Ухвала суду № 31016500, 29.04.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 136/113/13-ц Провадження № 22-ц/772/971/2013Головуючий в суді першої інстанції:Мочульська Л.Т.Категорія: 67Доповідач: Медяний В. М.

У Х В А Л А

Апеляційного суду Вінницької області

від 29 квітня 2013 року

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі :

Головуючого: Медяного В.М.,

Суддів : Жданкіна В.В., Пащенко Л.В.,

при секретарі : Агеєвій Г.А.,

за участю сторін у справі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за заявою ОСОБА_2, за участю заінтересованих осіб ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про встановлення факту родинних відносин,

за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 11 лютого 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

В січні 2013 року ОСОБА_2 звернулася в суд із заявою про встановлення факту родинних відносин, за участю заінтересованих осіб ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 Посилається на те, що ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 була її двоюрідною тіткою по батькові - ОСОБА_8, який був двоюрідним братом покійної, так як його мати - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 та матір ОСОБА_7 - ОСОБА_10, 1910 року народження були рідними сестрами.

Зазначає, що вона є одним із спадкоємців майна померлої тітки за законом, яке вона прийняла в установленому законом порядку. Однак, частина документів, які б могли підтвердити її родинні відносини з ОСОБА_7 - відсутня, у зв'язку з чим у неї виникла потреба у встановлені факту родинних відносин для оформлення спадщини.

Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 11 лютого 2013 року заяву ОСОБА_2 задоволено. Встановлено факт, що ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 була двоюрідною тіткою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3.(а.с.29).

В апеляційній скарзі заінтересована особа у справі ОСОБА_5 просить рішення суду першої інстанції від 11 лютого 2013 року скасувати та постановити ухвалу, якою заяву ОСОБА_2 залишити без розгляду. Зазначає, що рішення суду є незаконним і необґрунтованим через порушення норм процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, оскільки в даному випадку існує спір про право.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6 апеляційну скаргу повністю підтримав та просив її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи.

Заявник ОСОБА_2 та інші заінтересовані особи ОСОБА_4 і ОСОБА_3 апеляційну скаргу не визнали та заперечили проти її задоволення, посилаючись на її безпідставність та необгрунтоавність.

Колегія суддів перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника скаржника, заявника та інших зацікавлених осіб, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з постановленням ухвали про залишення заяви без розгляду, виходячи з наступних підстав.

Згідно ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст.214 ЦПК України, при ухваленні рішення суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.ст.10, 57, 60 ЦПК України суд вирішує цивільно-правовий спір на засадах змагальності, кожна сторона зобов'язана доказами довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, що мають значення для справи.

Проте, зазначені вимоги закону залишилися поза увагою суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1-3 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Задовольняючи заяву ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин, суд першої інстанції встановив та виходив з того, що рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 01.11.2012 року, яке набрало законної сили 23.11.2012 року встановлено факт, що ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 була двоюрідною тіткою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4. Також, даним рішенням суду було встановлено, що ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є рідними сестрами.

Статтею 61 ЦПК України передбачено, що обставини встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Суд першої інстанції вважає, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують той факт, що померла ОСОБА_7 була двоюрідною тіткою заявниці ОСОБА_2.

Також, враховуючи вимоги ст.ст.256, 234 ЦПК України, роз'яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року місцевий суд прийшов до висновку, що встановлення юридичного факту, про який просить заявник дає їй право на оформлення спадщини після смерті спадкодавця, і що іншого порядку чи можливості встановити такий факт заявник не має. Встановлення такого факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.

Проте, колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції щодо задоволення зави ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин. Оскільки, судом першої інстанції неповно з'ясовані фактичні обставини справи, які мають істотне значення для справи в межах наданих сторонами доказів, не вірно застосовані норми процесуального права, а доводи апеляційної скарги дають підстави вважати, що висновки суду не відповідають обставинам справи та дають достатні підстави для скасування рішення суду.

Згідно п.1 ст.3 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Розглядаючи даний спір, суд першої інстанції, як того вимагає ч.4 ст.10 ЦПК України, не достатньо сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.

Зі змісту ч.1 ст.234 ЦПК України вбачається, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно п.5 ч.2 ст.243 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що має юридичне значення.

Частиною 2 статі 256 ЦПК України визначено, що у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України у п.1 постанови «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31 березня 1995 року, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.

При зверненні до суду із зазначеною заявою, ОСОБА_2 послалась на те, що встановлення факту родинних відносин із ОСОБА_7, що померла ІНФОРМАЦІЯ_2, яка є її двоюрідною тіткою, має значення для належного оформлення права на спадщину в п'яту чергу та одержання свідоцтва про право на спадщину.

З відповіді наданої Дванадцятою Київською державною нотаріальною конторою за №599/08-04 від 01.03.2013 року на заяву заінтересованої особи у справі ОСОБА_5 вбачається, що 17 лютого 2012 року Дванадцятою Київською державною нотаріальною конторою заведено спадкову за №162/12 щодо майна ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, крім ОСОБА_5 також були подані заяви про прийняття спадщини : ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2.(а.с.39).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку з порушенням норм процесуального права, оскільки не врахував заперечення ОСОБА_5 проти задоволення вимог ОСОБА_2, а також те, що від установлення юридичного факту безпосередньо майнові права заявника не виникають, а також свідчить про наявність у цих осіб спору про право, який повинен вирішуватися в порядку позовного, а не окремого провадження.

Частиною 6 статі 235 ЦПК України визначено, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Тому, враховуючи викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що оскільки в даному випадку має місце спір про право на спадщину, який повинен вирішуватися у порядку позовного провадження, то рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а заява ОСОБА_2 підлягає залишенню без розгляду на підставі вимог ч.6 ст.235 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.235, 303, 307, 310, 314, 315, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 11 лютого 2013 року скасувати.

Заяву ОСОБА_2, за участю заінтересованих осіб ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про встановлення факту родинних відносин залишити без розгляду.

Роз'яснити ОСОБА_2 її право на звернення до суду з відповідним позовом на загальних підставах.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :підпис. В.М. Медяний

Судді :підпис. В.В. Жданкін

Л.В. Пащенко

З оригіналом вірно.

Суддя :