Ухвала суду № 31018113, 23.04.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2013 р.Справа № 816/33/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.02.2013р. по справі № 816/33/13-а

за позовом Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

до ОСОБА_1

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Державна податкова інспекція у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1, в якому просив суд стягнути з відповідача податковий борг з орендної плати з фізичних осіб у сумі 18 746,03 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.02.2013 року адміністративний позов Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби - задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.02.2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів ст.ст. 106, 155 Кодексу адміністративного судочинства України, п. 1 розділу ХІХ Прикінцеві положення Податкового кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ДПІ у м. Полтаві винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 12.02.2010 року № 0000651705 на загальну суму 8406,29 грн., яке отримане відповідачем 11.03.2010 року, про що свідчить особистий підпис відповідача на корінці податкового повідомлення-рішення (а.с. 23);

- від 28.04.2011 року № 0005111705 на загальну суму 5 169,87 грн., яке направлено поштою та повернулось без вручення з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 21);

- від 17.04.2012 року № 0005001705 на загальну суму 5 169,87 грн., яке отримано відповідачем 21.06.2012 року, що підтверджується підписом відповідача на повідомленні про вручення поштового відправлення. (а.с. 22).

У встановлений строк сума податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб в загальному розмірі 18 746,03 грн. відповідачем не сплачена.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не сплачені в добровільному порядку донараховані суми податкових зобов'язань за податковими повідомленнями-рішеннями від 12.02.2010 року № 0000651705, від 28.04.2011 року № 0005111705 та від 17.04.2012 року № 0005001705 в загальному розмірі 18 746,03 грн.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за податковим боргом у розмірі 18 746,03 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Колегія суддів зазначає, що на момент прийняття податкового повідомлення - рішення від 12.02.2010 року № 0000651705, на підставі якого у відповідача виникли грошові зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб на загальну суму 8406,29 грн., діяли положення Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-III (далі - Закон України №2181-ІІІ). Разом з цим, при вирішенні спору про стягнення податкового боргу, який виник на підставі податкових повідомлень-рішень 28.04.2011 року № 0005111705 на загальну суму 5 169,87 грн. та від 17.04.2012 року № 0005001705 на загальну суму 5 169,87 грн., підлягають застосуванню положення Податкового кодексу України.

Пунктом 6.1 ст.6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" № 2181( далі по тексту Закон № 2181) передбачено, що у разі, коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону № 2181 податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Відповідно до пп.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону № 2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

У відповідності до пп.6.2.4 п.6.2. ст.6 Закону № 2181, податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження із повідомленням про вручення.

Згідно пп. 15.2.1 ст. 15 Закону № 2181 якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Згідно п. 16.1.4. ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Згідно пп. 14.1.175. п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Також, відповідно до вимог пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням від 29.12.2011 року № 0002242310 є узгодженим в силу приписів абз. 3 пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України, згідно яких у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Доказів оскарження податкових повідомлень-рішень в адміністративному або в судовому порядку, за якими відповідачу визначено суми грошового зобов'язання, матеріали справи не містять.

В силу вимог пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем, на виконання приписів ст. 59 Податкового кодексу України винесено податкову вимогу № 28 від 13.09.2011 року, яку направлено відповідачу рекомендованим листом та отримано - 22.09.2011 року, про що свідчить підпис ОСОБА_1 на повідомленні про вручення поштового відправлення. (а.с. 16).

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що пп. 59.5 статті 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі, коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Отже, матеріалами справи підтверджено наявність податкового боргу за ОСОБА_1 перед бюджетом у сумі 18 746,03 грн.

Відповідно до пункту 87.11 статті 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідач, доказів погашення податкового боргу у розмірі 18 746,03 грн. до суду не надав, а тому колегія суддів вважає вірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи, що стягнення податкового боргу з ОСОБА_1 здійснюється за правилами Податкового кодексу України, після прийняття податкової вимоги № 28 від 13.09.2011 року, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції порушено принцип зворотної дії у часі та неправомірно застосовано норми Податкового кодексу України до відносин, що виникли до набуття чинності вказаним нормативним актом.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 07.02.2013 року по справі № 816/33/13-а відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційної скарги позивача.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.02.2013р. по справі № 816/33/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.