Рішення № 31014444, 26.04.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 014/734/12 Головуючий у І інстанції Іванюта Т.Є.Провадження № 22-ц/780/1635/13 Доповідач у 2 інстанції Панасюк С.П.Категорія 23 26.04.2013

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25 квітня 2013 року м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді: Савченка С.І.,

суддів: Панасюка С.П., Даценко Л.М.,

при секретарі Клименко В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Кагарликтепломережа" на рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 21 грудня 2012 року у справі за позовом Комунального підприємства "Кагарликтепломережа" до ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за теплову енергію, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2011 року КП "Кагарликтепломережа" звернулося до суду з вказаним позовом, в якому, з урахуванням доповнень до позовних вимог, просило суд стягнути відповідача на його користь заборгованість за надані послуги з теплопостачання в сумі 428грн.32коп. та понесені ним судові витрати в сумі 214грн.60коп.

Вимоги обґрунтовує тим, що 26 лютого 2010 року між сторонами укладено договір №268 про надання послуг з централізованого опалення. Відповідно до умов вказаного договору, споживач повинен своєчасно та у встановленому розмірі проводити оплату за отримані послуги з теплопостачання.

Проте, вважає, що відповідач умови вказаного договору належним чином не виконує - не проводить вчасно оплату за отримані послуги з теплопостачання, у зв'язку з чим, станом на 01 листопада 2012 року за ним рахується заборгованість в сумі 474грн.35коп.

Добровільно погасити наявну у заборгованість відповідач відмовляється, а тому позивач звернувся до суду з вказаним позовом за захистом порушеного права.

Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 21 грудня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального та матеріального права, зокрема судом невірно встановлено фактичні обставини справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи в порядку, передбаченому ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 26 жовтня 2010 року між сторонами було укладено договір №268 про надання послуг з централізованого опалення до квартири АДРЕСА_1, в якій проживає відповідач по справі (а.с.5-7).

Відповідно до уточненого розрахунку наданого позивачем, за відповідачем станом на 20 листопада 2012 року рахується заборгованість в сумі 474грн.35коп. за отримані послуги з теплопостачання до вказаної квартири (а.с.19).

Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення виходив з того, що обов'язок щодо оплати послуг з теплопостачання виник для відповідача з моменту підписання відповідного договору, а тому відсутні правові підстави для стягнення з останнього заборгованості, що виникла до підписання відповідного договору. Крім того, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що відповідач вселився у вищезазначену квартиру лише в січні 2010 року, а тому не міг користуватися послугами з теплопостачання

Проте, такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам закону та обставинам справи, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» власник (споживач) зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Вказаний обов'язок кореспондується споживачу послуг також підпунктом 1 пункту 30 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» затверджених Постановою КМ України від 21 липня 2005 року №630, відповідно до положень якого, споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлені договором строки.

Відтак, відповідач зобов'язаний сплачувати своєчасно та у повному обсязі отримані комунальні послуги та утримання будинку та прибудинкових територій.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції надавався відзив на заперечення відповідача, щодо неможливості останнього користуватися послугами з теплопостачання до січня 2010 року. У вказаному відзиві позивач зазначав, що відповідачем отримано ордер на квартиру АДРЕСА_1 від 16 грудня 2009 року. Крім того, позивач вказував на ту обставину, що відповідач зареєструвався у вищезазначеній квартирі наприкінці 2009 року про що свідчить відповідний запис у паспорті останнього.

На вказані обставини, суд першої інстанції уваги не звернув та не надав їм належної юридичної оцінки. Разом з тим, ігнорування дослідження вказаних обставин призвело до ухвалення необґрунтованого рішення, оскільки зазначені дані підтверджують факт користування відповідачем тепловою енергією до укладення договору №268 про надання послуг з централізованого опалення.

На думку колегії суддів, відсутність письмово договору між сторонами не може бути підставою для відмови в позові про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, які відповідач отримав, оскільки це б суперечило вимогам ст.ст.13, 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», які покладають обов'язок на комунальні підприємства своєчасно та безперебійно надавати комунальні послуги відповідної якості.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що споживач має оплачувати отримані належної якості послуги з теплопостачання навіть за відсутності письмово укладеного договору про надання таких послуг, а відтак, вимоги позивача щодо стягнення заборгованості з відповідача за період фактичного отримання останнім послуг з теплопостачання є обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам закону.

Крім того, суд першої інстанції взагалі не дав належної правової оцінки тій обставині, що заборгованість за спожиті послуги нараховувалася відповідачу не лише до підписання ним договору №630, а й після його укладення, а тому вона також підлягає стягненню.

При цьому, колегія суддів не приймає до уваги доводи позивача, про те, що ним частково погашалася заборгованість від 10 грудня 2011 року, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б вказували на вказану обставину.

Відповідно до ч.1ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким апеляційну скаргу КП "Кагарликтепломережа" задовольнити.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Кагарликтепломережа" задовольнити.

Рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 21 грудня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Комунального підприємства "Кагарликтепломережа" до ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за теплову енергію.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства "Кагарликтепломережа" заборгованість за послуги з теплопостачання в розмірі 474грн.35коп. та судові витрати в розмірі 214грн.60коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Головуючий:

Судді: