Ухвала суду № 31018144, 09.04.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2013 р.Справа № 2018/2а-7708/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бершова Г.Є.

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

за участю секретаря судового засідання Кудіної Я.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на Постанову Київського районного суду м. Харкова від 02.10.2012р. по справі № 2018/2а-7708/12

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації

про встановлення статусу особи по пільгам прирівняної до статусу осіб, які постраждали від радіаційного опромінювання внаслідок аварії на Чорнобильській атомній станції,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації та просив суд визнати не чинною відмову відповідача від 23.05.2011 р. за № Б-1014/04-44/25 відповідача з приводу встановлення зв'язку між його хронічним захворюванням щитоподібної залози та його роботою у відрядженні з 07.07.1986 р. по 07.08.1986 р. на понад допустимо радіоактивно забрудненій станом на 10.05.1986 р. Цезієм 137 - 1.08 Кі/км2 або 40 КБк/км2; Стронцієм 90 - 0,54 Кі/км2 або 20 КБк/км2 в селі Жовтневе Бородянського району Київської області на будівництві житлових будинків для переселення осіб, які безпосередньо постраждали від катастрофи 26.04.1986 р. на Чорнобильській АЕС та з приводу встановлення йому статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; зобов'язати Головне Управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації здійснити певні дії: встановити зв'язок між його хронічним захворюванням щитоподібної залози та його роботою у відрядженні з 07.07.1986 р. по 07.08.1986 р. на понад допустимо радіоактивно забрудненій станом на 10.05.1986 р.. Цезієм 137 - 1.08 Кі/км2 або 40 КБк/км2; Стронцієм 90 - 0, 54 Кі/км2 або 20 КБк/км2 в селі Жовтневе Бородянського району Київської області на будівництві житлових будинків для переселення осіб, які безпосередньо постраждали від катастрофи 26.04.1986 р. на Чорнобильській АЕС; встановити йому статус особи, по пільгам прирівняної до статусу осіб, постраждалих від радіаційного опромінення внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС.

Постановою Київського районного суду м. Харкова від 02.10.12р. по справі № 2018/2а-7708/12 у задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій з урахуванням уточнень просить скасувати постанову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм Конституції України, матеріального та процесуального права.

Позивач в судовому засіданні суду апеляційної інстанції доводи скарги підтримав у повному обсязі з підстав і мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про причини неявки не повідомив, хоча був належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення. Крім того, представником відповідача було заявлено клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Враховуючи положення ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що неприбуття представника відповідача не перешкоджає судовому розгляду справи, оскільки він був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, пояснення позивача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, письмового відзиву на апеляційну скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що Наказом №782-к від 07.07.1986 року Харківського виробничого об'єднання «Комунар» ОСОБА_1 з 08.08.1986 року було відправлено у відрядження в якості підсобного робітника на будівництв: житлових будинків на території Бородянського району Київської області.

Відповідно до довідки №122/014-02-1 від 26.06.2009 року ДНВП «Комунар», ОСОБА_1 було відряджено на будівництво житлових будинків в Бородянський район Київської області з 08.07.1986 року відповідно до п. 2 наказу виробничого об'єднання «Комунар».

Позивач вважаючи, що має право на встановлення йому статусу учасника ліквідаційних наслідків аварії на ЧАЕС, звернувся до відповідача з відповідною заявою.

Листом від 23.05.2011 року Головним управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації відмовлено ОСОБА_1 у задоволені зазначеної заяви.

Вважаючи, що вказаною відповіддю суб'єкт владних повноважень порушив права ОСОБА_1 у сфері публічно-правових відносин, останній звернувся до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо. Водначас, вимоги позовної заяви не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суб'єкт владних повноважень не має прав, у розумінні міри свободи поведінки, а лише наділений законодавцем певними повноваженнями, необхідними для реального виконання завдань та функцій держави, що покладені на нього.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» причинний зв'язок між захворюванням, пов'язаним з Чорнобильською катастрофою, частковою або повною втратою працездатності громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і Чорнобильською катастрофою визнається встановленим (незалежно від наявності дозиметричних показників чи їх відсутності) якщо його підтверджено під час стаціонарного обстеження постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи уповноваженою медичною комісією не нижче обласного рівня або спеціалізованими медичними установами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, які мають ліцензію Міністерства охорони здоров'я України.

Наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 03.09.98 № 260 затверджено Положення про Комісію зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС.

Відповідно до пункту 1.1. Положення про Комісію зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС, комісія зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС це - постійно діючий колегіальний орган, що створюється при Міністерстві з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи для розгляду спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Згідно із пунктом 3 Положення про Комісію зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЄС, основними завданнями Комісії є розгляд спірних питань осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, з метою визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії.

Приписами пункту 4.2. Положення про Комісію зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС, зазначено, що комісія зобов'язана: проводити свої засідання, дотримуючись вимог чинного законодавства України; визначати статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС тільки за критеріями, визначеними Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.97 № 51.

З аналізу пункту 5 Положення про Комісію зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЄС, вбачається, що комісія розглядає питання громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, за поданням Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, правоохоронних органів. В окремих випадках, в порядку оскарження попереднього рішення, Комісія розглядає справи громадян за їх особистим поданням

Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.97 № 51 (далі Порядок № 51), регулює правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 51, посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», іншим актами законодавства.

Спірні питання щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, розглядаються комісіями при Київській і Житомирській облдержадміністраціях на підставі відповідних письмових підтверджень, виданих керівниками підприємств, організацій та установ, які направляли цих осіб на роботу до зони відчуження, або керівниками місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування за місцем виконання робіт. Спірні питання щодо визначення статусу осіб, евакуйованих із зони відчуження в 1986 році, розглядаються відповідними комісіями Київської і Житомирської облдержадміністрацій на підставі довідок та інших документів, що засвідчують факт перебування в населеному пункті, віднесеному до зони відчуження, виданих місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування. Спірні питання визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, вирішуються комісією при Міністерстві праці та соціальної політики України, до складу якої, крім спеціалістів зазначеного Міністерства, включаються спеціалісти Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Міністерства юстиції України, Міністерства оборони України. Державного комітету України по гідрометеорології та Київської обласної державної адміністрації за поданням Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Рішення зазначених комісій є підставою для видачі посвідчень відповідної категорії. У разі встановлення цими комісіями факту необґрунтованої видачі посвідчення відповідної категорії посвідчення на підставі рішення комісії підлягає вилученню ( пункт 12 Порядку № 51).

Як вбачається з матеріалів справи, не оскаржується сторонами по справі, ОСОБА_1 не звертався до уповноваженої медичної комісії для встановлення причинного зв'язку між захворюванням та роботою у відрядженні, пов'язаними з Чорнобильською катастрофою, у порядку встановленому Постановою КМУ від 20 січня 1997 року № 51.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що ОСОБА_1 не додержано порядку, що встановлює процедуру визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Крім того, оскільки відповідача не наділено повноваженнями щодо встановлення зв'язку між хронічним захворюванням та роботою, пов'язаною з катастрофою на ЧАЕС, встановлення статусу особи по пільгам прирівняної до статусу осіб, які постраждали внаслідок аварії Чорнобильської АЕС, а тому відмова відповідача у задоволенні цих вимог є правомірною.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідних доказів, які б спростовували правомірність відмови відповідачем в задоволенні заяви, позивачем до суду не надано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України в частині офіційного з'ясування всіх обставин по справі ознак існування таких порушень не виявлено.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського районного суду м. Харкова від 02.10.2012р. по справі № 2018/2а-7708/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бершов Г.Є.Судді(підпис) (підпис) Катунов В.В. Ральченко І.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бершов Г.Є.

Повний текст ухвали виготовлений 15.04.2013 р.