Ухвала суду № 31018305, 23.04.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2013 р.Справа № 818/335/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.

позивача ОСОБА_1

представника відповідачів Тименко Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.02.2013р. по справі № 818/335/13-а

за позовом ОСОБА_1

до Державна митна служба України , Державна митна служба України в Сумській області

про поновлення на роботі,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної митної служби України, Сумської митниці Державної митної служби України, в якому просив суд:

- визнати недійсним та скасувати Наказ т.в.о. голови Державної митної служби України О.М.Дороховського №2801-к від 04 грудня 2012 р., яким припинено перебування позивача на державній службі в митних органах на підставі п. 7 ст. 30 Закону України «Про державну службу» з 05 грудня 2012 р.;

- поновити ОСОБА_1 на державній службі в митних органах України на посаді інспектора митного поста «Білопілля» Сумської області з 05 грудня 2012 р.;

- стягнути з Державної митної служби України на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу починаючи з 05 грудня 2012 р. і по день набрання постановою суду законної сили.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 12.02.2013 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної митної служби, Сумської митниці Державної митної служби України про поновлення на роботі - відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, позивач просить постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.02.2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів п. 7 ч. 1 ст. 30 Закону України "Про державну службу", ч. 3 ст. 40 Кодексу законів про працю України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника відповідачів, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Наказом т.в.о. голови Державної митної служби України О.М. Дороховського № 2801-к від 04 грудня 2012 р. припинено перебування ОСОБА_1 на державній службі в митних органах з 05 грудня 2012 р. (а.с. 4). Підставою прийняття зазначеного наказу було подання Сумської митниці, постанова Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 18.10.2012 р. та постанова апеляційного суду Сумської області від 14.11.2012 р. (а.с. 33-36, 38-39).

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності прийнятого відповідачем наказу.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування. Будь-яка публічна служба є державною службою.

Згідно ст. 407 Митного кодексу України, посадовими особами митної служби України є працівники митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, на яких Митним кодексом та іншими законами України покладено здійснення митної справи, організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і яким присвоєно спеціальне знання .

Відповідно до ст. 408 Митного Кодексу України правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України "Про державну службу".

Частиною першою ст. 410 Митного кодексу України передбачено, що порядок і умови прийняття на службу до митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, порядок та умови проходження служби, просування посадових осіб по службі, оплати та стимулювання праці в митних органах, спеціалізованих митних установах та організаціях визначаються законодавством України.

Основним спеціальним законом, який регулює правовідносини щодо проходження державної служби є Закон України «Про державну службу», що регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави, щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, визначає загальні засади діяльності, статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, а також питання призначення та припинення державної служби.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну службу" (далі - Закон № 3723-XII) передбачено, що регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 30 Закону України "Про державну службу", крім загальних підстав, передбачених кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі притягнення державного службовця до кримінальної або адміністративної відповідальності, пов'язані з порушенням обмежень, передбачених законом «Про засади запобігання і протидії корупції». Припинення державної служби відповідно до п. 7 ч. 1 цієї статті здійснюється у триденний строк з дня отримання органом, в якому працює державний службовець

Судовим розглядом встановлено, що постановою Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 18.10.2012 року, яка набрала законної сили 14.11.2012 року на підставі постанови Апеляційного суду Сумської області від 14.11.2012 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 2550 грн. (а.с. 36).

Зокрема, в постанові зазначено, що 20 вересня 2012 року старшим оперуповноваженим в особливо важливих справах відділу БКОЗ Управління Служби безпеки України в Сумській області майором Кириченко В.І. в адміністративному приміщенні Управління Служби безпеки України в Сумській області, на підставі статей 255, 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення складено протокол № 21 відносно позивача, яким зафіксовано вчинення позивачем корупційного правопорушення, що полягало у порушенні останнім обмеження щодо використання службових повноважень, передбачених частиною 1 статті 6 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», з метою одержання визначеними громадянами Таджикистану неправомірної вигоди у вигляді незаконних переваг та матеріальної вигоди, виконуючи свої службові обов'язки, за наявності підстав, не склав чотири протоколи за статтею 336 Митного кодексу України відносно зазначених громадян Таджикистану, тобто вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 2 статті 172-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення. При цьому, у даному протоколі № 21 позивач власноручно вчинив запис такого змісту: власну провину визнаю, з протоколом згоден, в подальшому зобов'язуюсь не вчиняти адміністративні корупційні правопорушення.

