Рішення № 31016242, 25.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5690/13 25.04.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр Київ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро лізинг»

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Чемерис М.С.

У засіданні брали участь:

від позивача: Поливич Є.Ю. (представник за довіреністю);

від відповідача: Лазоренко І.В. (представник за довіреністю).

В судовому засіданні 25 квітня 2013 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

26 березня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоцентр Київ» (позивач) подало до канцелярії Господарського суду міста Києва на розгляд судом позовну заяву № 1/87 від 25.03.2013р. в якій викладені позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро лізинг» (відповідач) заборгованості за договором (про технічне обслуговування та ремонт транспортного засобу) № RS-09.10-218 від 29 вересня 2010 року в сумі 73 860,00 грн. з них основного боргу - 61 539,43 грн. та штрафних санкцій - 12 320,57 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як Замовник, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором (про технічне обслуговування та ремонт транспортного засобу) № RS-09.10-218 від 29 вересня 2010 року, зокрема, не сплатив грошових коштів за надані йому позивачем, як Виконавцем, послуги з технічного обслуговування та/або ремонту автомобільного транспортного засобу чи його складових частин, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за відповідним правочином.

Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не надав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2013 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі, розгляд справи призначено на 25.04.2013 року.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

29 вересня 2010 року між позивачем (надалі - Агент або Виконавець) та відповідачем (далі по тексту - Довіритель або Замовник) (разом - сторони) було укладено договір (про технічне обслуговування та ремонт транспортного засобу) № RS-09.10-218 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір або Договір послуг), згідно умов п. 1.1. якого Виконавець бере на себе зобов'язання надати Замовнику послуги з технічного обслуговування та/або ремонту автомобільного транспортного засобу чи його складових частин, у тому числі з використанням матеріалів, запасних частин спеціально замовлених Виконавцем, а Замовник бере на себе зобов'язання прийняти та оплатити ці послуги, а також вартість використаних матеріалів, запасних частин Виконавця в розмірі, строки та в порядку, що передбачені умовами Договору.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору Виконавець надав Замовнику узгоджені сторонами в Договорі послуги на суму - 61 539,43 грн., однак, Замовник послуги не оплатив, внаслідок чого у відповідача, за розрахунками позивача, утворилась заборгованість за Договором в розмірі 61 539,43 грн.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача санкції за неналежне виконання умов Договору щодо оплати послуг.

Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вже було встановлено судом, 29 вересня 2010 року між сторонами укладено договір (про технічне обслуговування та ремонт транспортного засобу) № RS-09.10-218 відповідно до п. 1.1. якого Виконавець бере на себе зобов'язання надати Замовнику послуги з технічного обслуговування та/або ремонту автомобільного транспортного засобу чи його складових частин, у тому числі з використанням матеріалів, запасних частин спеціально замовлених Виконавцем, а Замовник бере на себе зобов'язання прийняти та оплатити ці послуги, а також вартість використаних матеріалів, запасних частин Виконавця в розмірі, строки та в порядку, що передбачені умовами Договору.

З матеріалів справи вбачається, що в підтвердження надання Виконавцем послуг за Договором та отримання їх Замовником між сторонами в період з листопада 2011 року по вересень 2012 року було складено акти виконаних робіт на загальну суму 61 539,43 грн. (належним чином засвідчені копії актів містяться в матеріалах справи). Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) підписані обома сторонами та скріплені печатками позивача і відповідача.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про підтвердження та доведеність позивачем факту надання Виконавцем Замовнику послуг за Договором на відповідну суму.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до положень розділу 4 Договору послуг оплата послуг і матеріалів, запасних частин здійснюється Замовником шляхом внесення, переказу грошових коштів на поточний рахунок Виконавця. Замовник проводить розрахунки з Виконавцем у такому порядку і в такі терміни: перші три обслуговування (ремонти), якщо Замовник обслуговується вперше на СТО Виконавця, здійснюються на умовах попередньої оплати. Будь-яке обслуговування після припинення надання послуг, що Виконавцем надаються за Договором, з причини прострочення оплати, дебіторської заборгованості здійснюються Замовником на умовах попередньої оплати. Замовник сплачує Виконавцю вартість виконаних робіт, запасних частин, паливно-мастильних матеріалів тощо, на протязі 30 (тридцяти) календарних днів з моменту закриття наряду-замовлення, що оформлюється актом прийому-передачі виконаних робіт.

Позивач стверджує, а відповідачем не спростовано, що вартість послуг за Договором Замовник Виконавцю у визначеному Договором порядку та строки не перерахував.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України). Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2013р. відповідача було зобов'язано надати суду відзив на позов, докази на підтвердження відповідних заперечень, контррозрахунок суми заявленої до стягнення.

Всупереч вимогам вказаної ухвали контррозрахунку заявлених до стягнення сум відповідач до суду не надав та не надіслав.

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що доказів оплати послуг за Договором, станом на лютий 2013 року, до суду не представлено, доведеними є позовні вимоги про стягнення з Замовника на користь Виконавця заборгованості за Договором в розмірі 61 539,43 грн. (вартість наданих та неоплачених послуг).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

З пункту 7.2. Договору випливає, що в разі порушення Замовником строків розрахунків, передбачених Договором, Замовник повинен сплатити Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент несплати, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

За ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбечено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього

Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, з урахування факту прострочення відповідачем грошового зобов'язання щодо оплати послуг за Договором, обґрунтованими є вимоги про стягнення 12 320,57 грн. штрафних санкцій.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 1 720,50 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро лізинг» (ідентифікаційний код: 32774741, адреса: 03062, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 67), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр Київ» (ідентифікаційний код: 32384972, адреса: 03062, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 67), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу - 61 539,43 грн. (шістдесят одна тисяча п'ятсот тридцять дев'ять гривень 43 копійки), штрафних санкцій - 12 320,57 грн. (дванадцять тисяч триста двадцять гривень 57 копійок) та судові витрати - 1 720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять гривень 50 копійок). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 29.04.2013р.

Суддя О.В. Котков