Постанова № 31013511, 08.04.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2013 року Справа № 811/878/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мирошниченка В.С.

за участю секретаря с/з -Озерної М.О.

за участю:

представника позивача-Матковської О.С.

представника відповідача- Шурапової О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю „РОС АГРО" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.12.2012р. №0003391520, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 261490,20 грн., в т.ч. за штрафними санкціями 261490,20 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що висновки акта перевірки від 29.11.2012р. №328/1520/31308597 Кіровоградського відділення Кіровоградської ОДПІ, які встановлюють порушення позивачем абз.2 п.50.1 ст.50 ПК України, п.п. 1,2,6 Наказу Мінфіну України від 25.11.11р. №1492, а саме не здійснення нарахування та сплату штрафу у розмірі 3-х відсотків від суми недоплати, визначеної в уточнюючих розрахунках на загальну суму 156894,12 грн. є необґрунтованими.

Позивач зазначає, що являється сільськогосподарським підприємством, суб'єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість та є платником фіксованого сільськогосподарського податку. У січні-серпні 2012 року позивачем подано уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з виправленням самостійно виявлених помилок щодо діяльності відповідно до ст.209ПК України. В уточнюючому розрахунку до скороченої декларації графа 6 рядок 26 відсутній, в якому відображається у відповідності до Наказу Мінфіну України від 25.11.11р. №1492 - штраф нарахований платником податків, що самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів відповідно до п.50.1 ст.50 ПКУ. Рядок 26 передбачені лише в уточнюючому розрахунку до загальної декларації з ПДВ.

Враховуючи наведене, позивач вказав, що не погоджується з оскаржуваним рішенням відповідача, враховуючи застосування ним спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, згідно якого сума ПДВ за декларацією з ПДВ за скороченою формою залишається в розпорядженні позивача та сплаті до бюджету не підлягає. Уточнення показників сум ПДВ у названій декларації не призводить до виникнення податкових зобов'язань, що підлягають сплаті до бюджету, а відповідно штрафна санкція в розмірі 3%, передбачена абзацом 3 п. 50.1 ст.50 Податкового Кодексу України та штрафна санкція у розмірі 5% передбачена пунктом 120.2 ст. 120 Податкового Кодексу України до платника податків не може застосовуватись.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги позивача не визнала. Пояснила, що оскаржуване рішення прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначених Податковим кодексом України. Вказала, що позивач при поданні уточнюючих розрахунків до декларації з ПДВ за скороченою формою, змінив показники сум ПДВ, що залишаються в розпорядженні позивача. Проте, при зміні таких показників позивач не нарахував і не сплатив до бюджету штрафної санкції в розмірі 3% від суми самостійно нарахованого заниження податкових зобов'язань, що відображались у скороченій декларації та уточнюючих показниках до неї. За назване порушення відповідачем на підставі пункту 120.2 ст. 120 Податкового Кодексу України застосовано штрафну санкцію в розмірі 5% від суми занижених податкових зобов'язань.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

За результатами проведеної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Рос Агро" з питань правильності нарахування та сплати штрафу у розмірі трьох відсотків від суми заниження податкового зобов'язання в уточнюючих розрахунках податкових зобов'язань з ПДВ в зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (щодо діяльності відповідно до ст.209 ПК України), поданих в січні - серпні 2012р., ревізором Кіровоградського відділення Кіровоградької ОДПІ Кірвооградської області ДПС складено акт перевірки від 29.11.2012року №328/1520/31308597.

В акті перевірки міститься висновок перевіряючого про те, що позивач порушив абзац 2 п.50.1 ст.50 ПК Укарїни, п.п.1,2 розділу ІV, п.6 розділу ІХ Порядку заповенення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.11р. №1492, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.11р. №1490/20228 щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності, в результаті чого не здійснено нарахування та сплата штрафу у розмірі трьох відсотків від суми недоплати, визначеної в уточнюючих розрахунках на загальну суму 156894,12 грн. (5229804*0,03=156894,12).(а.с.7-12).

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення відповідно до якого позивачеві згідно п. 120.2 ст. 120 Податкового Кодексу України визначено штрафну санкцію в сумі 261490,20 (а.с.13).

