згідно Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації № 1002 від 24.12.2010 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 р. за № 1402/18697, реєстр виданих та отриманих податкових накладних ведеться особами, зареєстрованими як платники ПДВ, в електронному вигляді у форматі, затвердженому центральним органом податкової служби, та за власним бажанням платника у паперовому вигляді.

Платники податку щомісяця в строки, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць) подають органу державної податкової служби копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді.

Пунктом 7 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних визначено, що реєстр є основою для відображення зведених результатів такого обліку в податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Податковий кредит за серпень 2012 року по вищезазначеним податковим накладним відображено в Податковій декларації з ПДВ та в додатку 5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" за серпень 2012р. в сумі 40750,60 грн.

З метою підтвердження юридичного факту здійснення господарської операції ПАТ "Карлівський машинобудівний завод", Карлівською МДПІ Полтавської області ДПС надіслано на адресу Позивача лист від 20.12.2012 р. № 2794/10/22-112 з проханням надати завірені належним чином копії документів: договір поставки, додаткові угоди; специфікації до договору; податкові накладні; видаткові накладні; платіжні доручення; акти прийому передачі; документи, що підтверджують якість товару; документи, що підтверджують виробника товару; товарно-транспортні накладні інші документи, що підтверджують транспортування товару; прибуткові ордера на товар; накази на відрядження посадових осіб, якими отримано ТМЦ; посвідчення про відрядження працівників ПАТ "Карлівський машинобудівний завод", відомості про оформлення доручень щодо отримання ТМЦ, картонку аналітичного обліку по рахунках бухгалтерського обліку ( рах. 63; 37; 68 та інші в розрізі відображення господарських операцій за кожний місяць, з відображенням сальдо на початок та кінець періоду, розшифровкою проведених операцій по дебету та кредиту витратних рахунків.

20 грудня 2012 року Карлівською МДПІ від ПАТ "Карлівський машинобудівний завод" отримано копії документів: договору, актів здачі-прийняття інформації, актів здачі-приймання послуг по зобов'язанням, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), платіжних доручень, карточки аналітичного обліку по рахунках бухгалтерського обліку рах. 63; 37.

У зв'язку з ненаданням позивачем витребуваних документів, податковим органом було складено акт від 20.12.2012 року №40 про ненадання документів, а саме: податкових накладних ТОВ "Клім-АС" за липень 2012 року, який підписано ревізором, що проводив перевірку ОСОБА_3, та головним бухгалтером ПАТ "Карлівський машинобудівний завод" - ОСОБА_4 (а.с.85).

До закінчення перевірки та до моменту винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення ПАТ "Карлівський машинобудівний завод" не надав посадовій особі органу державної податкової служби, яка проводила перевірку, оригінали податкових накладних, що підтверджують показники відображені у податковій звітності по взаємовідносинах з ТОВ "Клім-АС". Зазначені обставини ненадання ПАТ "Карлівський машинобудівний завод" податкових накладних перевіряючим також не були спростовані представником позивача і в судовому засіданні.

Відповідно до п.п. 44.3, 44.4 статті 44ПК України - платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Якщо документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, пов'язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті.

Відповідно до п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно п. 44.6. ст. 44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Отже, враховуючи відсутність податкових накладних, на підставі яких ПАТ "Карлівський машинобудівний завод" сформовано податковий кредит за липень 2012 року, колегія суддів вважає правомірним висновок податкового органу щодо порушення підприємством позивача п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на загальну суму 40751 грн. за липень 2012 року.

Щодо доводів апеляційної скарги стосовно неправомірно визначення податковим органом порушень позивачем вимог цивільного законодавства, а саме ст.215,216 ЦК України колегія суддів зазначає наступне.

Так, в акті перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем положень ЦК України та ГК України про нікчемність правочинів до правовідносин між позивачем та його контрагентом.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги що такі висновки працівниками органу ДПС зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки Податковий Кодекс України та Закон України "Про державну податкову службу в Україні" не визнають за податковими органами права на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. Крім того, Закон України "Про державну податкову службу в Україні" та ПК України, не містили і не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства, а також, повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України.

Таким чином законодавець з 01.01.11 р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних. Відтак повноваження на встановлення законності правочинів, вчинених позивачем за тими критеріями ознак, на які посилається відповідач, є переважним повноваженням судових органів.

Проте, зазначені порушення в акті перевірки не привело до прийняття податковим органом неправомірного рішення.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач, приймаючи податкове повідомлення-рішення № 0000012301 від 11.01.2013 року, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовна вимога про визнання такого рішення протиправним є не обґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивач, в порушення вимог ч.1 ст. 71 КАС України, не довів законність та обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Натомість відповідач, заперечуючи проти позову, відповідно до приписів ч.2 ст. 71 КАС України, надав беззаперечні докази на підтвердження правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, що є предметом оскарження позивачем, що кореспондується з приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 04.03.2013 р. по справі № 816/433/13-а відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційної скарги позивача.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Карлівський машинобудівний завод" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.03.2013р. по справі № 816/433/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.

Повний текст ухвали виготовлений 22.04.2013 р.