Постанова № 31017880, 16.04.2013, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2013 року м. Чернівці Справа № 2а/2470/3059/12

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Маренича І.В.

секретаря судового засідання - Столяра О.О.

за участю:

представника позивача - Шевчука О.В.;

представника відповідача - Васійчука С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Суперприз» до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Чернівецької області Державної податкової служби,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Чернівецької області Державної податкової служби (далі-Відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення №0001760232 від 25.09.2012 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що Приватне підприємство «СУПЕРПРИЗ» отримало податкове повідомлення-рішення винесене на підставі Акту позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з «ТВС ЕНЕРГОСТАНДАРТ» за період з 01.03.2011 по 31.08. 2011 р., яким встановлено порушення підприємством ст. ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України.

Позивач вважає, що відповідачем некомпетентного та упередженого складено Акт перевірки, оскільки його складено без належних законних підстав та із порушенням норм законодавства України, що є підставою для визнання висновків по акту такими, що не відповідають як дійсності так і вимогам діючого законодавства.

Позивач з прийнятими повідомленням-рішенням не погоджується, вважає його таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю та просив його задовольнити, посилаючись на обставини зазначені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити та надав пояснення аналогічні викладеним у запереченнях проти позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, встановивши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

В період з 29.08.2012 року по 04.09.2012 року відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка Приватного підприємства «Суперприз» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні господарських відносин з ТОВ «ТВС Енергостандарт» за період з 01.03.2011 року по 31.08.2011 року.

За підсумками проведеної перевірки складено Акт №974/22-2/35582933 від 11.09.2012 року згідно висновків якого винесено податкове повідомлення-рішення №0001760232 від 25.09.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання щодо податку на додану вартість в сумі 21941,00 грн. та застосування штрафних фінансових санкцій на суму 917,75 грн.

До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення закону та робить висновки по суті спору.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з вимогами ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд вважає, що в даному випадку перевіркою не було достовірно встановлений факт порушення норм п.44.1 ст.44, п.198.1а), п.198.3 п.198.6 ст.198, п.123.1 ст. 123 та п.7 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року в результаті чого збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість по вітчизняних товарах в сумі 21941,00 грн. та застосування штрафних фінансових санкцій на суму 917,75 грн.

Твердження відповідача, що правочини здійснені між позивачем та ТОВ «ТВС Енергостандарт» не відповідають вимогам закону, вчинені з метою ухилення від оподаткування, суперечать інтересам держави, а отже є нікчемними, оскільки на момент перевірки даного підприємства встановлено, що відсутня інформація про наявність складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для фінансово-господарської діяльності є безпідставними та необґрунтованими виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між ПП «СУПЕРПРИЗ» та ТОВ «ТВС Енергостандарт» було укладено договір поставки будівельних матеріалів № 2 від 04.03.2011 року, згідно якого ТОВ «ВС Енергостандарт» (постачальник) зобов'язується систематично поставляти і передавати у власність ПП «СУПЕРПРИЗ» (покупець) будівельні матеріали, а покупець зобов'язується приймати ці матеріали та вчасно здійснювати оплату на умовах цього договору.

Підтвердженням взаємовідносин між ПП «СУПЕРПРИЗ» та ТОВ «ТВС Енергостандарт» є:

- податкові накладні: № 406 від 04.03.2011 року, № 904 від 09.03.2011 року, № 118 від 01.04.2011 року, № 607 від 06.04.2011 року, № 406 від 04.05.2011 року, № 906 від 01.06.2011 року, № 408 від 04.07.2011 року, № 105 від 01.08.2011 року;

- видаткові накладні: № РН-406 від 04.03.2011 року, № РН-904 від 09.03.2011 року, № РН-118 від 01.04.2011 року, № РН-607 від 06.04.2011 року, № РН-406 від 04.05.2011 року, № РН-906 від 01.06.2011 року, № РН-408 від 04.07.2011 року, № РН-105 від 01.08.2011 року;

- платіжні доручення: № 446 від 13.04.2011 року, № 455 від 21.04.2011 року, № 472 від 06.05.2011 року, № 473 від 11.05.2011 року, № 480 від 20.05.2011 року, № 501 від 07.06.2011 року, № 529 від 01.08.2011 року, № 539 від 17.08.2011 року;

- виписка за особовим рахунком від: 13.04.2011 року, 21.04.2011 року, 06.05.2011 року, 11.05.2011 року, 20.05.2011 року, 07.06.2011 року, 01.08.2011 року, 17.08.2011 року.

За таких обставин висновки, викладені в Акті №974/22-2/35582933 від 11.09.2012 року є неправомірними, а донарахування податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій є незаконним. Також відповідачем не надано жодного доказу з обставин, яка б підтверджувала недійсність наданих документів чи фіктивність правочину.

Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною 1 статті 208 ГК України визначено, що у випадку якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Щодо нікчемності правочину у зв'язку з тим, що він не спрямований на настання правових наслідків, що обумовлені ним, то, згідно ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, нікчемним є лише той правочин, недійсність якого встановлена законом.

Згідно ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч.1 та 2 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним, і визнання його недійсним у судовому порядку не вимагається.

Відповідно до ст. 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, частиною 5 статті 203 ЦК України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із ч.1 ст. 234 ЦК України встановлено, що правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином є фіктивним. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Недійсність фіктивного правочину не встановлена законом, а отже такий правочин не є нікчемним. Згідно із статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Також, відповідно до абз. 4 п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від б листопада 2009 року при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦКУ (тобто як такого, що порушує публічний порядок) має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Як вбачається з матеріалів справи, відсутній будь-який вирок суду, постановлений у кримінальній справі, який би доказував вину, що виражається в намірі порушити публічний порядок ТОВ «ТВС Енергостандарт» та/або ПП «СУПЕРПРИЗ», а отже, доводи та висновки відповідача щодо порушення позивачем вимог ст. 228 ЦКУ є безпідставними.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не доведено, що на момент здійснення правочину та його виконання позивач і його контрагент - ТОВ «ТВС Енергостандарт» мали намір на укладення правочину всупереч інтересам держави або суспільства.

Крім того, судовим розглядом встановлено, що ТОВ « ТВС Енергостандарт» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом в якому просили визнати протиправними дії ДПІ у Печерсьькому районі м.Києва по проведенню зустрічної звірки щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 14.09.2010 року по 21.12.2011 року, визнати протиправними дії ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС по оформленню результатів зустрічної звірки ТОВ ТВС Енергостандарт у сформі Акту від 01.03.2012 року №1110/23-04/37264388 про неможливість проведення зустрічної звірки щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 14.09.2010 року по 21.12.2011 року, а також просили заборонити ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС використовувати АКТ від 01.03.2012 року №1110/23-04/37264388 при проведенні та оформлені результатів податкових перевірок. Постановою від 07.09.2012 року позов задоволено повністю.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2012 року в адміністративній справі №2а-5492/12/2670 апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва - залишено без руху.

10 квітня 2013 року Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2012 року в адміністративній справі №2а-5492/12/2670 апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва залишили без задоволення

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади. Органів місцевого самоврядування" їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З досліджених в ході судового розгляду справи письмових доказів, пояснень представників сторін, судом встановлено відсутність порушень в діях позивача норм п.44.1 ст.44, п.198.1а), п.198.3 п.198.6 ст.198, п.123.1 ст. 123 та п.7 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року в результаті чого збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість по вітчизняних товарах в сумі 21941,00 грн. та застосування штрафних фінансових санкцій на суму 917,75 грн.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про невідповідність та протиправність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення №0001760232 від 25.09.2012 року вимогам частини 3 статті 2 КАС України.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Керуючись ст.ст.2,3,6-12,17,18,71,94,157, 160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001760232 від 25.09.2012 року.

3. Органу Державної казначейської служби України стягнути на користь - приватного підприємства «Суперприз» понесені ним судові витрати у розмірі 262 грн. 80 коп. із Державного бюджету України.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

У судовому засіданні 16 квітня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Постанову виготовлено в повному обсязі 22 квітня 2013 року (21 квітня 2013 року вихідний день - неділя).

Суддя І.В.Маренич