Вирішуючи даний спір, суд виходив з наступного.

По-перше, пункт 120.2 ст. 120 Податкового Кодексу України (на підставі якого нарахована штрафна санкція) передбачає, що невиконання платником податків вимог, передбачених абзацом другим пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу, щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5% від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов'язання (недоплати).

Абзац 1 пункту 50.1. ст. 50 Податкового Кодексу України передбачає, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинною на час подання уточнюючого розрахунку .

Абзац 2 пункту 50.1. ст. 50 Податкового Кодексу України (за порушення якого відповідач має право застосувати санкцію передбачену п. 120.2 ст. 120 ПК України) передбачає, що платник податків має право не подавати уточнюючий розрахунок до податкової декларації, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

З системного аналізу положень наведених абзаців 1 та 2 пункту 50.1. ст. 50 ПК України, слідує, що при самостійному виявленні помилок у раніше поданих деклараціях, платник податків має можливість самостійно виправити такі недоліки:

- шляхом подання уточнюючого розрахунку до раніше поданих декларацій (абз. 1 п. 50.1. ст. 50);

- або шляхом зазначення уточнених показників у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період , протягом якого такі помилки були самостійно виявлені (абз. 2 п. 50.1. ст. 50).

Передбачена п. 120.2 ст. 120 ПК України відповідальність наступає для платника податку за невиконання абз. 2 п. 50.1. ст. 50 ПК України. Зокрема, якщо такий платник не скористався своїм правом та не подав до податкового органу уточнюючого розрахунку (за формою чинною на час подання розрахунку) або декларації за будь-який наступний податковий період з уточненими показниками самостійно виявлених помилок.

Судом встановлено, що позивач відповідно до п. 209.1. ст. 209 Податкового Кодексу України провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського господарства, є таким, що обрав спеціальний режим оподаткування та подає до податкового органу декларацію з ПДВ за скороченою формою та відповідно уточнюючі розрахунки до неї.

До податкового органу позивач самостійно подав уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з самостійно виправленими помилками щодо діяльності відповідно до ст. 209 розділу V ПК України (тобто уточнив показники ПДВ, відображені в попередньо поданих деклараціях з ПДВ (скорочена форма) за жовтень 2011 року №9001598909 від 26.01.12р. та від 10.01.12р. №900006457, за грудень 2011 року від 29.02.12р. №9008959170, за травень 2011 року від 01.03.2012р. №9009155463, за травень 2012р. від 26.06.12р. №9036321533 та №9036575501, за квітень 2012 року від 28.08.12р. №9051903417 (а.с.37-60).

Зазначені уточнюючі розрахунки складені позивачем та подані до податкового органу у точній відповідності та за формою, встановленою наказом Міністерства фінансів №1492 від 25.11.2011року (зареєстрованим у Міністерстві юстиції України від 20 грудня 2011 р. за № 1490/20228).

Таким чином, позивач скористався наданим йому правом та виконав приписи абзаців 1 та 2 п. 50.1. ст. 50 ПК України, шляхом подання уточнюючих розрахунків (за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку) про самостійно виявлені помилки у раніше поданих ним податкових деклараціях.

Крім того, по-перше, абзац 2 п. 50.1. ст. 50 ПК України (за порушення якого встановлена відповідальність передбачена п. 120.2 ст. 120 ПК України) не містить обов'язку позивача щодо самостійної сплати штрафної санкції в розмірі 3% від суми самостійно донарахованого податкового зобов'язання. Названий обов'язок закріплений у абзаці 3 п. 50.1. ст. 50 ПК України, проте п. 120.2 ст. 120 ПК України не передбачає відповідальності за його порушення.

По-друге, відповідно до абз. 3 пункту 50.1 статті 50 ПК Кодексу штраф у розмірі 3% нараховується платником податків від суми заниженого податкового зобов'язання.

Відповідно до п.п. 14.1.156. п.14.1 ст. 14 ПК України під податковим зобов'язанням розуміють - суму коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір.

Згідно з вимогами пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України, сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством (із спеціальним режимом оподаткування) на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Таким чином, платники із спеціальним режимом оподаткування не сплачують до бюджету суму ПДВ з вартості поставлених ними сільськогосподарських товарів/послуг. Відтак, названа сума ПДВ (так і суми її заниження) не є податковим зобов'язанням такого платника податку, що підлягає сплаті до бюджету, а відтак на вказані суми заниженого ПДВ, що залишається в розпорядженні платника не нараховується обумовлений штраф.

По-четверте, пункт 120.2 ст. 120 ПК України передбачає відповідальність за невиконання платником податків вимог щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності (абзац другий пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу).

Форма та порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затверджена наказом Міністерства фінансів України N 1492 від 25.11.2011 (зареєстрованим у Міністерстві юстиції України від 20 грудня 2011 р. за № 1490/20228). Зокрема, названим наказом затверджено форми: загальної декларації та уточнюючого розрахунку до неї; спеціальної декларації та уточнюючого розрахунку до неї; скороченої декларації та уточнюючого розрахунку до неї.

При дослідженні названих форм декларацій та уточнюючих розрахунків, судом встановлено, що загальна декларація та уточнюючий розрахунок до неї, спеціальна декларація та уточнюючий розрахунок містять рядок, що підлягає обов'язковому заповненню, іменований: «сума штрафу, нарахована платником самостійно у зв'язку з виправленням помилки». Листом ДПС України від 17.01.2012року №1420/7/15-3117, звернула увагу органів податкової служби, що уточнюючий розрахунок щодо діяльності відповідно до п. 1 п.2 розділу ХХ ПК України (спеціальна форма) внесені зміни щодо обов'язкового заповнення рядка 19 «сума штрафу, нарахована платником самостійно у зв'язку з виправленням помилки».

Стосовно ж декларації з ПДВ щодо діяльності відповідно до ст. 209 розділу V ПК України (скорочена форма) та уточнюючого розрахунку до неї, то названа звітність на відміну від наведеної вище не містить рядка в якому відображалася б сума штрафу, нарахована платником самостійно у зв'язку з виправленням помилки. До такої звітності, змін щодо нарахування суми штрафу та обов'язкового заповнення обумовленого рядка не внесено.

Отож, законодавець (при затвердженні форми податкової звітності з ПДВ та уточнюючого розрахунку за скороченою формою) зробив виняток для платників, що провадять діяльність відповідно до ст. 209 розділу V ПК України, а зокрема не встановив обов'язку щодо відображення платниками у деклараціях та уточнюючому розрахунку (скорочена форма) суми штрафу у зв'язку самостійним з виправленням помилки у раніше поданих деклараціях з ПДВ. Викладені обставини, додатково підтверджують вірність наведеної вище позиції, що на суми заниженого ПДВ, яке залишається в розпорядженні такого платника не нараховується штраф в розмірі 3%, оскільки не існує заниженого зобов'язання, що підлягало б сплаті до бюджету.

Враховуючи обумовлене, позивач при поданні згаданих уточнюючих розрахунків діяв відповідно до положень абзаців 1 та 2 п. 50.1. ст. 50 ПК України та подав названу звітність відповідно до затвердженої форми, порядку її заповнення та подання, яка не передбачає нарахування сума штрафу у зв'язку з виправленням помилки.

Відтак, позивач виконав вимоги щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності (абзаців 1 та 2 пункту 50.1 статті 50 ПК Кодексу).

За таких обставин, у відповідача відсутні підстави обумовлені абзацом 2 п. 50.1. ст. 50 ПК України для притягнення позивача до відповідальності передбаченої п. 120.2 ст. 120 ПК України.

Враховуючи зазначене, спірне податкове повідомлення -рішення є протиправим та таким, що підлягає скасуванню.

У відповідності до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовільнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 24.12.2012р. №0003391520.

Присудити товариству з обмеженою відповідальність „РОС АГРО" з Державного бюджету України судовий збір в сумі 2294 грн.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10- денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова у повному обсязі складена 12.04.2013 р.

Суддя-підпис

З оригіналом згідно:

Суддя В.С. Мирошниченко