Постанова № 31016112, 29.04.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" квітня 2013 р. Справа № 909/295/13-г

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Хабіб М.І.

суддів Данко Л.С.

Зварич О.В.

при секретарі судового засідання Бараняк Н.Я.,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім", вих. № 92/0-48 від 25.03.2013 року

на ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 13.03.2013р.

про передачу за підсудністю

матеріалів справи №909/295/13-г

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім", м. Калуш

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокапітал-2",м. Старобільськ Луганської області

про відшкодування витрат по орендній платі за землю в сумі 402 309, 47 грн.

За участю представників сторін:

від позивача - Яковишин З.В.- представник ( довіреність в матеріалах справи);

від відповідача - не з'явився (належно повідомлений).

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 13.03.2013р. у справі №909/295/13-г (суддя Калашник В.О.) матеріали справи №909/295/13-г за позовом ТзОВ "Карпатнафтохім" до ТзОВ "Агрокапітал-2" про відшкодування витрат по орендній платі за землю в сумі 402309,47грн. передано за підсудністю до господарського суду Луганської області.

Ухвала місцевого господарського суду мотивована положеннями ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 17, ст.86 Господарського процесуального кодексу України. При винесенні даної ухвали місцевий суд виходив з того, що грошове зобов'язання відповідача щодо відшкодування витрат позивача по сплаті орендної за землю виникло на підставі договорів купівлі-продажу нерухомого майна. Відтак, місцевий суд дійшов висновку, що даний спір необхідно розглядати з урахуванням приписів ст.15 ГПК, за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії. Оскільки місцезнаходженням ТзОВ "Агрокапітал-2", до якого пред'явлений позов, є: Луганська область, м. Старобільськ, вул.Трудова,12А. то спір підсудний господарському суду Луганської області.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати, справу скерувати до господарського суду Івано-Франківської області для розгляду по суті. Скаржник зазначає, що предметом спору у даній справі є відшкодування витрат з орендної плати за земельні ділянки, які знаходяться в м. Калуш Івано - Франківської області. Відтак, посилаючись на п.6 ч.1 ст.12 ГПК та ч.8 ст.16 ГПК вважає, що позов підсудний господарському суду Івано-Франківської області, а не господарському суду Луганської області. При цьому, апелянт посилається на правову позицію, наведену в ухвалі господарського суду Луганської області №01-09/28-85/2011 від 06.05.2011р. між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Відповідач правом наданим ст.96 ГПК України не скористався, відзив на апеляційну скаргу суду не направив.

В судовому засіданні 29.04.13р. представник позивача підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі.

Відповідач явки повноважного представника не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений ухвалою суду про дату, час і місце розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.03.2013р. ТзОВ "Карпатнафтохім", м.Калуш Івано-Франківської області звернулося з позовом до господарського суду Івано-Франківської області про стягнення з ТзОВ "Агрокапітал-2", м. Старобільськ Луганської області 402 309, 47 грн. витрат по орендній платі за землю згідно з договорами купівлі-продажу від 21.06.2010р., зареєстрованими в реєстрі за № 988 та № 990.

До позовної заяви позивач додав договори купівлі-продажу від 21.06.2010р., укладені ТзОВ "Карпатнафтохім"(продавець) та ТзОВ "Агрокапітал-2"(покупець), зареєстровані в реєстрі за №988 та №990, за умовами яких продавець продав, а покупець купив виробничі будівлі, розташовані на вул.Промисловій,7 та. вул.Промисловій,8 у м. Калуші Івано-Франківської області.

Згідно із п.6 договорів купівлі-продажу, об'єкти нерухомого майна знаходяться на орендованих земельних ділянках, які продавець орендує у Калуської міської ради за договорами оренди.

Відповідно до п.10 договорів купівлі-продажу покупець зобов'язується, зокрема, після 3 місяців з моменту державної реєстрації цих договорів і до моменту Державної реєстрації в ДП "Центр Державного земельного кадастру" власного Договору на право користування земельною ділянкою, на якій розміщені виробничі будівлі, що відчужуються за цим договором, щомісяця компенсувати продавцю витрати по орендній платі за користування земельними ділянками.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, місцезнаходженням відповідача - ТзОВ "Агрокапітал-2" є: Луганська область, м. Старобільськ, вул.Трудова,12А.

Дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Загальні правила територіальної підсудності справ господарському суду визначені статтею 15 ГПК України.

Так, згідно з частиною 2 ст.15 ГПК справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Правила виключної підсудності врегульовані ст.16 ГПК.

Виключна підсудність - це правило, відповідно до якого справа має бути розглянута тільки певним господарським судом. Виключна підсудність означає, що певні категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності.

Відповідно до частини 8 ст.16 ГПК справи у спорах, передбачених пунктом 6 частини першої статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням об'єктів земельних відносин або основної їх частини, за винятком справ, передбачених частиною четвертою цієї статті.

В силу п. 6 ч.1 ст.12 ГПК господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Відповідно до ст.2 Земельного кодексу земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

З аналізу названих норм законодавства випливає, що положення частини 8 ст.16 ГПК щодо виключної підсудності поширюються, зокрема, на справи у спорах:

про заборону вчинення дій, які можуть порушити право на майно (землю), або про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню ;

про витребування власником свого майна (земельної ділянки)від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним( віндикаційний позов);

про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном( земельною ділянкою) (негаторний позов);

про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності ;

а також спори щодо речових прав на чуже майно( земельну ділянку): право володіння (глава 31 ЦК); право користування - сервітут (глава 32 ЦК); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб - емфітевзис (глава 33 ЦК); право забудови земельної ділянки - суперфіцій (глава 34 ЦК).

Правила виключної підсудності не поширюються на позови, що виникають із зобов'язань щодо прав (найм, оренда, застава тощо) на нерухоме майно (земельну ділянку). До таких позовів застосовуються загальні правила підсудності.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою даного позову є невиконання відповідачем, який знаходиться в Луганській області, умов договору купівлі-продажу нерухомого майна, яким передбачено відшкодування позивачу витрат по сплаті орендної плати за земельні ділянки, що знаходяться у м. Калуші Івано-Франківської області, на яких розташоване це нерухоме майно, а предметом позову - стягнення цих витрат.

Отже, даний спір не є спором про право володіння, користування чи розпорядження земельними ділянками чи про захист порушеного права позивача на володіння, користування чи розпорядження земельними ділянками.

Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого суду та вважає, що даний спір підлягає розгляду за правилами загальної підсудності, встановленими частиною 2 ст.15 ГПК України, а саме - за місцезнаходженням відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.17 ГПК України, якщо справа не підсудна даному господарському суду, матеріали справи надсилаються господарським судом за встановленою підсудністю не пізніше п'яти днів з дня надходження позовної заяви або винесення ухвали про передачу справи.

За таких обставини апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правомірно на підставі ч.1 ст.17 ГПК надіслав позовні матеріали за підсудністю до господарського суду Луганської області.

Разом з тим, на думку апеляційного суду, місцевий суд помилково послався в оскаржуваній ухвалі на частину 1 ст.15 ГПК, якою врегульована територіальна підсудність спорів, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, оскільки з матеріалів справи вбачається, що даний спір виник не при укладанні, зміні чи розірванні договору, а виник при виконанні договору купівлі-продажу.

Частиною 2 ст.104 ГПК встановлено, що порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

З огляду на те, що місцевий суд дійшов правомірного висновку про надсилання справи за встановленою підсудністю до господарського суду Луганської області, то названа обставина не може бути підставою для скасування ухвали.

Апеляційний суд не бере до уваги посилання скаржника на ухвалу господарського суду Луганської області від 06.05.2011р., оскільки в названій ухвалі викладена позиція місцевого господарського суду Луганської області, яка не є обов'язковою для іншого господарського суду. В силу ст.111/12 ГПК лише вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Відповідно до вимог ст.ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування ухвали від 13.03.2013р. у справі № 909/295/13-г та для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 15,17, 101, 103, 105, 106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 13.03.2013р. у справі №909/295/13-г залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу направити до місцевого господарського суду.

Постанова підписана 29.04.2013р.

Головуючий-суддя Хабіб М.І.

суддя Данко Л.С.

суддя Зварич О.В.