Відповідно ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже, висновок Глухівського міськрайонного суду Сумської області про порушення ОСОБА_1 вимог ч. 1 ст. 6 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" є преюдиціальним при розгляді даної справи та не підлягає повторному доказуванню.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» особи, яких притягнуто до кримінальної або адміністративної відповідальності за корупційні правопорушення, пов'язані з порушенням обмежень, передбачених цим законом, підлягають звільненню з відповідних посад у триденний строк з дня отримання органом державної влади, органом місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією копії відповідного судового рішення, яке набрало законної сили, якщо інше не передбачено законом.

З огляду на те, що постановою Глухівського міськрайонного суду Сумської області, яка набрала законної сили, встановлено, що позивачем порушено вимоги ч. 1 ст. 6 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» і як наслідок, оскаржуваним наказом припинено перебування позивача на державній службі, колегія суддів вважає вірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що оскаржуваний наказ видано відповідачами в межах своїх повноважень та на підставі чинного законодавства України.

Також судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято доводи позивача про те, що його звільнено незаконно, під час тимчасової непрацездатності.

З матеріалів справи встановлено, що 3 грудня 2012 року на адресу Сумської митниці надійшла копія постанови Глухівського міськрайонного суду Сумською області від 18 жовтня 2012 року, що підтвердила факт притягнення позивача до адміністративної відповідальності за корупційне правопорушення (а.с. 32).

4 грудня 2012 року Сумською митницею листом № 12/1-8427-ЕП до Держмитслужби України направлено подання про припинення перебування на державній службі Позивача на підставі пункту 7 частини першої статті 30 Закону України «Про державну службу».

4 грудня 2012 року Держмитслужбою України винесено наказ № 2801-к «По особовому складу митних органів» про припинення з 5 грудня 2012 року перебування позивача на державній службі в митних органах України на підставі подання Сумської митниці, постанови Глухівського міськрайонного суду Сумською області від 18 жовтня 2012 року та постанови Апеляційного суду Сумської області від 14 листопада 2012 року.

5 грудня 2012 року Сумською митницею видано наказ № 995-к, яким доводився до відома позивача наказ Держмитслужби України № 2801-к та встановлювалась необхідність здачі ним до відділу кадрової роботи митниці службового посвідчення, особистого митного забезпечення, нагрудного номерного знаку та представницької картки.

Крім того, 5 грудня 2012 року Сумською митницею додатково проінформовано позивача про факти видачі оскаржуваних ним наказів та про необхідність з'явитися до відділу кадрової роботи для отримання трудової книжки. Згідно поштового повідомлення, даний лист від 05.12.2012 року позивачем отримано 17 грудня 2012 року.

Порядок проходження державної служби та її припинення регулюється спеціальним законом - Законом України "Про державну службу", яким встановлено, що, крім загальних підстав, передбачених КЗпП України, державна служба припиняється також з підстав, визначених у ст. 30 цього Закону, і в таких випадках норми КЗпП України не підлягають застосуванню, оскільки припинення державної служби не можна кваліфікувати як звільнення з ініціативи адміністрації.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Верховного Суду України від 24.02.2005 № 6-11750во04.

Крім того, як вказано вище, перебування на державній службі позивача припинено на підставі Закону України «Про державну службу» та Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», а не в зв'язку із вчиненням дисциплінарного проступку, а відтак в даному випадку підлягають застосуванню саме норми Законом України "Про державну службу" та Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції", якими регламентується порядок припинення державної служби в разі притягнення особи до відповідальності за вчинення корупційного діяння та які є спеціальними нормами щодо звільнення осіб з зазначених підстав.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи позивача про порушення відповідачем під час прийняття оскаржуваних наказів вимог Дисциплінарного статуту митної служби України є помилковими та безпідставними, оскільки в даному випадку, припинення державної служби не є видом дисциплінарного стягнення в розумінні Дисциплінарного статуту митної служби України, а відбулось з підстав викладених у ст. 30 Закону України «Про державну службу».

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що, приймаючи Наказ від 04.12.2012 року № 2801-к, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної митної служби України, Сумської митниці Державної митної служби України про поновлення на роботі не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивач, в порушення вимог ч.1 ст. 71 КАС України, не довів законність та обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Натомість відповідачі, заперечуючи проти позову, відповідно до приписів ч.2 ст. 71 КАС України, надали беззаперечні докази на підтвердження правомірності прийнятого наказу, що є предметом оскарження позивачем, що кореспондується з приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 12.02.2013 р. по справі № 818/335/13-а відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційної скарги позивача.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.02.2013р. по справі № 818/335/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.

Повний текст ухвали виготовлений 25.04.2013 р.