Постанова № 31017734, 22.04.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 квітня 2013 року № 826/2282/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової службидо Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1третя особаЧернігівська міська радатретя особаУправління земельних ресурсів Чернігівської міської радипростягнення коштів за податковим боргом

встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до відповідача, в якому просив стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податковий борг з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності з фізичних осіб в розмірі 1 834,34 грн.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що за відповідачем обліковується податковий борг з земельного податку в загальній сумі 1 834.34 грн., який виник в результаті самостійного подання до податкового органу податкової звітності та у зв'язку з несплатою у встановлений законом строк земельного податку з фізичних осіб.

Відповідач в судове засідання не прибув, при цьому матеріали справи містять письмові заперечення з приводу заявлених позовних вимог.

Зі змісту письмових заперечень вбачається, що відповідач позовні вимоги не визнає та вважає їх безпідставними, обґрунтовуючи тим, що згідно умов договору оренди земельної ділянки від 24.02.2006 року, договір був укладений терміном на п'ять років - по 24.02.2011 року включно, - оскільки, ні позивачем, ні іншими орендарями письмово про бажання поновити дію договору на новий строк в термін 30 днів до його закінчення орендодавця повідомлено не було, то закінчення строку дії договору оренди, відповідно до його умов, стало належною підставою для припинення договору оренди земельної ділянки з 24.02.2011 року.

Керуючись ч. 6 ст. 128 КАС України суд розглянув справу у письмовому провадженні.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

З матеріалів справи, зокрема, з листа Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради № 1959 від 26.03.2013 року вбачається, що Пунктом 37 рішення міської ради від 24 лютого 2006 року «Про надання, вилучення і передачу земельних ділянок в межах м. Чернігова та надання дозволу на розроблення проекту відведення земельних ділянок» (21 сесія 4 скликання) ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 передано земельну ділянку в короткострокову оренду, строком на 5 років, площею 0,0382 га по АДРЕСА_1 для експлуатації магазину, у тому числі:

- ОСОБА_2 - 13/100 частки;

- ОСОБА_1 - 34/100 частки;

- ОСОБА_3 - 53/100 частки.

На підставі зазначеного рішення між відповідачем та Чернігівською міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки від 24.02.2006 року, який зареєстровано в реєстрі Чернігівської міської ради за № 2767.

Суд, задовольняючи позовні вимоги виходить з наступного.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований Солом'янською районною в місті Києві державною адміністрацією, є суб'єктом підприємницької діяльності та перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби, як платник земельного податку з фізичних осіб, а тому на нього поширюється дія законів та інших нормативно-правових актів, які регулюють здійснення підприємницької діяльності та сплату податків в Україні.

Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI врегульовано відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно до ст. 110.1 Податкового кодексу України платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Пунктом 287.3 ст. 287 Податкового кодексу, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання

Судом встановлено, що на момент розгляду даної справи Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 має заборгованість по сплаті до місцевого бюджету податків та інших обов'язкових платежів в розмірі 1 843,34 грн., а саме по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Дана заборгованість по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності виникла у зв'язку з самостійним поданням відповідачем до податкового органу податкової декларації по орендній платі за земельну ділянку державної і комунальної власності за 2011 рік № 5954 від 31.01.2011 року та несплатою самостійно визначеного податкового зобов'язання.

Відповідач, не погоджуючись з вище встановленими обставинами вказував на те, що даний договір оренди земельної ділянки від 24.02.2006 року був укладений на 5 років, тобто по 24.02.2011 року, а тому оскільки, ні відповідачем, ні іншими орендарями письмово про бажання поновити дію договору на новий строк в термін 30 днів до його закінчення орендодавця повідомлено не було, то закінчення строку дії договору оренди, відповідно до його умов, стало належною підставою для припинення договору оренди земельної ділянки з 24.02.2011 року.

Проте, суд з такою думкою відповідача не погоджується, з огляду на наступне.

Відповідно до положень Закону України «Про оренду землі», відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відносини, пов'язані з орендою земельних ділянок, на яких розташовані цілісні майнові комплекси підприємств, установ і організацій державної або комунальної власності, а також заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим, та їх структурних підрозділів, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про оренду державного та комунального майна».

Положеннями ст. 33 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Статтею 34 Закону України «Про оренду землі» визначенні наслідки припинення або розірвання договору оренди землі.

Зокрема, даною статтею визначено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

При цьому, суд звертає увагу на те, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, відповідач (орендар) ніяких дій щодо припинення договору оренди не вчиняв, а навпаки мав намір користуватися орендованою земельною ділянкою і підтвердженням цьому є подана особисто декларація з плати за землю за 2011 рік № 5954 від 31.01.2011 року, в якій відповідач особисто визначив за собою право на користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 та особисто нарахував та визначив за собою обов'язок сплати орендної плати за землю.

Більше того, підтвердженням цьому також є те, що Акт приймання передачі земельної ділянки (повернення з оренди ) був складений та надісланий відповідачем та іншими орендарями орендодавцю лише 05.08.2011 року, тобто майже через шість місяців після закінчення договору оренди.

До того ж, суд звертає увагу на те, що даний Акт приймання передачі підписаний лише в односторонньому порядку, тільки орендарями.

Тому, такі дії, вчиненні відповідачем суд розцінює, як мовчазну згоду, намір користуватися орендованою земельною ділянкою і після закінчення строку договору оренди.

До того ж, Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради своїм листом №1959 від 26.03.2013 року, повідомив суд про факт передачі відповідачу в оренду земельної ділянки та укладення договору оренди з останнім, з приводу припинення дії договору оренди чи повернення земельної ділянки орендодавцю управлінням нічого не зазначено.

Відповідач також вказував на ту обставину, що магазин, для обслуговування якого йому було надано в оренду земельну ділянку, вже йому не належить, а належить іншій особі, при цьому, в якості доказів надав заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова у справі № 2/2506/142/12.

Проте, рішення Деснянського районного суду м. Чернігова прийняте 16.01.2012 року, яким в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 1126659000 від 12 грудня 2007 року, звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 40007221 від 12.12.2007 року - приміщення магазину загальною площею 652,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві приватної власності ОСОБА_2 (13/100 частин), ОСОБА_1 (34/100 частин), ОСОБА_4 (53/100 частин), жодним чином не впливає на обов'язок погашення відповідачем боргу з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності з фізичних осіб за 2011 рік.

Таким чином, суд приходить до висновку, що визначена відповідачем в декларації сума коштів до сплати є узгодженою.

Згідно п. 59.1. ст. 59 Податкового кодексу України у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання в установлені строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу.

Згідно даної норми відповідачу на юридичну адресу було надіслано податкову вимогу № 1360 від 07.09.2011 року. Проте, такі заходи, вчинені податковим органом спрямовані на погашення податкового боргу, не принесли позитивних результатів по погашенню заборгованості.

Відповідно до положень статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 20.1.18. статті 20 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача податкового боргу в сумі 1 843,34 грн. відповідно до положень статті 95 Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

постановив:

Позов Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби задоволити.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 податковий борг з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності з фізичних осіб в розмірі 1 843,34 (одна тисяча вісімсот сорок три, грн. 34 коп.) на р/р 33214815700002 код 13050500; код виду сплати 147; отримувач: Місцевий бюджет, код 38054398; банк: ГУДК України у Чернігівській області; МФО 853592.

Постанова набирає законної сили у відповідності з нормами ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко