Рішення № 31016144, 29.04.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" квітня 2013 р.Справа № 922/1421/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Бобрової Д.О.

розглянувши справу

за позовом ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", м. Київ до КП "Харківські теплові мережі", м. Харків про стягнення 4341080,22 грн. за участю представників:

позивача - Нестерчук А.П., за довіреністю № 262/10 від 14.12.2012 року;

відповідача - Ващенко Т.Д., за довіреністю № 38-4055/391 від 27.10.2010 року.

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" 4341080,22 грн., з яких 3% річних за несвоєчасні розрахунки в сумі 3058467,35 грн. та суму інфляційних в розмірі 1282612,87 грн. Судові витрати просить суд покласти на відповідача. Позовні вимоги обгрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки природного газу №06/10-1205БО-32, який було укладено сторонами 14.10.10р.

Ухвалою суду від 04.07.12р. за позовною заявою було порушено провадження по справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

26.04.13р. представник відповідача надав відзив на позовну заяву в якому пояснив, що на даний час підприємство невзмозі розрахуватися з боргами у зв`язку з високою заборгованістю населення перед відповідачем.

Представник позивача в судовому засіданні 29.04.13р. підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 29.04.13р. проти позову заперечував, просив суд в задоволенні позову відмовити.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.

14 жовтня 2010 року між ДК «Газ України» (Постачальник) та Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (Покупець) був укладений договір поставки природного газу № 06/10-1205БО-32 згідно п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2 цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом цього договору

Відповідно до п. 1.2. постачальник передає покупцю в період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2010 року природний газ (надалі - газ) з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 54960 тис. (п'ятдесят чотири мільйона дев'ятсот шістдесят тисяч) куб. м., в тому числі по місяцях: жовтень - 12600 тис. куб. м.; листопад - 16680 тис. куб. м.; грудень - 25680 тис. куб. м., разом 5496 тис. куб. м.

ДК "Газ України" свої зобов'язання згідно даного договору виконала, передавши Відповідачу протягом жовтня-грудня 2010 року природний газ, на загальну суму 118109435,01 грн., що підтверджується актами прийому - передачі природного газу (а. с. 19-21).

Відповідно до вимог п. 4.1. договору, остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання - передачі природного газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

30 березня 2011 року ДК "Газ України" звернулася до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення боргу та штрафних санкцій з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" за поставлений природний по договору № 06/10-1205БО-32 від 14.10.10.

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.05.2011 у справі № 5023/2408/11 позовні вимоги ДК "Газ України" задоволені, стягнуто з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" на користь ДК "Газ України" 51304514,88 грн. основного боргу, 834208,16 грн. пені, 461740,63 грн. інфляційних нарахуваннь, 322665,42 грн. три відсотки річних.

На час подання даної позовної заяви рішення господарського суду Харківської області від 10.05.2011 у справі № 5023/2408/11 не виконано, сума основного боргу по договору № 06/Ю-1205БО-32 від 14.10.10р. складає 51304514,88 грн.

Такі дії відповідача на думку позивача свідчать про порушення його прав та законних інтересів, що і стало підставою для звернення до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних 3058467,35 грн., інфляційні втрати в розмірі 1282612,87 грн.

Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт господарювання (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язків.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 3058467,35 грн. та інфляційних втрат в розмірі 1282612,87 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В інформаційному листі від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським суд України у розгляді справ окремих норм матеріального права" сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30). В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід зазначити, що період нарахування позивачем визначений правільно, крім того, розрахунок 3% річних та інфляційних втрат проведений також правильно та згідно вимог діючого законодавства.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про правомірність нарахування позивачем 3% річних в розмірі 3058467,35 грн. та інфляційних втрат в розмірі 1282612,87 грн., а тому задовольняє позовні вимоги.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 509, 525, 598, 599, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України; ст.ст. 173, 174, 179, 193, Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47, 49, 82-85, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Доброхотова, 11, п.р. №26009010013856 в АТ "Банк Золоті ворота", МФО 351931) на користь Дочірньої компанії Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827, п/р. №26002007367001 в ФПАТКБ "Південкомбанк", м. Київ, МФО320876) 3% річних в розмірі 3058467,35 грн., інфляційні втрати в розмірі 1282612,87 грн., судовий збір в розмірі 68820,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 29.04.2013 р.

Суддя Шарко Л.В.