Рішення № 31016419, 23.04.2013, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2013 року Справа № 925/354/13-г

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Кучеренко О.І., при секретарі судового засідання Голосінській Н.М., за участю представників сторін:

від позивача – представник не з’явився,

від відповідача – представник не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду справу за позовною заявою

позивача товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс-1"

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "МАРЕЛЛІ"

про стягнення 84 220,60 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс-1" звернулося до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "МАРЕЛЛІ" про стягнення 71 043,80 грн. основного боргу, 5 273,78 грн. 10% річних, 7 903,02 грн. пені та 1 720,50 грн. судового збору.

Позивач в засідання суду не з’явився, свого представника не направив, клопотанням від 18.04.2013 просив припинити провадження в частині стягнення 11 043,80 грн. основного боргу, у зв’язку із сплатою її відповідачем, що підтверджується копіями виписок з банківських рахунків позивача від 01.03.2013 та від 18.03.2013.

Крім того, через канцелярію суду, представник позивача подав клопотання про відкладення розгляду справи від 18.04.2013, у зв’язку з проведенням переговорів між сторонами щодо мирного врегулювання спору.

Вказане клопотання до задоволення не підлягає, оскільки відповідно до ст.69 ГПК України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви, а враховуючи, що датою закінчення двохмісячного строку є 05 травня, який є вихідним днем (і наступний за ним) та відсутністю належних доказів на підтвердження мирного урегулювання спору, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, представника у судове засідання втретє не направив, про причини його неявки не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, про що свідчить відмітка канцелярії на ухвалі суду про відкладення розгляду справи про її направлення відповідачу рекомендованим листом.

Суд вважає можливим розглядати справу за відсутності представників позивача та відповідача, за наявними в ній матеріалами, виходячи із того, що неявка представників сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду справи, а направляти свого представника у судове засідання чи заперечувати проти позову є правом сторони, а не обов’язком.

На підставі ст. 75 ГПК України справа розглянута за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

13.02.2012 між товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс-1" (Перевізник - позивач у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю "МАРЕЛЛІ" (Замовник – відповідач у справі), було укладено договір транспортного перевезення №130212/1М/74 (далі – договір), за умовами якого Перевізник зобов’язувався надати Замовнику послуги по перевезенню вантажу на умовах, визначених у додатках до даного договору, автомобільним транспортом, а Замовник прийняти й оплатити належним чином виконані Перевізником послуги по перевезенню.

Відповідно до пункту 3.2 договору оплата наданих Перевізником за даним договором послуг здійснюється Замовником шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Перевізника в строк 3 банківських дні з моменту виконання послуг з перевезення. Датою виконання послуг є дата підписання актів виконаних робіт. У випадку відсутності акту виконаних робіт з будь-яких причин, датою виконання перевезення вважається дана надання послуг з перевезення, що зазначена в будь-якому іншому документі, що може підтвердити факт надання послуг.

За доводами позивача, на підставі укладеного договору позивач надав відповідачу транспортні послуги на загальну суму 249 046,80 грн., в підтвердження вказаного надав акти виконаних робіт №11869 від 29.02.2012 на суму 9 765,00 грн., №11870 від 29.02.2012 на суму 9 916,90 грн. №15477 від 19.04.2012 на суму 9 365,10 грн., №15478 від 19.04.2012 на суму 9 414,70 грн., №16612 від 30.04.2012 на суму 8 773,00 грн., №20102 від 19.06.2012 на суму 9 219,40 грн., №20182 від 19.06.2012 на суму 9 114,00 грн., №20106 від 21.06.2012 на суму 9 083,00 грн., №20107 від 22.06.2012 на суму 9 253,50 грн., №20109 від 23.06.2012 на суму 9 138,80 грн., №20165 від 24.06.2012 на суму 9 207,00 грн., №20370 від 26.06.2012 на суму 9 064,40 грн., №21779 від 16.07.2012 на суму 9 138,80 грн., №21780 від 16.07.2012 на суму 9 067,50 грн., №22581 від 26.07.2012 на суму 151,20 грн., №22584 від 26.07.2012 на суму 9 039,60 грн., №22585 від 26.07.2012 на суму 9 079,90 грн., №22586 від 26.07.2012 на суму 9 151,20 грн., №22588 від 26.07.2012 на суму 8 924,90 грн., №22603 від 26.07.2012 на суму 9 269,00 грн., №23115 від 28.07.2012 на суму 9 148,80 грн., які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Акти виконаних робіт №11294 від 20.02.2012, №14660 від 31.03.2012, №18546 від 31.05.2012, №19332 від 15.06.2012, № 23114 від 25.07.2012, №24992 від 18.08.2012 не підписані відповідачем з невідомих причин.

За доводами позивача, за отримані послуги перевезення відповідач розрахувався лише частково у сумі 178 003,00 грн., що підтверджується виписками з банку. Позивач зазначає, що заборгованість відповідача по оплаті наданих послуг на день звернення з позовом склала 71 043,80 грн. Крім того, відповідно до умов договору позивач за неналежне виконання його умов нарахував відповідачу 7 903,02 грн. пені та 5 273,78 грн. 10 % річних, які просить стягнути разом із заборгованістю.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підставою виникнення господарських зобов'язань з перевезення є договір транспортного перевезення №130212/1М/74 від 13.02.2012, який за своєю правовою природою відповідає визначенню договору про надання послуг, в даному випадку послуг з перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Як встановлено в судовому засіданні, на підтвердження виконання договору по наданню транспортних послуг за період із лютого по серпень 2012 на суму 249 046,80 грн., позивач надав копії актів виконаних робіт (а. с. 21-47).

Згідно зі ст. 909 Цивільного кодексу України, договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

На автомобільному транспорті основним документом, який визначає взаємовідносини між вантажовідправниками, вантажоодержувачами та автотранспортними підприємствами і організаціями є товарно-транспортна накладна. Вона є єдиним для всіх учасників перевізного процесу юридичним документом, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Облік транспортної роботи і розрахунки за перевезення провадяться виключно на підставі дорожніх листів та прикладених до них товарно-транспортних накладних або актів заміру (зважування) (п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні).

До інших перевізних документів відносять дорожній лист, подорожній лист, передавальну відомість у разі перевезення у прямому змішаному сполученні та інші. Усі ці документи є документами первинної звітності і мають доказове значення. При цьому, дорожній лист вантажного автомобіля (документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу) є документом, без якого перевезення не допускається.

При дослідженні доказів судом встановлено, що позивачем не виконано вимоги ухвали суду від 06.03.2013 та від 18.03.2013, якими зобов’язано позивача надати суду докази підтвердження перевезення вантажу, а саме товарно-транспортні накладні.

У своїх письмових поясненнях на неподання товарно-транспортних накладних від 18.04.2013, представник позивача зазначив таке: в практиці часто замість товарно-транспортних накладних оформляються інші аналогічні первинні документи, що містять всі обов’язкові реквізити, передбачені ст. 9 ЗУ “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”, підприємство має право на валові витрати згідно таким іншим документам. Надані позивачем акти виконання робіт (надання послуг) містять усі реквізити первинного характеру, зазначені у ст. 9 вищевказаного закону, тому вони їх замінюють, саме тому замість товарно-транспортних накладних укладалися акти виконання робіт.

Договір транспортного перевезення №130212/1М/74 від 13.02.2012 є організаційно-правовим договором, який не породжує самостійних матеріально-правових підстав виникнення боргу, а спрямований на організацію вантажних перевезень, що породжує для сторін права та обов’язки, які не мають вартісної оцінки та не можуть вважатись виконаними тільки за фактом укладення договору.

Хоча, п. 2.3 договору сторони погодили, що належне виконання Перевізником умов даного договору оформлюється актом виконаних робіт, що підписується представником Перевізника і Замовника, укладення та виконання договору перевезення вантажу повинно бути підтверджено належними доказами, відповідно до вимог законодавства.

Оскільки, товарно-транспортна накладна є єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, проведення будь-якої господарської операції фіксується та підтверджується первинними документами, на основі яких і ведеться фінансова звітність. Отже, враховуючи необхідність застосування облікового документа при здійсненні вантажних перевезень, використання товарно-транспортної накладної є обов’язковим.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З вищевказаного слідує, що виконання договору транспортного перевезення не підтверджене первинними документами, а саме товарно-транспортними накладними, що є підставою для відмови у задоволенні позову в частині стягнення основної заборгованості у сумі 60 000,00 грн.

Враховуючи попередній висновок про відсутність підстав про задоволення спірного грошового зобов’язання, вимоги позивача про стягнення 10% річних та пені до задоволення також не підлягають.

Позивачем всупереч положенням ст. ст. 33, 34 ГПК України не було доведено факту виконання транспортних послуг по перевезення вантажу, тому суд вважає недоведеним право позивача на стягнення з відповідача 60 000 грн. заборгованості, 7 903,02 грн. пені та 5 273,78 грн. 10% річних, а тому у задоволенні позову в цій частині відмовляє.

Клопотанням від 18.04.2013 позивач повідомив суд, що відповідачем було погашено частину боргу в розмірі 11 043,80 грн. та просив припинити провадження у справі в цій частині.

Клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс-1" про припинення провадження у справі підлягає до задоволення, а провадження у справі в частині стягнення 11 043,80 грн. основного боргу, відповідно до ч.1-1 ст.80 ГПК України, підлягає до припинення у зв’язку з відсутністю предмету спору.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягають до стягнення 225,61 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 49, ч.1-1 ст.80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову в частині стягнення 60 000 грн. основного боргу, 7903,02 грн. пені, 5 273,78 грн. 10% річних відмовити.

Провадження у справі в частині стягнення 11 043,80 грн. основного боргу припинити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "МАРЕЛЛІ" (18000, м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького, 37, ідентифікаційний код 36262384) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс-1" (81118, Львівська область, Пустомитівський район, с. Ставчани, ідентифікаційний код 32602104) 225,61 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складене та підписане 29.04.2013.

Суддя О.І. Кучеренко